Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/4227/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2020. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 21.04.2020
Номер судового провадження: 2-а/367/61/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                       Справа № 367/4227/17
		                                                       Провадження №2-а/367/61/2020
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		10 березня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		Головуючої судді Саранюк Л.П.
		при секретарі                               Бабаковій М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення,- 
		 
		в с т а н о в и в:
		Позивач звернувся до суду з даним позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що у червні цього року на офіційному веб-сайті Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області розміщено інформацію щодо скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1 , виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно- будівельне товариство».
		В подальшому на підставі звернень позивача щодо розміщеної інформації на офіційному веб-сайті від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області отримано рішення від 23.05.2017 № 131/4 «Про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1, виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно-будівельне товариство».
		Позивач вважає дії Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області зі скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок вчиненими поза межами правового поля, а рішення винесеним протиправно з наступних підстав.
		Отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки - є першим кроком, після отримання права на користування або володіння земельною ділянкою, тобто першим документом для того, щоб отримати право на будівництво, а саме - розпочати будівельні роботи.
		Наразі позивачем збудовано, а органом державного архітектурно-будівельного контролю прийнято в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти, при цьому об`єкти підключено до інженерних мереж, а інвесторами зареєстровано право власності на квартири (по АДРЕСА_2) та отримано документ, який надає право на виконання будівельних робіт (по АДРЕСА_1).
		Таким чином, відповідачем скасований документ, який передував документам, що були видані після отримання містобудівних умов, та наразі на підставі яких встановлено юридичні факти, права та правовідносини, при цьому скасування містобудівних умов порушують права не лише позивача, а й третіх осіб, інвесторів, які залучили власні кошти у будівництво та отримали право власності на квартири. Порушення прав третіх осіб полягає у тому, що у зв`язку із скасуванням містобудівних умов, в подальшому було скасовано декларації на початок виконання будівельних робіт та на прийняття об`єктів в експлуатацію. Зазначені дії посадових осіб були вчинені після реєстрації інвесторами права власності на квартири.
		Отримання містобудівних умов є першим у ланцюгу обов`язкових дій для забудовника, підпункт 1 частини першої стаття 29 Закону України №3038 визначає, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження.
		Разом з цим, основні нормативно-правові положення щодо видачі, відмови у видачі, дії містобудівних умов та обмежень, визначені у статті 29 Закону № 3038.
		Так, згідно з частиною третьою статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Також спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви (частина п`ята статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)). Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень (частина шоста статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (частина сьома статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (частина восьма статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
		Таким чином, з аналізу приписів статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) вбачається, що відсутнє право, відсутня процедура, відсутній механізм та порядок скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, водночас жоден орган державної влади, місцевого самоврядування не наділений відповідною компетенцією та правом.
		Відтак процедури скасування чи визнання недійсними виданих містобудівних умов та обмежень немає, при цьому жоден орган не наділений правом на скасування містобудівних умов та обмежень.
		Одночасно слід зазначити, що також процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначена Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109.
		Зазначеним Порядком врегульовано: порядок надання містобудівних умов та обмежень, склад та зміст містобудівних умов та обмежень. При цьому, Порядок також не містить жодного положення щодо права скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Більше того, пункт 1.3. Порядку визначає, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Таким чином, з аналізу законодавчих та нормативно-правових актів у сфері регулювання містобудівної діяльності вбачається, що відсутній порядок скасування містобудівних умов та обмежень, відсутнє право та компетенція щодо скасування будь-яким органом державної влади чи органом місцевого самоврядування скасування містобудівних умов та обмежень.
		Отже, Виконавчий комітет Ірпінської міської рада Київської області не наділений, а ні правом, а ні компетенцією щодо скасування містобудівних умов та обмежень.
		З преамбули оскаржуваного рішення Ірпінської міської рада Київської області вбачається, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки скасовано відповідно до пункту 4.2. ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) ТА КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА», вимог Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, вимог Положення про відділ містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, вимог п.8 ч. 1 статті 1, ч.2 ст. 5, ч.1, ч.2 ст. 6, ч.1 ст. 7, ст.17, ст. 19, ст. 24, ст. 29, ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Здійснивши аналіз нормативно-правових приписів на підставі яких відповідач скасував містобудівні умови та обмеження (преамбула рішення) вбачається: щодо пункту 4.2. ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) ТА КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА»
		Пунктом 4.2, зазначеного вище ДСТУ передбачено, що проектування об`єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, будівель, споруд або лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, потрібно здійснювати на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об`єкт будівництва в цілому. При цьому категорію складності такого об`єкта будівництва визначають за усіма показниками таблиці А.1, розрахованими для об`єкта будівництва в цілому.
		Разом з цим, згідно зі ст. 32 цього Закону, усі об`єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.
		Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.
		Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
		Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 7 Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року встановлено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об`єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.
