Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3683/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано судом: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Результат оскарження 26.07.2023 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: П/620/3851/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/3683/19
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої суддіТкаченко О.Є.,
		за участю секретаряАндрушко І.М.,
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішень та вимоги, 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому остаточно просить:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009751305;
		- визнати про протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009691305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 787675,50 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009651305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2081532,04 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009661305;
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 26.07.2019 № Ф-0000972130;
		- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2019 №00009731305 про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
		- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2019 №0009741305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що з наданих ним документів чітко вбачається отриманий економічний ефект у вигляді прибутку, а також з даних документів можливо встановити, що замовниками послуг були відомі в Україні юридичні особи, які здійснюють діяльність в більшості регіонів України, що обумовлювало необхідність залучення ряду фізичних та юридичних осіб для поширення рекламних матеріалів. Надані документи містять чітку деталізацію, яка дозволяє визначити, які саме рекламні матеріали, в яких містах, в який період та в якій кількості поширювалися. А фотографії підтверджують реальність даних робіт. Посилання контролюючого органу на те, що йому невідомо, де саме рекламна продукція, якого саме замовника ФОП ОСОБА_1 , ким та в якій кількості поширювалась, розсилалась та розповсюджувалась спростовується договорами та додатками до них з замовниками послуг ФОП ОСОБА_1 , які містять повну деталізацію. 
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у даній справі і призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
		У встановлений ухвалою суду строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на висновки, викладені в акті № 497/13/ НОМЕР_1 від 08.05.2019, та зазначив, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно занижено валовий дохід за 2017 рік на 252,27грн., за 2018 рік на 17999,29 грн. Також, позивач перебуває на загальній системі оподаткування та має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст.177 ПКУ, а тому не має права віднести до складу витрат бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання. Документальне оформлення придбання ФОП ОСОБА_1 послуг з поширення рекламних матеріалів, послуги з рекламної розсипки, розповсюдження рекламних матеріалів, рекламні послуги у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «АВІОНІКА-ТРАНС» не мали юридичного змісту та наслідків реального проведення господарських операцій. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. В ході перевірки не можливо було з`ясувати як саме ФОП ОСОБА_2 надавав послуги з поширення та розповсюдження рекламних матеріалів (проведення промо-акцій, рознесення рекламних листівок по поштовим скринькам). Також невідомо де саме, рекламна продукція якого саме замовника ФОП ОСОБА_1 , ким та в якій кількості поширювалась, розсилалася та розповсюджувалась. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. 
		У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 07.08.2012, перебуває на податковому обліку в Чернігівській об`єднаній ДПІ (ДПІ у м. Чернігові) з 08.08.2012 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200068629 від 01.10.2012, що не заперечується сторонами.
		Головним управлінням ДФС у Чернігівській області відповідно до направлень №1265 та №1266 від 27.05.2019 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення, трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 25.06.2019р. №497/13/316841487.
		В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
		- п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України - занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 7863357,56 грн., в т.ч. за 2017 рік на 4609686 грн., за 2018 рік на 3662478 грн.
		Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 1415404,49грн., в т.ч. за 2017 рік 796484,70 грн., за 2018 рік - 618919,79 грн.
		- пп. 1.1 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України - занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року на 66373,71 грн., за результатами 2018 року на 51576,65 грн.
		Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 117950,36 грн., в тому і за 2017 рік - 66373,71 грн., за 2018 рік - 51576,65 грн.
		- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного соціального внеску за 2017 рік на 69075,32 гри. та за 2018 рік на 98143,10 грн.
		Донараховано єдиного соціального внеску за результатами перевірки всього на суму 167218,42 грн. в тому числі за 2017 рік на 69075,32 грн. та за 2018 рік на 98143,10 грн.
