Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/9357/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2020.
Дата набрання законної сили: 23.03.2020
Номер судового провадження: 61-8398ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 668/9357/15-ц
		 
		провадження № 61-8398св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Бурлакова С. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач- ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, виділ майна в натурі та виділення земельної ділянки.
		 
		Позов мотивовано тим, що на підставі судового рішення, яке набрало чинності, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності за кожним на 1/8 частину домоволодіння в АДРЕСА_1                     (далі - домоволодіння). Право власності зареєстровано в установленому законом порядку.
		Інша частина домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, який приватизував земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 420 кв. м.
		 
		Посилаючись на те, що внаслідок набуття ними, позивачами, права власності на 1/8 частину за кожним в домоволодінні, в силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - Земельний Кодекс України) до них перейшло право на отримання у власність по 1/8 частки земельної ділянки, яка була набута відповідачем в порядку приватизації.
		 
		З підстав, передбачених статтями 364, 377 Цивільного Кодексу України                  (далі - ЦК України), статей 88, 120 ЗК України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати за кожним з них право власності на 1/8 частину земельної ділянки загальною площею 420 кв. м в АДРЕСА_1 ; виділити у їх власність відповідно до розміру належної їм частки, а саме, 1/4 частину домоволодіння та 1/4 частину земельної ділянки за вказаною адресою.
		 
		В ході судового розгляду справи позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду.
		 
		Ухвалою суду від 11 липня 2016 року позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині позовних вимог про виділ позивачам у власність з домоволодіння АДРЕСА_1 , житлові, господарські та допоміжні споруди відповідно до розміру належної їм частки, а саме 1/4, та про виділ позивачам у власність із земельної ділянки площею 420 кв. м, що розташована за цією адресою, земельної ділянки, яка відповідає розміру належної їм частки залишено без розгляду, згідно до поданої ними заяви.
		 
		У зв`язку з відчуженням частки в домоволодінні, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залишення її позовних вимог щодо визнання за нею права власності на 1/8 частину спірної земельної ділянки без розгляду.
		 
		Ухвалою суду від 10 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/8 частину спірної земельної ділянки залишено без розгляду.
		 
		У зв`язку з набуттям за договором дарування права власності на 1/8 частину домоволодіння, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину спірної земельної ділянки.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2018 року позов задоволено.
		 
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 420 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6510136900:15:005:0182. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з прийняттям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 28 серпня 2009 року спадщини після померлого ОСОБА_5 у них виникло право на 1/4 частку земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, яка з моменту отримання ОСОБА_4 державного акту є об`єктом права власності.
		 
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку земельної ділянки відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки пропорційно до його частки у праві власності на будівлю, оскільки за життя спадкодавці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не оформили у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння, то і у спадкоємців не виникло право власності на частину земельної ділянки, оскільки земля не була об`єктом спадкування і не входила до спадкової маси.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
		 
		18 квітня 2019 року ОСОБА_2 , через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року та залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2018 року.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального, неповним з`ясуванням обставинам справи. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана земельна ділянка не входила до спадкової маси, після смерті ОСОБА_5 , який успадкував, проте не встиг оформити право власності в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_6 , тож не могла бути успадкована після смерті ОСОБА_5 -                ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак судом не взято до уваги, що доводи позивача полягали не в наявності підстав для визнання права власності на частину земельної ділянки, як такої, яка була набута в порядку спадкування, а в тому, що позивач став власником частини домоволодіння, а тому має право на отримання у власність частини земельної ділянки, пропорційно розміру частки у домоволодінні. 
		 
		Судом не взято до уваги, що відповідач є власником 3/4 частини спірного володіння, а тому не може бути власником земельної ділянки в цілому.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		27 червня 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Херсонського міського суду Херсонської області.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року  № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що після смерті                     ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яку у встановленому законом порядку прийняли чоловік померлої - ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 .
		 
		На час відкриття спадщини, до складу спадкового майна входив житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями: сараєм, літньою кухнею літ. »Б».
		 
		Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у місті Херсоні ради № 124 від 12 жовтня 2007 року були прийнятті до експлуатації самочинно збудовані будівлі та 15 жовтня 2010 року видано свідоцтво про право власності на 1/1 частку домоволодіння АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 
		 
		13 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_3 набув право власності на 1/1 частку спірного домоволодіння.
		 
