Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/16714/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2020.
Дата набрання законної сили: 01.04.2020
Номер судового провадження: 61-45799ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		01 квітня 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа № 521/16714/14-ц
		провадження № 61-45799св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), 
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_3 ,
		представник відповідача -ОСОБА_4 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Поліщук І. О., від 11 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., 
		Цюри Т. В., від 06 вересня 2018 року, постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., 
		від 06 вересня 2018 року.
		Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
		У вересні 2014 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		 ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., про встановлення нікчемності заповіту, визнання заповіту недійсним.
		Позовна заява мотивована тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 та автомобіля Mitsubishi Sigma, 
		1991 року випуску, реєстраціний номер НОМЕР_1 . Вказувала, що після смерті чоловіка вони разом із дочкою звернулися до приватного нотаріуса Сімаченко С. Л. із заявами про прийняття спадщини за законом, проте їм повідомили, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом вже звернулася відповідач, яка надала нотаріусу копію заповіту, згідно з яким ОСОБА_5 розпорядився своїм майном на випадок смерті, заповівши його ОСОБА_3 . На думку позивача, оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки внутрішня воля заповідача не відповідала його волевиявленню, заповідач не мав наміру заповісти усе майно відповідача. Позивачка також вважала заповіт нікчемним, у зв`язку з тим, що при його укладенні не було дотримано форми заповіту, а саме: заповіт підписано іншою особою, хоча у момент вчинення правочину померлий мав змогу самостійно поставити підпис на заповіті, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи та іншими доказами. Зазначала, що у період підписання заповіту стан померлого змінився на середньої тяжкості, він не міг самостійно рухатись, свідомо відповідати на запитання, нормально орієнтувався. Крім того, заповіт не містить будь-яких конкретних посилань на хворобу спадкодавця, яка була б перешкодою для здійснення особистого підпису заповідачем. 
		Посилаючись на вказані обставини, збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд встановити нікчемність заповіту ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був складений 14 січня 2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 
		Сімаченко С. Л. під № 4; визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був складений 14 січня 2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л. під № 4.
		У листопаді 2014 року ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до  ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, встановлення режиму окремого проживання, усунення від спадкування обов`язкової частини.
		Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Вказувала, що вона у визначений законом строк прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак до цього часу не отримала свідоцтва про право на спадщину. Також зазначала, що перебувала із померлим у фактичних шлюбних відносинах з 1994 року, тому заповіт було складено на її користь.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_1 обов`язкової частки у спадщині після смерті 
		ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 та автомобіль Mitsubishi Sigma, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом від 14 січня 2014 року. Також просила суд  встановити факт окремого проживання ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_5 у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з 1994 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що заповіт ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., є нікчемним. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_6 при складенні заповіту не мав права ставити підпис на заповіті, оскільки спадкодавець мав змогу сам підписати заповіт та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності відносно цього майна, отже заповіт є нікчемним.                    З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_5 не відповідало його волі, що є підставою визнання заповіту недійсним. Проте встановлення нікчемності заповіту виключає його недійсність, отже вимоги про визнання заповіту недійсним визнані такими, що не підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про усунення від спадкування може заявляти особа, яка має право на спадкування за заповітом або за законом. У зв`язку з встановленням нікчемності заповіту ОСОБА_3 не є належним позивачем за позовом про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_1 . Також суд зазначав, що в ході розгляду справи не доведено фактів ухилення ОСОБА_1 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання та потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення повторної посмертної комплексної судово-медичної експертизи повернуто заявнику.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстави для призначення повторної судової посмертної комплексної судово-медичної експертизи відсутні, оскільки висновки судових експертиз, які були проведені під час розгляду справи, є повними та не вимагають призначення у справі додаткової або повторної експертизи. До того ж заявником не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що заповідач не мав фізичних вад, не страждав на хворобу, яка б перешкоджала йому вчинити підпис на тексті заповіту, що підтверджується медичним висновком про стан його здоров`я, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Також суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність зустрічних позовних вимог про встановлення факту окремого проживання, оскільки стаття 119 СК України передбачає, що позов про встановлення режиму окремого проживання може бути подано одним із подружжя, отже ОСОБА_3 не є належною стороною у зазначених правовідносинах. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4  просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновок експерта, відповідно до якого ОСОБА_5 міг самостійно підписати заповіт, є неповним, нечітким, експертами не взято до уваги показання свідків, медичні документи та інші докази у справі, які стосувались хвороби спадкодавця. На думку заявника, суди попередніх інстанцій, поклавши в основу своїх рішень висновок експертизи, не надали належну правову оцінку медичній документації ОСОБА_5 , а також необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи щодо встановлення обставин неможливості спадкодавця самостійно підписати заповіт. Суди не звернули увагу на те, що ані позивач, ані її дочка не здійснювали догляд за ОСОБА_5 , який тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги. Заявник вказував, що суди у повній мірі не встановили всі фактичні обставини справи, не надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року зупинено касаційне провадження до залучення до участі у справі правонаступників позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі, залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Клопотання представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про проведення додаткової посмертної комплексної судово-медичної експертизи, яке надійшло до Верховного Суду, не може бути прийнято до розгляду, оскільки під час касаційного провадження проведення експертизи (збирання та оцінка доказів) не передбачено положеннями ЦПК України.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 1971 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (актовий запис № 1756).
		Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобіля Mitsubishi Sigma, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 звернулися із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Сімаченко С. Л. у встановлений законом строк. 
		14 січня 2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, заповів ОСОБА_3 . Заповіт був підписаний за дорученням ОСОБА_5 громадянином ОСОБА_6 у присутності свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У заповіті зазначено, що у зв`язку із хворобою ОСОБА_5 не міг особисто прочитати текст заповіту уголос та підписати власноручно. 
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 16 вересня 
		2015 року № 508, складеного комунальним закладом «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», ОСОБА_5 за станом свого здоров`я міг у повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на дату складання заповіту. За своїм психічним станом у зазначений час міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Питання щодо можливості особисто підписати заповіт ОСОБА_5 , з урахуванням його фізичного та психічного стану на дату складання заповіту від 14 січня 2014 року, не належить до компетенції лікарів судово-психіатричних експертів.
		Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 16 березня 
		2016 року № 78, складеного Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 , з урахування його фізичного та психічного стану на дату складання заповіту від 14 січня 2014 року, міг особисто підписати заповіт.
		Свідок ОСОБА_6 повідомив суду про те, що в день підписання заповіту приїхав до померлого випадково та не знав про складання заповіту, окремо його ніхто не запрошував. Померлий спробував розписатись самостійно, в нього не вийшло і потім він попросив ОСОБА_6 поставити підпис. 
		Свідок ОСОБА_8 повідомив суду про те, що йому зателефонувала дочка померлого та запитала чи зможе він бути присутнім при складанні заповіту у якості свідка. Зазначив, що у день підписання заповіту померлий з усіма спілкувався та всіх впізнавав, однак заповіт читати не міг, бо погано бачив. Свідок також пояснював, що померлий не зміг підписати заповіт, бо у нього тремтіли руки. 
		Приватний нотаріус Сімаченко С. Л. повідомила, що ОСОБА_9 , донька померлого, звернулася до неї задля посвідчення заповіту. Нотаріусом заздалегідь був підготовлений бланк заповіту та надрукований, а тому свідки та підписант у бланку були відомі за деякий час до його виготовлення та підписання. В судовому засіданні нотаріус підтвердила, що скласти заповіт її попросила ОСОБА_9 і надала усі дані на свідків та підписанта. Також вона зазначила, що їй було відомо про те, що ОСОБА_5 не міг розписатись самостійно - зі слів родичів. З яких причин точно не знає.
		Свідок ОСОБА_9 , яка є донькою ОСОБА_3 , вказувала, що заповідач за декілька днів попросив її звернутись до нотаріуса та при цьому, самостійно дістав їй зі свого гаманця купу візитівок, серед яких вибрав саме візитку нотаріуса Сімаченко С. Л . При цьому вона зазначила, що свідки та підписант приїхали на складання заповіту випадково, їх ніхто не викликав.
		Свідок ОСОБА_12 , лікар, яка вела амбулаторну картку померлого, в судовому засіданні повідомила, що хворий за весь час хвороби був у нормальному стані, з усіма спілкувався, міг самостійно рухатись, зокрема, зустрічав її на порозі будинку, коли вона приходила, сильнодіючі препарати не приймав. Тільки за тиждень-два до смерті у нього значно погіршився зір. Також зазначила, що руки у нього не тремтіли.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно зі статтею 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені           статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		За змістом частини четвертої статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
		Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
		Відповідно до вимог статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно із статтею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою 
		статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Статтею 1257 ЦК Українивизначено вичерпний перелік підстав визнання правочину недійсним, а саме: складання заповіту особою, яка не мала на це права; з порушення вимог щодо його оформлення та посвідчення; якщо при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 
		2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За змістом частини першої статті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
		Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час складання спірного заповіту 
		від 14 січня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів все належне йому майно ОСОБА_3 , було порушено загальні вимоги до форми заповіту, оскільки заповіт не підписаний заповідачем особисто. Суди з посиланням на висновки судово-медичних експертів обґрунтовано виходили із того, що ОСОБА_6 при посвідченні спірного заповіту не міг ставити свій підпис замість заповідача, оскільки заповідач міг особисто підписати заповіт. З огляду на зазначене, суди правильно встановили, що оспорюваний заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України.
		Доводи касаційної скарги є такими, що не спростовують висновки судів по суті спору та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у частині вирішення зустрічних позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Суди правильно виходили із того, що ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 в силу нікчемності заповіту від 14 січня 
		2014 року, тому вона не може порушувати питання про усунення інших спадкоємців від права на спадщину або зменшення обов`язкової частки у спадщині. Також судами правильно враховано, що питання щодо встановлення режиму окремого проживання за життя ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_1 не порушували. 
		Також відсутні підстави для скасування ухвали Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, оскільки висновок комісійної судово-медичної експертизи від 16 березня 2016 року № 78 не визнано апеляційним судом необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.
		Поновити дію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара 
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...