Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 288/685/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2020. Оприлюднено: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 26.03.2020
Номер судового провадження: 51-223км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		26 березня 2020 року
		м. Київ
		справа № 288/685/17 
		провадження № 51-223км20
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   Марчука О.П.,
		суддів                                                          Мазура М.В., Могильного О.П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання   Трутенко А.Ю.,
		прокурора                                        Кузнецова С.М.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 травня 2019 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060270000175 за обвинуваченням
		ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  уродженця с. Радовель Олевського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a>.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Попільнянського районного  суду Житомирської області від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a> до покарання у виді штрафу у розмірі дев`яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1530 грн. 
		На підставі ч. 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_341/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#341" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 74 КК України</a> звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначених п. 2 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 49 КК України</a>, а кримінальне провадження  щодо  ОСОБА_1 закрито.
		Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 20 квітня 2016 року приблизно о 07:30, перебуваючи на території Попільнянського кооперативного ринку, розташованого на вул. Героїв Майдану, 48 у смт Попільня Попільнянського району  Житомирської області, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс один удар гайковим ключем по правій руці ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді рваної рани правої долоні, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд  у суді першої інстанції.  При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Вважає, що вирок побудований на припущеннях та показання свідків не підтверджують його вини у нанесенні ним потерпілому легких тілесних ушкоджень. Вказує на те, що судом безпідставно були відхиленні його клопотання про виклик і допит експерта. Стверджує, що досудове розслідування проведено неуповноваженою особою, а тому ряд слідчих дій слід визнати недопустимими доказами. Вказує, що апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3065/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3065" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 419 КПК України</a>. Зазначає про порушення судами процедури розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та безпідставне звільнення його від покарання на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 49 КК України</a>.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		 
		Мотиви суду
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3191/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3191" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 433 КПК України</a> суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено в частинах 1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3213/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3213" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 438 КПК України</a>, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3031/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3031" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статтями 412 - 414 цього Кодексу</a>. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3024/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3024" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 411 КПК України</a>) чинним законом не передбачено.
		Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3012/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3012" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">409</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3020/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3020" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">410 КПК України</a>, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a> за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 374 КПК України</a>, є законним та вмотивованим.
		Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 374 КПК України</a>,у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії засудженого. 
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що засуджений ОСОБА_1 не визнав свою винуватість у заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я останнього. Проте, суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . В основу вироку були покладенні також письмові докази: висновок експерта, протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків.
		Досліджені судом показання потерпілого та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості, а у своїй сукупності з іншими доказами підтверджують те, що ОСОБА_1 заподіяв легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я останнього. 
		Характер дій засудженого та локалізація завданого ним тілесного ушкодження потерпілому свідчать, що умислом ОСОБА_1   охоплювалося спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
		Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1   винний у вчиненні  інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a>. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, підстав не має.
		Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції  проігнорував клопотання сторони захисту щодо виклику у судове засідання експерта для роз`яснення висновку, то вони є безпідставними, оскільки як слідує з журналу судового засідання від 23 квітня 2019 року та звукозапису даного засідання  захисником Карпінським Є.А. було знято клопотання про виклик у судове засідання експерта Денисюка О.В. (т. 2, а.п. 28-29).
		Аналогічні за змістом доводи касаційної скарги засудженого  були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.  У тому числі предметом перевірки суду апеляційної інстанції були і доводи сторони захисту про те, що досудове розслідування провадилося неуповноваженою особою ОСОБА_8 , та як наслідок цього усі докази, зібрані ним в ході проведення слідчих дій слід визнати недопустимими, а рішення про зміну кваліфікації дій обвинуваченого - незаконним, та визнані  апеляційним судом безпідставними. На спростування вказаного доводу апеляційний суд послався на наявну в матеріалах провадження постанову, в якій чітко зазначено про доручення проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні слідчому ОСОБА_8 (а.с.186 т.1). Крім того, апеляційним судом правильно було зазначено, що не ґрунтуються на нормах <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">КПК України</a> доводи засудженого про те, що т.в.о. начальника СВ Попільнянського ВП Коростишивського ВП ГУНП в Житомирській області не був уповноважений для прийняття рішення про доручення проведення досудового розслідування слідчому СВ Житомирського РВП ОСОБА_8, якого було тимчасово відряджено до Попільнянсього ВП.
		Окрім того, доводи засудженого    ОСОБА_1  про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 49 КК України</a> також є безпідставними.
		Виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2160/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2160" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">284</a>, частини 3 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2184/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2184" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">285</a>, частини 4 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2188/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2188" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">286</a>, частини 3 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2205/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2205" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">288 КПК України</a>, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_389/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#389" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 49 КПК України</a> підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
		Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_341/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#341" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">74</a>, статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">49 КК України</a> може звільнити від нього засудженого.
		Згідно з приписами пункту 1 частини 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2160/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2160" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 284 КПК України</a> кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до частини 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_341/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#341" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 74 КК України</a> особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статтею 49 цього Кодексу</a>.
		Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 49 КК України</a>. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_341/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#341" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статті 74 вказаного Кодексу</a>.
		У цьому провадженні суд першої та апеляційної інстанцій в повній мірі врахували наведені положення закону.
		Так, як слідує з матеріалів кримінального провадження у суді першої інстанції засудженим не заявлялося клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 49 КК України</a>, а сторона захисту стверджувала про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для звільнення  ОСОБА_1 від покарання за злочин, передбачений ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a>.
		Під час апеляційного розгляду засудженим була подана заява в який він вказував на те, що за умови не задоволення його апеляційної скарги, в якій він просив суд апеляційної інстанції скасувати вирок суду першої інстанції та виправдати його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a>, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 49 КК України</a>.
		У судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник вказав на необхідність розгляду апеляційної скарги засудженого, підтримав її та просив скасувати вирок суду першої інстанції та виправдати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого  ним злочину.
		Таким чином суд апеляційної інстанції з`ясував думку сторони захисту щодо поданої заяви та апеляційної скарги засудженого і з урахуванням позиції захисника, продовжив розгляд апеляційної скарги та з наведенням обґрунтованих мотивів та зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, постановив ухвалу, якою залишив вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення, що узгоджується з положеннями ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_316/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#316" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">71</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">49 КК України</a>. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3065/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3065" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 419 КПК України</a>.
		Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а  також відповідає вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_267/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#267" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 65 КК України</a>. 
		Доводи засудженого, що суд першої інстанцій, визнавши його винним  у вчиненні кримінального правопорушення, призначивши покарання та звільнивши від відбування даного покарання, закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2160/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2160" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 284 КПК України</a> чим допустив суперечності при ухваленні вироку, на думку колегії суддів, є слушними. Вказане рішення про закриття кримінального провадження з посиланням на п. 1 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1515/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#1515" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 284 КК України</a> дійсно суперечить змісту вироку та вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 374 КПК України</a>, а тому посилання на закриття кримінального провадження  підлягає виключенню з судових рішень, що не погіршує становище особи, звільненої від відбування покарання.
		За таких обставин, судові рішення підлягають зміні, а касаційна скарга засудженого до часткового задоволення.
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3191/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3191" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">433</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3194/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3194" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">434</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3203/ed_2020_03_17/pravo1/T124651.html?pravo=1#3203" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">436 КПК України</a>, Суд
		 
		 
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 травня 2019 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити.
		Виключити із зазначених судових рішень посилання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060270000175 від 20 квітня 2016 року за  його обвинуваченням  за ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2020_03_20/pravo1/T012341.html?pravo=1#640" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 125 КК України</a>
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		О.П. Марчук                                        М.В. Мазур                                    О.П. Могильний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...