Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/1097/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 14.05.2020
Результат оскарження 14.05.2020 Третій апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення суду першої інстанції із закриттям провадження
Номер судового провадження: 2-а/214/107/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 214/1097/20
		                                        2-а/214/107/20  
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		25 березня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		   головуючого  судді Прасолова В.М.
		   при секретарі  Улятовській М.О.    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача  адвокатом Касьяном Миколою Степановичем, до старшого лейтенанта поліції, інспектора 1 роти 1 батальону полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Самойленка Аркадія Григоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд, - 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Представник позивача ОСОБА_1  адвокат Касьян М.С. звернувся до суду з позовом до старшого лейтенанта поліції, інспектора 1 роти 1 батальону полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Самойленка А.Г. (далі за текстом «інспектор»), в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2084283 від 12 листопада 2019 року.
		В обґрунтування позову наводить наступне. 8 лютого 2020 року інспектором було винесено постанову серія ЕАК №2084283 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. на водія ОСОБА_1 . Зазначає, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 08.02.2020 р. об 22:24, керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 на крайній лівій смузі, чим порушив п. 11.5. ПДР України  порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Вказує, що з цією постановою ОСОБА_1 не згодний, правопорушення він не вчиняв, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Згідност. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Частиною 1 ст. 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. 08.02.2020 року, об 22:24 ОСОБА_1 рухався по Дніпровському шосе у м. Кривий Ріг, де біля будинку 35 його зупинили інспектори Полку патрульної поліції, які висловили йому звинувачення в скоєнні адміністративного порушення, а саме порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. В подальшому інспектором була складена оскаржувана постанова. Інспектором не було взято до уваги пояснення позивача, що він керуючись п.10.4 ПДР України завчасно зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку для повороту ліворуч. Так, п.10.4 ПДР України передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Відповідно до п. 11.2Правил дорожнього рухувстановлено, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Адміністративне порушення, передбаченест. 122 ч.2 КУпАПмає місце у випадку порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, проїзд на заборонений сигнал світлофора, порушення правил обгону, безпечної дистанції або інтервалу та ін. Конституційний Суд України у своєму рішенні №23-рп/2010 від 22.10.2010 р. зазначає, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.Конституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені вКонституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Вказує, що зазначеною постановоюпозивачавизнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 425 гривень, 00 копійок. Звертає увагу, що обставини наявності адміністративного правопорушення не підтверджені належними доказами, зокрема, поясненнями свідків, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що вказує на відсутність фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАПта винність позивача у його вчиненні. Також звертає увагу, що постанова про накладення адміністративного стягнення не є окремим доказом винності позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки відображає не фактичні обставини події, а думку особи, яка її складає, про ці події. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наполягає, що під час складання оскаржуваної постанови поліцейський не з`ясував всіх обставин справи, не прийняв до уваги пояснення водія, не залучив свідків. Вважає, що відповідач не надав доказів про те, що позивач порушив п.11.5 ПДР України, тому вина водія у вчинення правопорушення належним чином не доведена, прийняте інспектором рішення про притягнення позивача до відповідальності є необґрунтованим, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Наполягає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Вказує, що оспорювана постанова не відповідає вимогамст.283 КУпАП, за змістом якої обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку, оскільки вказана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення. В Кодексі України про адміністративні правопорушення таКодексі адміністративного судочинства Українивизначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст.251КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч.1, 4ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію»передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 ст.40 Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Наполягає, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції, фотознімки можуть бути доказом у справі лише у тому випадку, коли вони зафіксовані у встановленому законом порядку. Вказує, що хоча в постанові і зазначено, що правопорушення зафіксовано на бодікамеру 00259, в той же час, всупереч приписамст.283 КУпАП, відеозапис не було зазначено в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення в графі 9«До постанови додається», як і не досліджено під час розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення, адже жодних посилань на нього в постанові немає. Вказані обставини виключають можливість прийняття відеозапису у якості належного доказу по справі. Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїх постановах від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а, від 15.11.2018 року у праві №524/5536/17. Зазначає, що жодних фотоматеріалів, пояснень свідків, які вказували б на наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, відповідачем до постанови не долучено та в підтвердження своїх заперечень не надано. Наполягає, що системний аналіз положень Кодексу, в тому числіст.258КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а також скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.Вказує, що при винесенні даної постанови не були враховані вимоги ст.268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: право ОСОБА_1 на юридичну допомогу, збір і надання доказів. В даному випадку він був позбавлений вказаних засобів захисту, наданих йому законодавством при винесенні оскаржуваної постанови. Вважає, що інспектором при накладені стягнення було порушено вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не з`ясовано чи винен ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясовано інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Наполягає, що дії старшого інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахування пояснень позивача, за відсутності доказів є протиправними, а відтак винесена постанова є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
		 
