Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/562/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2020. Зареєстровано: 02.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: П/140/571/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2020 року   ЛуцькСправа № 140/562/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Ксензюк А. Я.,
		при секретарі судового засідання Новак Л.О.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся в суд із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання інформації Луцької міської ради виявлено підстави для застосування заходів представництва, у зв`язку з допущеними виконавчим комітетом Луцької міської ради порушеннями вимог законодавства у сфері містобудування при затвердженні містобудівної документації та видачі містобудівних умов та обмежень.
		Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2019 №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1» затверджено коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1.
		Прокурор не погоджується із вказаним рішенням, зазначає, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2019 №689-1 суперечить вимогам законодавства, порушує цивільні права та інтереси територіальної громади, що згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його протиправним та нечинним, тому просить визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2019 №689-1. Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №140/309/19, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1», яке є аналогічним оскарженому рішенню виконавчого комітету міської ради.
		З урахуванням викладеного просив позов задовольнити повністю.
		Ухвалою від 17 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02 березня 2020 року пред`явлені позовні вимоги заперечив мотивуючи тим, що основною метою коригування детального плану території є реалізація стратегії Генерального плану міста щодо ефективного використання міських земель - реструктуризація комунальних підприємств, що на даний час не працюють, уточнення планувальної структури і функціонального призначення, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації території, виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території. Вважає, правомірним рішення про коригування детального плану міста для сприяння розвитку соціальної інфраструктури міста та задоволення потреб населення в житлі. Крім того, прокурором не доведено, що порушуються права територіальної громади на повноцінне життєве середовище.
		З наведених підстав в задоволенні позову просив відмовити.
		У поданій до суду відповіді на відзив від 06 березня 2020 року прокурор підтвердив власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
		Ухвалою суду від 13 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В судове засідання представники сторін не з`явились, хоча належним були повідомленні про дату, час і місце розгляд справи.
		Прокурором подано заяву від 27 березня 2020 року про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.
		Відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи. Заява вмотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня по 3 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалаху світі коронавірусу.
		Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку, що клопотання до задоволення не підлягає враховуючи наступне.
		Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 29 коментованого Закону передбачається, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання зазначених повноважень та з урахуванням застережень Всесвітньої організації охорони здоров`я Кабінетом Міністрів України прийнято ряд актів, зокрема: розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2020 року за №93 «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом 2019-nСоV», та постанову від 11 березня 2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до яких, поряд з іншим, з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на території України встановлено карантин та заборонено проведення масових заходів.
		Відповідно до заяви Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11 березня 2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.
		Поряд з цим, листом від 16 березня 2020 року за №9рс-186/20 Радою суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на період з 16 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року, зокрема, щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.
		Вказані заходи, на переконання суду, безумовно повинні забезпечити збереження та захист життя і здоров`я учасників справи. При цьому, дія таких обмежувальних заходів може суттєво перешкодити реалізацію прав та виконання обов`язків учасниками справи щодо підготовки відзиву на позов (зі сторони відповідача), отримання, зібрання і подання до суду необхідних доказів чи пояснень (зі сторони позивача і відповідача). 
		Під час підготовчого провадження сторони надали всі необхідні документи в підтвердження позовних вимог та заперечень на них.
		Враховуючи неявку сторін в судове засідання, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дослідивши наведені аргументи, у зв`язку із не наведенням сторонами у справі будь-яких обґрунтованих обставин, які звужують їх право на належний судовий розгляд адміністративної справи, суд вважає за необхідне продовжити розгляду даної справи за відсутності сторін з урахуванням наявності у матеріалах справи всіх необхідних доказів для її розгляду.
		За змістом частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 25 жовтня 2017 року №32/14 доручено управлінню капітального будівництва Луцької міської ради забезпечити коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1.
		Рішенням Луцької міської ради від 31 жовтня 2018 року №48/28 погоджено коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1.
