Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/13973/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2020. Зареєстровано: 06.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-16723/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000000191

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/13973/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		31 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого першого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні  заступником начальника третього відділу процесуального керівництва департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (в порядку, передбаченому частинами 1, 6 ст. 193 КПК України) щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2018 р. за № 42018000000000191,
		У С Т А Н О В И В :
		31.03.2020р. слідчого першого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні  заступником начальника третього відділу процесуального керівництва департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчиненні у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2018 р. за № 42018000000000191.
		Клопотання обґрунтоване тим, що досудове розслідування у означеному кримінальному провадженні здійснюється слідчими Державного бюро розслідувань; що 24.01.2018 р. у ході розслідування кримінального провадження № 12014100100001455, із якого 31.01.2018 р. виділені матеріали досудового розслідування № 42018000000000191, повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2006 р. Україна почала вести переговори з відповідними структурами Європейського Союзу із наміром стати спочатку асоційованим членом цієї організації, а потім її повноправним учасником. Ці перемовини продовжили державні органи України і ОСОБА_8 після обрання його Президентом України. Відповідно до досягнутих домовленостей Угода про асоціацію України з Європейським Союзом мала бути підписана 28-29.11.2013 р. у місті Вільнюсі Литовської Республіки під час саміту глав країн-членів Європейського Союзу. Однак восени 2013 р. ОСОБА_8 прийняв рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. На виконання цього рішення ОСОБА_8 . Прем`єр-міністр України ОСОБА_9 забезпечив прийняття 21.11.2013 р. Кабінетом Міністрів України розпорядження №905-р, яким було призупинено процес підготовки до підписанняУгоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У відповідьна рішенняПрезидента України ОСОБА_8 про відмовувід підписанняУгоди громадяниУкраїни,починаючи із21.11.2013р.,у м.Києві наМайдані Незалежностірозпочали проведеннябезстрокових мирнихакцій протеступроти цьогорішення уформі зборів,мітингів,вуличних походіві демонстраційна підтримкуєвропейського векторузовнішньої політикиУкраїни, а з часом, після неправомірного застосування стосовно них працівниками правоохоронних органів фізичного насильства і спеціальних засобів,  також з вимогами щодо припинення свавілля правоохоронних органів та зміни керівництва держави. Такі ж заходи громадян надалі відбувались і в інших регіонах України.
		За такихобставин ОСОБА_8 прийняв рішенняпро здійснення,використовуючи повноваженняПрезидента України,усіх необхідних,у томучислі незаконних,дій дляприпинення вказанихакцій протесту,вчиняючи перешкоджанняїх організаціїта проведенню,оскільки вониставили підзагрозу йогоперебування привладі.Для реалізаціїсвоїх злочиннихнамірів ОСОБА_8 залучив керівниківправоохоронних органів,які булипризначені нимна ціпосади,були віддані йому особисто, беззаперечно виконували його будь-які накази, у тому числі злочинні, та були здатні на здійснення будь-яких дій, у тому числі незаконних та злочинних. Таким чином, був розроблений та задіяний злочинний механізм силового припинення будь-яких зборів, мітингів та інших заходів протесту проти існуючої на той час влади. У тому числі ОСОБА_8 до припинення акцій протесту залучив Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_10 та його заступника ОСОБА_11 , які в свою чергу залучили до цього своїх підлеглих працівників та підрозділи органів внутрішніх справ, які повинні були шляхом застосування фізичного насильства, зброї та спеціальних засобів до мітингувальників добитись припинення акцій протесту.
		У той же час до забезпечення в цей період охорони громадського порядку були залучені інші підрозділи органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України, зокрема, відряджені до м. Києва, співробітники яких до вчинення злочинних дій стосовно учасників акцій протесту відношення не мали. Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України № 22 від 03.02.2014 р., виданого на підставі розпоряджень командувача внутрішніх військ МВС України № 3/2/2-261 від 31.01.2014 р. та № 3/22/4-265 від 01.02.2014 р., для надання допомоги ГУ МВС України в м. Києві у виконанні завдань служби з охорони громадського порядку, до м. Києва було відряджено військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у тому числі заступника командира частини з виховної роботи майора ОСОБА_12 .
		Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України № 14 від 22.01.2014 р., виданого на підставі розпоряджень командувача внутрішніх військ МВС України № 3/2/2-3801 від 01.12.2013 р. та № 3/3-3948 від 17.12.2013 р., для надання допомоги ГУ МВС України в м. Києві у несенні служби з охорони громадського порядку, до м. Києва було відряджено військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , помічника начальника військового наряду (навідника кулемету БТР) 1-го відділення 10-го спеціального патрульного взводу 5-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону прапорщика ОСОБА_13 .
		Відповідно до наказу УМВС України в Чернігівській області № 244 від 18.02.2014 р., виданого на виконання вказівки МВС України від 18.02.2014 р. № 9294, для надання практичної допомоги ГУ МВС України в м. Києві по охороні громадського порядку, до м. Києва відряджено міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Чернігівській області старшого сержанта міліції ОСОБА_14 .
		Відповідно до ч. 1 ст.і 2 діючого у той час Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», основним завданням внутрішніх військ є, зокрема, участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.
		Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону внутрішні війська при виконанні покладених на них завдань зобов`язані брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безпорядків у населених пунктах.
		Частиною 3 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що у разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю на внутрішні війська поширюються також обов`язки, передбачені Законом України «Про міліцію» для підрозділів міліції при виконанні цих завдань. 
		Таким чином, працівник правоохоронного органу ОСОБА_14 , а також військовослужбовці ОСОБА_13 та ОСОБА_12 повинні були діяти і фактично діяли відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 10 діючого на момент вчинення злочину Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. (з наступними змінами та доповненнями), згідно з яким міліція в Україні  державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, одним з основних завдань якого є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів та громадського порядку.
		Однак, внаслідок злочинних дій керівництва МВС України, спрямованих на незаконне перешкоджання організації та проведенню громадянами зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, які відбувались в центральній частині м. Києва в листопаді 2013 р.лютому 2014 р., працівники правоохоронних органів та військовослужбовці, які сумлінно виконували покладені на них обов`язки, передбачені вимогами діючого законодавства України та забезпечували виконання на території м. Києва заходів, спрямованих на забезпечення громадського порядку та захисту громадян від порушень закону, стали ототожнюватись в очах громадськості з тими працівниками міліції та військовослужбовцями, які на виконання злочинних наказів керівництва МВС України та керівників окремих підрозділів органів внутрішніх справ, у взаємодії з озброєними представниками злочинних угруповань та найнятими цивільними особами (так званими «тітушками»), перевищуючи владу та свої службові повноваження, вчинили та організували для збереження влади ОСОБА_8 низку злочинів, у тому числі тяжких та особливо тяжких, наслідком яких стали загибель багатьох учасників акцій протесту, заподіяння їм тяжких, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень, а також побоїв та фізичного насильства великій кількості осіб. У той самий час ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами з провокаційною метою щодо дестабілізації вкрай напруженої ситуації у центральній частині міста Києва, зводячи нанівець зусилля представників політичних кіл та громадськості, спрямовані на забезпечення цивілізованого, законного, витриманого в конституційному руслі проведення громадського протесту з додержанням правопорядку усіма сторонами протистояння, за відсутності обставин, які б вказували на ознаки необхідної оборони чи крайньої необхідності, вчинив навмисні, протиправні дії проти працівника правоохоронного органу та військовослужбовців, задіяних в охороні громадського порядку.