		У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позов підтримує. Крім того, представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Вказує, що у відзиві відповідач зазначає, що за результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення правопорушення, ним було законно та обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Наполягає, що інспектором не було взято до уваги пояснення позивача, що він керуючись п.10.4 ПДР України завчасно зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку для повороту ліворуч. Так, п.10.4 ПДР України передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Відповідно до п. 11.2Правил дорожнього рухувстановлено, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Адміністративне порушення, передбаченест. 122 ч.2 КУпАПмає місце у випадку порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, проїзд на заборонений сигнал світлофора, порушення правил обгону, безпечної дистанції або інтервалу та ін. Конституційний Суд України у своєму рішенні №23-рп/2010 від 22.10.2010 р. зазначає, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.Конституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені вКонституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Стосовно ненадання позивачем доказів того, що факт правопорушення не мав місце вказує, що частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Кодексі України про адміністративні правопорушення таКодексі адміністративного судочинства Українивизначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях». У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Зазначає, що відповідачем до відзиву на позовну заяву про скасування постанови про адміністративне правопорушення додано відеозапис під назвою «1399». Проте вважає, що системний аналіз положень діючого законодавства дає підстави для висновку, що даний відеозапис не може бути використаний як належний та допустимий доказ. Відповідно до ч.3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзивута доданихдо ньогодокументів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не було надіслано даний відеозапис позивачу та його представнику, а було надано лише відзив на адміністративний позов без додатків. Вказує, що жодних фотоматеріалів, пояснень свідків, які вказували б на наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, відповідачем до відзиву, який надано позивачу не долучено та в підтвердження своїх заперечень не надано, тому вказаний у відзиву відеозапис не може бути використаний судом як належний доказ. 
		Відповідач у судове засідання не прибув, про час та міс це розгляду справи був належно повідомлений, подав відзив. Згідно змісту відзиву відповідач позов не визнав. При цьому навів наступне. З вимогами адміністративного позову не погоджується, вважає що постанова винесена законно та обґрунтовано. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція відповіднодо покладенихна неїзавдань регулює дорожнійрух таздійснює контрольза дотриманнямПравилдорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п.11.5 Правилдорожнього руху,затвердженихпостановою КМУ№1306від 10.10.2001р.,на дорогах,які маютьдві ібільше смугидля рухув одномуж напрямку,виїзд накрайню лівусмугу дляруху вцьму жнапрямку дозволяється,якщо праві зайняті,а такождля поворотуліворуч,развороту абодля зупинкичи стоянкина лівомубоці дорогоз одностороннімрухом унаселених пунктах,коли цене зуперечитьправилам зупинки(стоянки).Згідно п.11.2ПДР надорогах якімають двіі більшесмуги дляруху водному напрямку,нерейкові транспортнізасоби повиннірухатись якнайближчедо правогокраю проїздноїчастини,крім випадків,коли виконуєтьсявипередження,об`їзд абоперестроювання передповоротом ліворуччи розворотом. Ним,відповідачем,під час патрулювання в м. Кривому Розі по вул. Дніпровському шосе, 35 в Довгинцівському районі в місті Кривому Розі приблизно о 22.24 хв. був помічений транспортний засіб «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі за текстом «автомобіль «Лексус»), який рухався по лівій смузі при наявності вільної правої, чим порушив правила розташування транспортного засобу на дорозі. Згідно зі ст.251 КУпАП,орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються постановою про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Він, відповідач, підійшов до автомобіля «Лексус», представився згідно з п.3 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", пояснив причину зупинки, запитав чому позивач порушив правила дорожнього руху, а саме рухався по крайній лівій смузі, на що позивач відповів пишіть, що хочете, я все оскаржу в суді. Попросив пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс. Далі він, відповідач, пояснив, що зараз буде проводитися розгляд справи за вчинене ним правопорушення, передбачене ч. 2.ст. 122 КУпАП. Позивачу було зачитані його права передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на відео № 1399 на 00.05 хв. Вказує, що під час розгляду справи від позивача ніяких клопотань не надходило. Зазначає, що після з`ясування усіх фактичних даних було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині за що передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказує, що за результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, ним було законно та обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства до позивача застосовано адміністративне стягнення  штраф у розмірі 425 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2084283 від 08.02.2020 року, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11. 2015 № 1395 та КУпАП. Зазначає, що позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287  289 КУпАП. Наполягає, що ним вищезазначені вимоги закону, як суб`єктом владних повноважень, були дотримані, але позивач не забажав скористатися усіма правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права. Зазначає, що в своїй позовній заяві позивач посилається на нормативну правову базу, відповідно до якої проводиться розгляд справи та притягнення особи до адміністративної відповідальності, але не зазначає, що саме було порушено. Просить врахувати судову практику, а саме рішення по справі № 213/4027/18 в спірному випадку позивачем зобов`язаний надати докази на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Вказує, що в своєму позові позивач посилається на те, що дане адміністративне правопорушення він не вчиняв, а доказів своєї невинуватості не надав. Зазначає, що факт вчиненого правопорушення позивачем підтверджується як позовною заявою так і відеозаписом на якому зафіксовано факт вчиненого позивачем правопорушення. Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Наполягає, що доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, останній суду не надав, цей факт підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП постановою про адміністративне правопорушення, відеозаписом з персонального відереєстратору та бодикамери. Зазначає, що по суті, позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. 
		 
