Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/3442/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2020. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2020.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/521/894/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020161470000100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                 Справа № 521/3442/20
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/894/20 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		07 квітня 2020 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12020161470000100 від 25.01.2020 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шумськ, Тернопільської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, неофіційно працюючого вантажником на базі металобрухту в м. Одесі, маючого середньо  спеціальну освіту, без реєстраційного обліку, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: 1)17.03.2005 року Київським р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 1 рік; 2)16.08.2006 року Київським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 3 роки; 3)04.02.2009 року Київським р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі 3 роки 6 місяців; 4)12.11.2015 року Київським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК з іспитовим строком 2 роки; 5)22.03.2017 року Київським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць; звільнився з місць позбавлення волі 12.12.2019 року, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		   
		   1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_3 , 11 січня 2020 року приблизно о 05 годині 00 хвилин перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 7, визначив об`єктом свого злочинного посягання майно, яке належить Одеській філії ПАТ «Укртелеком». Діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів ОСОБА_3 впевнившись, що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, проник до колодязя кабельної каналізації, обладнаного системою сигналізації, де із застосуванням кухонного ножа зрізав кабель інтернету ЗЛ В4с довжиною 70 метрів, загальною вартістю 894 гривні 51 копійка, який належить Одеській філії ПАТ «Укртелеком».
		   Після вчиненого, ОСОБА_3 намагався покинути місце правопорушення, однак довести свій умисел до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками ТОВ «Охорона Сервіс Плюс».
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та підтвердив факт викрадення чужого майна, а саме 11 січня 2020 року по вул. Хімічній в м. Одесі кабелю. Пояснив, що йому не було де жити та переночувати, тому він знайшов каналізаційний люк в якому збирався провести ніч. Тоді ж побачив там кабелі, один з яких вирішив викрасти, скориставшись при цьому ножом, який був при ньому. Розпорядитись кабелем не зміг, оскільки був затриманий співробітниками охоронної служби.
		   Обвинувачений також повідомив, що в теперішній час має місце проживання та постійну хоча і неофіційну роботу. У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє нових злочинів не вчиняти. 
		   2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, а також стан здоров`я обвинуваченого, у якого встановлений діагноз: ВІЛ-інфекція, клінічна стадія ІV; МЗЗТБ (туберкульоз з 2017 року) верхньої долі правої легені, кат. 5.1. Орфарингеальний кандидоз; дефіцит ваги тіла 5 %. Анемія, легкий перебіг. Хронічний гепатит, активна фаза, мінімальний ступінь активності.
		   3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду не встановлено.
		   3.3.Суд не визнає як обставини які обтяжують покарання, однак які зазначені в обвинувальному акті рецидив злочинів і повторність, на підставі ч. 4 ст. 67 КК, оскільки такі обставини у даному випадку передбачені в статті 185 КК, що впливають на кваліфікацію правопорушення. 
		   3.4.Окрім того, наявність або відсутність таких підстав не впливає на висновки суду про подію правопорушення, про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, не позначається на правильності кваліфікації та саме головне на справедливості покарання, що буде призначене судом. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка міститься у Постанові від 05.02.2019 року у справі № 207.2658.16-к, провадження № 51-3003км18. 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   4.2.Призначаючи покарання ОСОБА_3 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   4.3.Судом встановлено, що ОСОБА_3 має лише середньо-спеціальну освіту. За спеціальністю не працює. З раннього віку покинув свою сім`ю, оскільки не зміг знайти спільну мову з батьком. З матір`ю та рідною сестрою підтримує стосунки по телефону. Своєї сім`ї не створив та дітей не має. Неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Перший злочин стосувався порушення встановленого порядку несення військової службу, а саме самовільне залишення військової частини. Інші судимості стосувались загально-кримінальних правопорушень. Відомостей про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. Станом на день вчинення зазначеного правопорушення ніде не працював і не мав місця постійного проживання. В теперішній час, має постійну, хоча і неофіційну роботу вантажником на металобазі в м. Одесі та місце проживання у кімнаті знайомої за адресою:  АДРЕСА_1 .
