Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1610/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 23.03.2020. Зареєстровано: 23.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Результат оскарження 16.06.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		12 березня 2020 року                                м. Київ                              № 826/1610/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом                    ОСОБА_1 
		до                                  Головного управління Національної поліції у м. Києві
		про                                 визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі         
		за участю представників сторін:
		позивача - Тосенко Сергія Миколайовича 
		представника позивача  - Лебедєва Володимира Володимировича
		представника відповідача  - Панченко Богдана Сергійовича, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до  Головного управління Національної поліції у м. Києві  (01601, м. Київ,  вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583), в якому просить суд:
		-визнати протиправним та скасувати Наказ  Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2017 року за №877 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
		- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві  №1358 о/с від 27.11.2017 року «Щодо особового складу»;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді  начальника сектору контролю  за обігом зброї у сфері дозвільної системи  відділу превенції  Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві.
		Рішенням Окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року  рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2018 року змінене, доповнивши резолютивну частину абзацами 6 та 7.
		Постановою Верховного Суду від 07.11.2019 року рішення Окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року  скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року справу до свого провадження прийнято суддею Вєкуа Н.Г.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваних наказів відповідачем були грубо порушені його права, що виразилось у необґрунтованому встановленні в діях позивача дисциплінарного проступку, що в результаті призвело до незаконного накладення  дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення  зі служби в поліції.
		Відповідач, не погоджуючись із доводами позовної заяви, надав свій відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що  притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби відбулося у зв`язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що полягає у недотриманні ним вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.  Висновок службового розслідування та накази про звільнення позивача  зі служби є правомірними, оскільки прийняті з дотриманням визначеної законодавством процедури, в межах повноважень відповідача та на підставі чинного законодавства.
		В судовому засіданні 12.03.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до матеріалів справи, позивач з 07.11.2015 року  перебував на службі у Головному управлінні  Національної поліції у м. Києві. З 30 грудня 2016 року  працював на посаді начальника сектору  контролю за обігом зброї  у сфері дозвільної системи  відділу превенції Подільського управління  поліції ГУНП у м. Києві.
		14 жовтня 2017 року  поліцейськими Управління  патрульної поліції у м. Києві  по вул. Дегтярівській, 31-а у місті Києві запинено автомобіль марки OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_2 , водій якого порушив вимоги підпункту  1.1 пункту 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою кабінету Міністрів України  від 10.10.2001 року №1306, а саме: перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної розмітки, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив рух смугою  для зустрічного напрямку руху.
		Під час перевірки документів було встановлено, що автомобілем керував позивач, який перебував  з явними ознаками алкогольного сп`яніння.
		В зв`язку із цим, відповідно до  статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», за вказаним фактом наказом ГУНП  у м. Києві  від 19 жовтня 2017 року  №1440 призначене службове розслідування.
		14 листопада 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме:  порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту  органів внутрішніх справ України, вимог правил дорожнього руху, Присяги працівника поліції, наказом ГУНП у м. Києві від 14.11.2017 року  №877  позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді  звільнення зі служби.
		Наказом ГУНП у м. Києві  від 27 листопада 2017 року  №1358 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції, згідно  з п.6 (в зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ) ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну полюцію»
		Незгода позивача із прийнятими наказами зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
		Приписами частини 2   статті 19 Конституції України   встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		При цьому, спірні правовідносини регулюються   Законом України «Про Національну поліцію», Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2013 року №230 (далі -   Інструкція №230),   Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV   (далі - Закон 3460-IV).
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає   Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII   (далі - Закон №580-VIII).
		Статтею 18 Закону №580-VIII   передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень   Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Вимогами   статті 1 Закону №580-VIII   визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу   Конституції   і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Відповідно до   статті 7 Закону №580-VIII, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
		За фактом порушення позивачем вимог підпункту  1.1 пункту 34 Правил дорожнього руху, співробітниками патрульної поліції були складені адміністративні матеріали  та направлені  до Шевченківського районного суду м. Києві.
		Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва  від 31 жовтня 2017 року  (справа № 761/37215/17) позивача було визнано винним у вчиненні  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу  у розмірі 10   200 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом  на строк 1 (один) рік.
		Проаналізувавши зазначену постанову, суд не приймає її до уваги в якості доказу, оскільки Шевченківським районним судом м. Києва не досліджувалось питання стосовно керування позивачем транспортним засобом  в стані алкогольного сп`яніння, а досліджувалось питання лише в частині відмови  позивача від проходження  огляду на стан алкогольного сп`яніння. 
		Крім того, під час розгляду справи, позивач не заперечував своєї вини у вчиненні адміністративного порушення у вигляді порушення Правил дорожнього руху.
		Суд зазначає, що вчинення адміністративного правопорушення може бути підставою для службового розслідування і застосування заходів дисциплінарного  впливу, проте не ставиться у залежність від того, чи притягнута особа, зокрема,  до адміністративної відповідальності.
