Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/4508/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2020. Зареєстровано: 26.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/38615/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 березня 2020 року 
		Київ
		справа №805/4508/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/38615/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Громадська організація «Український нагляд», товариство з обмеженою відповідальністю «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», товариство з обмеженою відповідальністю «Терен» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Голошивця І.О., суддів Кравченко Т.О., Волгіної Н.П. від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. від 5 липня 2017 року,
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), треті особи: Громадська організація «Український нагляд» (далі також - третя особа 1, ГО «Український нагляд»), товариство з обмеженою відповідальністю «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» (далі також - третя особа 2, ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР»), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» (далі також - третя особа 3, ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто»), товариство з обмеженою відповідальністю «Терен» (далі також - третя особа 4, ТОВ «Терен»), в якому просив:
		- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 9 листопада 2016 року № 1493/7 «Про відмову у задоволенні скарги адвоката Голованя І.В. в інтересах ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року»;
		- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головань І.В., від 12 вересня 2016 року на проведення державним реєстратором незаконних рішень та реєстраційних дій.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ Міністерства юстиції України від 9 листопада 2016 року № 1493/7 є протиправним та таким, що прийнятий з порушенням статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відповідач не має повноважень відмовити у задоволенні скарги, не розглядаючи її по суті. Також позивач зазначив, що наказ відповідача є необґрунтованим, прийнятим упереджено, недобросовісно та нерозсудливо, оскільки рішення про відмову у задоволенні скарги прийнято без розгляду по суті скарги та документів, які були надані позивачем. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що спірний наказ відповідача прийнятий з порушенням строків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов задоволено частково: скасовано наказ Міністерства юстиції України від 9 листопада 2016 року № 1493/7 «Про відмову у задоволенні скарги адвоката Голованя І.В. в інтересах ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року» та зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головань І.В., від 12 вересня 2016 року на проведення державним реєстратором незаконних рішень та реєстраційних дій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України від 9 листопада 2016 року № 1493/7 прийнято на підставі обставин, які можливо встановити лише під час розгляду справи по суті, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування спірного наказу суб`єкта владних повноважень та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу від 12 вересня 2016 року підлягають задоволенню. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 21 липня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 805/4508/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 805/4508/16-а та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційні скарги.
		Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не заявляли.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головань І.В . , звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на прийняття державним реєстратором незаконних рішень та вчинення реєстраційних дій.
		Відповідно до скарги позивач просив: здійснити дії щодо негайного блокування вчинення будь-яких дій державних реєстраторів щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відомості щодо ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», у тому числі щодо належного цьому товариству об`єкту нерухомості - будівлі цегляної, двоповерхової, загальною площею 611 метрів квадратних, (в літ. Б), що розташована за адресою: місто Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 27; прийняти рішення про повне задоволення скарги та про скасування таких незаконних рішень і реєстраційних дій щодо нерухомого майна юридичної особи - ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», зокрема, будівлі цегляної, двоповерхової, загальною площею 611 метрів квадратних (в літ. Б), що розташована за адресою: місто Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 27 (реєстраційний номер 1020561780000).
		Вищезазначена скарга зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2016 року за вх. № 27371-0-33-16.