		Так, 02.12.2013 р. ОСОБА_7 власним автомобілем «SubaruLegacy» прибувдо м.Києва,де відбувалисяакції протесту,при цьомумав присобі вогнепальнузброю мисливськийнарізний карабін«Сайга М3»,заводський № НОМЕР_3 ,калібру 7,62х39мм,на якийвін мавдозвіл № НОМЕР_4 ,виданий 22.01.2003р.УМВС Українив Харківськійобласті,зі строкомдії до22.01.2015р.,а такожпатрони донього калібру7,62х39мм укількості близько60шт.Вказаний автомобільразом ізвогнепальною зброєюта бойовимиприпасами уньому булозалишено ОСОБА_7 на вул.Прорізній ум.Києві,де автомобіль,перебуваючи унесправному стані,знаходився протягомусього періодуакцій протесту.У подальшому ОСОБА_7 періодично продовжувавбрати участьу акціяхпротесту,а періодичноперебував замісцем постійногопроживання ум.Харкові.Прибувши вранці18.02.2014р.черговий раздо м.Києва, ОСОБА_7 приєднався домітингувальників істав перебуватиу їхсередовищі тадислокуватися наМайдані Незалежності.Цього ждня 18.02.2014р.з використаннямсил тазасобів СБУ,МВС Українита Збройнихсил Українипід видомпроведення антитерористичноїоперації працівникамиправоохоронних органів здійснено розгін мітингувальників з центральної частини м. Києва (на Майдані Незалежності та прилеглих вулицях), у результаті чого із числа учасників заходів протесту заподіяно смерть 10 особам, 127 особам заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а серед працівників правоохоронних органів заподіяно смерть 5 особам, 14 осіб отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Також у результаті незаконного проведення антитерористичної операції у центральній частині м. Києва працівниками правоохоронних органів виникла пожежа у будівлі Федерації профспілок України за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок якої заподіяно смерть двом особам із числа мітингувальників та якою частково зруйновано приміщення будівлі. Будучи очевидцем вказаних незаконних дій влади, ОСОБА_7 зрозумів, що протистояння між правоохоронцями та мітингувальниками у центральній частині м. Києва загострюється та переходить у збройні сутички та з метою протидії протиправним із застосуванням вогнепальної зброї діям правоохоронців відносно мітингувальників, у той же день взяв із автомобіля вогнепальну зброю вищевказаний мисливський карабін із патронами до нього у кількості близько 60 шт., став носити його із собою. 
		Також,в результатівказаних злочиннихдій правоохоронціву ОСОБА_7 ,який бувозброєний власниммисливським карабіном,на ґрунтіхибного розумінняцілей тамети акційпротесту,що булиспрямовані нена поваленняконституційного ладу,а найого захиствід злочиннихдій влади,а такожвнаслідок хибногоототожнення правоохоронців,які здійснювалирозстріли мітингувальників,із правоохоронцями,які такихзлочинів невчиняли,виник умиселна вчиненняпосягання іззастосуванням вогнепальноїзброї нажиття працівниківправоохоронних органівта військовослужбовців,які булизадіяні вохороні громадськогопорядку вм.Києві,з метоювчинення протидіїостаннім,однак усвідомлюючи,що такійого діїможуть призвестидо ескалаціїпротистояння.Для реалізаціїцього злочинногоумислу протягомдня 19.02.та доранку 20.02.2014р. ОСОБА_7 продовжував перебуватисеред мітингувальниківна МайданіНезалежності тапри цьомувстановив,що аніправоохоронці,ані мітингувальникиу вказанийперіод активнихдій невчиняли узв`язку здосягнутим перемир`ямміж діючоювладою талідерами опозиції.Зокрема,співробітники правоохороннихорганів тавійськовослужбовці внутрішніхвійськ перебувалиу відповіднихзведених щільнорядах,(надалі«монолітах»)на позиціях,зайнятих 18.02.2014р.,а саме:на МайданіНезалежності від СтелиНезалежності довул.Інститутської,а такожна вул.Інститутській тана вул.