Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/951/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2020. Зареєстровано: 25.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: 182/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2020 р.Справа № 440/951/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Бегунца А.О.,
		Суддів: Старостіна В.В. ,  Рєзнікової С.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача Нестеренко Н.М.,
		представника відповідача Дзюбенко О.Л.,
		представника відповідача Лисанця А.Ф.,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за  апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава,  36039, повний текст складено 09.12.19 року по справі № 440/951/19
		          за позовом           ОСОБА_1  
		          до          Виконавчого комітету Полтавської міської ради ,          Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради ,          Полтавського міського голови      третя особа           Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області 
		          про визнання розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського голови, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області, в якому просила суд: 
		- визнати незаконними розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		- зобов`язати Полтавського міського голову поновити ОСОБА_1 на посаді заступника  начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту;
		- зобов`язати Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
		- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року в розмірі, не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 року по січень 2019 року включно;
		- стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн. 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що її звільнення є незаконним, тобто таким, що відбулося з грубим порушенням законодавства про працю, оскільки роботодавець перед звільненням у зв`язку з реорганізацією не запропонував жодних вакантних посад, в тому числі нижчих посад без проведення конкурсу.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправними та скасовано розпорядження Полтавського міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к про звільнення ОСОБА_1 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019.
		Стягнуто з Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2019 по 28.11.2019 у розмірі 510877,66 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
		          У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить суд скасувати оскаржуване в цій частині рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що в період з вересня 2018 року по день звільнення - 18 лютого 2019 року їй припинили виплачувати щомісячну премію в тому процентному відношенні, в якому позивач її отримувала до цього. Порушення відповідачем законного права позивача на працю завдало моральних страждань, які полягають в тому, що з вересня 2018 року по 18 лютого 2019 року позивач постійно перебувала в стресовому стані, спричиненому морально-психологічним та фінансовим тиском, втратила душевний спокій, що призвело до загострення хронічних захворювань. За цей період ОСОБА_1 неодноразово знаходилась на лікарняних,  у зв`язку зі звільненням позивач не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім`ї. Крім того, ОСОБА_1 зазначено, що оскаржуваними розпорядженнями міського голови "Про звільнення ОСОБА_1 " завдано шкоди честі, гідності та діловій репутації, оскільки за весь період роботи в сфері освіти, що становить 18 років служби в органах місцевого самоврядування, позивач мала нагороди та заохочення, бездоганну репутацію як людини, так і керівника. За період з вересня 2018 року по лютий 2019 року працівники відділу, який очолювала позивач, отримували премії в набагато більшому розмірі, ніж позивач. 
		Виконавчим комітетом Полтавської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яким відповідач просив суд залишити її без задоволення з посиланням на те, що преміювання працівників є правом керівника, а не обов`язком, та доводи щодо виникнення у позивача фізичних страждань внаслідок вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних актів є безпідставними.     
		Управлінням освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яким відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законодавчо визначених передумов для включення до сум відшкодування премій, які не нараховувалися та не виплачувалися звільненому працівнику. Також відповідачем у відзиві зазначено, що розрахункові листи не можуть бути належним доказом, який підтверджує факт заподіяння моральної шкоди, адже вони не містять інформації про обставини (зокрема, про втрату життєвих зв`язків, тощо), які за нормами закону є юридичними фактами, що утворюють підставу для покладення на роботодавця обов`язку з відшкодування заподіяної моральної шкоди.     
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем, Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги Виконавчим комітетом Полтавської міської ради зазначено про незаконність висновків суду щодо належності спірних публічних правовідносин припинення позивачем публічної служби до трудових та, відповідно, незаконність дій суду першої інстанції щодо розгляду даної справи виключно у відповідності до матеріальних норм Кодексу законів про працю України. Відповідачем вказано, що правовідносини переведення посадової особи органу місцевого самоврядування на рівнозначну чи нижчу посаду не є зобов`язальними правовідносинами. Виконавчий комітет вважає необґрунтованою та незаконною суму коштів середнього заробітку ОСОБА_1 в розмірі 510877,66 грн. за час вимушеного прогулу, оскільки використана судом першої інстанції довідка про доходи від 17.10.2019 № 1041 не містить інформації, перелік якої визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, та, відповідно, не є належним та допустимим засобом доказування у правовідносинах щодо права особи на середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також вважає необґрунтованими висновки суду щодо належності Виконавчого комітету Полтавської міської ради до складу сторін у спірних правовідносинах, оскільки Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради є юридичною особою, яка самостійно здійснює власну правосуб`єктність та, відповідно, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.   
		ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради, яким позивач просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення з посиланням на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обґрунтованим, оскільки довідка про її доходи скріплена печаткою та підписом начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради. У відзиві також зазначено, що позивач вважає, що Виконавчий комітет Полтавської міської ради належить до складу сторін у даній справі.  
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем, Управлінням освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову  про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управлінням освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки, враховуючи повідомлення позивача щодо вакансії начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту, яка реалізувала своє право на участь у конкурсному відборі, обов`язок роботодавця запропонувати скорочуваному працівнику іншу посаду є виконаним, а можливість переведення без обов`язкового проведення конкурсу є правом, а не обов`язком роботодавця. Також вважає, що судом першої інстанції неправильно розраховано суму середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу.    
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, яким позивач просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Полтавського міського голови та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним і обґрунтованим.  
		Третя особа не скористалася своїм правом на подання відзивів на апеляційні скарги. 
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.03.2020 позивач та представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційні скарги Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Матеріалами справи встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 27.12.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради як таку, що є переможцем конкурсу відповідно до розпорядження від 27.12.2011 №338-о, 17.08.2017 переведено на посаду заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту, яку обіймала до моменту звільнення 18.02.2019 (т. 1 а.с. 29).
		Відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", позивач є службовцем органу місцевого самоврядування. 
		Рішенням Полтавської міської ради від 19.10.2018 вирішено створити відділ загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради.
		Отже, на підставі зазначеного рішення від 19.10.2018 управління освіти виконавчого Полтавської міської ради на базі відділу загальної середньої, дошкільної та спеціальної освіти та відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об`єднання отримало новий вищезазначений відділ.
		Здійснення заходів з реалізації вказаного рішення від 19.10.2019 доручено Управлінню освіти та Виконавчому комітету Полтавської міської ради.
		12.11.2018 ОСОБА_1 ознайомлено з наказом по Управлінню освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради №784 від 06.11.2018 "Про внесення змін до структури управління освіти", відповідно до якого в Управлінні освіти створюється відділ загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту на базі відділу загальної середньої, дошкільної та спеціальної освіти і відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту шляхом їх об`єднання (т. 1 а.с. 32-33).
		28.11.2018 позивача попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням її посади. Причиною звільнення вказано реорганізацію Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради шляхом зміни структури управління освіти (т. 1 а.с. 187-188).
		Позивач заявою від 22.01.2019 вх. №Док.1-11/767 попередила керівництво Виконавчого комітету Полтавської міської ради про згоду обійняти будь-яку посаду у новоствореному органі Управління освіти, починаючи з посади спеціаліста, головного спеціаліста і закінчуючи посадою начальника (керівника) даного відділу (т. 1 а.с. 31).
		Розпорядженням міського голови від 24.01.2019 №25-к ОСОБА_1 , заступника начальника управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту звільнено з займаної посади 28.01.2019 у зв`язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (т. 1 а.с. 23).
		З 28.01.2019 по 07.02.2019 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення ЩЛХ № 1863 (т. 1 а.с. 82). 
		З 08.02.2019 по 15.02.2019 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, про що свідчить виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2896 (т. 1 а.с. 81).
		15.02.2019 позивач написала заяву секретарю міської ради ОСОБА_3 , в якій просила перевести її на нижчу вакантну посаду в Управлінні освіти без конкурсу. Зазначену заяву позивач зареєструвала у виконавчому  комітеті 18.02.2019 вх. № Док. 1-11/1611 (т. 1 а.с. 38).
		18.02.2019 Полтавським міським головою прийнято розпорядження за №69-к, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 18.02.2019 - у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. (т. 1 а.с. 24).
		Відповідно до запису №27 в трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі розпоряджень від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к (т. 1 а.с. 29). 
