Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/19799/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2020. Зареєстровано: 04.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/523/839/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019161490001547

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №523/19799/19
		Провадження №1-кп/523/839/20
		УХВАЛА
		   пропризначення судовогорозгляду тапро змінузапобіжного заходу  
		(повний текст)
		   13 березня 2020 року
		Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		прокурора Одеської місцевої прокуратури №4  ОСОБА_3 
		потерпілого - ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 
		розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 26.12.2019 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні №12019161490001547, внесеному до ЄРДР 18.11.2019 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Караганда республіки Казахстан, білоруса за національністю, громадянина республіки Казахстан, маючого посвідку на постійне проживання на території України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого та маючого 2-х малолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованого, до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		- 05.11.2010 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 15.08.2016 року за відбуттям строку покарання,
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		На розгляді Суворовського районного суду м.Одеси знаходиться означений обвинувальний акт й додані до нього документи та під час підготовчого провадження останньою за часом ухвалою від 17.01.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком до 16.03.2020 року.
		03.03.2020 й 12.03.2020 року на адресу суду надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5 , відповідно, про зміну вказаному обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов`язання, з покладенням відповідних обов`язків, мотивуючи їх, зокрема, відсутністю складу злочину у конкретному випадку. 
		У свою чергу, прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні доповів про можливість призначення обвинувального акту й доданих до нього документів до судового розгляду та подав письмове клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовуючи його тим, що судовий розгляд ще не розпочатий, строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, а ризики, які існували в ході досудового розслідування й передбачені ст.177 КПК України (зокрема, можливого переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного), не відпали. 
		Заслухавши з означених питань прокурора ОСОБА_3 , вислухавши захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які не заперечували проти призначення матеріалів до судового розгляду і підтримали внесені клопотання, з`ясувавши думку потерпілого ОСОБА_4 , який підтримав клопотання сторони захисту, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, в цілому, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено. 
		За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
		За обвинувальним актом, ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням до житла, вчиненого повторно, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років.
		Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
		Пункт 5 ч.2 ст.183 означеного Кодексу встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України»), Суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, та у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
		За п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановив, щоч.3статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
		Разом із тим, за п.196 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», Суд наголосив на тому, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні п.1 ст.5 Конвенції, відповідності цього заходу вимогам національного закону недостатньо та застосування такого заходу має також бути необхідним за конкретних обставин, а за п.39 рішення у справі «Хайредінов проти України», існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект п.3 ст.5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання від вартою перестає бути обґрунтованим. 
		Як слідує з п.59 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», органи влади повинні також забезпечити всебічний облік даних про стан здоров`я ув`язненого та про лікування, яке він отримував під час тримання його під вартою, а також, коли цього потребує медичний стан, забезпечити регулярний і систематичний нагляд поряд із комплексною стратегією лікування, мета якої полягає не лише в реагуванні на симптоматичному рівні, а й у подоланні наявних у ув`язненого хвороб або недопущенні їх загострення.
		Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
		Аналогічні висновки ЄСПЛ виклав у пілотному рішенні «Сукачов проти України» від 30.01.2020 року, де Суд визнав неналежними умови тримання ув`язнених під вартою у більшості СІЗО України (зокрема й в Одеському СІЗО), що виявляють порушення статті 3 Конвенції (п.46-100), а також зауважив на тому, що коли держава не може гарантувати кожному ув`язненому умови, які відповідають статті 3 Конвенції, найбільш доречним рішенням проблеми переповненості уявляється зменшення кількості утримуваних осіб шляхом частішого використання заходів, не пов`язаних з триманням під вартою і шляхом мінімізації використання попереднього ув`язнення (п.146).
		У цьому ж рішенні, ЄСПЛ визначив, що прокурорів та інших працівників правоохоронних органів слід заохочувати до подальшого зменшення кількості запитів щодо початкового утримання під вартою та його продовження, окрім найбільш серйозних справ (п.149). 