Хрещатик поблизуБудинку Профспілок,а мітингувальники набарикадах навпротивказаних монолітів. Прицьому військовослужбовцівійськових частин3026та 3033внутрішніх військМВС України,серед яких ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ,виконуючи службовіобов`язки зохорони громадськогопорядку,перебуваючи уформеному одязізі знакамирозрізнення осіборганів внутрішніхсправ (шевронамита погонами), маючи при собі засоби захисту (щити, шоломи, бронежилети, комплекти захисту рук і ніг та інші) і засоби активної оборони (палиці гумові) приблизно о 6 год. 20.02.2014 р. були вишикувані монолітом в одну шеренгу від ІНФОРМАЦІЯ_2 на Майдані Незалежності до вул. Інститутської. Співробітники спецпідрозділу міліції «Беркут» УМВС України в Чернігівській області, серед яких ОСОБА_14 , теж у же час були розташовані неподалік Стели Незалежності на Майдані Незалежності. Навпроти розміщеного на Майдані Незалежності моноліту військовослужбовців внутрішніх військ та співробітників спецпідрозділу міліції «Беркут» вздовж проїжджої частини АДРЕСА_3 на відстані близько 30 метрів від правоохоронців, розташовувалася барикада мітингувальників. Незважаючи на окремі протиправні дії мітингувальників (кидання каміння, запалювальних сумішей тощо), та аналогічні протиправні дії окремих співробітників спецпідрозділу міліції «Беркут», військовослужбовці військової частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України, у тому числі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , а також співробітник спецпідрозділу міліції «Беркут» УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14 , маючи усі підстави для застосування заходів фізичного впливу відповідно до вище перелічених норм законодавства, залишалися на вищевказаних позиціях та забезпечували охорону громадського порядку, не застосовуючи наявних спеціальних засобів. У цей же час ОСОБА_7 , будучи озброєним власною вогнепальною зброєю мисливським нарізним карабіном «Сайга М3», заводський № НОМЕР_3 , калібру 7,62х39 мм, з патронами до нього у кількості близько 60 шт., перебуваючи на Майдані Незалежності, побачив на балконі Національної музичної академії України ім. П. Чайковського (далі  «Академія»), який виходив на Майдан, озброєних невстановлених слідством осіб, які здійснювали постріли у правоохоронців та вирішив приєднатися до них. Пройшовши до приміщення Академії, де знаходилися невстановлені слідством озброєні особи, ОСОБА_7 зустрівся із однією з них. У ході перемовин між ОСОБА_7 та невстановленою особою у них виник спільний злочинний умисел, який полягав у здійсненні прицільних пострілів у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців, з метою спричинення їм тілесних ушкоджень та вбивств, незалежно від здійснення останніми правомірних чи неправомірних дій у відношенні протестувальників. При цьому невстановлена слідством особа повинна була здійснити невибіркове застосування вогнепальної зброї на ураження до невизначеного кола осіб співробітників правоохоронних органів та військовослужбовців внутрішніх військ, а ОСОБА_7 повинен був надати їй для цього власний мисливський карабін та патрони до нього. При цьому і ОСОБА_7 , і невстановлена слідством особа, у змові з якою перебував ОСОБА_7 , усвідомлювали, що це може спровокувати останніх на вогонь у відповідь. Реалізуючи спільний злочинний умисел, 20.02.2014 р. близько 7:30 год., перебуваючи у приміщенні Національної музичної академії України ім. П.Чайковського, ОСОБА_7 передав власний мисливський карабін та патрони до нього невстановленій слідством особі. Отримавши карабін та патрони до нього, невстановлена слідством особа пройшла на балкон Академії, де, обравши зручну для стрільби позицію, у період з 7:30 год. по 8:20 год. вчинила із вказаного карабіну щонайменше 3 прицільні постріли по працівниках правоохоронних органів та військовослужбовцях, які перебували неподалік Стели Незалежності на Майдані Незалежності. Під час цього ОСОБА_7 згідно з досягнутою злочинною змовою перебував у приміщенні Академії та на балкон не виходив. Під час вчинення вказаних злочинних дій ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа, за попередньою змовою з якою він діяв, керувались мотивом, що полягав у прагненні перешкодити працівникам правоохоронних органів та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України здійснювати діяльність щодо охорони громадського порядку на Майдані Незалежності в м. Києві, та діяли з метою попередження застосування правоохоронцями вогнепальної зброї відносно мітингувальників, хоча підстави так вважати на момент вчинення злочину були відсутні, оскільки правоохоронці протиправних дій не вчиняли та таких намірів не демонстрували, а також усвідомлювали протиправний характер своїх дій та бажали настання наслідків у виді вбивств працівників правоохоронних органів та військовослужбовців.