		- п. 198.2., п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - не нараховував податкові зобов`язання на суму 1602497,00 грн., а саме за січень 2017 року  88060,00 грн., за лютий 2017 року  127503,00 грн.; березень 2017 року  124326,00 грн.; квітень 2017 року  57589,00грн.; травень 2017 року  65564,00 грн.; червень 2017 року  67010,00 грн; липень 2017 року  74156,00 грн.; серпень 2017 року  59796,00 грн.; вересень 2017 року  72563,00 грн.; жовтень 2017 року  82248,00 грн.; листопад 2017 року  48180,00 грн; грудень 2017 року  100640,00 грн; за січень 2018 року  55258,00 грн.; за лютий 2018 року  56559,00 грн.; березень 2018 10058 грн.; квітень 2018 року  35744,00 грн.; травень 2018 року  42752,00грн.; червень 2018  82260,00 грн.; липень 2018 року  143337,00 грн.; вересень 2018 року  12174,00грн.; жовтень 2018 року  66534,00 грн; листопад 2018 року  51792,00 грн; грудень 2018 року  78394,00 грн.
		Усього донараховано податку на додану вартість 1602497 грн., а саме за січень 2017 року  88060,00 грн., за лютий 2017 року  127503,00 грн.; березень 2017 року  124326,00 грн.; квітень 2017 року  57589,00грн.; травень 2017 року  65564,00 грн.; червень 2017 року  67010,00 грн; липень 2017 року  74156,00 грн.; серпень 2017 року  59796,00 грн.; вересень 2017 року  72563,00 грн.; жовтень 2017 року  82248,00 грн.; листопад 2017 року  48180,00 грн; грудень 2017 року  100640,00 грн; за січень 2018 року  55258,00 грн.; за лютий 2018 року  56559,00 грн.; березень 2018 10058 грн.; квітень 2018 року  35744,00 грн.; травень 2018 року  42752,00грн.; червень 2018  82260,00 грн.; липень 2018 року  143337,00 грн.; вересень 2018 року  12174,00грн.; жовтень 2018 року  66534,00 грн; листопад 2018 року  51792,00 грн; грудень 2018 року  78394,00 грн.
		- п. 120-1.2 ст. 120-1 та п. 201. ст.201 Податкового кодексу України;
		- п. 176.2 ст. 176, п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України;
		- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300;
		- ч. 9 та п.2 ч. 11ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;
		- ст. 126 Податкового кодексу України.
		За висновками акта перевірки винесено наступні рішення:
		-податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009751305;
		-податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009691305;
		-податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009651305;
		- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009661305;
		-вимогу про сплату богу (недоїмки) від 26.07.2019 №Ф-0000972130
		- рішення № 00009731305 від 26.07.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
		- рішення №0009741305 від 26.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Вищезазначені податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій оскаржені позивачем до Державної податкової служби України.
		Рішенням про результати розгляду скарги від 09.10.2019 у задоволенні скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій відмовлено.
		Рішенням про результати розгляду скарги від 05.11.2019 відмолено у задоволенні скарги про скасування податкових повідомлень рішень також відмовлено.
		Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішеннями про застосування штрафних санкцій зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
		Частинами 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. 
		Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. (ст. 179 ГК України). 
		Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ  це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. 
		Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Судом встановлено наступне.
		1) Між ТОВ «Алло» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 10.09.2014 № 10/09, предметом якого є послуги по доставці рекламних матеріалів та іншої поліграфічної продукції шляхом безадресного розповсюдження на певній території (а.с.229-234 т. 8). 
		Детальний перелік, обсяг та вартість замовлених послуг міститься в замовленнях (а.с.231-250 т. 3, а.с.1-250 т. 4, а.с.1-30 т.5).
		2) Між ТОВ «Руш» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 01.01.2017 № 01.01.17, предметом якого є розповсюдження та/або доставка поліграфічної продукції кінцевому споживачу (а.с.235-239 т. 8). 01.05.2017 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.01.2017 № 01.01.17 (а.с.240-241 т. 8). 
		Детальний перелік, обсяг замовлених послуг міститься в замовленнях (а.с.31-45, 61-76, 84, 95, 104, 116-166 т. 5).