		Проте, як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, обвинувачений ОСОБА_6 має посвідку на постійне проживання на території України, одружений і має 2-х малолітніх дітей, а згідно наданих стороною захисту копій відповідних документів, забезпечений місцем фактичного проживання в м.Одесі, що за своєю сукупністю обумовлює достатню міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його проживання. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		З огляду на викладене, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції та практики ЄСПЛ, при вирішенні заявлених сторонами відповідних клопотань щодо застосування того чи іншого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 (у вигляді тримання під вартою або особистого зобов`язання), судом приймається до уваги тривалість строку перебування обвинуваченого під вартою протягом майже чотирьох місяців, наявність у останнього посвідки на постійне місце проживання на території України та фактичного місця проживання в м.Одесі, сімейний стан, зафіксована у відповідній заяві відсутність претензій морального чи матеріального характеру з боку потерпілого ОСОБА_4 та його позицію щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а також недоведеність прокурором ОСОБА_3 під час розгляду означених клопотань недостатність застосування до обвинуваченого інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
		Разом із тим, зазначений прокурором ОСОБА_3 у розглядуваному клопотанні ризик можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення ані матеріалами цього клопотання, ані в судовому засіданні не доведений та його доводи є хибними, оскільки як слідує з матеріалів судового провадження, вказаний обвинувачений, незважаючи на попередню судимість, протягом майже трьох років до кримінальної відповідальності не притягувався та прокурором означений ризик залишився не доведеним. 
		За ч.3 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
		На підставі наведеного, оцінивши в сукупності викладені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймаючи до уваги викладені в обвинувальному акті фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, його особу та тривалість терміну перебування під вартою, враховуючи відсутність до нього моральних чи матеріальних претензій з боку потерпілого й мінімізацію на даному етапі провадження існуючих під час попереднього вирішення аналогічних питань з розглядуваного приводу ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що прокурором ОСОБА_3 в судовому засіданні недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не доведено, суд незважаючи на тяжкість кримінального правопорушення у конкретному випадку і у контексті ч.4 ст.194 цього ж Кодексу, доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання вказаним обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, достатнім й обґрунтованим уявляється застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, із задоволенням клопотання сторони захисту та залишенням клопотання прокурора без задоволення. 
		Частиною 1 ст.179 КПК України регламентовано, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу.
		Разом ізтим,клопотання захисника ОСОБА_5  про зміну правової кваліфікації злочину, суд у контексті ч.1 ст.315 КПК України, вважає за доцільне залишити його без задоволення, у зв`язку з передчасністю його подання, із роз`ясненням вказаному захиснику, що прийняття судом означеного рішення не позбавляє його права заявити таке клопотання в подальшому, за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні й за наслідками дослідження усіх доказів сторін.
		Керуючись ст.ст.177-179, 183-184, 194, 314-315, 202, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, Главою 18 КПК України, суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту від 26.12.2019 року та доданих до нього документів за обвинуваченням  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 23.03.2020 року о 12:00 годині, в залі №12 Суворовського районного суду міста Одеси, за участю: прокурора, потерпілого ОСОБА_4 , захисника та підсудних, а також свідків обвинувачення, забезпечення явки яких до судового засідання, в порядку ч.3 ст.23 КПК України, покласти на сторону обвинувачення.
		Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,  залишити без задоволення.
		Клопотання захисника ОСОБА_5 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну останньому запобіжного заходу, - задовольнити.
		Змінити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, негайно звільнивши вказану особу з-під варти в залі суду.
		В порядку ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України, покласти напідсудного ОСОБА_6 наступні обов`язки: прибувати досуду,прокурора запершою вимогою; з`являтися в судові засідання з розгляду кримінального провадження; не відлучатися за межі м.Одеси без дозволу суду; заздалегідь повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Роз`яснити підсудному ОСОБА_6 , що згідно з ч.2 ст.179 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Контроль за виконанням ухвали в частині дотримання підсудним ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання покласти на прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .
		В порядку ч.7 ст.194 КПК України, строк дії ухвали, в частині покладених на підсудного ОСОБА_6 обов`язків, закінчується 11.05.2020 року.
		Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну правової кваліфікації злочину, - залишити без задоволення, у зв`язку з передчасністю його подання.
		Копію ухвали направити для контролю виконання прокурору Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , для відома та виконання вручити під розписку підсудному ОСОБА_6 та направити до ДУ "Одеський слідчий ізолятор", а також надати іншим заінтересованим особам. 
		Ухвала набираєзаконної сили негайно після проголошення й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...