Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/49/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 61-39478ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                          
		 
		25 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/49/18
		провадження № 61-39478св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Держава Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Полтавська місцева прокуратура Полтавської області, Державна казначейська служба України, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., 
		Пилипчук Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області (далі - Полтавський РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області), Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального Кодексу України (далі - КК України), у якому він визнаний потерпілим у зв`язку з тим, що протягом 2013-2015 років ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами у сумі 10 500 доларів США та 2 500,00 грн. З моменту розслідування пройшло понад два роки, з метою швидкого та неупередженого досудового розслідування, він змушений був неодноразово звертатися до Адміністрації Президента України, Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Національного антикорупційного бюро України. Натомість слідчим Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області Кислим А. О. 22 лютого 2017 року, за погодженням прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, винесено постанову про закриття провадження, яку ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2017 року скасовано, з підстав того, що слідчий на час закриття провадження був відкомандирований на курси підвищення кваліфікації. Ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 18 травня 2017 року (три ухвали), від 19 травня 2017 року, від 07 червня 
		2017 року (дві ухвали), від 21 червня 2017 року (чотири ухвали) (справа 
		№ 554/12566/15-к), визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог статті 220 КПК України щодо не розгляду його клопотань. 
		 
		Невиконання слідчим вказаних ним у клопотаннях вимог та невживання процесуальним прокурором Базавлук С. С . належних заходів контролю за досудовим розслідуванням, призвело до заподіяння йому майнової шкоди у розмірі не повернутих йому грошових коштів - 10 500 доларів США (еквівалентно 291 472, 00 грн) та 2 500,00 грн. Моральна шкода полягає у марнуванні часу, оскільки він змушений був неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних державних установ, що призвело до його душевних страждань та заподіяння шкоди здоров`ю. 
		 
		Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування майнової шкоди 291 472,00 грн, та 10 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій 
		 
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, факту заподіяння йому майнової шкоди в розмірі 291 472,00 грн, причинного зв`язку між заподіяною йому шкодою і протиправними діями органів досудового розслідування, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог 
		ОСОБА_1 у частині відшкодування майнової шкоди. 
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт неналежного виконання службових обов`язків слідчим Кислим А. О. та визнано його бездіяльність неправомірною, а тому, урахувавши обсяг завданої позивачеві моральної шкоди, та, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. 
		 
		Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року залишено без змін. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. 
		 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		У липні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не застосували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та статті 1177 ЦК України, відповідно до якої шкода завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Суди також не взяли до уваги, що згідно пункту 4 статті 40 КПК України слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі; невиконання слідчим вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. 
		 
		Вважав недостатнім визначений йому розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки суди не взяли до уваги, що внаслідок бездіяльності державних органів йому, як інваліду війни другої групи, довелося вживати додаткових заходів для відновлення своїх процесуальних прав, витрачати на це особистий час, брати участь в судових засіданнях, внаслідок чого він переніс сильні душевні хвилювання, що негативно вплинуло на стан його здоров`я. Крім того, суди безпідставно відмовили в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди з підстав недоведеності.
		 
		Посилання судів на відсутність рішення, яким би було визнано протиправною бездіяльність процесуального прокурора під час досудового розслідування є помилковим, оскільки, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 2 Закону України «Про прокуратуру» та статті 36 КПК України організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження покладається на органи прокуратури, а тому не здійснення процесуальним прокурором контролю за досудовим розслідуванням свідчить про його бездіяльність. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу подано не було.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду. 
		 
		Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня 2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що в провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області перебуває кримінальне провадження за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, у якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. 
		 
		Постановою слідчого СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області Кислого О. А. від 22 лютого 2017 року кримінальне провадження за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. 
		 
		Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову слідчого СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області Кислого О. А. від 22 лютого 
		2017 року про закриття кримінального провадження, з підстав того, що слідчий був відкомандирований на курси підвищення кваліфікації, а тому не мав повноважень на прийняття процесуальних рішень. 
		 
		ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами в порядку статті 303 КПК України щодо невиконання слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області Кислим О. А. вимог статті 220 КПК України щодо розгляду його клопотань у кримінальному провадженні, за результатами розгляду яких постановлені наступні ухвали: 
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3230/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого 
		ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року щодо допиту ОСОБА_6 відповідно до статті 220 КПК України;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2017 року (№ 1-кс/554/3234/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог статті 220 КПК України, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року про звернення за погодженням з прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо проведення тимчасово доступу до речей та документів;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2017 року (№ 1-кс/554/3229/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог статті 220 КПК України, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо проведення тимчасово доступу до речей та документів;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 травня 2017 року (№ 1-кс/554/3232/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог статті 220 КПК України, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року про звернення за погодженням з прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо проведення тимчасово доступу до речей та документів;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3859/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого 
		  ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо проведення відповідних слідчо-оперативних заходів у кримінальному провадженні; 
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3856/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого 
		ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо вжиття належних заходів для перевірки інформації, викладеної ОСОБА_2 у письмовому поясненні стосовно передачі грошових коштів, та щодо повідомлення потерпілого про результати вжитих заходів;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3858/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо невиконання вимог статті 220 КПК України, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3862/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого 
		ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо підготовки клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою реєстрації, тимчасового проживання чи перебування ОСОБА_2 ;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2017 року (№ 1-кс/554/3861/2017) визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого 
		ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109, та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо підготовки клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою реєстрації, тимчасового проживання чи перебування ОСОБА_6 ;
		-          ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2017 року (№1-кс/554/3216/2017) зобов`язано слідчого розглянути клопотання 
		ОСОБА_1 від 19 квітня 2017 року.
		 
		Слідчим управлінням ГУ НП в Полтавській області 23 жовтня 2017 року проведено службове розслідування за фактом неналежного проведення СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109, за результатами якого заступник начальника Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області начальник слідчого підрозділу Бутко Ю. О. та слідчий Кислий А. О. підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків. 
		 
		Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
		 
		За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
		 
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. 
		 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		 
		За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених вимог, зокрема, наявності шкоди та причинного зв`язку між заподіяною йому шкодою і протиправними діями органів досудового розслідування. Встановлені судами процесуальні порушення, що були допущені при проведенні слідчих дій, не є підставою для відшкодування державою майнової шкоди, завданої злочином. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що майнову шкоду йому заподіяно громадянином ОСОБА_2 , який шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами, що не позбавляє його права безпосередньо пред`явити до зазначеної особи цивільний позов про відшкодування майнової шкоди.  
		 
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом. 
		 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		З огляду на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено бездіяльність слідчого СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП у Полтавській області Кислого А. О., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди, а тому, з урахуванням наданих доказів, істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, а також вимог розумності та справедливості обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди у 10 000,00 грн. 
		 
		Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким судами була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...