Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 671/962/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 51-4946км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240110000174

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		08 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 671/962/18
		провадження № 51-4946км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції),
		засудженої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		прокурора  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 вінтересах засудженої ОСОБА_6  на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року стосовно останньої укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240110000174, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2019 року ОСОБА_6 засуджено зач.2ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360,00 грн.
		Вирішено питання щодо цивільного позову. 
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вказаний вирок стосовно останньої  без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винною в тому, що 01 травня 2018 року близько 09:00 вона, перебуваючи на земельній ділянці між господарствами АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що виник між нею та ОСОБА_8 на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованою стосовно ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій та свідомо припускаючи їх настання, підійшла до потерпілої і завдала їй одного удару металевою частиною лопати в тім`яну ділянку голови, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, припухлості м`яких тканин та забійної рани на тім`яній ділянці голови справа, які згідно з висновком експерта від 14 травня 2018 року № 56 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись нанеповноту і однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення стосовно ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження  закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Даючи свій аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що судом не з`ясовано можливості отримання потерпілою тілесних ушкоджень унаслідок своїх необережних дій. Зазначає, що суд вибірково та недостовірно відобразив показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також показання судово-медичного експерта ОСОБА_12 , не дав їм належної оцінки та не зіставив з іншими доказами у кримінальному провадженні, надавши перевагу суперечливим та сумнівним показанням потерпілої ОСОБА_8 . Крім цього, посилається на те, що в основу судових рішень покладені такі недопустимі докази, як протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від01травня 2018 року, оскільки він складений із порушеннями кримінального процесуального закону та містить недостовірні відомості; протокол огляду місця події від 01 травня 2018 року, адже огляд був проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; протокол проведення слідчого експерименту від 18травня 2018 року, оскільки експеримент був проведений у відсутності підозрюваної. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в яких наводила мотиви на спростування викладених у скарзі доводів і просила залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без зміни.
		Захисник ОСОБА_5 та засуджена ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
		Прокурор ОСОБА_7 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню непідлягає з огляду на таке.
		За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
		Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
		Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). 
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. 
		Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ  з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		Як убачається з мотивувальної частини вироку, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за яке її засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив із того, що обґрунтованість пред`явленого їй обвинувачення не викликає сумнівів, а встановлені ним фактичні обставини узгоджуються з наявними в матеріалах провадження доказами.
		Мотивуючи висновки щодо доведеності винуватості, суд першої інстанції взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_8 про обставини вчинення протиправних дій ОСОБА_6 у вигляді завдання їй удару совковою лопатою в тім`яну частину голови, вважаючи ці показання послідовними, переконливими, такими, що не містять істотних суперечностей та узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,які прибули на місце події одразу ж після конфлікту.
		Так, суд дійшов висновку, що показання потерпілої та вказаних свідків узгоджуються здослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, якими підтверджено винуватість ОСОБА_6 в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, а саме з фактичними даними: рапорту інспектора поліції від 01 травня 2018 року про отримання о 09:02 повідомлення зі служби 102, згідно зяким заявник ОСОБА_14 повідомила про те, що в АДРЕСА_3 , її матері сусідка заподіяла тілесні ушкодження; протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 01 травня 2018 року, в якій вона просить притягнути до відповідальності обвинувачену за заподіяння їй тілесних ушкоджень, а саме одного удару лопатою в ділянку голови; висновку судово-медичної експертизи від 14 травня 2018 року № 56, яким встановлено характер і локалізацію тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_8 ; протоколу проведення слідчого експерименту (з таблицями ілюстрацій) від 18 травня 2018 року з потерпілою ОСОБА_8 , який проведено у присутності понятих та за участю судово-медичного експерта ОСОБА_12 , щодо обставин заподіяння їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
		Крім цього, суд врахував показання в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_12 , який підтвердив наданий ним висновок судово-медичної експертизи № 56, а також пояснив, що для отримання тілесного ушкодження, аналогічного як у потерпілої, не має суттєвого значення фізична сила особи, яка завдає удару тупим твердим предметом. Зазначив, що враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень на шкірі голови потерпілої, вони не могли утворитися від її падіння з висоти власного зросту. Наявна на шкірі голови ОСОБА_8 рана могла утворитися від удару гострою частиною металевої лопати. Також експерт підтвердив, що був присутній під час проведення слідчого експерименту з потерпілою.
