Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/1079/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: 61-20246ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                               
		 
		07 квітня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 591/1079/19
		провадження № 61-20246св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,  
		третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»), правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом відповідача від 29 грудня 2018 року № 819 його звільнено на підставі статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за угодою сторін, із 31 грудня 2018 року. Проте, при звільненні із ним не проведено повного розрахунку. Станом на час звільнення заборгованість із всіх належних йому виплат при звільненні становила 674,72 грн. Зазначена сума, належна йому до виплати на час звільнення, перерахована йому після звернення до суду з позовною заявою - 22 лютого 2019 року.
		 
		Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з часу звільнення 02 січня 2019 року по день проведення остаточного розрахунку в сумі 9 050,40 грн. 
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.Стягнуто із ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні із часу звільнення 02 січня 2019 року по день остаточного розрахунку в сумі 9 050,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з ним повний розрахунок, внаслідок чого виник борг з оплати листка непрацездатності у розмірі 674,72 грн, а тому підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
		 
		Постановою Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позов ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума допомоги по тимчасовій втраті працездатності не належить до виплат, які повинне здійснити працівнику підприємство при звільненні, як такі, що йому належать від підприємства, з огляду на те, що суми матеріальної допомоги по тимчасовій втраті працездатності не входять до структури заробітної плати і порядок їх виплати врегульовано спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду у цій справі суперечать правовому висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17 (провадження № 61-11330св19), згідно з яким обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		 
		У грудні 2019 року від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності не входить до складу заробітної плати, а тому до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України не застосовуються.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Встановлені судами обставини 
		 
		Позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював у відокремленому підрозділі «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго».
		 
		У період із 21 по 29 грудня 2018 року включно позивач перебував на лікарняному відповідно до наданого листка непрацездатності серії АДО № 203075. 
		 
		28 грудня 2018 року позивач написав заяву про звільнення його з роботи за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України із 31 грудня 2018 року. У вказаній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти того, щоб виплата розрахункових коштів, які йому повинен виплатити роботодавець, була здійснена у перший робочий банківський день січня 2019 року.
		 
		У робочий день підприємства 29 грудня 2018 року (день тижня - субота) позивач пред`явив для оплати лікарняний лист.
		 
		31 грудня 2018 року позивача звільнено з посади сторожа Сумської РЕЦ відділу забезпечення виробництва групи охорони об`єктів електропідстанція 330кВ «Суми північна» за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. 
		 
		Відповідно до платіжного доручення від 03 січня 2019 року № 383 позивачу 03 січня 2019 року виплачено заробітну плату. 
		 
		16 січня 2019 року на засіданні комісії із соціального страхування Північної електростанції вирішено призначити соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності позивачу на підставі наданого ним 29 грудня 2018 року листка непрацездатності. 
		 
		Згідно з платіжним дорученням від 17 січня 2019 року № 12 позивачу виплачено грошові кошти в рахунок погашення перших п`яти днів непрацездатності за лікарняним листом серії АДО № 203075 у сумі 843,40 грн. 
		 
		22 лютого 2019 року відповідно до платіжного доручення від 22 лютого 2019 року № 41 позивачу виплачено решту грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за лікарняним листом серії АДО № 203075 у сумі 674,72 грн за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. 
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Щодо надання працівникові допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності 
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 23 вересня 1999 року           № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
		 
		Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		 
		Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
		 
		Частиною другою статті 22 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією  інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
		 
		Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 30 Закону № 1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою-підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
		 
		Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
		 
		Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 34 Закону № 1105-XIV фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
		 
		Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
		 
		Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
		 
		Щодо проведення розрахунку із працівником при звільненні 
		 
		Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		 
		При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (стаття 116 КЗпП України). 
		 
		Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що у день звільненні із ним відповідач не виплатив йому всіх належних сум, заборгованість станом на момент звільнення складала 674,72 грн.  
		 
		Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що вказана сума є допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача за чотири дня починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності. 
		 
		Відповідно до положень статті 22 Закону № 1105-XIV вказана допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 674,72 грн виплачується позивачеві за рахунок Фонду. 
		 
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачу у погоджений при звільнені день невиплачена частина допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 674,72 грн це та частина допомоги, яка здійснюється за рахунок коштів Фонду, а тому у розумінні статті 116 КЗпП України не є виплатою, яка належать працівнику від підприємства. Указану частину допомоги про непрацездатності роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику негайно після перерахування указаної суми Фондом.  
		 
		За встановленими у справі обставинами 674,72 грн - частина допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності після перерахування Фондом на рахунок відповідача була виплачена позивачу 22 лютого 2019 року, відповідно на ПрАТ «НЕК «Укренерго» як роботодавця не може бути покладена відповідальність на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасне проведення розрахунку в сумі 674,72 грн при звільненні ОСОБА_1 . 
		 
		Разом з цим, Верховний Суд не може погодитися із висновком апеляційного суду про те, що сума допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності не належать до виплат, які повинне здійснити працівнику підприємство у день звільнення.  
		 
		У статті 116 КЗпП України йдеться про виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. 
		 
		Враховуючи те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
		 
		Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах зроблений Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17. 
		Проте, виходячи із підстав позову, а саме: позивач посилався як на порушення на несвоєчасну виплату саме 674,72 грн, тобто частини допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів Фонду, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України. 
		 
		Разом з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідачем у цій справі не порушено вимог трудового законодавства при здійсненні оплати позивачеві допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, з огляду таке.
		 
		На виконання статті 30 Закону № 1105-XIV постановою від 19 липня 2018 року правлінням Фонду затверджено Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. 
		 
		Приписами вказаного положення передбачено, що до повноважень комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства належить прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) і передачу його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо. 
		 
		Таким чином, оплата допомога у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності проводиться роботодавцем на підставі відповідного рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, а тому до прийняття такого рішення роботодавець не може виплатити працівнику суму допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. 
		 
		Встановлені у справі обставини, а саме подання листка непрацездатності 29 грудня 2918 року, звільнення позивача 31 грудня 2018 року, прийняття рішення комісією із соціального страхування Північної ЕС про призначення позивачу соціальної допомоги по тимчасовій втраті працездатності 16 січня 2019 року, виплата позивачу грошових коштів у сумі 843,40 грн у рахунок погашення перших п`яти днів непрацездатності за лікарняним листом серії АДО № 203075 17 січня 2019 року, свідчать про те, що відповідачем не порушено вимог трудового законодавства при здійсненні оплати позивачеві допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. 
		 
		Неправильний висновок апеляційного суду про те, що допомога по тимчасовій втраті працездатності за перші п`ять днів не належить до виплат, які належать при звільнені працівнику від підприємства, не вплинув на правильність вирішення спору по суті, а тому відсутні достатні підстави для скасування оскаржуваного судового рішень. Оцінюючи доводи касаційної скарги в цілому, суд має виходити з імперативного припису правила частини другої статті 410 ЦПК України, згідно з яким не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		При цьому судом касаційної інстанції враховано, що у позовній заяві, уточненій позовній заяві ОСОБА_1 не посилався на невиплату роботодавцем у день звільнення допомоги у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів як на підставу позову. 
		 
		Верховний Суд зазначає, що ця малозначна справа переглянута судом касаційної інстанції з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме: з метою забезпечення єдності судової практики. При вирішенні справи враховані правові висновки, висловлені Верховним Судом у справі № 591/1079/17 (№ 61-20246ск19), суть яких зводиться, до того, що обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільнені, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
		 
		Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 591/1079/17 (№ 61-20246ск19), проте це не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, тому відсутні достатні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		      Судді:      О. В. Ступак   І. Ю. Гулейков   Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...