		Внаслідок вчинення вказаних злочинних дій ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою, за попередньою змовою з якою він діяв із застосуванням вогнепальної зброї, було вбито військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , помічника начальника військового наряду (навідника кулемету БТР) 1-го відділення 10-го спеціального патрульного взводу 5-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону прапорщика ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення лівого стегна, що супроводжувалось пошкодженням м`яких тканин та великих судин лівого стегна, калитки, масивною кровотечею та призвело до крововтрати. Окрім цього, внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_7 та невстановленої слідством особи було вбито міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Чернігівській області старшого сержанта міліції ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудей і живота з ушкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати і шоку. Окрім цього, внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_7 та невстановленої слідством особи було поранено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України  заступника командира частини з виховної роботи майора ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Внаслідок пострілу, вчиненого невстановленою слідством особою, за попередньою змовою з якою діяв ОСОБА_7 , військовослужбовцю ОСОБА_12 було заподіяно тілесне ушкодження у виді комбінованого вогнепального поранення правого плеча (наскрізне) та грудної клітки (сліпе), яке утворене внаслідок одного пострілу та за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Після застосування невстановленою слідством особою, за попередньою змовою з якою діяв ОСОБА_7 , а також іншими невстановленими особами вогнепальної зброї відносно правоохоронців та вчинення цим самим замахів на їх вбивства та вбивств, командиром з`єднання військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ОСОБА_15 близько 9 год. 20.02.2014 р. було прийнято рішення про відведення військовослужбовців внутрішніх військ вказаних частин з лінії зіткнення, а саме з Майдану Незалежності вверх по вул. Інститутській до Адміністрації Президента України, що дало змогу запобігти настанню більш тяжких наслідків.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив вбивства працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та військовослужбовця у зв`язку з його діяльністю щодо охорони громадського порядку та замах на вбивство військовослужбовця у зв`язку з його діяльністю щодо охорони громадського порядку, а саме вбивства військовослужбовця ОСОБА_13 та працівника правоохоронного органу ОСОБА_14 , а також замах на вбивство військовослужбовця ОСОБА_12 . При вчиненні злочину відносно ОСОБА_12 . ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину  вбивства військовослужбовця, до кінця, але цей злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, у зв`язку зі своєчасним наданням першочергової медичної допомоги потерпілому. Злочинні дії ОСОБА_7 призвели до дестабілізації обстановки, ескалації протистояння та дали формальні підстави виведення на місце подій підрозділів правоохоронців, озброєних вогнепальною зброєю.
		Після вчиненнявбивств правоохоронців ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,замахів навбивство ОСОБА_12 та ще58правоохоронців,що малимісце вранці20.02.2014р.,надалі уперіод з9до 17год.цього ждня працівникиполку міліціїособливого призначення«Беркут»,підпорядкованого ГУМВС Українив м.Києві,стали застосовувативогнепальну зброюна вул.Інститутській ум.Києві відноснонеозброєних учасниківпротестних акцій,наслідком чогостали вбивства48мітингувальників тазаподіяння тілеснихушкоджень різногоступеня тяжкостіблизько 80потерпілим. 
		У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з викладених у ньому підстав, просили обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені у клопотанні. 
		Захисник при вирішення клопотання покладалася на розсуд суду.
		Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують його доводи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні вбивств працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та військовослужбовця у зв`язку з його діяльністю щодо охорони громадського порядку та замаху на вбивство військовослужбовця у зв`язку з його діяльністю щодо охорони громадського порядку, тобто злочину, передбаченого ст. 348 КК України.
		Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
		Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		Слідчий суддя,перевіряючи обґрунтованістьпідозри,погоджується здоводами сторониобвинувачення тавважає,що дані,які вказуютьна обґрунтованупідозру,які навіть всторонньої людинине можутьвикликати розумнихсумнівів,містяться удолучених доматеріалів клопотанняданих,а саме: протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 13.05.2014 р., висновку судово-балістичної експертизи № 5-211/б від 17.12.2014 р., висновку судово-медичної експертизи № 846/е від 06.06.2014 р., протоколі допиту потерпілого ОСОБА_12 від 01.04.2015 р., протоколі проведення слідчого експерименту від 01.04.2015 р. за участю потерпілого ОСОБА_12 , речових доказах: фрагменті оболонки кулі, вилученої з тіла потерпілого ОСОБА_12 , 3 кулях контрольного відстрілу мисливського нарізного карабіну «Сайга М3», калібру 7,62х39 мм, № НОМЕР_3 , належного підозрюваному ОСОБА_7 висновку експертизи зброї № НОМЕР_5 від 31.10.2017 р., відомостях Головного управління Національної поліції в Харківській області та матеріалах особової справи власника вогнепальної зброї ОСОБА_7 , протоколі огляду документів від 16.01.2018 р.: відомостей оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС-Україна» щодо деталізації з`єднань мобільного телефону з абонентським номером « НОМЕР_6 », належного ОСОБА_7 , протоколі обшуку від 23.01.2018 р., протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 24.01.2018 р., протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 26.02.2016 р., інших матеріалах кримінального провадження.
		Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого, та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
		Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_7 переховувався та в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; що підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
		У ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважено, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. 
		Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, прокурор у судовому засіданні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Частина 6 ст. 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
		З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання, оскільки його матеріали обґрунтовані, і прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, те, що підозрюваний 10.02.2020 р. оголошений у міжнародний розшук.
		Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
		Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя
		У Х В А Л И В :
		Клопотання  задовольнити.
		Обрати щодо підозрюваного  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Роз`яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування запобіжного обраного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...