		З матеріалів справи вбачається, що до скарги додані наступні документи: довіреність від 25 серпня 2016 року, в якій зазначено, що вона видана Голованю Ігорю Володимировичу щодо представництва інтересів ОСОБА_1 ; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 50224544 від 31 серпня 2016 року, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у справі № 757/14395/15-к про накладення арешту на частку в статутному капіталі товариств, що належить ОСОБА_1 , витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09 вересня 2016 року щодо: ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» (код 21665206), ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» (номер 33240756), ТОВ «ТЕРЕН» (код 22965991); інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» за найменуванням юридичної особи та її місцезнаходженням; заява від 22 серпня 2016 року, адресована Голові Адвокатського об`єднанню «Головань і Партнери» пану Голованю І.В.; акт прийому-передачі нежитлового будинку від 07 вересня 2016 року про передачу ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» до статутного капіталу ТОВ «Компанія з управління активами «АФІНА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40751755, місцезнаходження: місто Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 27) для оплати частки засновника в статутному капіталі товариства; статут ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» (ідентифікаційний код 21665206), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» № 2 від 21 липня 2011 року; статут ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» (ідентифікаційний код 21665206), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТОВРАТОР» № 1704/15 від 17 квітня 2015 року; статут ТОВ «ТЕРЕН» (ідентифікаційний код 22965991), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТЕРЕН» № 7 від 06 жовтня 2010 року; статут ТОВ «ТЕРЕН» (ідентифікаційний код 22965991), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТЕРЕН» № 1804/15 від 18 квітня 2015 року; статут ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» (ідентифікаційний код 33240756), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» № 6 від 29 вересня 2011 року; статут ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» (ідентифікаційний код 33240756), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» № 1804/15 від 18 квітня 2015 року; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» від 17 квітня 2015 року (м. Київ), в якому зазначено, що його укладено між ОСОБА_1 , як продавцем, та ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР», як покупцем, щодо продажу 99,99 відсотків статутного капіталу ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто»; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» від 17 квітня 2015 року (м. Київ), в якому зазначено, що його укладено між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, щодо продажу 0,01 відсотків статутного капіталу ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто»; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» від 17 квітня 2015 року (м. Київ), в якому зазначено, що його укладено між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, щодо продажу 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР»; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕРЕН» від 17 квітня 2015 року (м. Київ), в якому зазначено, що його укладено між ОСОБА_1 , як продавцем, та ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР», як покупцем, щодо продажу 99,99 відсотків статутного капіталу ТОВ «ТЕРЕН»; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕРЕН» від 17 квітня 2015 року (м. Київ), в якому зазначено, що його укладено між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, щодо продажу 0,01 відсотків статутного капіталу ТОВ «ТЕРЕН»; протокол загальних зборів учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» № 1704/15 від 17 квітня 2015 року (м. Київ) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР», про включення ОСОБА_4 до складу учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі товариства, про затвердження нової редакції статуту товариства та проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, про придбання частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕРЕН» та наділення повноваженнями директора товариства на підписання необхідних документів, про придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» та наділення повноваженнями директора товариства на підписання необхідних документів; протокол загальних зборів учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» № 1704/15 від 17 квітня 2015 року (м. Київ) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР», про включення ОСОБА_4 до складу учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі товариства, про затвердження нової редакції статуту товариства та проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, про придбання частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕРЕН» та наділення повноваженнями директора товариства на підписання необхідних документів, про придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» та наділення повноваженнями директора товариства на підписання необхідних документів; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто» № 1804/15 від 18 квітня 2015 року (м. Київ) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», про включення ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» та ОСОБА_4 до складу учасників товариства, розподіл часток у статутному капіталі товариства, про затвердження статуту товариства в новій редакції та проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство; протокол загальних зборів учасників ТОВ «ТЕРЕН» № 1804/15 від 18 квітня 2015 року (м. Київ) щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ТЕРЕН», про включення ТОВ «ХК «КИЇВРЕСТАВРАТОР» та ОСОБА_4 до складу учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі товариства, про затвердження статуту товариства в новій редакції та проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство; реєстраційна відомість учасників ТОВ «ТЕРЕН», які прибули для участі у загальних зборах учасників товариства, що скликані на 18 квітня 2015 року; адвокатський запит до Державної прикордонної служби України від 30 серпня 2016 року № 2016-134-0687-14 щодо перетину кордону України ОСОБА_1 ; відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-18808/0/15-16 від 6 вересня 2016 року, в якій зазначено, що у період з 1 січня 2012 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 29 квітня 2012 року о 20:12 перетнув державний кордон у напрямку «виїзд» та виїхав за межі України.
		19 вересня 2016 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головань І.В. , надав до Міністерства юстиції України додаток до скарги на прийняття державним реєстратором незаконних рішень та здійснення реєстраційних дій від 15 вересня 2016 року, яка зареєстрована в Мінюсті за вх. № 27959-0-33-16 від 19 вересня 2016 року.