		Не погодившись із вказаним вироком, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій наводила відповідні мотиви на спростування висновків суду першої інстанції щодо наявності у діянні останньої складу кримінального правопорушення, зокрема зазначала про ряд процесуальних порушень, допущених під час досудового розслідування, які залишились поза увагою місцевого суду.
		Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу захисника, належним чином перевірив доводи у ній щодо безпідставності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та, погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.419 КПК України.
		Перевіряючи доводизахисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 18 травня 2018 року, колегія суддів зважає на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Згідно з ч. 3 ст. 240 КПК України до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
		Частиною 6 ст. 240 КПК України передбачено, що за результатами проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол за вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 18 травня 2018 року в межах кримінального провадження №12018240110000174 було проведено слідчий експеримент у присутності потерпілої ОСОБА_8 , понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , а також судово-медичного експерта ОСОБА_12 та спеціаліста ОСОБА_17 . При цьому зауважень або скарг від учасників слідчої дії не надходило.
		Згідно з вироком місцевий суд, врахувавши вказані обставини та дослідивши протокол слідчого експерименту, встановив, що зазначений процесуальний документ у повній мірі відповідає вимогам закону, слідчу дію проведено у присутності понятих з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством, та дійшов висновку про наявність усіх підстав для прийняття його до уваги.
		При цьому суд зауважив, що ОСОБА_6 не визнавала своєї вини під час досудового слідства та скористалася своїм правом не давати показання, а тому проведення слідчого експерименту за її участю з метою встановити, як відбувалося заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілій, не було доцільним.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 18 травня 2018 року є безпідставними, оскільки зазначену слідчу дію проведено з дотриманням вимог КПК України, а обов`язковість залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваної законодавством не передбачено.
		Разом із цим твердження захисника про вчинення кримінального правопорушення особою чоловічої статі, виходячи із таблиць ілюстрацій до вказаного протоколу слідчого експерименту, є неспроможними, оскільки слідчий експеримент проводився за участю статиста, стать якого у даному випадку не має жодного значення.
		Крім цього, посилання захисника на недопустимість як доказу протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01травня 2018 року з огляду на те, що у ньому невірно зазначено ім`я по-батькові засудженої, а саме « ОСОБА_18 » замість « ОСОБА_19 », і відсутність у ньому дати його складання не заслуговують на увагу, оскільки вони не є суттєвими та не впливають на доведеність винуватості засудженої. При цьому особу засудженої було встановлено у ході судового розгляду, а потерпіла ОСОБА_8 вказала на ОСОБА_6 як на особу, яка заподіяла їй тілесні ушкодження за обставин, викладених в обвинувальному акті, пред`явивши цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди саме до ОСОБА_6 .
		Твердження захисника про те, що дані рапорту інспектора поліції від 01травня 2018року не містять відомостей щодо причетності ОСОБА_6 до інкримінованого їй злочину, оскільки у них зазначено про вчинення злочину сусідкою ОСОБА_8 , а не ОСОБА_6 , колегія суддів вважає безпідставним та такими, що спростовуються встановленими у судових рішеннях обставинами, зокрема, показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вказували саме на ОСОБА_6 як на сусідку ОСОБА_8 , з якою між ними виник конфлікт.
		Також колегія суддів не погоджується з доводами захисника щодо порушень, допущених внаслідок невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після проведення огляду місця події від 01 травня 2018 року, оскільки, незважаючи на певну відстань між населеним пунктом, де було вчинено кримінальне правопорушення, та місцем знаходження слідчого відділу, такі відомості були внесені того ж дня, що свідчить про своєчасність їх внесення.
		Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
		Урахувавши наведене та керуючись статтями 434, 436 КПК України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а судові рішення стосовно останньої  без зміни.
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 вінтересах засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року стосовно останньої  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...