Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/4182/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; проведення очищення влади (люстрації).
Надіслано судом: 10.04.2020. Зареєстровано: 11.04.2020. Оприлюднено: 13.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: П/815/4335/15

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 815/4182/15 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 квітня 2020 року м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №364-к від 21.07.2015 року, поновлення на посаді,-
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий зміст позовних вимог.
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову (а.с. 105-113 т. 1, а.с. 12 т. 2), просить суд:
		- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №364-к від 21.07.2015р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Котовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з 21 липня 2015 року, відповідно до вимог п.7-2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_30/pravo1/KD0001.html?pravo=1#187" title="Кодекс законів про працю України" target="_blank">ст. 36 КЗпП України</a>, у зв`язку з позбавленням права обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади протягом десяти років з дня набрання чинності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">законом України «Про очищення влади»</a>;
		- Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
		Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування позову зазначено, що Котовська ОДПІ ГУ ДФС склала 10.07.2015р. відносно позивачки висновок №372 (далі «Висновок») про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_79/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#79" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 5 Закону України «Про очищення влади»</a> (далі «Закон 1682-VIII»), в якому зазначила, що у Декларації позивачка вказала недостовірні відомості щодо майна (майнових прав), набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону 1682-VIII, які не відповідають наявній податковій інформації про її майно (майнові права). Зазначений Висновок складений в порушення вимог ч. 10 ст. 5 Закону 1682-VIII, у зв`язку з чим не повинен був враховуватися відповідачем та давати підстави винесення наказу про звільнення. Також позивачка посилалася на те, що майно, набуте нею поза її волею та до того, як вона була прийнята на посаду головного спеціаліста. У зв`язку з чим наказ про її звільнення є неправомірним та таким, що порушує її право на працю, встановлене <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_119/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#119" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 41 Конституції України</a>. 
		16.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що Висновок правомірний, так як рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2015р. по справі №815/4181/15 позивачці було відмовлено у позові про визнання цього висновку неправомірним, обставини встановлені цим рішенням суду доведенню не підлягають в силу ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_651/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#651" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 78 КАС України</a>, оскаржуваний наказ винесений керівником відповідача у відповідності до вимог п. 14 ст. 5 Закону1682-VIII та з додержанням ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 19 Конституції України</a> і на підставі вимог п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону 1682-VIII, тому немає підстав для його скасування.
		Заяви, клопотання учасників справи.
		24.02.2020 року, від представника позивача Довженко О.Ю. надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 105-113 т. 1).
		13.03.2020 року від представника позивача Довженко О.Ю. надійшли заява про залишення без розгляду частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 12 т. 2), яку суд окремо не розглядає враховуючи наявність заяви про уточнення позовних вимог від 24.02.2020 року, в якій така позовна вимога не заявлена.
		13.03.2020 року від представника позивача Довженко О.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 13 т. 2).
		13.03.2020 року, від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 14 т. 2).
		Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. 
		Процесуальні дії вчинені судом.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. за результатами розгляду клопотання позивача було зупинено провадження по справі № 815/4182/15 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України по справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> (конституційності) окремих положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VІІ</a> частин 3, 6 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#5" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">1</a>, частин 1, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_19/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#19" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">2</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_32/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#32" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">3</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_74/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#74" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">4</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_132/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#132" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">8</a> статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_32/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#32" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">3</a>, пункту 2 частини 5 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_79/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#79" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">5</a>, пункту 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_135/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#135" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»</a>
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020р. за результатом розгляду клопотання позивача провадження по справі № 815/4182/15 було поновлено.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 р. визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та ухвалено провести підготовче засідання 13 березня 2020 року о 11 год. 30 хв., у приміщені Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.
		Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
		13.03.2020 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		З урахуванням заяв сторін, згідно з ч. 9 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1581/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1581" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 205 КАС України</a>, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
		Обставини справи.
		Позивачка ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) була призначена на посаду головного спеціаліста Котовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - ГУ ДМС України в Одеській області) наказом №242-к від 12.05.2015р.
		Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_79/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#79" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">ст. 5 Закону України «Про очищення влади»</a> (далі «Закон 1682-VIII») та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#5" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 1 Закону України «Про очищення влади»</a>, затвердженого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_24/pravo1/KP140563.html?pravo=1" title="Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади»; нормативно-правовий акт № 563 від 16.10.2014" target="_blank">Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 563</a> в ГУ ДМС України в Одеській області проводилась перевірка достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону 1682-VIII.
		Для проведення перевірки позивачкою були подані відповідачу: заява про проведення перевірки, передбаченою Законом 1682-VIII, декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік (далі «Декларація»), копія сторінок паспорту громадянина України, копія довідки, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб  платників податків.
		Перевірка згідно запиту відповідача №15/7-1872 від 29.04.2015р. проводилася Котовською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області (далі «Котовська ОДПІ ГУ ДФС»).
		Котовська ОДПІ ГУ ДФС склала 10.07.2015 р. висновок №372 (далі «Висновок») про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_79/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#79" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 5 Закону України «Про очищення влади»</a>, в якому повідомила, що у Декларації позивачка вказала недостовірні відомості щодо майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону 1682-VIII, які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 (а.с. 30 т. 1).
		Також, Висновком встановлено, що вартість майна (майнових прав) ОСОБА_1 вказаного у Декларації та набутого неї під час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону відповідає наявній податкової інформації про доходи, набуті із законних джерел.
		На підставі Висновку ГУ ДМС України в Одеській області винесено наказ №364-к від 21.07.2015р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Котовського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області з 21 липня 2015 року, відповідно до вимог п.7-2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_187/ed_2020_03_30/pravo1/KD0001.html?pravo=1#187" title="Кодекс законів про працю України" target="_blank">ст. 36 КЗпП України</a>, у зв`язку з позбавленням права обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади протягом десяти років з дня набрання чинності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">законом України «Про очищення влади»</a>.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2015р. по справі №815/4181/15 позивачці було відмовлено у позові до Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про визнання цього Висновку неправомірним. Постанова набрала законної сили 13.10.2015р.
		Відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», постанов ВРУ від 04.02.2016 р. №984 «Про перейменування окремих населених пункті та районів», від 12.05.2016 №1353 «Про перейменування деяких населених пунктів та районів» у назві територіального підрозділу «Котовський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області» слово «Котовський» замінено «Подільский».
		Не погоджуючись із зазначеним наказом ГУ ДМС України в Одеській області №364-к від 21.07.2015р., позивачка звернулась із даним позовом до суду.
		Джерела права й акти їх застосування.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 19 Конституції України</a>, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України.
		Згідно з ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 КАС України</a>, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_131/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#131" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 43 Конституції України</a> держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженості, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної, служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про державну службу дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
		Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Законом України «Про очищення влади»</a> 1682-VII від 14.10.2014 року.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону 1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Згідно п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону 1682-VII, перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_09_01/pravo1/T113206.html?pravo=1" title="Про засади запобігання і протидії корупції; нормативно-правовий акт № 3206-VI від 07.04.2011" target="_blank">Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"</a> (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_15/ed_2016_09_01/pravo1/T113206.html?pravo=1#15" title="Про засади запобігання і протидії корупції; нормативно-правовий акт № 3206-VI від 07.04.2011" target="_blank">статті 2 цього Закону</a>, доходам, отриманим із законних джерел. 
		Частиною 10 статті 5 Закону 1682-VII визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка.
		Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону 1682-VII, особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
		Питання застосування Закону 1682-VII регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#5" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 1 Закону України «Про очищення влади»</a>, затвердженого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_24/pravo1/KP140563.html?pravo=1" title="Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади»; нормативно-правовий акт № 563 від 16.10.2014" target="_blank">постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563</a> (далі  Порядок № 563).
		Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону 1682-VII, зазначеними особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону 1682-VII, затвердженим <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_07_06/pravo1/RE26162.html?pravo=1" title="Про затвердження Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та форми висновку про результати такої перевірки; нормативно-правовий акт № 1100 від 03.11.2014" target="_blank">Наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 р</a>., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014р. за №1385/26162 (далі «Порядок №1100»).
		Згідно п. 3 згаданого Порядку №1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
		1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону 1682-VII, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
		2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_04_02/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податковим кодексом України</a>, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;
		3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
		- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
		- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1  10 частини першої статті Закону 1682-VII, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
		- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел;
		4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
		5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов`язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
		6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону 1682-VII, за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
		Відповідно до п. 4, 6 Порядку №1100 при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.
		При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб`єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
		Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.
		Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
		Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті Закону 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
		На виконання п. 12 Порядку №1100, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
		Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
		У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов`язаний зазначити, чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність та/або невідповідність.
		Згідно з ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_901761/ed_2020_03_30/pravo1/KD0001.html?pravo=1#901761" title="Кодекс законів про працю України" target="_blank">ст. 235 Кодексу законів про працю України</a>, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_30/pravo1/T14_1700.html?pravo=1" title="Про запобігання корупції; нормативно-правовий акт № 1700-VII від 14.10.2014" target="_blank">Закону України "Про запобігання корупції"</a> іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. 
		Висновки суду.
		Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень щодо звільнення позивача, суд з урахуванням приписів ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 2 КАС України</a> дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
		Суд не погоджується із викладеною у відзиві на позов позицією відповідача щодо предмета спору, оскільки, на думку суду, такий підіхід підтверджує помилковість розуміння правових та організаційних засад проведення очищення влади, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Законом України «Про очищення влади»</a> 1682-VII від 14.10.2014 року.
		Судом встановлено, що право на ј частки квартири набуте позивачкою у 1998 році внаслідок безоплатної приватизації її родиною житла, та поза її волею, про що свідчить відсутність штампу про використання права на безоплатну приватизацію житла у її паспорті (а.с. 68). Крім того, частка в квартирі отримана у власність позивачкою до призначення її на посаду державної служби. Отже невнесення відомостей про частину квартири до Декларації вчинено позивачем не умисно. 
		Підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що в контексті обставин даної конкретної справи люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку.
		Поряд з цим частка в квартирі не відноситься до доходів, отриманих позивачем під час перебування нею на посаді в ГУ ДМС України в Одеській області, тому винесення наказу про її звільнення вчинено відповідачем в порушення основної мети люстраційного законодавства, а саме недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, з огляду на наступне.
		Зі змісту правових та організаційних засад проведення очищення влади, що зазначені вище можна зробити висновок, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону 1682-VII, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.
		З системного аналізу положень Закону 1682-VII та Порядку №1100, проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону 1682-VII, з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути окремою підставою для застосування Закону 1682-VII в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
		Також в частині восьмій <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_32/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#32" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 3 Закону України «Про очищення влади»</a>, законодавець визначив ознаки майна, що перевіряється. Це майно (майнові права), набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_19/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1#19" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">статті 2 цього Закону</a>.
		Суд вважає зазначити, що при прийнятті рішення відповідач не звернув увагу на те, що приватизація частки квартири відбулась у 1998 році, а призначення на посаду позивачки вібулось 21.07.2015 року, згідно наказу ГУ ДМС України в Одеській області №364-к. Отже майно, набуте нею не під час проходження служби та набуте законним шляхом, що виключає можливість застосування до неї положень Закону 1682-VII для звільнення з посади.
		Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел. 
		Наявність у висновку про результати перевірки інформації, що вартість майна (майнових прав) ОСОБА_1 вказаного у Декларації та набутого неї під час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону відповідає наявній податкової інформації про доходи, набуті із законних джерел, також не може бути підставою для застосування відповідної заборони.