		Під час розгляду справи безпосередньо досліджені наступні письмові докази: постанова (а.с.9). 
		Також у судовому засіданні оглянутий диск (а.с.20), на якому мається 2 файли. 
		На файлі з останніми буквами та цифрами «mp4» записи починаються о 22:20:28, закінчються о 22:22:09, на записах видна проїзна частина, по якій рухається оператор та інші автомобілі, крайня права смуга вільна, також рухається у крайній лівій смузі автомобіль «Лексус». В період з 22:20:34 до 22:21:56 цей автомобіль рухається в лівій крайній смузі, сигнал лівого повороту не ввімкнутий. Далі на цьому автомобілі о 22:21;48 вмикається сигнал правого повороту та він зупиняється біля правої обочини. 
		На файлі з останніми буквами та цифрами «1399» записи починаються о 22:24, закінчуються о 22:25, на записах мається зображення автомобіля «Лексус», в якому на місці водія перебуває чоловік, якому роз`яснюються права. Будь - яких клпотань, пояснень, цей чоловік не надає.
		Відповідно до ст. 73 КАС України, суд вважає належними доказами постанову (а.с.9), диск (а.с.20), так як вони стосуються факту накладення на позивача адміністративного стягнення. 
		Відповідно до ст. 74 КАС України, суд вважає допустимими доказами постанову (а.с.9) та диск (а.с.20), які одержані з дотриманням вимог КАС України.
		Згідно ст. 75 КАС України, постанову (а.с.9), суд вважає достовірним доказом.
		Записи на диску (а.с.20), суд вважає достовірним доказом.
		 