		3) Між ТОВ «Руш» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 01.01.2017 № 02.01.17, предметом якого є розповсюдження та/або доставка поліграфічної продукції кінцевому споживачу (а.с.242-247 т. 8). 14.04.2017 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.01.2017 № 02.01.17 (а.с.248-249 т. 8). 
		Детальний перелік, обсяг замовлених послуг міститься в замовленнях (а.с.46-60, 77-83, 85-94, 96-103, 105-115 т. 5).
		4) Між ТОВ «Руш» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 03.01.2018 № 01.01.18, предметом якого є надання послуг, пов`язаних з інформуванням погодженим способом невизначеного кола осіб (споживачів) про діючі і майбутні маркетингові/рекламні заходи (а.с.1-11 т. 9). 08.02.2018 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.01.2018 № 03.01.18 з додатками (а.с.12-17 т. 9), 02.01.2019 укладено додаткову угоду № 3 до договору № 01.01.18 з додатком (а.с. 11-13 т. 8).
		Детальний перелік, обсяг замовлених послуг міститься в замовленнях (а.с.167-250 т. 5; а.с.1-253 т. 6; а.с.1-250 т. 7; а.с.1-10, 14-167 т. 8).
		5) Між ТОВ «ДЦ Україна» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 15.07.2016 № 15-07/1, предметом якого є надання консультаційних послуг та маркетингова підтримка акцій в магазинах, що використовують знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з додатками (а.с.18-30 т. 9).
		Детальний перелік, обсяг та вартість замовлених послуг міститься в додатках до договору про надання послуг від 15.07.2016 № 15-07/1 (а.с.163-225 т. 3).
		6) Між ПАТ «Ідея Банк» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.08.2017 № 300817, предметом якого є надання рекламних та супутніх послуг, які спрямовані на неперсоніфіковане інформування потенційних клієнтів щодо асортименту послуг та пропозицій серед потенційних клієнтів на території України (а.с.31-34 т. 9). 
		Детальний перелік, обсяг та вартість замовлених послуг міститься в додатках та доповненнях до договору про надання послуг від 01.08.2017 № 300817 (а.с.47-148 т. 3).
		7) Між ТОВ «Стиль Д» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 04.07.2016 № 04/07/16 з додатками, предметом якого є надання послуг по розповсюдженню рекламно-інформаційних матеріалів (а.с.35-39 т. 9).
		8) Між ТОВ «Стиль Д» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 05.05.2017 № 05/05/17 з додатками, предметом якого є надання послуг по розповсюдженню рекламно-інформаційних матеріалів (а.с.40-43 т. 9).
		9) Між ТОВ «Чернігівський автоцентр Камаз» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.12.2017 з додатками, предметом якого є надання рекламних та інших послуги, у тому числі, але не виключно, послуги по розробці макетів рекламної та сувенірної продукції, створенню та проведенню рекламних кампаній (створення та розміщення реклами в газетах, у періодичних виданнях, на радіо й телебаченні, у мережі Інтернет та інших засобах масової інформації створення та розміщення засобів реклами на відкритому повітрі, наприклад, білбордів, панелей, рекламних рамок, віконного оформлення, виставкових залів, розміщення реклами на транспортних засобах тощо, розповсюдження або доставку рекламних матеріалів або зразків, створення стендів та інших демонстраційних поверхонь і сайтів), проведення маркетингових кампаній та інших рекламних послуг задля залучення й утримання клієнтів (просування товарів, реклама в місці продажу, реклама товарів шляхом розсилання поштою рекламних матеріалів на адреси передбачуваних покупців, визначених на основі списків, складених чи придбаних рекламодавцем, маркетингові консультації), посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, виготовленню та або/поставці поліграфічної, сувенірної та іншої продукції, послуги з дизайну, розробки макетів, інших видів послуг (а.с.44-47 т. 9).
		10) Між ПП «Український кур`єр» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 10.01.2016 № 06/09, предметом якого є надання послуг з доставки поліграфічної продукції в системі власної адресної доставки тиражу (а.с.48-49 т. 9).