		Крім того, враховуючи положення ч. 10 статті 5 Закону, обов`язковою умовою проведення перевірки є відібрання пояснень в особи, що перевіряється, для обов`язкового обліку їх під час складання висновку. Пояснення позивача не врахувалися, не зважаючи на їх наявність у відповідача, про що зазначено у відповіді на відзив від 12.03.2020 р., що є порушенням права позивача на надання пояснень.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_101/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#101" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 6 КАС України</a>, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_30/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#30" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 9 Конституції України</a> та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Європейської конвенції з прав людини</a> та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_197/ed_2019_09_19/pravo1/T041906.html?pravo=1#197" title="Про міжнародні договори України; нормативно-правовий акт № 1906-IV від 29.06.2004" target="_blank">ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»</a>, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. 
		Так, згідно з ч. 2 ст. 21 та ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
		Також, ст. 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006 року, зазначено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення, Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. 
		Статтею 2 Конвенції № 111 від 25.06.1958 року «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості» (ратифікована Україною 04.08.1961 року) передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов`язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.
		Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (ст.4 цієї Конвенції).
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень стосовно звільнення працівників, не повинно допускати дискримінацію у праці.
		Крім того, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію № 1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні процедурних заходів, які можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається такій процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.
		Встановлені Резолюцією № 1096 підходи застосовані у практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово розглядав справи за наслідками подібних перевірок в інших державах (рішення від 14.02.2006 року у справі «Турек проти Словаччини», від 24.04.2007 року у справі «Матиєк проти Польщі», від 17.07.2007 року у справі «Бобек проти Польщі», від 15.01.2008 року у справі «Любох проти Польщі»).
		У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають впровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст.6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).
		Європейський Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов`язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.
		Дотримання принципу забезпечення довіри громадян до держави та створюваного нею закону як вимога, що випливає з принципу верховенства права, означає заборону запроваджувати закони, які можуть створювати ілюзорні правові інститути. З точки зору принципу забезпечення довіри, право на працю має забезпечуватися не через оцінку його сутності, а через оцінку засобів захисту цього права. Відсутність можливості реалізувати це право у межах, встановлених законом, свідчить про те, що створено ілюзорний правовий інститут і, відповідно, має місце порушення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a>.
		Також, 17 жовтня 2019 р. Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України", заявниками у якій були колишні працівники органів прокуратури України, яких звільнено на підставі норм <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України «Про очищення влади»</a>, та визнав порушення пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції щодо всіх заявників.
		У своєму рішенні ЄСПЛ наголосив, що закон про люстрацію не встановив конкретних незаконних дій зазначених чиновників.
		Суд наголосив, що застосування заходів відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_04/pravo1/T141682.html?pravo=1" title="Про очищення влади; нормативно-правовий акт № 1682-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України «Про очищення влади»</a> до заявників не передбачало будь-якої індивідуальної оцінки їх поведінки. Фактично ніколи не стверджувалося, що заявники самі робили якісь конкретні дії, що підривають демократичний контроль над верховенством закону, національну безпеку, оборону чи права людини. 
		Таким чином, з урахуванням тлумачення, наведеного Європейським судом з прав людини, суд вважає, що звільнення з займаної посади без з`ясування конкретних виконуваних функцій та особистої участі позивачки в узурпації влади Президентом України ОСОБА_3 , не може бути визнано прийнятним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_901761/ed_2020_03_30/pravo1/KD0001.html?pravo=1#901761" title="Кодекс законів про працю України" target="_blank">статті 235 КЗпП України</a>, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище обставини.
		Відповідно до ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_625/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#625" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">72</a> та ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_631/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#631" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">73 КАС України</a>, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#644" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 77 КАС України</a> передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_644/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#644" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 77 КАС України</a> в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню. 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1832/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1832" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 242 КАС України</a>, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2982/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2982" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 371 КАС України</a>, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
		Відтак, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1823/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1823" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">241-246</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1965/ed_2020_03_30/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1965" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">250-251 КАС України</a>, суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №364-к від 21.07.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Котовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з 21 липня 2015 року.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя Бутенко А.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...