		Представник позивача в позові стверджує, що позивач завчасно зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, з чого можна дійти до висновку, що позивач зайняв таке положення для виконання маневру, пов`язаного з виїздом на зустрічну смугу. Але це твердження спростовується тією обставиною, що позивач їхав по крайній лівій смузі на протязі часу з 22:20:34 до 22:21:48 без включеного сигналу лівого повороту. Тому це твердження суд вважає недостовірним та не приймає його до уваги.
		Представник позивача в позові стверджує, що позивач завчасно зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, з чого можна дійти до висновку, що позивач зайняв таке положення для виконання маневру, пов`язаного з виїздом на зустрічну смугу. Але це твердження спростовується змістом записів, з яких вбачається та обставина, що позивач їхав по крайній лівій смузі на протязі часу з 22:20:34 до 22:21:48 без включеного сигналу лівого повороту. Суд також враховує, що в позові не зазначено, який саме маневр (поворот ліворуч або розворот), який би вимагав зайняти крайню ліву смугу мав намір вчинити позивач, що викликає сумнів в щирості цього твердження. Це твердження суперечить тій обставині, що позивач не подавав передбаченого 9.1. Правил дорожнього руху попереджувального сигналу, який він повинен був подати в разі виконання повороту ліворуч або розвороту. Тому цетвердження судвважає недостовірнимта неприймає йогодо уваги. 
		  Представникпозивача впозові стверджує,що булопорушено право ОСОБА_1 на юридичнудопомогу,збір інадання доказів,та інспекторне взявдо увагийого пояснення. Але це твердження спростовуються змістом записів, з яких вбачається, що позивачу були роз`яснені його права, будь - яких клопотань останній не висловлював. Тому це твердження суд вважає недостовірним та не приймає його до уваги.
		 
		На підставі ст. 76 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає їх достатніми для встановлення наступних обставин. При цьому суд керується вимогами ст.77 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		8 лютого 2020 року близько 22 год 24 хв. Позивач, керуючи автомобілем «Лексус», рухався по проїзній частині вул. Дніпропетровське шосе у м. Кривому Розі, яка має три смуги для руху в одному напрямку, зайнявши крайню ліву смугу при вільній правій, не маючи наміру вчинити поворот ліворуч або розворот.
		В той же день позивача зупинив інспектор, який роз`яснив позивачу його права, останній клопотань не заявляв. За наслідками розгляду справи інспектор виніс постанову, якою піддав позивача адміністративному стягненню за ст. 122 ч.2 у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп., зазначивши, що позивач порушив п. 11.5. ПДР.
		При вирішенні справи, суд застосовує норми права, які передбачені Конституцією України, КУпАП, «Правилами дорожнього руху», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі за текстом «Правила»). 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити викладення обставин, установлених при розгляді справи. У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності до закону. Як встановлено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) повинні з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення. 
		Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція відповіднодо покладенихна неїзавдань регулює дорожнійрух таздійснює контрольза дотриманнямПравилдорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Відповідальність за ст.122 ч.2 КУПАП настає в разі порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.
		Відповідно п. 11.2. Правил, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
		Як передбачено п. 11.5. Правил, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
		Згідно п.10.4 Правил, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
		Відповідно до п. 9.1. Правил, попереджувальними сигналами є, зокрема, сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту.
		Згідно п. 9.2. Правил, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
		У відповідності до п. 9.4. Правил, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними.
		Судом встановлено, що позивач 8 лютого 2020 року близько 22 год 24 хв., керуючи автомобілем «Лексус», рухався по проїзній частині вул. Дніпропетровське шосе у м. Кривому Розі, яка має три смуги для руху в одному напрямку зайнявши крайню ліву смугу при вільній правій, не маючи наміру вчинити поворот ліворуч або розворот. Тим самим позивач допустив порушення пунктів 11.2. та 11.5. Правил. При винесення постанови інспектор виконав покладені на нього обов`язок щодо роз`яснення позивачу прав.
		Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		На переконання суду, інспектор при розгляді справи про адміністративне правопорушення, діяв з дотриманням вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішив справу в порушення вимог закону. 
		Дійшовши до переконання, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектор діяв без порушенням вказаних вимог КУпАП, суд вважає, що інспектор притягнув позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано. Отже винесена інспектором постанова є законною та не підлягає скасуванню.
		 
		Дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
		 
		Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 122, 245, 247, 280, 283 КУпАП, ст. ст. ст.ст.2, 3, 5, 9, 73-77, 139, 162, 241-246, 250,255,257,268,269,271,286,293КАС України, суд,  
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		 
		У задоволенніпозову  ОСОБА_1 який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до старшого лейтенанта поліції, інспектора 1 роти 1 батальону полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Самойленка Аркадія Григоровича, який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 11 - відмовити повністю.
		 
		Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його підписання через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286КАС України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Головуючий суддя:                            В.М. Прасолов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...