Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/205/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Результат оскарження 24.06.2020 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		16 березня 2020 року Справа № 280/205/20  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Провізор 
		до Головного управління Держпраці у Запорізькій області 
		про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Провізор (надалі  позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (надалі  відповідач), в якому просить суд:
		-визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019;
		-визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019.
		В обґрунтування позову та відповіді на відзив (вх.№6774 від 13.02.2020) позивач зазначає, що у період з 08.11.2019 по 18.11.2019 року відповідачем проводилось інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної) особи, яка використовує найману працю № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019 року. У розділі III акту зазначено про виявлення порушень вимог ч.1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП), а саме допуск осіб до праці без трудового договору. Зазначає, що за клопотанням Кам`янсько-Дніпровської районної ради, ТОВ «Провізор» уклало договори комісії з працівниками комунальної установи у зв`язку з тим, що в їх селах відсутні аптеки та аптечні пункти і не має можливості у придбанні ліків. Вказані в акті перевірки особи мали взаємовідносини з ТОВ «Провізор» згідно договорів комісії за комісійну плату реалізовували від імені й за рахунок ТОВ «Провізор» лікарські засоби та предмети медичного призначення в кількості та за ціною видаткових накладних протягом року за погодженням головного лікаря КУ «Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». У зв`язку з чим, між позивачем та особами виникли саме цивільно-правові зобов`язання. Предметом договорів, є виконання певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. Виконання умов угод підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019 та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019, які позивач вважає протиправними та просить скасувати. 
		Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №5426 від 04.02.2020). В обґрунтування відзиву посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. В ході інспекційного відвідування позивача, за результатами якого складено Акт № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019 року, яким встановлено порушення ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи працівників без укладення трудового договору. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019 та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 у розмірі 500760 грн. З огляду на викладене вважає, що прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Тому просить у позові відмовити у повному обсязі.
		Ухвалою судді від 15.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою суду від 05.02.2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено; зупинено стягнення з позивача за виконавчим документом  постановою про накладення штрафу ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 року про накладення штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
		06.11.2019 року на підставі наказу №2002 ГУ Держпраці у Запорізькій області про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Провізор з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.11.2019 року, оформлено направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №3535 від 16.11.2019 року (а.с.123 зворотній бік, 124).
		За результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача 18.11.2019 року складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019, згідно з Розділом ІІІ якого виявлено зокрема наступне порушення: «з січня 2017р. по вересень 2018р. 4 особи було допущено до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог ч. 1,3 ст.24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Так в договорах комісії №1 від 04.01.2017, №1 від 03.01.2018, №2 від 09.02.2018, №3 від 04.01.2017, №3 від 04.01.2018, №4 від 04.01.2017, № 4 від 04.01.2018 укладеними між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як Комісіонер та ТОВ «Провізор» як Комітент в особі директора Кучука Миколи ОСОБА_5 встановлено: ОСОБА_1 в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району АДРЕСА_1 9 мая АДРЕСА_2 буд.1; ОСОБА_2 в приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту К.Дніпровського району с.Заповітне, вул. Центральна, б. 2; ОСОБА_3 в приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту К.Дніпровського району м.К.Дніпровська, вул. Чапаєва, б.3; ОСОБА_4 в приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту К.Дніпровського району с.В.-Знам`янка, вул. Гоголя,б.52 здійснювали продаж лікарських засобів та предметів мед. призначення, які надав Комітент в особі директора ТОВ «Провізор»  ОСОБА_6 . Як вбачається із актів приймання-передачі виконаних робіт за 2017-2018, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ними виконується трудова функція, яка передбачає виконання робіт за посадами (професіями) «фармацевт». Дана професія передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України під 28.07.2010 №327. Також у штатних розписах 2017 -2018 була наявна посада фармацевт. Тобто, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повинні були виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. (....)»
		Так, 18.11.2019 уповноваженою особою відповідача винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/3535/581/АВ, яким зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення (а.с.11-13).
		Акт інспектування та припис отримано позивачем 29.11.2019 року.
		У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 20.12.2019 року винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 3535/581/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 500760 грн. (а.с.14-15).
		Вважаючи протиправними винесені відповідачем Припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019 та Постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.
		Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).
		У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Так, матеріалами справи встановлено, що 06.11.2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №2002 про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування ТОВ «Провізор» з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.11.2019 року, оформлено направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №3535 від 06.11.2019 року (а.с.123 зворотній бік та а.с. 124).
		Отже, повноваження представника відповідача були підтвердженні направленням на проведення заходу та посвідченням, що не заперечується позивачем. 
		Щодо встановленого в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. 
		Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.
		Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
		Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Провізор» (Комітент) в особі директора Кучука Миколи Григоровича та Зарубіною Р. ОСОБА_7 . (Комісіонер) укладено договір Комісії №1 від 04.01.2017, №1 від 03.01.2018 (а.с. 141-142, 149-150) за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району с.Дніпровка, вул. 9 мая, буд.1. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с.143-148, 151-155).
		Між ТОВ «Провізор» (Комітент) в особі директора Кучука Миколи Григоровича та  ОСОБА_4 (Комісіонер) укладено договір Комісії №4 від 04.01.2017, №4 від 04.01.2018 (а.с. 156-157, 164-165), за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, с. В-Знам`янка, вул. Гоголя, б. 52. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с. 158-163, 166-168).
		ТОВ «Провізор» (Комітент) в особі директора Кучука Миколи Григоровича та  ОСОБА_3 (Комісіонер) укладено договір Комісії №3 від 04.01.2017, №3 від 04.01.2018 (а.с. 169-170, 177-178), за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, м.Кам`янка Дніпровська, вул. Чапаєва, б.3 На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с.171-176, 179-181).
		ТОВ «Провізор» (Комітент) в особі директора Кучука Миколи Григоровича та  ОСОБА_2 (Комісіонер) укладено договір Комісії №2 від 09.02.2018 (а.с. 182-183), за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати від імені й за рахунок Комітента правочини щодо продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення в приміщенні фельдшерсько-акушерського приміщення К.-Дніпровського району, с.Заповітне, вул. Центральна, б.2. На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі виконаної роботи (а.с. 184-187).
		Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
		Згідно зі статтею 1014 Цивільного кодексу України Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового оборот)' або вимог, що звичайно ставляться.
		Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.
		Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц).
		Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку; укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. 
		Необхідність укладення цивільно-правових договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.
		До того ж, вищевказаними Договорами комісії конкретно визначено певний матеріальний результат надання послуг, а саме: згідно п. 1.1. вказаних Договорів комісії, в порядку та умовах визначених цим Договором комісії, Комісіонер зобов`язується своїми силами на власний ризик за дорученням Комітента за комісійну плату реалізувати протягом визначеного в договорі строку лікарські засоби та предмети медичного призначення.
		Як вбачається з п. 1.3. Договорів комісії, Комісіонер виконує свої договірні зобов`язання за комісійну винагороду в розмірі 10% від суми продажу Виробів.
		Отже, комісіонери (підрядники) самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.
		До того ж з матеріалів справи встановлено, що в період 2017-2018 роки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали за основним місцем роботи в Комунальній установі «Кам`янсько - Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», то відповідно вони підпорядковувалися та виконували правила внутрішнього розпорядку Комунальної установи «Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с. 104, 106, 108, 109). Відповідно Комунальна установа «Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» забезпечувала зазначеним особам умови праці.
		За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
		Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Інформацію про кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальна більше року, Відповідач отримав від ГУ Пенсійного фонду України, що свідчить про наявність відомостей про застрахованих осіб та перебування таких осіб на обліку в органах Пенсійного фонду України.
		З доходів осіб, з якими були укладені Договори комісії, утримувався та був перерахований податок на прибуток фізичних осіб та військовий збір, а також нараховувалися та сплачувалися суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідною довідкою. Зазначені обставини під час інспекційного відвідування не досліджувалися.
		Згідно довідок, що додаються, Позивачем перераховано у повному обсязі, єдиний соціальний внесок, суми податку на прибуток фізичних осіб та військовий збір з доходів Комісіонерів.
		Також, на час перевірки, не встановлено жодної особи, яка виконувала роботи (надавала послуги) за цивільно-правовими договорами, з усіма особами зазначеними в Акті інспекційного відвідування термін дії Договорів комісії закінчився ще у 2018 році.
		Отже, оплата за цивільно-правовими угодами проведена в повному обсязі, протилежного відповідачем не доведено.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).
		У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Судом взято до уваги, що укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у встановленому порядку недійсними - не визнані.
		При цьому, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем із вказаними громадянами цивільно-правових договорів з надання послуг недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у правовідносинах між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.
		Статтею 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Враховуючи те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування № ЗП 3535/581/АВ від 18.11.2019 року щодо допуску фізичної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору, суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
		Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
		Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
		З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Припис про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18.11.2019 та Постанова про накладення штрафу №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 винесені уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Провізор до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу задовольнити повністю. 
		Визнати протиправним та скасувати Припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень №ЗП3535/581/АВ від 18 листопада 2019 року.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП3535/581/АВ/П/ТД-ФС від 20 грудня 2019 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Провізор (71304, Запорізька область, Кам`янка  Дніпровська, вул. Набережна, б. 83, код ЄДРПОУ 25221185 судовий збір у розмірі 7511,40 грн. (сім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 40 коп.).
		Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Суддя Н.В.Стрельнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...