		11) Між ТОВ «Фрінет» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 11.07.2018 № 110718, предметом якого є надання послуг з розповсюдження поліграфічної та рекламної продукції по повній базі адрес виконавця або її частини (а.с.50-53 т. 9).
		12) Між ТОВ «Комфі Трейд» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 20.07.2017 № 1, предметом якого є надання послуг в області реклами та маркетингу (а.с.54-57 т. 9). 
		Детальний перелік, обсяг та вартість замовлених послуг міститься в додатках до договору від 20.07.2017 № 1 (а.с.226-230 т. 3).
		13) Між ТОВ «Незалежна Лабораторія Інвітро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 07.09.2017 № 07/09/17 з додатками, предметом якого є надання послуг по розповсюдженню рекламних матеріалів (а.с.58-59 т. 9).
		14) Між ТОВ «Незалежна Лабораторія Інвітро» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 05.03.2018 № 05/03/18 з додатками, предметом якого є надання послуг з виготовлення по розповсюдженню рекламних матеріалів (а.с.60-61 т. 9).
		15) Між ТОВ «Фудком» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 01.01.2018 № 1 з додатками, предметом якого є надання послуг з розповсюдження поліграфічної та рекламної продукції по повній базі адрес виконавця або її частини (а.с.62-66 т. 9). 
		Детальний перелік, обсяг та вартість замовлених послуг містяться в бланках-замовленнях та додатках до договору від 01.01.2018 № 1 (а.с.149-162 т. 3).
		16) Між ТОВ «Альвар» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 01.01.2018 № 2 з додатками, предметом якого є надання послуг з розповсюдження поліграфічної та рекламної продукції по повній базі адрес виконавця або її частини (а.с.67-71 т. 9). 
		17) Між ТОВ «Харків на долонях» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.01.2017 № 04/01/17, предметом якого є надання послуг з розповсюдження рекламних листівок шляхом неперсоналізованої роздачі «з рук в руки» або доставки по поштовим скринькам (а.с.90-93 т. 9). 
		Детальний перелік, обсяг та вартість завдань міститься в додатках № 1- № 88 до договору про надання послуг від 01.01.2017 № 04/01/17 (а.с.209-250 т. 2, а.с.1-46 т. 3).
		18) Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Кур`єрська служба України» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з розповсюдження поліграфічної продукції від 01.07.2015 № КД-22/15, предметом якого є надання послуг з розповсюдження поліграфічної продукції (а.с.72-73 т. 9).
		19) Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ДП «Одеса Медіа» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.01.2017 № 01/01/17, предметом якого є надання послуг з розповсюдження рекламних листівок шляхом неперсоналізованої роздачі «з рук в руки» або доставки по поштовим скринькам (а.с.78-81 т. 9).
		20) Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство «Друкарський Дім» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.01.2017 № 03/01/17, предметом якого є надання послуг з розповсюдження рекламних листівок шляхом неперсоналізованої роздачі «з рук в руки» або доставки по поштовим скринькам (а.с.82-85 т. 9).
		Отримання грошових коштів за надані ФОП ОСОБА_1 послуги, реалізовані товари підтверджується банківською випискою по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк" за 2017-2018 (а.с.119-246 т. 14). 
		З метою виконання укладених договорів позивач вчинив наступні дії.
		Щодо віднесення до складу витрат поширення рекламних матеріалів, послуг з рекламної розсилки, рекламних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Авіоніка-Транс». 
		1) Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Авіоніка-Транс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17, предметом якого є надання послуг з розповсюдження рекламних листівок шляхом неперсоналізованої роздачі «з рук в руки» або доставки по поштовим скринькам (а.с.74-77 т. 9).