		В подальшому, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1 затверджено коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №140/309/19, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1»
		Однак, 06 листопада 2019 року виконавчим комітетом Луцької міської ради прийняте рішення №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1».
		Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
		Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.
		Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
		Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить, зокрема, затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території.
		Стаття 1 Закону України «Про основи містобудування» передбачає, що містобудування - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України  «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Згідно із підпунктом шостим пункту «а» частини першої статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема такі як, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Частиною третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
		Відтак, виконавчий комітет Луцької міської ради при затвердженні детальних планів території здійснює власні повноваження у сфері містобудування.
		Разом з тим, вказані повноваження не пов`язані із здійсненням контролюючих функцій, оскільки згідно частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Поняття «підготовчих та будівельних робіт» визначено пункту 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.
		Так, підготовчі роботи - це роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень; будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
		З урахуванням викладеного, перевірка рішень органів місцевого самоврядування щодо законності затвердження містобудівної документації не підпадає під поняття «державного архітектурно-будівельного контролю», а тому не є предметом контролю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, його структурних підрозділів та відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в межах делегованих повноважень згідно підпункту 7 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Поряд з цим, статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено поняття «державного архітектурно-будівельного нагляду» як сукупності заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад не здійснюють державний архітектурно-будівельний нагляд, а є лише його об`єктами, повноваженнями щодо здійснення нагляду наділено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її структурні підрозділи.
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
		А відповідно до нової редакції Положення про управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 05 травня 2011 року № 9/82, управління є виконавчим органом Луцької міської ради та окремою юридичною особою. Метою діяльності вказаного управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, здійснення регулювання діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій, забудови міста, забезпечення прав населення, спрямованих на підвищення якості житлового середовища, соціально-побутового й комунального обслуговування, здійснення контролю за містобудівною діяльністю та будівництвом, організацією будівництва, ремонту та реконструкції житлових будинків, об`єктів соціально-побутового призначення.
		Частиною третьою статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
		1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 
		2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		Згідно із Положенням про відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, затвердженого рішенням ЛМР № 80/14 від 28 жовтня 2015 року, відділ є виконавчим органом Луцької міської ради, основним завданням якого є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
		Водночас, відповідно до частини першої статті 40 Статуту територіальної громади міста Луцька, затвердженого рішенням міської ради від 23 серпня 2007 року № 3, виконавчими органами міської ради є її виконавчий комітет, управління, відділи та інші утворені міською радою виконавчі органи.
		Найвищим виконавчим органом міської ради є її виконавчий комітет, який очолює міський голова, який координує діяльність інших виконавчих органів міської ради, має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому виконавчих органів міської ради, а також їх посадових осіб. Міська рада в межах затверджених нею структури і штатів може створювати департаменти, управління, відділи та інші виконавчі органи для здійснення повноважень виконавчих органів ради. Діяльність зазначених виконавчих органів ради здійснюється відповідно до Положень про управління, відділи та інші виконавчі органи, що їх затверджує міська рада. У той же час, виконавчі органи міської ради є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед міською громадою.
		Тобто, об`єктами державного архітектурно-будівельного нагляду є окремі, створені Луцькою міською радою виконавчі органи - управління містобудування та архітектури Луцької міської ради (уповноважений орган містобудування та архітектури) та відділ державного архітектурно-будівельного контролю ЛМР, а не Виконавчий комітет ЛМР.
		З урахуванням викладеного, Виконавчий комітет ЛМР та його діяльність щодо затвердження детальних планів території не є об`єктом здійснюваного ДАБІ України та її структурними підрозділами державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю.
		Суд зазначає, що законами України не віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування чи до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду повноваження щодо здійснення нагляду за органом місцевого самоврядування при затвердженні ним містобудівної документації на місцевому рівні, а також не передбачено повноважень скасовувати, змінювати чи зупиняти рішення органів місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.
		Окрім того, відповідно до статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом.