		Для притягнення особи до відповідальності необхідно з`ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки, а також вину особи, що з`ясовуються у рамках службового розслідування.
		Суд, дослідивши матеріали службового розслідування, погоджується із його висновками, з огляду на наступне.
		Згідно   статті 5 Закону №580-VIII   встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Відповідно до вимог   статті 14 Закону №3460-IV, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Підпунктом 2.2.5   Інструкції №230   службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.
		Пунктом 2.5   Інструкції №230   передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
		Статтею 12 Закону №580-VIII   визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		Відповідно до   статті 77 Закону №580-VIII   поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим   Законом   граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
		З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Національної поліції України від 19.10.2017 року №1440 було призначено проведення службового розслідування.
		З метою проведення повного, всебічного та об`єктивного службового розслідування, відповідачем було опитано  інспекторів УПП  у м. Києві  старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 . та  лейтенанта поліції   ОСОБА_3 , які  пояснили, що під час спілкування з позивачем після зупинки його транспортного засобу, в зв 'язку із порушенням ним Правил дорожньогоь руху, виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, в зв`язку із чим запропонували водію пройти огляд  на стан сп`яніння  у встановленому законом порядку  на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі у лікаря-нарколога. Отримавши відмову, співробітники поліції склали  адміністративні матеріали за ст. 122 та 130 КУпАП.
		Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що він наполягав на проведенні медичного огляду  на стан сп`яніння  в закладі охорони здоров`я, однак дане бажання було проігноровано співробітниками поліції. 
		Суд зауважує, що такі доводи позивача є необгрунтованими та нічим не доведеними.
		Натомість, як встановлено матеріалами службового розслідування, вивченням відеозапису з нагрудної камери  поліцейського  встановлено, що 14.10.2017 о 00.40 поліцейськими було зупинено автомобіль, під керуванням позивача. Під час розмови  із співробітниками поліції, водій усвідомлював  свою провину щодо  керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Вказаний факт підтверджується його зізнанням  щодо вживання алкогольних напоїв  при спілкування з поліцейськими.
		З пояснень патрульних встановлено та позивачем не заперечується, що він відмовився проходити як медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння, так і пройти тест на алкогольне сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager», у присутності двох свідків.
		Суд зазначає, що вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями свідків, а також поліцейських - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
		Відповідно до письмових пояснень позивача, останній на підставі ст. 63 Конституції України пояснення відносно себе за фактом складання протоколу  за ст. 130 КУпАП надавати відмовився, зазначивши, що буде їх давати у суді, на даний час пояснити події не може.
		В судовому засіданні 12.03.2020 року  на питання суду, чому позивач відмовився від проходження огляду та здачі аналізів,  останній зазначив, що був переконаний, що процедура проходження огляду співробітниками поліції буде порушена, а його результати  - сфальсифіковані. Однак, суд зазначає, що жодних доказів в обґрунтування таких побоювань, позивач суду не пояснив і не надав.
		На думку суду, для отримання об`єктивних результатів, з метою підтвердження відсутності ознак алкогольного сп`яніння, позивач не був позбавлений можливості самостійно пройти огляд у медичному закладі та здати відповідні аналізи. Однак, зазначених дій позивач не провів, доказів відсутності ознак алкогольного сп`яніння у момент зупинення співробітниками поліції, суду не надав та не спростував.
		За змістом висновку про результати службового розслідування щодо позивача особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання про вчинення ним дисциплінарного проступку, про що свідчать протокол про адміністративне правопорушення, а також постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Аналіз наведеного свідчить, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.
		Відтак, суд вважає, що вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Вказане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування позивачем вимог чинного законодавства.
		В частині тверджень позивача про те, що до нього необґрунтовано застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд зазначає, що обрання заходу дисциплінарного стягнення відноситься до дискреційних повноважень відповідача. Крім того, норми чинного законодавства не встановлюють необхідності послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року №К/9901/51279/18.
		Позивач також вважає, що застосування такого суворого  виду відповідальності у вигляді звільнення його зі служби, відповідачем застосовано безпідставно та необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, сумлінної служби позивача у лавах Національної поліції, його характеристики за місцем служби. В судовому засіданні 12.03.2020 року просив суд врахувати вказані обставини при прийнятті рішення по справі. 
		Суд дослідив вказані доводи позивача, але не приймає їх до уваги та  зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Вказана позиція підтверджується і в рішенні Верховного Суду від 03.05.2018р. у справі №810/2073/16.
		Враховуючи встановлений факт вчинення позивачем такого проступку, суд вважає правомірним та обґрунтованим оскаржувані накази в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції, та, відповідно, відсутніми підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.
		Відповідно до   статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2   статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно вимог частини 1   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування наказів про звільнення,   в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2   статті 19 Конституції України   та частиною 2   статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями   72-77,   139,   143,   241-246,   255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому   ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства   та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст.   293,   295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		              Повний текст рішення складено і підписано 23 березня 2020 року
		 
		 
		          Суддя                                                                  Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...