		Реальність виконання вказаного договору, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 05.05.2017, № ОУ-0000005 від 15.05.2017, № ОУ-0000008 від 22.05.2017, № ОУ-0000008 від 06.06.2017, № ОУ-0000008 від 14.06.2017, № ОУ-0000010 від 21.06.2017, № ОУ-0000012 від 30.06.2017, № ОУ-0000015 від 04.07.2017, № ОУ-0000017 від 10.07.2017, № ОУ-0000019 від 15.07.2017, № ОУ-0000020 від 24.07.2017, № ОУ-0000023 від 28.07.2017, № ОУ-0000028 від 30.07.2017, № ОУ-0000008 від 14.06.2017, № ОУ-0000028 від 31.07.2017, № ОУ-0000035 від 07.08.2017, № ОУ-0000036 від 17.08.2017, № ОУ-0000038 від 05.09.2017, № ОУ-0000040 від 20.09.2017, № ОУ-0000041 від 14.06.2017, № ОУ-0000043 від 03.10.2017, № ОУ-0000046 від 18.10.2017, № ОУ-0000048 від 31.10.2017, № ОУ-0000049 від 31.12.2017, № ОУ-0000056 від 31.12.2017, № ОУ-0000013 від 28.02.2018, № ОУ-0000020 від 06.03.2018, № ОУ-0000043 від 10.04.2018, № ОУ-0000049 від 05.05.2018, № ОУ-0000067 від 06.06.2018, № ОУ-0000076 від 30.06.2018, № ОУ-0000082 від 03.07.2018, № ОУ-0000084 від 09.07.2018, № ОУ-0000088 від 16.07.2018, № ОУ-0000089 від 20.07.2018, № ОУ-0000092 від 21.07.2018, № ОУ-0000098 від 27.07.2018, № ОУ-0000099 від 28.07.2018, № ОУ-0000108 від 06.08.2018, № ОУ-0000111 від 15.08.2018, № ОУ-0000119 від 31.08.2018, № ОУ-0000120 від 04.09.2018, № ОУ-0000122 від 10.09.2018, № ОУ-0000124 від 18.09.2018, № ОУ-0000127 від 26.09.2018, № ОУ-0000130 від 30.09.2018, № ОУ-0000133 від 03.10.2018, № ОУ-0000137 від 05.11.2018, № ОУ-0000142 від 16.11.2018, № ОУ-0000149 від 04.12.2018, № ОУ-0000155 від 10.12.2018, квитанціями до прибуткового касового ордеру та додатками-деталізаціями (а.с.220-250 т. 11, а.с.1-245 т. 12, а.с.1-233 т. 13); 
		детальним переліком, обсягом та вартістю наданих виконавцем робіт згідно вищевказаних актів, які містяться в додатках-замовленнях: № 1 від 31.05.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 2 від 31.05.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 3 від 31.07.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 4 від 31.08.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 5 від 30.09.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 6 від 31.10.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 7 від 31.12.2017 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 8 від 28.02.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 9 від 31.03.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 10 від 30.04.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 11 від 31.05.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17 № 12 від 30.06.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 13 від 31.07.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 14 від 31.08.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 15 від 30.09.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 16 від 31.10.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 17 від 30.11.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17; № 18 від 31.12.2018 до договору про надання послуг від 02.01.2017 № 10/01/17 (а.с.172-261 т. 1, а.с.1-208 т. 2); податковими накладними (а.с.88- 143 т. 15, а.с.1-60 т. 16).
		2) Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.01.2017 № 02/01-17-2, предметом якого є надання послуг з розповсюдження рекламних листівок шляхом неперсоналізованої роздачі «з рук в руки» або доставки по поштовим скринькам (а.с.86-89 т. 9).
		Реальність виконання вказаного договору, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанціями до прибуткового касового ордеру, які містяться в матеріалах справи (а.с.94-250 т. 9, а.с.1-38 т. 10); детальним переліком, обсягом та вартістю наданих виконавцем робіт згідно вищевказаних актах, які містяться в додатках-деталізаціях до актів здачі-прийняття робіт та замовлень (а.с.39-254 т. 10, а.с.1-219 т. 11); банківською випискою по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк" за 2017-2018 (а.с.147, 152, 158, 171, 190, 200, 214, 225, 231, 233 т. 14); податковими накладними (а.с.1-87, 146-250 т. 15)
		Також підтвердженням вказаних обставин є наявний в матеріалах справи портативний жорсткий диск з фотознімками (а.с.234 т. 13). 
		Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.02.2018 у справі №820/6569/16.
		Щодо віднесення до складу витрат бухгалтерських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 . 
		Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання бухгалтерських послуг від 01.01.2017 (а.с.225-227 т. 8). 
		Для підтвердження правомірності віднесення до складу витрат бухгалтерських послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 надані: трудовий договір від 01.07.2017 № 01/07 (а.с.228 т. 8), податкові накладні (а.с.25, 29, 41, 86, 154 т. 15), акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с.120, 121, 136, 137, 181, 182, 191 т. 9).
		Суд звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_2 мав всі відповідні можливості для надання таких послуг, оскільки використовував найману працю бухгалтера, попереднім місцем роботи якого була ТОВ «Аутсорсингова агенція «Бухгалтерія без проблем», основним видом діяльності якої було саме надання аутсорсингових послуг бухгалтера.
		Також, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
		Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.
		Суд звертає увагу на те, що питань щодо правильності складання первинних документів та відповідності їх вимогам чинного законодавства у перевіряючих не виникало.
		Суд не бере до уваги позицію відповідача, що підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено чіткий перелік витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб  підприємців, і витрат сплачених за бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання, такий перелік не містить.
		Проте такий висновок не ґрунтується на нормах податкового законодавства, якими регулюється перелік витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб - підприємців, оскільки підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб - підприємців, включаються інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витратибезпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього, оскільки вони стосуються із здійсненням та введенням позивачем бухгалтерського та податкового обліку при укладенні та оформленні договорів (пояснення а.с.224 т. 8). 
		Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 806/77/17 та від 27.02.2018 у справі № 821/274/17.
		Суд не бере до уваги твердження відповідача по те, що позивач повинен був надати пояснення та довідки стосовно того, чим він керувався при виборі саме цього контрагента з поміж інших постачальників, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями перевіряти суб`єктивні мотиви учасників господарських відносин.
		Щодо віднесення до складу валових витрат транспортних послуг, наданих ТОВ «Аззам».
		Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «АЗЗАМ» (Перевізник) укладено договір перевезення від 12.01.2017 № 12/01/17, предметом якого є доставка рекламно-поліграфічної продукції зі складів Замовника по всій території України (а.с.116-118 т. 14). 
		Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наступними документами: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів та товарно-транспортні накладні, в яких зазначено вантаж  матеріали в асортименті (листівки, журнали, газети) (а.с.202-213 т. 8).
		Також ТОВ «АЗЗАМ» (Орендар) укладено з ТОВ ««Авіоніка-Транс» (Орендодавець) договір оренди транспортного засобу від 01.01.2017 № 70, предметом якого є надання в термінове платне користування тягач та полупричепи в кількості 5 шт. з метою здійснення господарської діяльності (а.с.200-201 т. 8).
		Щодо віднесення до витрат оренди складських приміщень у ТОВ «Авіоніка-Транс» та ФОП ОСОБА_2 .
		На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.03.2016 року укладеного між ПАТ «УКРСИББАНК» та ФОП ОСОБА_2 останній є власником частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.04.2015, індексний номер 36936592, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.173-176, 187-190 т. 8). 
		Між ФОП ОСОБА_1 (Орендар) та ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна № 01/14-17 від 01.01.2017, предметом якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно (частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 463,5 кв.м.), що складається з приміщень першого поверху тамбур 3-101 площею 2,9 кв.м, офіс 3-102 площею 61,7 кв.м, офіс 3-103 площею 63,7 кв.м, загальною площею 128,3 кв.м) за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, зокрема, для зберігання, сортування рекламних газет, листівок та іншої продукції, призначеної для проведення рекламних акцій (а.с.177-179 т. 8). До договору оренди нерухомого майна № 01/14-17 від 01.01.2017 додано акт приймання-передачі частини цього приміщення, яке було передано в користування (а.с.180 т. 8). Реальність виконання вказаного договору, підтверджується податковими накладними (а.с.5, 11, 21, 25, 73 т. 15). 
