Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/930/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2020. Зареєстровано: 29.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2020.
Дата набрання законної сили: 17.03.2020
Номер судового провадження: А/857/2317/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/930/20 пров. № А/857/2317/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: 
		          головуючого судді Довгополова О.М., 
		          суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., 
		з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., 
		представника позивача Юнко Н.В., 
		представника відповідача Сапіги А.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові про визнання протиправними і скасування наказів та приписів, - 
		 
		суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А., 
		час ухвалення рішення - не вказано, 
		місце ухвалення рішення - м. Львів, 
		дата складання повного тексту рішення - не вказано,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем: наказ від 17.12.2019 року № 68-П про проведення перевірки на об`єкті по АДРЕСА_1 ; наказ від 28.01.2019 року № 3/20 про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 28.09.2018 року № ЛВ 061182710554 та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) від 18.06.2019 року № ЛВ 071191690645 на об`єкт «Реконструкція з розширенням закладу громадського харчування за рахунок надбудови на АДРЕСА_1 для обслуговування транспортного вузла пл . Двірцевої у м. Львові (замовник будівництва ОСОБА_1 ); припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.01.2020 року; припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 28.01.2020 року. 
		Також представник позивача подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржених приписів. 
		Заяву мотивував тим, що на адресу позивача 01.02.2020 року надійшов пакет документів від відповідача, а саме: акт про результати проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 28.01.2020 року № 23; припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил від 28.01.2020 року; припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 28.01.2020 року; протокол про адміністративне правопорушення від 28.01.2020 року. Позивач стверджує, що перевірка була проведена за відсутності замовника чи належного представника такого, що в свою чергу, позбавило можливості надавати документи під час перевірки щодо нібито порушень, виявлених під час перевірки. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертався, у випадку невиконання приписів позивача може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу. 
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року заяву задоволено. 
		Ухвала мотивована тим, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує, що позивач заперечує законність оскаржуваних приписів, при цьому, з метою усунення виявлених порушень було встановлено строк протягом одного місяця з дати отримання приписів усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та зупинити виконання будівельних робіт на зазначеноу вище об`єкті до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд також зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. 
		Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а також суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для справи. Просить ухвалу скасувати. 
		На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, оскільки позивач не надав будь-яких аргументованих пояснень та доказів наявності підстав забезпечення позову, передбачених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, що: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; очевидними є ознаки протиправності оскаржених рішень та порушення прав, свобод або інтересів позивача цими рішеннями. В свою чергу, суд єдиною підставо забезпечення позову вказав те, що позивач заперечує законність оскаржуваних приписів. При цьому, апелянт наголошує, що спірна перевірка була проведена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, в ході її проведення були встановлені та належним чином зафіксовані порушення ОСОБА_1 як замовником будівництва вимог законодавства, внаслідок чого правомірно були винесені оскаржувані приписи, дію яких суд першої інстанції зупинив оскарженою ухвалою. Також апелянт з посиланням на постанови Верховного Суду про перегляд рішень судів попередніх інстанцій про забезпечення позову, зазначає, що забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскаржуваного наказу є неприпустимим, оскільки оцінку його правомірності чи протиправності може бути надано виключно за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії забезпечення позову. Крім того, застосувавши спірні заходи забезпечення позову, суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення позивачем вимог законодавства, встановлених під час перевірки. 
		Представник позивача подав відзив (пояснення) на апеляційну скаргу, в якому заперечив її вимоги і доводи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. 
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. 
		Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. 
		Отже, забезпечення позову - це свого роду надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. 
		Слід зазначити, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. 
		При цьому, підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Також колегія суддів враховує, що згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, а його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. 
		Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. 
		При цьому, заходи забезпечення повинні безпосередньо стосуватися предмета спору і позовних вимог, а також бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. 
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. 
		Як зазначено вище, предметом спору в даній справі є правомірність, зокрема, приписів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові від 28.01.2020 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил і про зупинення підготовчих та будівельних робіт. 
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт. 
		Відповідно до пп. 3 п. 11 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт. 
		Згідно з п. п. 17, 19 цього Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком. припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку. 
		Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
		Отже, зазначеними нормативно-правовими актами передбачено, що у випадку невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил настає відповідальність суб`єктів містобудування у вигляді штрафу, а оскарження в судовому порядку таких приписів не зупиняє їх дію. 
		Водночас, враховуючи, що предметом спору у даній справі є як правомірність самих приписів, так і правомірність проведення перевірки, за результатами якої ці приписи винесені, та обставини (порушення за твердженням відповідача), встановлені в ході перевірки, а також, що за невиконання приписів настає безумовна відповідальність у вигляді штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. 
		Наведеним спростовуються викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що позивач не надав будь-яких аргументованих пояснень та доказів наявності підстав забезпечення позову, передбачених ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Також з цього приводу колегія суддів зазначає, що встановлення судом протиправності оскаржуваних приписів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові буде мати наслідком підтвердження правомірності здійснення ОСОБА_1 як замовником будівництва на об`єкті «Реконструкція з розширенням закладу громадського харчування за рахунок надбудови на вул. Чернівецькій, 1 для обслуговування транспортного вузла пл. Двірцевої у м. Львові» відповідних будівельних робіт. Водночас, у випадку не зупинення до вирішення спору по суті дії цих приписів для позивача можуть настати інші негативні наслідки. Зазначені обставини, на думку колегії суддів, об`єктивно свідчать про те, що у випадку невжиття судом спірних заходів забезпечення позову буде ускладненим ефективний захист та/або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. 
		Також, зважаючи на описане вище, колегія суддів вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета спору та є адекватними і співмірними з позовними вимогами. 
		Крім того, правильним є висновок суду і про те, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. 
		Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на рішення суду касаційної інстанцій з питань забезпечення позову в інших адміністративних справах, оскільки питання забезпечення позову у кожній справі суд вирішує індивідуально, з врахуванням конкретних обставин і наданих учасниками справи доказів. 
		За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. 
		Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові залишити без задоволення. 
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі № 380/930/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим   В. В. Святецький  Повне судове рішення складено 27 березня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...