Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/17572/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2020. Зареєстровано: 11.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/521/107/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017161010000288

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                 Справа № 521/17572/17
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/107/20 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		09 квітня 2020 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарями судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 42017161010000288 від 02.08.2017 року, у відношенні:
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого середньо  спеціальну освіту, працюючого майстром каменярем у ТОВ «Спецстрой», на час подій, що інкримінуються обвинуваченому проходив військову службу за контрактом, старшим водієм 2-го автомобільного відділення, 1-го автомобільного взводу, автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 (старший солдат), не одруженого, спільно проживаючого з ОСОБА_5 , маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстраційного обліку, проживаючого в АДРЕСА_1 , у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник  адвокат ОСОБА_10 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1.ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за контрактом та проходячи військову службу у період з 25.11.2015 року по 22.06.2017 року на посаді старшого водія 2-го автомобільного відділення 1-го автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», з метою тимчасово ухилитися від військової служби, близько о 08 годині 20.01.2017 року вчинив нез`явлення вчасно на військову службу без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до зазначеної військової частини, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби приблизно до 16.06.2017 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК, за кваліфікуючими ознаками: нез`явлення вчасно на військову службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби). 
		 
		   2.Докази сторони захисту. Допит обвинуваченого.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині спочатку не визнавав та показав, що дійсно проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходилась в АДРЕСА_2 . 20 грудня 2016 року його засудили за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 1 рік. З цього часу він вважав, що він не є військовослужбовцем та він не повинен з`являтись на військову службу. Натомість в подальшому, після дослідження доказів та роз`яснення йому відповідних вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року, ОСОБА_4 свою вину визнав в повному обсязі, пояснивши, що щиро кається за вчиненні дії, які були пов`язані із нерозумінням правових наслідків свого засудження.
		   Під час прямого та перехресного допиту, обвинувачений також показав, що контракт на військову службу він підписував добровільно. Прийшов на військову службу, після другого засудження, у червні для того, щоб отримати трудову книжку. Після набрання вироком законної сили він став на облік у центрі пробації для відбуття покарання з іспитовим строком. 
		   Фактично покази обвинуваченого під час судового розгляду не змінились, змінились лише формулювання правової позиції та свідоме ставлення до наслідків своїх дій і розуміння того, що дії військовослужбовця повинні відповідати не тільки Закону але й моральним принципам військової служби.
		   2.2.Будь-яких інших доказів, окрім тих які характеризують особистість обвинуваченого, стороною захисту не надано.
		   3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		   3.1.Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК, його винність в інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю доказана і підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК доказами.
		   3.2.Показами свідка ОСОБА_11 , який допитаний в судовому засіданні і показав, що у 2015-2016 роках проходив військову службу разом з ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_1 в одному підрозділі матеріально-технічного забезпечення. Між ними були звичайні стосунки як між службовцями. Йому відомо, що ОСОБА_4 не з`явився вчасно на військову службу, результатом чого стало притягнення його до кримінальної відповідальності. Підставою не з`явлення стали не дуже хороші стосунки між ним та керівництвом військової частини. Чому ОСОБА_4 вибрав саме такий спосіб протидії керівництву, свідку не відомо. Разом з тим, свідок показав, що вирішити певні неузгодженості з керівництвом частини можливо було в інший, законний спосіб, в тому числі шляхом переведення до іншої військової частини. ОСОБА_11 також показав, що ОСОБА_4 неодноразово здійснював поїздки, як водій в зону АТО.
		   3.3.Показами свідка ОСОБА_12 , який допитаний в судовому засіданні показав, що спільно з ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 в одній роті, однак в різних взводах. Охарактеризував ОСОБА_4 як звичайного військовослужбовця. Під час проходження служби всім військовослужбовцям доводилось про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини. Про залишення військової частини ОСОБА_4 у січні 2017 року він дізнався від військовослужбовців. Які стосунки у ОСОБА_4 були з керівництвом військової частини, йому не відомо. Він не бачив під час проходження служби між військовослужбовцями нестатутних відносин. Випадків невиплати заробітної плати йому також не відомо.
		   Під час перехресного допиту, на питання обвинуваченого, свідок повідомив, що дійсно бували випадки ремонту транспортних засобів за свої кошти, однак лише у випадку спричинення ушкоджень чи поломки з вини водія. Також були випадки запису використання палива водіями більше ніж вони використали. Іноді були випадки виходу на службу після тривалої поїздки за кермом, або навпаки відсутність відпочинку після служби та перед тривалою автомобільною поїздкою. 
		   3.4.Показами свідка ОСОБА_13 , який допитаний в судовому засіданні і показав, що у період часу з 2014 року по серпень 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1  заступником командира військової частини по роботі з особовим складом. ОСОБА_4 проходив службу у вказаній військовій частині водієм і був його підлеглим. Підстав обмовляти його у нього не має. ОСОБА_4 у 2016 році самовільно залишив військову частину і по день звільнення ОСОБА_13 його не було на військовій службі. Як військовослужбовця, свідок охарактеризував ОСОБА_4 як недисциплінованого. 