		Крім того, листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 4 квітня 2011 року № 24- 10/2759/0/6-11 роз`яснено законодавство в частині визначення категорії складності об`єкта, яким зазначено, що статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Для усіх об`єктів, що проектуються, будуються чи приймаються в експлуатацію, визначена у проектній документації категорія складності може бути уточнена проектною організацією разом із замовником будівництва.
		Отже, віднесення об`єктів будівництва до відповідної категорії складності не належить до повноважень відповідача, оскільки визначається суто проектними організаціями і замовниками будівництва; щодо вимог Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109.
		Містобудівні умови та обмеження були видані саме відповідачем, а не відділом містобудування та архітектури, до того ж положення про відділ не є нормативно-правовим актом, а органи державної влади зобов`язані діяти у межах та у спосіб визначений законами.
		Положення п.8 ч. 1 статті 1, ч.2 ст. 5, ч.І, ч,2 ст. 6, ч.І ст. 7, ст. 17, ст. 19, ст. 24, ст. 29, ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють правові та організаційні основи містобудівної діяльності.
		Проте жодною нормою права не встановлено порядок скасування містобудівних умов та обмежень, відсутнє право та компетенція щодо скасування будь-яким органом державної влади чи органом місцевого самоврядування скасування містобудівних умов та обмежень.
		Позивач вказує, що під час будівництва об`єктів діяв у межах та у спосіб визначений Законом відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: набув на праві власності земельні ділянки на яких здійснював будівництво, зокрема:
		-отримав вихідні дані (містобудівні умови та обмеження);
		-розроблено проектну документацію;
		-затвердив проектну документацію;
		-виконано підготовчі та будівельні роботи (отримано декларацію про
		початок будівельних робіт);
		- забезпечив прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (отримано декларації про прийняття об`єктів в експлуатацію);
		- фізичні особи, які залучили власні кошти на будівництво (інвестори) зареєстрували право власності на об`єкт.
		Стверджує, що діяв чітко за алгоритмом та приписами, визначеними Законом № 3038, а саме від отримання містобудівних умов та обмежень до реєстрації права власності.
		У зв`язку з вищевикладеним просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23.05.2017 № 131/4 «Про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1 , виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно-будівельне товариство».
		Судові витрати покласти на відповідача.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
		В судове засідання відповідач свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі з урахуванням позиції викладеної у відзиві. Зокрема, за змістом поданого відзиву просять суд у задоволенні позову відмовити у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю заявлених вимог, а також з підстав, що формулювання позовних вимог не є ефективним способом захисту.
		Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У червні 2017 року на офіційному веб-сайті Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області розміщено інформацію щодо скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1, виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно- будівельне товариство».
		В подальшому на підставі звернень позивача щодо розміщеної інформації на офіційному веб-сайті від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області отримано рішення від 23.05.2017 № 131/4 «Про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1, виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно-будівельне товариство».
		Як встановлено, отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки - є першим кроком, після отримання права на користування або володіння земельною ділянкою, тобто першим документом для того, щоб отримати право на будівництво, а саме - розпочати будівельні роботи.
		Наразі позивачем збудовано, а органом державного архітектурно-будівельного контролю прийнято в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти, при цьому об`єкти підключено до інженерних мереж, а інвесторами зареєстровано право власності на квартири (по АДРЕСА_2) та отримано документ, який надає право на виконання будівельних робіт (по АДРЕСА_1 ).
		Таким чином, відповідачем скасований документ, який передував документам, що були видані після отримання містобудівних умов, та наразі на підставі яких встановлено юридичні факти, права та правовідносини, при цьому скасування містобудівних умов порушують права не лише позивача, а й третіх осіб, інвесторів, які залучили власні кошти у будівництво та отримали право власності на квартири. Порушення прав третіх осіб полягає у тому, що у зв`язку із скасуванням містобудівних умов, в подальшому було скасовано декларації на початок виконання будівельних робіт та на прийняття об`єктів в експлуатацію. Зазначені дії посадових осіб були вчинені після реєстрації інвесторами права власності на квартири.
		Отримання містобудівних умов є першим у ланцюгу обов`язкових дій для забудовника, підпункт 1 частини першої стаття 29 Закону України №3038 визначає, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження.
		Разом з цим, основні нормативно-правові положення щодо видачі, відмови у видачі, дії містобудівних умов та обмежень, визначені у статті 29 Закону № 3038.
		Так, згідно з частиною третьою статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Також спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви (частина п`ята статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)). Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень (частина шоста статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (частина сьома статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (частина восьма статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення)).
		Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
		Таким чином, з аналізу приписів статті 29 Закону України № 3038 (у редакції від 12.05.2017, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) вбачається, що відсутнє право, відсутня процедура, відсутній механізм та порядок скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, водночас жоден орган державної влади, місцевого самоврядування не наділений відповідною компетенцією та правом.
		Відтак процедури скасування чи визнання недійсними виданих містобудівних умов та обмежень немає, при цьому жоден орган не наділений правом на скасування містобудівних умов та обмежень.