		   4.4.Судом встановлено, що вказане правопорушення обвинувачений вчинив, виключно в зв`язку з особливо тяжким матеріальним становищем, відсутності місця проживання, місця роботи, будь-яких засобів до існування. У вказану ніч, очевидно як і в інші ночі, в той проміжок часу ОСОБА_3 не було де переночувати. 
		   4.5.Варто зазначити, що скрутне становище у моральному відношенні, ще пов`язано з існуванням особливо тяжких невиліковних хвороб, деякі з яких у ІV клінічній стадії розвитку.
		   4.6.Вчинення однорідних злочинів на протязі фактично всього дорослого періоду життя можливо свідчить про нахили до системного скоєння правопорушень проти власності. 
		   4.7.Разом з ти, є також очевидним, що покарання у вигляді позбавлення волі, як і покарання з іспитовим строком не мали позитивного впливу на обвинуваченого, про що красномовно свідчить біографія останнього. 
		   4.8.Судом неодноразово у минулих рішеннях зазначалось /Справа № 521/1516/19, провадження № 1-кп521/547/20; Справа 521/15332/19, провадження № 1кп/521/1252/19/, що для того, щоб покарання було справедливим воно не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
		   4.9.Суд не може погодитись з прокурором щодо запропонованої міри покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Вказане покарання очевидно не відповідає як особі обвинуваченого так і меті покарання та буде безсумнівно марною жорстокістю. За вироками у 2005 році, 2006 році, 2009 році та 2017 році обвинуваченому призначались покарання у вигляді позбавлення волі. Двічі у 2009 та у 2017 роках застосовувалась ст. 71 КК. Однак іспитовий строк в порядку ст. 75 КК був застосований до обвинуваченого лише один раз за вироком Київського р/с м. Одеси у 2015 році. 
		   4.10.Тобто за період з 2004 року обвинуваченому лише один раз повірили, зрозуміли як його особистість так і його складне життя та надали можливість відбути покарання з іспитовим строком. Натомість чотири рази одразу застосовували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк за аналогічні правопорушення. 
		   4.11.Суд вважає, що покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_3 не здатне досягти не тільки мети яка передбачена законом /ст. 50 КК/ але й мети, яка передбачається загальними принципами права /пропорційності, справедливості/. Є очевидним і безсумнівно доведеним під час судового розгляду, що таке покарання не виправило особу, не запобігло вчиненню новому правопорушенню. Відповідно якщо воно не втримало самого обвинуваченого від вчинення нового злочину, як можна стверджувати, що воно позитивно вплинуло на інших осіб і запобігло вчиненню ними правопорушень.
		   4.12.Майже 120 років тому, один із найвідоміших російських письменників і мислителів Л.М. Толстой у своєму видатному романі «Воскресіння», можливо занадто філософськи але досить життєво, щиро і актуально оцінюючи подібні випадки життя людства розмірковує і в той же час ґрунтовно стверджує звертаючись до влади: «Ви кілька століть карайте людей, яких визнаєте злочинцями. Що ж, перевелися вони? Не перевелися, а кількість їх тільки збільшилася….».
		   4.13.Повертаючись до обставин вказаного провадження, суд вважає, що розумним покаранням для обвинуваченого ОСОБА_3 повинно бути покарання з іспитовим строком з обов`язковим проходженням заходів передбачених пробаційною програмою. Серед таких заходів повинні бути пробаційні програми «Зміна прокримінального мислення», «Життєві навички», що затверджені Наказом міністерства Юстиції України № 1798/5 «Про затвердження пробаційних програм для повнолітніх суб`єктів пробації» від 11.06.2018 року. Метою таких програм повинно бути досягнення позитивних змін у поведінці особи, шляхом розвитку та підтримання в ньому навичок конструктивного і критичного мислення, формування навичок планування та постановки цілей, сприяння розвитку співпраці у взаєминах з оточенням і соціально прийнятних норм поведінки у суспільстві.
		   4.14.Тільки шляхом психологічної роботи з людиною можливо переконати її або створити в неї інше ніж вже існує мислення щодо поведінки в суспільстві і у спілкуванні з іншими людьми. Такій людині необхідно пояснити, що обкрадаючи інших вона не просто відбирає блага, а обкрадає і їх гідність. Якщо на протязі тривалого часу особа не розуміла, що чужого не можна брати, направлення її знов в місця позбавлення волі не створить в неї нову для неї думку про неможливість вчинення подібних дій. Натомість призначення альтернативного, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства покарання, з обов`язковим проходженням відповідних заходів психологічної реабілітації, створює реальну можливість сприяти такій особі у перевиховані та виправленні. 
