Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/502/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2020.
Дата набрання законної сили: 23.03.2020
Номер судового провадження: 61-8449ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 404/502/18
		 
		провадження № 61-8449св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит Комерц»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року у складі судді Бершадської О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду 
		від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., 
		Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2018 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит Комерц» (далі - ТОВ «КУ «Кредит Комерц») про визнання недійсним кредитного договору.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 отримала від відповідача лист про виникнення заборгованості в розмірі 
		16 693,55 грн, нарахованої на підставі кредитного договору № 018738 
		від 08 травня 2017 року, який начебто укладений між нею та відповідачем. Згідно цього договору вона начебто отримала від відповідача кошти в розмірі 1 400,00 грн та була зобов?язана повернути їх у строк до 06 червня 2017 року. Оскільки вона у строк кошти не повернула, відповідач нарахував відсотки за користування коштами та пеню за прострочення зобов?язання на загальну суму 16 693,55 грн. Кредитний договір вона не підписувала, про його умови їй повідомлено не було.
		 
		ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір № 018738 від 08 травня 2017 року, укладений між нею та відповідачем недійсним.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що доводи позивача про те, що вона кредитний договір не підписувала, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому вимоги про визнання цього договору недійсним є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		24 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 203, 207, 208, 215 ЦК України, статті 12 закону України «Про електронну комерцію» та статі 81, 263 ЦПК України, оскільки наявність волевиявлення оформлюється у вигляді письмового договору та скріплюється підписами сторін або накладенням електронного підпису. У зв?язку із цим, відсутність даних вимог є підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним, так як спірний кредитний договір зі сторони позивача не підписувався особисто, в тому числі за допомогою накладення електронного підпису та взагалі позивачу не було відомо про його існування. Суди дійшли безпідставного висновку що спірний договір укладено в електронному вигляді при накладенні електронного підпису.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		06 червня 2019 рокуТОВ «КУ «Кредит Комерц» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2019 рокузалишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Кіровограда.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_1  на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи 
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 травня 2017 року між ТОВ «КУ «Кредит Комерц» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 018738 на суму 1 400,00 грн строком на 30 днів, який підлягає поверненню разом із процентами за користування кредитом не пізніше 
		06 червня 2017 року зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом у розмірі 1,60 % від суми кредиту, шляхом перерахування суми кредиту на рахунок позичальника.
		 
		В заявці-анкеті зазначено, що клієнт підтверджує, що вона в повному обсязі отримала від Кредитної установи інформацію, зазначену в частині другій статті Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у тому числі інформації про механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону), а також реквізити з питань захисту прав споживачів; що інформація надана Кредитною установою з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння нею суті фінансової послуги без нав`язування її придбання, додано фото позивача з паспортом у відкритому вигляді.
		 
		Відповідно до витягу з Реєстру платежів ТОВ «КУ «Кредит Комерц» 08 травня 2017 року о 08:03:01 перераховано грошові кошти у розмірі 1 400,00 грн на банківську платіжну картку, зазначену в заявці.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		 
		Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Згідно з пунктом 9.1 оспорюваного кредитного договору, невід`ємною частиною Договору є Правила надання фінансових кредитів за рахунок власних та залучених коштів ТОВ «КУ «Кредит Комерц». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця.
		 
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		 
		Розділами 4 та 5 Правил надання фінансових кредитів за рахунок власних та залучених коштів ТОВ встановлений порядок надання кредиту та підписання кредитного договору.
		 
		За умовами вказаних розділів, з метою отримання кредиту заявник заповнює на сайті Товариства заявку в електронному вигляді. У заявці заявник зобов`язана вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Згідно з пунктом 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання кредиту є направлена заявка та одночасна перевірка дійсності банківської платіжної картки.
		 
		Відповідно до пункту 4.9 Правил перевірка дійсності банківської платіжної картки відбувається шляхом блокування наперед невідомої заявнику довільної суми в розмірі від 1 копійки до 5 гривень та наступним зазначенням заявником конкретної суми, що була заблокована. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту чи відмову у наданні кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер, та/або шляхом направлення електронного листа на адресу електронної пошти, які зазначені у заявці, та/або шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті заявника на сайті Товариства. У випадку прийняття рішення про надання кредиту заявнику, електронний договір, укладений між Товариством та заявником, розміщується в особистому кабінеті заявника на сайті Товариства.
		 
		Згідно з пунктами 5.1-5.3 Правил, електронний договір підписується сторонами шляхом накладення електронних підписів одноразовими ідентифікаторами в якості аналогів власноручних підписів заявника та уповноваженого представника Товариства; електронний договір підписується заявником шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором під час подання заявки через сайт Товариства; електронний договір підписується Товариством шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором після прийняття Товариством рішення про надання кредиту заявнику.
		 
		Відповідно до пункту 5.4 Правил, електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін. У пункті 8.2 кредитного договору зазначено, що Договір є укладеним з моменту перерахування Кредитодавцем суми кредиту на рахунок позичальника.
		 
		Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
		 
		Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		 
		Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
		 
		Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
		 
		В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		 
		Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
		 
		Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
		 
		Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
		 
		1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
		 
		2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
		 
		3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
		 
		Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
		 
		Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
		 
		При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
		 
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 08 травня 2017 року кредитного договору № 018738 та отриманням позивачем кредитних коштів в сумі 1 400,00 грн. Доказів протилежного, позивачкою не надано.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда 
		від 23 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду 
		від 25 березня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...