		   Під час перехресного допиту, свідок показав, що йому відомо, що ОСОБА_4 приймав участь в антитерористичній операції на сході України. Вирок суду щодо ОСОБА_4 не надходив на адресу військової частини. Дійсно, у випадку засудження військовослужбовця, він звільняється з військової служби. Однак, для цього після засудження, військовослужбовець повинен з`явитись на військову службу, здати відповідальній особі все військове майно, після цього його знімають з військового обліку і забезпечення. Лише в цьому випадку особа вважається відповідно до закону звільнена з військової служби. Якщо особа не з`являється після засудження судом, його не мають право звільнити з військової служби. 
		   3.5.Показами свідка ОСОБА_14 , який допитаний в судовому засіданні і показав, що приблизно у період часу з 30 червня 2016 року по 29 червня 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1  командиром військової частини. ОСОБА_4 проходив службу у вказаній військовій частині водієм і був його підлеглим. Підстав обмовляти його у нього не має. ОСОБА_4 дійсно у 2016 році самовільно залишив військову частину за, що був засуджений судом. Вирок суду він отримав незадовго до свого звільнення з військової частини і переходу на іншу службу, тобто у червні 2017 року. До цього часу він не знав, що ОСОБА_4 був засуджений. Охарактеризувати ОСОБА_4 свідок не зміг. 
		   Під час перехресного допиту, свідок показав, що будь-якого військовослужбовця не можливо звільнити з військової служби, без його явки до військової частини та здачі його службового місця безпосередньому керівнику. Йому відомо, що ОСОБА_4 після засудження не з`являвся до військової служби та розшукувався його підлеглими для вирішення питання про його звільнення з військової служби. 
		   3.6.Крім того, вина ОСОБА_4 повністю підтверджується документами доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК.
		   3.7.Довідкою  доповіддю від 16.06.2017 року за фактом прибуття на військову службу військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого солдата ОСОБА_4 , яка складена командиром військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до довідки, 15 червня 2017 року старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 прибув на військову службу. 
		   3.8.Листом від 22.06.2017 року за № 935, який складено Командиром військової частини НОМЕР_1 на ім`я Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, відповідно до якого прокуратуру було повідомлено про прибуття старшого солдата ОСОБА_15 до військової частини НОМЕР_1 з вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.12.2016 року. А також повідомлено, що ОСОБА_15 був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 в період з 19.08.2016 року по 16.06.2017 року. 
		   3.9.Копією Витягу з Наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Військово-морських сил збройних сил України (по особовому складу) № 43-РС від 23.11.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 прийнято до військової служби за контрактом, укладено контракт про проходження військової служби строком на три роки і призначено старшим водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 . 
		   4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття; знаходження на утриманні малолітньої дитини  інваліда ІНФОРМАЦІЯ_2 ; а також прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		   3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду не встановлено.
		   5.Мотиви призначення покарання.    
		   При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, окрім обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого правопорушення.
		   Призначаючи покарання ОСОБА_4 та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 має лише середньо  спеціальну освіту за спеціальністю слюсар ІІІ  розряду. За спеціальністю не працював. Проходив військову службу: спочатку строкову, в подальшому за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 . До початку військової служби за контрактом, на протязі тривалого часу безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, в якій відважно і самовіддано здійснював захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. А саме у період з 26.09.2014 року по 16.04.2015 року у складі Взводу № 2 Роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Золоті ворота» ГУМВС України в м. Києві  антитерористична операція на території Луганської області.
		   Має на утриманні дитину  інваліда ІНФОРМАЦІЯ_2 . Раніше, до військової служби та на протязі проходження військової служби до кримінальної відповідальності не притягувався. Однак, вперше самовільно залишив військову службу у період з 03.08.2016 року по 04.10.2016 року, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності 20.12.2016 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси. 
		   Підставою не з`явлення до військової служби стала життєва необхідність забезпечення фінансово і матеріально своєї вагітної дружини, період вагітності якої проходив з певними ускладненнями. Після народження дитини з певними фізичними вадами обличчя 28.10.2016 року, одразу в нього постала крайня необхідність отримання значних фінансів для проведення ряду медичних заходів, в тому числі хірургічного втручання дитині на обличчі. Відповідно проходження служби за контрактом з невеличкою сумою заробітної плати поставило ОСОБА_4 у скрутне матеріальне становище. 
		   Після засудження ОСОБА_4 20.12.2016 року, останній на службу повторно не з`явився та вважав себе звільненим з військової служби. 
		   Суд вважає, що обставини встановлені судом свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив вказане кримінальне правопорушення виключно в зв`язку з відсутністю належної освіти, належного виховання і нерозуміння наслідків порушення статутних правил військової служби. Безумовно, поважних причин не з`явлення до військової частини не було, оскільки навіть засудження ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК Малиновським районним судом м. Одеси у грудні 2016 року, не є безумовною підставою, відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року для обов`язкового звільнення з військової служби останнього. Навіть у даному випадку право на звільнення військовослужбовця за контрактом належить командиру військової частини. 