		Законами України взагалі не визначається процедура нагляду за органами місцевого самоврядування при затвердженні ними містобудівної документації на місцевому рівні.
		Вказане підтверджується також роз`ясненнями Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України, Мінрегіону.
		Зокрема, в роз`ясненні Мінрегіону від 06 березня 2019 року №7/14.5/3826-19 зазначено, що відповідно до чинного законодавства ні Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ні Державна архітектурно - будівельна інспекція не здійснюють державного нагляду за діяльністю органу місцевого самоврядування при затвердженні містобудівної документації на місцевому рівні.
		За таких обставин ДАБІ України та її структурні підрозділи не є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Натомість прокурор при зверненні із цим позовом вірно визначив органом до компетенції якого віднесені відповідні повноваження саме Луцьку міську раду.
		Аналогічна позиція з таких самих правовідносин висловлена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року в справі №857/4463/19.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
		Згідно зі статтею 18-1, частиною четвертою статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) суд, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
		Судом встановлено, що Луцька міська рада, усвідомлюючи порушення інтересів держави та територіальної громади, незважаючи на наявну можливість самостійного їх захисту, всупереч цим інтересам їх не захищає, що проявляється в пасивній усвідомленій поведінці останньої.
		Таким чином, Луцька міська рада маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави та територіальної громади, але всупереч цим інтересам їх захист не здійснює, а фактично сприяє їх порушенню, у зв`язку з чим, Луцькою місцевою прокуратурою подано до суду цей позов саме в інтересах Луцької міської ради, а не будь якого іншого суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
		Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать:          затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб. 
		Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і він спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.
		Приписами частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-УІ від 17.02.2011 передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Відповідно до частини третьої статті 8 вищезазначеного Закону рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно п. 2, 7 частини першої статті 1 цього Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання територій населеного пункту. Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
		Абзацом 6 частини другої статті 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 4.1 розділу 4 ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту (далі - ДБН Б. 1.1-15:2012), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 13 липня 2012 року №358, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
		Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» також визначено, що види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством.
		Також, у п. 1.1 та п. 1.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» зазначено, що дані будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території та призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розроблені детальних планів територій.
		Крім того, п. 4.1 та п. 4.7 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території, а внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього.
		Таким чином детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому. Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж те, що встановлено у генеральному плані.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14.
		Рішенням Луцької міської ради від 24 червня 2009 року № 42/1 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план міста Луцька» (далі - Генеральний план), який є основним планувальним документом, що встановлює напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико- культурної спадщини.
		В подальшому, рішенням Луцької міської ради від 31 березня 2014 року №57/30 «Про затвердження плану зонування території міста Луцька» затверджено план зонування території міста Луцька.
		Зіставленням розміщених на офіційному веб-сайті Луцької міської ради планово - картографічних матеріалів діючого Генерального плану міста Луцька, Плану зонування території міста Луцька (далі - План зонування) та планово - картографічних матеріалів коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1, затверджених рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1, встановлено численні розбіжності функціонального призначення територій, що суперечить вказаним вимогам законодавства.
		Зокрема, згідно Генерального плану міста Луцька територія щодо якої затверджено коригування детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1, відноситься до території інженерних споруд та промислових підприємств, передбачено будівництво багатоповерхових житлових будинків.
		Окрім цього, відповідно до планово - картографічних матеріалів діючого плану зонування території міста Луцька вказана територія відноситься до зони розміщення комунальних підприємств (КС-1), в межах якої допускається розміщення підприємств комунального господарства, гаражів, автостоянок, транспортних споруд, підприємств побутового обслуговування, офісів, контор різних фірм, компаній, організацій, тощо, але аж ніяк не розташування багатоповерхових житлових будинків.
		Також, відповідно до планово - картографічних матеріалів діючого плану зонування території міста Луцька на вказаній території знаходиться санітарно- захисна зона виробничо-складських об`єктів ІV-V класів шкідливості.