		6 жовтня 2016 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України з листом № 20, відповідно до якого просив розглядати скаргу за участю представника ОСОБА_1., повідомити про час і місце розгляду її скарги, а також надати можливості заздалегідь ознайомитися з документами, що будуть надані комісії та на підставі яких буде прийнято рішення за скаргою.
		12 жовтня 2016 року Міністерство юстиції України листом № 34867/27371-0-33-16/19 повідомило адвоката позивача про продовження строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року до 28 жовтня 2016 року.
		За результатами розгляду цієї скарги з додатком комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 2 листопада 2016 року складено висновок, яким вирішено відмовити у задоволенні скарги без розгляду її по суті в зв`язку з тим, що вона оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення державним реєстратором.
		9 листопада 2016 року Міністерством юстиції України відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 2 листопада 2016 року за результатами розгляду скарги адвоката Голованя І.В. в інтересах ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року винесено наказ № 1493/7 «Про відмову у задоволенні скарги адвоката Голованя І.В. в інтересах ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року».
		Міністерство юстиції України листом № 39040/27371-0-33-16/19 від 9 листопада 2016 року направило оскаржуваний наказ адвокату Голованю І.В., яким проінформовано, що відповідно до частини десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі Міністерство юстиції України вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що законодавством не встановлено можливості та порядку розгляду скарги суб`єктом розгляду на підставі рішення суду, відтак, у разі задоволення позовної вимоги про зобов`язання повторного розгляду скарги - суд порушить приписи частини третьої статті 2 КАС України, зокрема, щодо невтручання у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. 
		Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до підстав відмови у задоволенні скарги відноситься, зокрема, оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом. При цьому, однією з таких вимог відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є подання скаржником на підтвердження факту порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором засвідчених в установленому порядку копій документів.
		Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи був оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України прийнятий, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, на засадах розсудливості, добросовісності, пропорційності.
		Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком № 1128.
		Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
		Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.
		До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128. 
		Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
		Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.
		Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
		Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
		Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є її оформлення без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.
		У свою чергу, частина п`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
		1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
		2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
		3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
		4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
		5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
		6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
		До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного реєстратора, викладеною у наказі Міністерства юстиції України від 9 листопада 2016 року № 1493/7, є те, що скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав.
		Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:
		1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);
		2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;
		3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.
		Відповідно до пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що питання про відповідність поданої скарги вимогам щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, вирішуються комісією з розгляду скарг на етапі підготовки скарги до розгляду. Відповідно, рішення про відмову у задоволенні скарги з підстав невідповідності поданої скарги щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, вимогам закону комісія приймає саме на підготовчій стадії до розгляду скарги по суті.
		Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/14164/17.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головань І.В., від 12 вересня 2016 року оформлена у відповідності до вимог визначених абзацом 1 частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме у скарзі зазначено: повне найменування (ім`я) скаржника та його представника, реквізити рішень державного реєстратора, які оскаржуються, викладено зміст оскаржуваних рішень та дій державного реєстратора, викладені обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Крім того, скарга містила підпис представника ОСОБА_1. та до скарги була долучена довіреність на право підписання цим представником відповідної скарги. 
		На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що позивачем та його представником подана до Міністерства юстиції України належним чином оформлена скарга від 12 вересня 2016 року, рішення по якій могло бути прийнято Міністерством юстиції України лише після розгляду її по суті.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком у зв`язку з наступним. 
		Відповідно до пункту 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
		У силу вимог пунктів 9-11 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
		Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.
		Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що на етапі розгляду скарги по суті комісія з питань розгляду скарг здійснює перевірку оскаржуваного рішення державного реєстратора, обґрунтованість та правомірність прийнятих ним рішень та вчинених дій, тобто розглядає, порушені у скарзі питання.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/14164/17.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 12 жовтня 2016 року Міністерство юстиції України листом за вих. № 34867/27371-0-33-16/19 повідомило адвоката Голованя І.В. про продовження строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року до 28 жовтня 2016 року, а 2 листопада 2016 року складено висновок, яким комісія вирішила відмовити у задоволенні скарги адвоката Голованя І.В. в інтересах ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року без розгляду її по суті.