		Також між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 01.01.2017 №6-01-2017, предметом договору якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно (частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що складається з приміщень наступних приміщень: 3-104 площею 1,4 кв.м, 3-105 площею 1,6 кв.м, 4-101 площею 2,7 кв.м, 4-102 площею 62,6 кв.м, 4-103 площею 6,8 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, зокрема, для зберігання, сортування рекламних газет, листівок та іншої продукції, призначеної для проведення рекламних акцій (а.с.181-183 т. 8).
		Між ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна від 01.01.2017 № 010117, предметом договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно (частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що складається з приміщень наступних приміщень: 3-104 площею 1,4 кв.м, 3-105 площею 1,6 кв.м, 4-101 площею 2,7 кв.м, 4-102 площею 62,6 кв.м, 4-103 площею 6,8 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської (підприємницької) діяльності, зокрема, для зберігання, сортування рекламних газет, листівок та іншої продукції, призначеної для проведення рекламних акцій (а.с.184-186 т. 8).
		Між ТОВ «Малинка Маркет» (Орендодавець) та ТОВ «Авіоніка Транс» (Орендар) укладено договір суборенди (піднайму) нерухомого майна від 01.01.2018 № 01/23-18, предметом якого є оренда частини нерухомого майна  магазину продовольчих і непродовольчих товарів (загальною площею 578,6 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 область, загальною площею 114,8 кв.м. (а.с.191-194 т. 8).
		Між ТОВ «Авіоніка Транс» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір суборенди (піднайму) нерухомого майна від 01.01.2018 № 07-01-18, предметом якого є оренда частини нерухомого майна  магазину продовольчих і непродовольчих товарів (загальною площею 578,6 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 114,8 кв.м. (а.с.195-198 т. 8). До договору суборенди (піднайму) нерухомого майна від 01.01.2018 № 07-01-18 додано акт приймання-передачі частини цього приміщення, яке було передано в користування (а.с.199 т. 8).
		Реальність виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, (а.с.136 т. 15), квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 56-59 т. 12).
		 
		Щодо віднесення до складу валових витрат коштів, витрачених на придбання напоїв в асортиментів у ТОВ «МАЛИНКА МАРКЕТ».
		Між ФОП ОСОБА_5 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 15.01.2017 № 15/01/17, предметом якого є надання послуг з семплінгу товарів з рекламною метою. Під семплінгом мається на увазі рекламна видача для безкоштовної дегустації напоїв з метою популяризації продукту та залучення більшої кількості покупців в торгову точку Замовника (а.с.214-215 т. 8).
		Деталізація, обсяг та вартість придбаного товару міститься в додатку № 1 до договору про надання послуг від 15.01.2017 № 15/01/17 (а.с.216 т. 8)
		На виконання вказаного договору про надання послуг від 15.01.2017 № 15/01/17 ФОП ОСОБА_1 30.09.2018 для проведення промо-акції, а саме: безкоштовної видачі напоїв з рекламною метою в період з 07.10.2018 по 02.06.2019 в ТОВ «МАЛИНКА МАРКЕТ» було придбано напої Кока-кола (1,5л) та Берн (0,5 л) на загальну суму 73044 грн з ПДВ., що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою накладною, квитанціями до прибуткових касових ордерів та податковою накладною (а.с.217-223 т. 8, а.с.144 т. 15).
		Таким чином, на підставі належним чином оформлених первинних документів позивачем в 2017-2018 правомірно сформовано витрати.
		Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в обліку позивача. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.
		Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
		Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.
		Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		В акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів.
		Відповідно до вимог пункту 176.1. статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
		Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику
		Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
		Відповідно до вимог абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
		Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 ПК України).
		Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. 
		Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Також з протоколу допитів свідка ОСОБА_6 видно, що вона здійснювала розповсюдження рекламних листівок на прохання особи на ім`я ОСОБА_7 в літку 2016, а з протоколів допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що в період з літа 2019 вони здійснювали розповсюдження рекламних листівок на прохання особи на ім`я ОСОБА_7 . З ОСОБА_1 вони не знайомі (а.с. 10-29 т. 14). 
		Однак проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення, трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
		Суд звертає увагу, що інформація з незавершеного кримінального провадження не може бути підставою про невизнання витрат, оскільки зобов`язання сторін по договорах належно і в повному об`ємі виконані, про що свідчить відсутність взаємних претензій, а чинним законодавством України на платників податків не покладений обов`язок перевірки своїх контрагентів з проведенням оперативно-розшукових заходів. 
		Встановлені певні факти в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до діяльності підприємства-постачальника без відповідного судового рішення у кримінальній справі самі по собі не є доказом вчинення відповідних правопорушень отримувача (покупця) таких послуг(товарів).
		Крім того, жодна посадова особа контрагента позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) працівників або посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.
		Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
		На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність порушень позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу в період, що перевірявся, та протиправність дій контролюючого органу стосовно донарахування податку на доходи фізичних осіб та винесення податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009651305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2081532,04 грн.
		Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009751305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, та податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009691305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 787675,50 грн., суд зазначає наступне.
		Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Господарською діяльністю згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Оскільки позивачем підтверджено реальність укладених договорів та отримання доходу від господарської діяльності, тому ним віднесено до складу податкового кредиту за 2017-2018 роки суми на придбання бухгалтерських послуг, послуг з оренди складських та офісних приміщень, поширення рекламних матеріалів, рекламної розсипки, рекламних послуг, транспортних послуг відповідно до вимог чинного податкового законодавства, винесені відповідачем вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
		В частині висновку податкового органу щодо необхідності донарахування позивачу грошового зобов`язання з сплати військового збору суддів зазначає наступне.
		Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором.
		Відповідно до п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
		Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
		При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 цього пункту (п. п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
		В даному випадку, судом встановлено відсутність заниження суми чистого оподаткованого доходу, що в свою чергу понесло визнання відсутності заниження військового збору.
		Враховуючи зазначене, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009661305.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначенні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Необхідно також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), платниками єдиного внеску є зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
		Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Згідно ч. 5 ст. 8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Як встановлено в судовому засіданні позивачем не занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, а отже відсутнє порушення п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону щодо заниження і суми єдиного внеску, що підлягає сплаті у 2017-2018 роках. 
		Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з винесеними податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2019 № Ф-0000972130 та вимогу про сплату богу (недоїмки) від 04.10.2019 № Ф-219999-53.
		Відповідно до вимог пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Оскільки під час розгляду справи судом не виявлено заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті у 2017-2018 роках, тому суд вважає протиправними рішення від 26.07.2019 №00009731305 про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також рішення від 26.07.2019 №0009741305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Частинами 1та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.
		Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Так, у справі «Новік проти України» (18.12.2008) Суд зробив висновок, що «надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля».
		Також суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07.07.2011 у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05), в яких ЄСПЛ дійшов висновків про те що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.
		Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
		Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( «Лелас проти Хорватії» заява No55555/08 від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» заява No36900/03 від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).
		У рішенні цього суду від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com Б.г.І. проти Молдови», і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», заява No 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		За змістом пункту 41 висновку No 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Водночас у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).
		Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до ч. 4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
		Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень в обґрунтування правомірності своєї позиції, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень прийняті безпідставно та необґрунтовано, а відтак підлягають скасуванню, тому адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
		Оскільки позов підлягає задоволенню, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9605,00 грн. 
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги  задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009751305.
		Визнати про протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009691305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 787675,50 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009651305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2081532,04 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 №00009661305.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 26.07.2019 № Ф-0000972130.
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2019 №00009731305 про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2019 №0009741305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 04.10.2019 № Ф-219999-53. 
		Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) судові витрати в розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2020 року.
		 
		 
		Суддя О.Є. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...