		Рішенням Херсонської міської ради від 29 червня 2010 року № 1574                 ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка                      площею 0, 0420 га, в АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, видано державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку серія ЯЛ № 257964.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися його спадкоємці - дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . До складу успадкованого майна входила частка в спірному домоволодінні АДРЕСА_1 , яку спадкодавець прийняв після смерті матері -                   ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Оскільки одноособовим власником домоволодіння був визнаний   ОСОБА_4 , який передав своє право власності за договором довічного утримання                     ОСОБА_3 , спадкоємці ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом за захистом порушених прав.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня  2011 року у справі № 22ц-2545/2011 було частково скасоване рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 12 квітня 2011 року, а саме, в частині визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного                                13 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині набуття ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину житлового будинку під літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», навісу літ. «Д» домоволодіння № НОМЕР_1 та в частині визнання за ОСОБА_1 ,                ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за кожним, що складається з житлового будинку літ. «Б» загальною площею 47,3 кв. м, сараю літ. «В», туалету літ. «Г», навісу літ. «Д» права власності і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		 
		Ухвалою від 02 березня 2012 року апеляційний суд надав роз`яснення про те, що із спадкової маси успадкованого майна виключено житловий будинок під літ. «Б», сарай літ. «В», туалет літ. «Г», навіс літ «Д», тим самим визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину спірного домоволодіння за кожним, яке складається з житлового будинку літ «А» загальною площею 63,2 кв. м, огорожі № 3,4 та водопроводу № 2.
		 
		Отже за судовим рішенням за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано право власності за кожним на 1/8 частину в житловому будинку літ «А» загальною                   площею 63,2 кв. м, огорожі № 3 , 4 та водопровід № 2, а не в цілому домоволодінні АДРЕСА_1 .
		 
		На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від                        19 листопада 2016 року ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/8 частку у праві власності на спірне домоволодіння. За умовами укладеного правочину 1/8 частка у праві власності на домоволодіння належала дарувальнику на підставі рішення Суворовського районного суду від                        12 квітня 2011 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від                     29 червня 2011 року та ухвали апеляційного суду від 02 березня 2012 року.
		 
		Таким чином, на час постановлення судового рішення співвласниками спірного домоволодіння є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 .
		 
		При цьому позивач набув право власності лише на 1/4 частку в житловому будинку літ «А» загальною площею 63,2 кв.м, огорожі  № 3,4 та водопровід № 2.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Нормами статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами, прийняття спадщини.
		Відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті  ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до  особи,  яка  придбала  житловий  будинок, будівлю або споруду,  переходить право власності на земельну ділянку,  на якій вони розміщені,  без зміни її цільового призначення,  у  розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку,  будівлі або споруди  розмір  земельної  ділянки  не  визначено,  до набувача переходить  право  власності на ту частину земельної ділянки,  яка зайнята житловим будинком,  будівлею або спорудою,  та на  частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. 
		Якщо  житловий  будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки,   яка необхідна для їх обслуговування.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати право власності на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 420 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 6510136900:15:005:0182 в АДРЕСА_1 .
		 
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, право позивача на частку у спірній будівлі виникло 28 червня                        2009 року в зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_5 , у якого, в свою чергу, право власності на частку у зазначеному нерухомому майні виникло ІНФОРМАЦІЯ_1 року в зв`язку зі смертю його матері ОСОБА_6 .
		 
		На час смерті первісного спадкодавця ОСОБА_6 земельна ділянка перебувала в фактичному користуванні власників цього домоволодіння.
		 
		Ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_5 земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, на праві власності не належала, до спадкової маси не входила і в порядку спадкування кожного із них не передавалася.
		 
		 
		 
		Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки пропорційно до його частки у праві власності на будівлю, оскільки за життя спадкодавці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не оформили у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння, то і у спадкоємців не виникло право власності частину земельної ділянки, оскільки земля не була об`єктом спадкування і не входила до спадкової маси. 
		 
		Крім того, позивачем не було заявлено вимоги про визнання незаконним рішення Херсонської міської ради від 29 червня 2010 року № 1574, та державного  акту на спірну земельну ділянку ЯЛ № 257964, відповідно до яких ОСОБА_3 була передана у приватну власність спірна земельна земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, без якої не можливе поновлення прав позивача.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність рішення суду апеляційної інстанції, яким надано належну оцінку всім обставинам справи, аргументи учасників справи перевірено, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статі 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, при його ухваленні судом не було допущено порушень норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          В. П. Курило
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...