		Відповідно до пункту 4 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням особливостей, передбачених законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.
		Так, відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
		Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що необхідність у продовженні терміну розгляду скарги може бути зумовлене потребою у з`ясуванні додаткових обставин при вирішенні скарги по суті або проведенні їх додаткової перевірки.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, через 58 днів після подання скарги (12 вересня 2016 року), а саме: 9 листопада 2016 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги по суті видано наказ № 1493/7 про відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 з тих підстав, що остання не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію, хоча дане питання мало бути з`ясоване на етапі підготовки скарги до розгляду у силу приписів пункту 5 Порядку № 1128.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наказ Міністерства юстиції України про відмову у задоволенні скарги з тих підстав, що скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, на етапі розгляду її по суті є протиправним, враховуючи, що на етапі підготовки скарги до розгляду у комісії не виникало питань щодо відповідності скарги та доданих до неї документів вимогам закону.
		Колегія суддів також враховує, що відмовляючи у задоволенні скарги на етапі її розгляду по суті з підстав неподання належним чином завіреної копії документів, комісія з розгляду скарг фактично вдалася до такого явища як "правовий пуризм".
		Загальноприйнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
		Необхідно відмітити, що поняття "правового пуризму" було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
		Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
		Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.
		У спірних правовідносинах, у яких суб`єкт приватного права, який звертається із зверненням до суб`єкта владних повноважень, адміністративним судам слід виходити з безумовного обов`язку суб`єкта владних повноважень (за винятком, зокрема, судів, для яких встановлений окремий порядок розгляду звернень у формі позовних заяв, скарг тощо) розглянути відповідне звернення та прийняти вмотивоване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Такий висновок ґрунтується на наступних положеннях Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
		Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом України "Про звернення громадян", який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг. Водночас, наявність у зверненнях завідомо неправдивих відомостей може передбачати дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. До того ж стаття 27 Закону України "Про звернення громадян" передбачає порядок відшкодування особою витрат у зв`язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості.
		В іншому рішення (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України) від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 Конституційний Суд України звертає увагу на те, що гарантоване статтею 40 Конституції України право на звернення відповідно до імперативних вимого статті 64 Основного Закону не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. У цьому рішенні єдиний орган конституційної юрисдикції також робить висновок про неконституційність положень актів законодавства, які встановлюють обмеження стосовно реалізації конституційного права на звернення, зокрема, у формі скарг.
		Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями.
		Відповідно до статті 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
		Стосовно доводів скаржника про те, що зобов`язуючи Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу позивача, суди втрутились у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
		У законодавстві України рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що переглядається, повноваження Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентовано статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Пунктом 7 Порядку № 1128 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких комісія відмовляє у задоволенні скарги без розгляду по суті. В усіх інших випадках мотивована відмова у задоволенні скарги може бути прийнята лише за результатом розгляду такої скарги по-суті. 
		Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що скарга, подана до комісії, вцілому за формою відповідає вимогам закону (викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, додано до скарги перелік доказів), тому обставини, викладені в скарзі (в тому числі, щодо порушення прав скаржника), мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті. Тому зобов`язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу позивача за даних обставин не є втручанням у дискреційні повноваження. 
		У цій справі Суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року; пункти 11, 12 та 45), яка виходить з того, що у першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною концепцією тому, що архітектори «держави загального добробуту» тлумачили заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ним державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було сприйнято. Проте її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром, шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду.
		Комісія зауважує, що застосовуючи формулу «accordance to the law» («відповідність закону»), ЄСПЛ загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, існуючий зв`язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом (див.: Case of Iordachi and Others v. Moldova, заява № 25198/02).
		Також Комісія виходить з того, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
		Отже, у справі, що розглядається, покладення на Міністерство юстиції України зобов`язання повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого виступає Головань І.В., від 12 вересня 2016 року, не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки, як правильно встановлено судами, відмова у задоволенні скарги без розгляду її по-суті за даних обставин є неправомірною.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04; пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 238, 239, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                               І.В. Желєзний
		                                                                                                         Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...