		   4.15.Призначаючи покарання, суд також дає оцінку і стану здоров`я обвинуваченого. Суд вважає, що таке суворе покарання у вигляді позбавлення волі до ОСОБА_3 в світлі практики Європейського суду з прав людини може бути трактовано як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених /Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року, Заява № 42184/09; Рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року Заява № 9607/06/.
		   4.16.Для суду є очевидним, враховуючи особливо тяжкі захворювання обвинуваченого, що покарання у вигляді позбавлення волі буде мати на меті завдання фізичних страждань останньому. При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 , відповідно до довідки КУ «Одеський міський центр профілактики та боротьби з віл-інфекцією/СНІДом» від 06.02.2020 року № 02 06/73 перебуває на диспансерному обліку в ОМЦПБС з 30.01.2020 року, отримує АРТ за певною схемою лікування, та саме головне потребує довічного та погодинного прийому АРТ препаратів.
		   4.17.Поміщення такої хворої особи в умови ізоляції навіть на невеликий проміжок часу може призвести до непоправних змін у стані його здоров`я і призвести до смерті обвинуваченого. Спеціалізоване лікування, необхідний догляд та належні побутові умови є необхідними складовими лікування таких тяжких і гострих інфекційних захворювань. Однак є загальновідомим фактом, що ані лікування, ані будь-якого людського догляду і тим більше належні побутові умови в установах виконання покарань нажаль не існують.
		   4.18.Таким чином, враховуючи викладені обставини, в тому числі які пом`якшують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК, суд приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Суд також призначає певні обов`язки які передбачені ст. 76 КК і виконання яких буде необхідною складовою покарання для ОСОБА_3 .    
		   4.19.Вказане покарання буде відповідати меті покарання передбаченого ст. 50 КК та меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права. 
		   5.Підстави для задоволення цивільного позову.
		   5.1.При вирішенні цивільного позову потерпілого  юридичної особи Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166 ЦК.
		   5.2.Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /ч. 1 ст. 1166 ЦК/.
		   5.3.Судом встановлено, що шкода завдана майну потерпілої особи Одеської філії ПАТ «Укртелеком» заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позов заявлений потерпілим виключно до ОСОБА_3 , як до особи що заподіяла його. Сам обвинувачений повністю визнав всі позовні вимоги потерпілого  юридичної особи.
		   5.4.Заподіяння шкоди майну потерпілої особи Одеської філії ПАТ «Укртелеком» підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню. 
		   5.5.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. 
		   5.6.Документально потерпілим Одеської філії ПАТ «Укртелеком» підтверджено заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 894 гривні 51 копійки. Вказана сума складається зі шкоди, у вигляді пошкодження кабелю, який необхідно повністю замінити. Суд вважає за необхідне позов потерпілої особи в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі. 
		   5.7.При вирішенні цивільного позову, суд також враховує повне визнання обвинуваченим всіх цивільно  правових вимог потерпілого.
		   6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   6.1.Речові докази  кабель силовий ЗЛ В4с чорного кольору, довжиною 70 метрів, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК  повернути власнику (законному володільцю) потерпілому  юридичній особі Одеської філії ПАТ «Укртелеком».
		   6.2.Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили, враховуючи вид покарання не обирати. 
		   6.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 
		   1.2.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК:
		   -періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		   -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		   -не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		   -виконувати заходи, передбачені пробаційною програмамою «Зміна прокримінального мислення».
		   1.3.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		   1.4.Цивільний позов потерпілого  юридичної особи Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»  задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Одеської філії ПАТ «Укртелеком» 894 (вісімсот дев`яносто чотири) гривні 51 копійки матеріальної шкоди.
		   1.5.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		   1.6.Речові докази у кримінальному провадженні: 1) кабель силовий ЗЛ В4с чорного кольору, довжиною 70 метрів  повернути власнику, потерпілому юридичній особі Одеської філії ПАТ «Укртелеком».
		   1.7.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.8.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.9.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		   1.10.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...