		Не погодившись з розпорядженнями міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року в розмірі, не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 року по січень 2019 року включно, та стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн., суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити премію за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року в розмірі, не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 року по січень 2019 року включно, колегія суддів зазначає про відсутність будь-яких правових обґрунтувань та законодавчо визначених передумов для включення до сум відшкодування премій, які не нараховувалися та не виплачувалися звільненому працівнику.           
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. на користь позивача з урахуванням наступного.
		Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 
		Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
		Проте, всупереч вказаним положенням, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння моральних страждань позивачу внаслідок неправомірних дій відповідачів, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.
		Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити премії за вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року в розмірі, не меншому, ніж середній розмір премій, що виплачувався іншим заступникам начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради в період з вересня 2018 року по січень 2019 року включно, та стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн., з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.
		Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Полтавського міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019 та стягнення з Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.02.2019 по 28.11.2019 у розмірі 510877,66 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає наступне.
		Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки всупереч визначеному законом обов`язку запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, роботодавець не запропонував перед звільненням позивача посади, які були вакантними, та спірні розпорядження міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 " не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
		Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
		Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
		За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що спірні правовідносини врегульовані нормами КЗпП України. 
		Так, згідно ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		За приписами частини другої вищевказаної статті, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Водночас, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		Отже, колегією суддів під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що до спірних правовідносини, що склались між сторонами, підлягають застосуванню норми КЗпП України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
		Положеннями ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Матеріалами справи встановлено, що 18.02.2019 ОСОБА_1 ознайомлено з інформацією про наявність вакантних посад в Управлінні освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради станом на 18.02.2019, що підтверджується підписом останньої. 
		Частиною 5 статті 10 зазначеного закону передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		Згідно листа № 01-09-01-21/861 від 11.02.2019 за підписом начальника управління освіти Ю.Матвієнко, адресованого ОСОБА_1 , з 29.01.2019 в апараті Управління освіти наявна вакансія начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту, у зв`язку з чим, позивачу запропоновано взяти участь у конкурсному відборі, який оголошений на зазначену вище посаду 29.01.2019 (т. 1 а.с. 37).
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалося позивачем і представниками сторін, що ОСОБА_1 реалізовано право на участь у конкурсному відборі, оголошеному 29.01.2019 на посаду начальника відділу загальної середньої, спеціальної, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти та соціального захисту.
		Матеріали справи свідчать, що за результатами проведення вказаного відбору позивач не стала його переможцем. 
		Колегія суддів зауважує, що під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції не досліджувався факт участі позивача у конкурсному відборі з метою обіймання вакантної посади, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.  
		Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що переведення позивача на іншу посаду є правом роботодавця в спірних правовідносинах, що склались між сторонами, а не обов`язком, з огляду на наступне. 
		Так, згідно ч. 7 ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач попередила керівництво Виконавчого комітету Полтавської міської ради про згоду обійняти будь-яку іншу посаду у новоствореному відділі. 
		Проте, Виконавчий комітет Полтавської міської ради не є роботодавцем ОСОБА_1 , оскільки остання працювала в Управлінні освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, яке є окремою юридичною особою та не підпорядковане Виконавчому комітету. 
		Отже, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено обізнаності Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо існування у позивача бажання бути переведеною на нижчу посаду, та, відповідно, обов`язку щодо її пропонування.     
		Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Полтавського міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". 
		          Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень Полтавського міського голови від 24.01.2019 №25-к та від 18.02.2019 №69-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відсутні також підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу виховної, позашкільної роботи та соціального захисту з 19.02.2019 та стягнення з Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.02.2019 по 28.11.2019 у розмірі 510877,66 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
		Крім того, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що довідка про доходи № 1041 від 17.10.2019, на підставі якої судом першої інстанції обраховувалась сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, не має юридичного значення для вирішення вказаної справи. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради та     Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнити.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі № 440/951/19 в частині задоволених позовних вимог скасувати.
		Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського міського голови, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області про визнання розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.
		В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі №440/951/19 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис)  (підпис) В.В. Старостін    С.С. Рєзнікова   Повний текст постанови складено  25.03.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...