		Одночасно слід зазначити, що також процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначена Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109.
		Зазначеним Порядком врегульовано: порядок надання містобудівних умов та обмежень, склад та зміст містобудівних умов та обмежень. При цьому, Порядок також не містить жодного положення щодо права скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Більше того, пункт 1.3. Порядку визначає, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Таким чином, з аналізу законодавчих та нормативно-правових актів у сфері регулювання містобудівної діяльності вбачається, що відсутній порядок скасування містобудівних умов та обмежень, відсутнє право та компетенція щодо скасування будь-яким органом державної влади чи органом місцевого самоврядування скасування містобудівних умов та обмежень.
		Отже, Виконавчий комітет Ірпінської міської рада Київської області не наділений компетенцією щодо скасування містобудівних умов та обмежень.
		З преамбули оскаржуваного рішення Ірпінської міської рада Київської області вбачається, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки скасовано відповідно до пункту 4.2. ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) ТА КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА», вимог Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, вимог Положення про відділ містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, вимог п.8 ч. 1 статті 1, ч.2 ст. 5, ч.1, ч.2 ст. 6, ч.1 ст. 7, ст.17, ст. 19, ст. 24, ст. 29, ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Здійснивши аналіз нормативно-правових приписів на підставі яких відповідач скасував містобудівні умови та обмеження (преамбула рішення) вбачається: щодо пункту 4.2. ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) ТА КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ ОБ`ЄКТІВ БУДІВНИЦТВА»
		Пунктом 4.2, зазначеного вище ДСТУ передбачено, що проектування об`єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, будівель, споруд або лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, потрібно здійснювати на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об`єкт будівництва в цілому. При цьому категорію складності такого об`єкта будівництва визначають за усіма показниками таблиці А.1, розрахованими для об`єкта будівництва в цілому.
		Разом з цим, згідно зі ст. 32 цього Закону, усі об`єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.
		Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.
		Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
		Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 7 Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року встановлено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об`єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.
		Крім того, листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 4 квітня 2011 року № 24- 10/2759/0/6-11 роз`яснено законодавство в частині визначення категорії складності об`єкта, яким зазначено, що статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Для усіх об`єктів, що проектуються, будуються чи приймаються в експлуатацію, визначена у проектній документації категорія складності може бути уточнена проектною організацією разом із замовником будівництва.
		Отже, віднесення об`єктів будівництва до відповідної категорії складності не належить до повноважень відповідача, оскільки визначається суто проектними організаціями і замовниками будівництва; щодо вимог Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109.
		Містобудівні умови та обмеження були видані саме відповідачем, а не відділом містобудування та архітектури, до того ж положення про відділ не є нормативно-правовим актом, а органи державної влади зобов`язані діяти у межах та у спосіб визначений законами.
		Позивач під час будівництва об`єктів діяв у межах та у спосіб визначений Законом відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: набув на праві власності земельні ділянки на яких здійснював будівництво, зокрема:
		-отримав вихідні дані (містобудівні умови та обмеження);
		-розроблено проектну документацію;
		-затвердив проектну документацію;
		-виконано підготовчі та будівельні роботи (отримано декларацію про початок будівельних робіт);
		- забезпечив прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (отримано декларації про прийняття об`єктів в експлуатацію);
		- фізичні особи, які залучили власні кошти на будівництво (інвестори) зареєстрували право власності на об`єкт.
		При прийнятті рішення суд враховує пункт 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, котрий зобовязує адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Спірне рішення відповідача порушує пункт 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Більше того, Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23.05.2017 № 131/4 відповідач порушив принцип правової визначеності, який вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
		За даних обставин скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1 , виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно-будівельне товариство» порушує права не лише позивача, а й третіх осіб, інвесторів, які залучили власні кошти у будівництво та отримали право власності на квартири у закінченому будівництвом та введеному в експлуатацію багатоповерховому будинку.
		У рішенні у справі Tumeliai v. Lithuania від 09.01.2017 ЄСПЛ зазначив, що ризик, повязаний з помилкою, допущеною державним органом, повинна нести сама держава. Суд не погодився з аргументами уряду, що заявники мали підозрювати, що дозвіл на будівництво був нестійким. Тому ЄСПЛ дійшов висновку: оскільки влада підтвердила, що будинок може бути зведений, у заявників не було достатніх підстав сумніватися в законності такого рішення й вони мали право розраховувати на те, що воно в майбутньому не буде оголошене неправомірним.
		За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю. При цьому стягненню з відповідача на підставі ст.. 139 КАС України також підлягає судовий збір в сумі 640,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-
		в и р і ш и в:
		Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити.
		Визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23.05.2017 № 131/4 «Про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок в АДРЕСА_1 , виданих ОСОБА_1 та по АДРЕСА_2 , виданих ПАТ «Київське спеціальне ремонтно-будівельне товариство».
		Стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,00грн.
		Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 20.03.2020 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                         Л.П. Саранюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...