		Вказане підтверджує, що виконавчим комітетом Луцької міської ради усупереч вимог генерального плану та плану зонування території міста Луцька до території багатоповерхової забудови включено зону розміщення комунальних підприємств.
		Крім того з пояснень начальника управління містобудування та архітектури Луцької міської ради ОСОБА_1 досліджених судом вбачається, що відкоригований детальний план території житлового кварталу на АДРЕСА_1 в частині зонінгу не відповідає чинному на даний час Генеральному плану міста Луцька. Також вказав, що в чинному на даний час Генеральному плані міста Луцька не передбачено будівництво багатоповерхових будинків, які згідно відкоригованого детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1 позначені позначками № 10, 11 , 28 . Також, ОСОБА_1 повідомив, що розроблений детальний план має уточнювати положення генерального плану населеного пункту, а реалізація намірів щодо будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельній ділянці, яка згідно генерального плану населеного пункту та плану зонування відноситься до території інженерних споруд та промислових підприємств (зони розміщення комунальних підприємств) можлива лише у разі внесення відповідних змін до Генерального плану населеного пункту та затвердження таких змін відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством.
		Як вбачається із рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №140/309/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, яким визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1», згідно висновку судово-будівельної експертизи №8035 від 31 січня 2019 року, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018030000000078 від 13 березня 2018 року, затверджене рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 листопада 2018 року №718-1 коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме частині десятій статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 4.7, 7.3, 7.4 ДБН Б.1.1-14-12:2012 «Склад та зміст детального плану території», яким обумовлено перелік можливих змін до детальних планів території та здійснення коригування за умови відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. Коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1 не відповідає вказаним вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б. 1.1-14-12:2012 в частині відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
		Передбачений коригуванням детального плану житловий квартал на АДРЕСА_1 , запроектований на території розташування житлових підприємств та інженерних споруд. На викопіюванні з генерального плану м. Луцька в зазначеному районі по вул. Рівненській багатоквартирна житлова забудова не передбачена. Таким чином, затверджене рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1 не відповідає генеральному плану м. Луцька (основне креслення).
		На викопіюванні з плану зонування території м. Луцька в районі по вул. Рівненській на місці запроектованого житлового кварталу зона перспективної багатоквартирної забудова відсутня, затверджене рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1 плану зонування території м. Луцька.
		У свою чергу, будівельні норми відповідно до статті 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» установлено, що розробка містобудівної документації повинна здійснюватись з дотриманням державних стандартів, норм і правил.
		Отже, невідповідність затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 коригування детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1, суперечить діючій містобудівній документації, містобудівному законодавству, державним будівельним нормам, державним стандартам і правилам, створює передумови для незаконної забудови та їх відчуження земельних ділянок у приватну власність фізичних та юридичних осіб.
		Таким чином, рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1» прийнято в порушення вимог статтей 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 5 Закону України «Про основи містобудування», п.п 4.1, 4.5 розділу 4 ДБН Б. 1.1-15:2012.
		Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		З огляду на викладене, рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 суперечить вимогам законодавства, порушує права та інтереси територіальної громади, що згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його протиправним та нечинним.
		Крім того прийняття виконавчим комітетом Луцької міської ради рішення від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1» грубо порушує основні принципи містобудівної діяльності, а також інтереси територіальної громади міста Луцька, оскільки перешкоджає формуванню повноцінного життєвого середовища.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку суду, відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття ним рішення від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1».
		Відповідно до частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
		Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та нечинним вказаного рішення.
		Відповідно до частин першої, другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Отже, відповідачу необхідно невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
		Відповідно до положень частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки, позивачем таких витрат не понесено, тому судові витрати не стягуються.
		Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи містобудування», суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06 листопада 2019 року №689-1 «Про затвердження коригування проекту детального плану території житлового кварталу на АДРЕСА_1».
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                 А.Я. Ксензюк
		 
		 
		Рішення в повному обсязі складено 02 квітня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...