Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/23116/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2020. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 2/953/911/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                               
		Справа № 953/23116/19
		н/п 2/953/911/20 
		                                               РІШЕННЯ
		                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		17 березня 2020 року Київський районний суд м. Харкова   у  складі: 
		головуючого - судді      Бородіної Н.М.,
		за участю секретаря    Кострової О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення,-
		встановив:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, в якому просить суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом примусового вселення позивача до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування поданого позову зазначає, що він є власником 50/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником 50/ 100 частин вищевказаного житлового будинку є відповідач, а саме моя колишня дружина ОСОБА_2 . Відповідачем на тлі взаємних неприязних відносин здійснюються постійні перешкоджання позивачу у користуванні житловим будинком. Оскільки можливості придбати чи орендувати інше житло у позивача відсутні він змушений звернутись до суду за захистом свого права.
		В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
		Відповідачі в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином.
		Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що відповідач жодним чином не вчиняє позивачу перешкоди у користуванні будинком, у позові не зазначено в чому саме полягають перешкоди та не наведено доказів на підтвердження позовних вимог. Також зазначає, що відповідач володіє зазначеним житловим будинком, проживає у ньому, несе витрати по утриманню будинку та проведенню ремонту, сплачує комунальні послуги, на підтвердження чого надає квитанції та виписку по банківському рахунку.
		Позивачем надано відповідь на відзив, в якому надає докази підтвердження перешкод з боку відповідача щодо користування будинком.
		Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.09.2013року шлюб було розірвано.
		ОСОБА_1 , є власником 50/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення 1 сесії 7 скликання ХМР від 20.11.2015 року № 12/15), б. 109.
		Право спільної часткової власності на даний об`єкт нерухомого майна, підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності посвідченим державним нотаріусом Харківського обласного державного нотаріального архіву Остапенко Ю.А. від 29.11.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-329. Свідоцво про право власності видано державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Корнейчук 6.В. 26.06.1993 року, зареєстровано в реєстрі за № 4-7042.
		Іншим співвласником 50/100 частин вищевказаного житлового будинку є відповідач, ОСОБА_2 , що підтверджується вищевказаним свідоцтвом про право власності.
		Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні позивач та відповідач зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		  Згідно ст. 316, 317, 319  ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		Згідно ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 Згідно ст.  358 ЦК України - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		Згідно ст. 361 ЦК України - співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
		Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Позивач у позові зазначає, що через неприязні відносини, що склалися з колишньою дружиною, остання перешкоджає йому у користуванні житловим будинком.
		На підтвердження здійснення відповідачем перешкод позивачу у користуванні житлом, надано наступні докази: відповідь ГУ НП в Харківській області, в якій зазначено, що 26.10.2019року до поліції надійшло повідомлення про те, що 26.10.2019року за адресою АДРЕСА_1 відбувається конфлікт між ОСОБА_1 та дружиною, яка не впускає його до будинку; копію заяви ОСОБА_1 щодо застосування заходів до ОСОБА_2 , яка 26.10.2019року позбавила позивача можливості користуватись спільним будинком за адресою АДРЕСА_1 ; копія пояснень ОСОБА_1 до Київського ВП ГУ НП, в яких він зазначає, що 26.10.2019року він повернувся до колишньої дружини ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , частка якого належить ОСОБА_1 , однак колишня дружина не надала можливості скористатись будинком; довідку Київського ВП ГУ НП в Харківській області, згідно якої 26.10.2019року до Київського ВП ГУ НП в Харківській області звернувся ОСОБА_1 , який просив вжити заходів до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яка не впускає його до будинку за адресою АДРЕСА_1 , під час розгляду матеріалу здійснювався вихід за вказаною адресою та було встановлено факти, викладені в заяві ОСОБА_1 ; лист начальника Київського ВП ГУ НП в Харківській області, згідно якого була проведена перевірка за фактом неправомірних дій відповідачки та враховуючи, що між сторонами склались відносини, які носять цивільно-правовий характер, позивачу рекомендовано звернутись до суду з цивільним позовом.
		Також позивачем надано копію заяви про вчинення відповідачем ОСОБА_2 злочину передбаченого ст.356 КК України відносно позивача, оскільки відповідачка не надає позивачу можливості проживати у будинку за адресою АДРЕСА_1 та копію ухвали суду від 27.12.2019року, якою зобов"яано слідчого внести до ЄРДР відомості за вказаною заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення.
		Крім того, матеріали справи містять копію термінового заборонного припису від 03.01.2020року стосовно ОСОБА_2 щодо вчинення економічного насильства по відношенню до ОСОБА_1 , та з наданих відповідачем документів вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду вказаний припис було скасовано.
		Однак, не зважаючи на скасування припису, з наданих позивачем документів вбачається, що відповідачка порушуючи вимоги ч. 1 ст. 321 ЦК України самовільно обмежила позивача у здійсненні його права власності на 50/100 частини житлового будинку.
		Позивач, як власник 50/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема проживати в будинку та вселитися в будинок.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Оскільки судом встановлено, що сторони не можуть вирішити спір щодо користування спірним будинком, позивач не має вільного доступу до майна, співвласником якого він є, через перешкоди зі сторони відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позов та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вселення позивача до спірного будинку, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.  
		Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідачів.
		На підставі викладеного та керуючись   10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		вирішив :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення- задовольнити. 
		Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.
		Апеляційнаскарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з 
		дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.   
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.   
		Повний текст рішення виготовлений 23.03.2020року.
		          
		 Суддя                                                                             Бородіна Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...