		   Разом з тим, суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду свідчать, що ОСОБА_4 не схильний до системного вчинення будь-яких правопорушень. Є очевидним, що на поведінку обвинуваченого в частині досить недбалого відношення до себе і своєї служби об`єктивно вплинула народжена дитина, з певними вадами обличчя. Важко собі представити батька, який більше опікується собою, своїм життям, своєю службою, ніж своєю дитиною, яка особливо в перші дні життя потребує більшої уваги і більшої турботи ніж будь-яка з людей в оточенні кожного. Коли ж дитина потребує ще й медичного захисту, оперативного втручання та тривалого і системного лікування, неможна взагалі представити собі емоційний стан таких батьків і їх дії. Тому не можна вважати ОСОБА_4 особою яка здатна на постійне порушення Закону або яка не здатна контролювати себе і свої вчинки по відношенню до інших осіб і до прийнятих суспільних правил.
		   Переходячи до питання призначення покарання, Суд неодноразово зазначав у минулих рішеннях, що для того, щоб покарання було справедливим воно не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця /Справа № 521/1516/19, провадження № 1-кп521/547/20; Справа№ 521/3442/20, Провадження № 1-кп/521/894/20/.
		   Суд не може погодитись з прокурором щодо запропонованої остаточної міри покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. Вказане покарання очевидно не відповідає як особі обвинуваченого так і меті покарання та буде безсумнівно марною жорстокістю.
		   Дійсно, якщо звернути увагу на вказане провадження формально, ОСОБА_4 вчинив нове правопорушення знаходячись під іспитовим строком за вироком суду від 20.12.2016 року. Разом з тим, суд (суддя) при розгляді будь-якої справи (провадження) повинен бути як об`єктивним, так і здатним втілювати потреби громадянського суспільства, а не тільки політичну волю, виражену в законі. У цьому аспекті судовий захист  це головна гарантія реалізації встановлених Конституцією і відповідними Законами прав і свобод людини. 
		   Коли держава опинилась в занадто складних умовах, ОСОБА_4 самостійно, без будь яких зайвих умовиводів взяв на себе відповідальність і боронив Україну приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечуючи захист і незалежність суверенітету та територіальної цілісності держави. Коли ж через деякий час завдяки певним життєвим обставинам та власне своєї безпечності і неуважності сам потребує мінімальної допомоги і розуміння обставин життя, що склалися з ним та що він не є особою яка не заслуговує на довіру, держава віддячує йому покаранням у вигляді позбавленні волі.
		   Чи не про таке правосуддя писав видатний українськи письменник та громадський діяч Іван Франко у соціально-психологічний повісті «Перехресні стежки» (1900 рік): «…….«Завдати когось до суду», - се в народному понятті була страшна погроза, більша, як коли би хто похвалявся: «Ось я розіб`ю тобі каменем голову». «Хорони мене Боже від панської карності і людської ненависті» - ввійшло в народну поговірку. Хто йшов до суду, хоч би правда сто раз була по його боці, тремтів і вважав себе нещасливим, бо «панського суду ніхто не певен». Виграти справу в суді значило таке саме щастя, як трафити на лотерею: чи справедливо, чи несправедливо виграна справа, про се питати нікому і в голову не приходило». 
		   Не погоджуючись з покарання запропонованим прокурором, суд вважає, що у даному випадку до ОСОБА_4 необхідно проявити милосердя та призначити покарання більш м`яке ніж передбачено законом, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК. Суд вважає викладені вище кілька обставин, що пом`якшують покарання у сукупності з певними обставинами життя обвинуваченого об`єктивно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення в зв`язку з чим необхідно перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК, а саме у вигляді штрафу. Застосування такого покарання дозволить суду застосувати разом зі ст. 71 КК положення ч. 3 ст. 72 КК та визначити виконання основних покарань у вигляді штрафу та покарання за минулим вироком з іспитовим строком самостійно, оскільки штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає. Сума штрафу судом визначається, з урахуванням матеріального стану обвинуваченого та його здатності сплатити його у найкоротший строк. При цьому суд виходить з того, що покарання у вигляді штрафу не повинно бути формальним та таким, що не буде здатним забезпечити свій виховний вплив.
		   То як система правосуддя відповідає на злочин, має серйозні наслідки для майбутнього держави. 
		   У даному випадку, така відповідь на правопорушення на думку суду буде сприяти зміцненню громадянського суспільства, оскільки суд врахував, окрім вимог закону ще і потреби окремої людини, яка опинилась в скрутному становищі. Відповідно таке покарання є пропорційним зі злочином та очевидно залишить найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу обвинуваченого.
		   6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   6.1.Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили, враховуючи вид покарання не обирати. 
		   6.2.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_4 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у вигляді штрафу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
		   1.2.Відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.12.2016 року у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК з випробуванням строком на 1 (один) рік, з покладенням певних обов`язків відповідно до ст. 76 КК та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у вигляді:
		   - Штрафу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
		   - Позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК з випробуванням строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 76 КК покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		   1.3.Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, призначені основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення волі з іспитовим строком виконувати самостійно.
		   1.4.Початок строку відбування покарання обвинуваченому в частині іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		   1.5.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		   1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд, який ухвалив вирок. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...