Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14088/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2020.
Дата набрання законної сили: 10.04.2020
Номер судового провадження: 61-1687ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 522/14088/17
		провадження № 61-1687св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: Приморський у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року у складі судді Бондар В.Я. та постанову Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання приватизації та договору купівлі-продажу недійсним та поновлення на реєстраційному обліку.
		Позов мотивовано тим, що 28 грудня 1964 року його мати ОСОБА_4   отримала ордер № 2425 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю, яка складалась з 4 осіб: матері позивача, позивача, брата та сестри позивача.
		В 1967 році вищезазначену квартиру було обміняно матір`ю на одну кімнату яка знаходилась у двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 (загальнею площею - 49,5 кв.м.). Після смерті сусіда у 1976 році дві кімнати були об`єднані та виділені в одну самостійну квартиру.
		25 квітня 1978 року ОСОБА_1  був засуджений Центральним судом міста Одеси і після звільнення отримав довідку, де зазначено місце проживання: АДРЕСА_2 . 
		30 травня 1985 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка проживала в м. Балта, Одеської області. Оскільки відносини дружини з його матір`ю не склалися, він проживав на два міста: м. Одеса та в                   м. Балта. Зазначав, що проживаючи з дружиною в іншому місті  весь час допомагав матері утримувати квартиру в належному стані, робив ремонти сплачувати комунальні платежі.
		Позивач зазначав, що йому стало відомо про те, що його незаконно знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 та у травні 1994 року його сестрою ОСОБА_6 здійснено приватизацію квартири без його участі. Власниками в свідоцтві про право власності були зазначені - ОСОБА_6   та її донька ОСОБА_2 . В подальшому  квартира була продана. 
		У зв`язку з чим просив суд визнати недійсним розпорядження органу приватизації, видане 18 травня 1994 року на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , отримане в порядку приватизації, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений ОСОБА_6 , ОСОБА_2 у 1995 році; поновити його на реєстраційному обліку за адресою квартири АДРЕСА_3 ; вселити його у квартиру АДРЕСА_3 .
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач з                          22 березня 1990 року зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 та на момент розгляду справи судом вказане місце реєстрації свого проживання не змінював, відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» станом на час приватизації квартири АДРЕСА_3 позивач не мав правових підстав для участі у приватизації, а тому його права не були порушені. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року, в якій просив судові рішення скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувати з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу        № 522/14088/17.
		У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було встановлено всі фактичні обставини справ, а саме, зазначає, що з моменту вселення у спірну квартиру постійно проживав у ній разом з матір`ю, був у ній зареєстрований. Під час відбування покарань за ним зберігалося місця проживання у квартирі. Без відома позивача його було знято з реєстрації місця проживання у квартирі та зареєстрована його сестра з її дитиною, яка після того як вийшла заміж ніколи у квартирі не проживала. Від нього було приховано приватизацію та продаж квартири. Весь час йому пояснювали, що квартира надана в оренду, щоб компенсувати борги. Тільки влітку 2017 року він дізнався про скасування його реєстрації місця проживання у квартирі. Біржовий договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		29 березня 2019 року надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		28 березня 1964 року ОСОБА_4 отримала ордер № 245 на однокімнатну квартиру площею 20 кв.м, за адресою   АДРЕСА_5 на сім`ю, яка складалась з чотирьох осіб.
		ОСОБА_4 у 1967 році обміняна однокімнатну квартиру за вищезазначеною адресою на  одну кімнату у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 (загальна площа - 49,5 кв.м.). У 1976 році після смерті сусіда дві кімнати були об`єднані та їх виділено у самостійну квартиру. 
		25 квітня 1978 року ОСОБА_1 засуджений Центральним судом міста Одеси до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
		Судами встановлено, що відповідно до архівної справи, до заяви про приватизацію спірної квартири додано довідку про склад сім`ї ОСОБА_6 де зазначено, що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 
		18 травня 1994 року відповідно до Розпорядження № 38327 у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , передано квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею                    49,5 кв.м., у які вони мешкали. На підставі вказаного розпорядження                        18 травня 1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло, яке було зареєстровано і записано в книгу за № 8-2861 (т. 1 а.с 59-62).
		05 вересня 1995 року між ОСОБА_6 , яка діяла у власних інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Одеській товарній біржі укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна                         № НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру загальною площею 49,5 кв.м,, що розташована за адресою:                      АДРЕСА_2 . 
		Судом встановлено, що позивач з 22 березня 1990 року зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 та на момент розгляду справи судом вказане місце реєстрації свого проживання не змінював.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Між сторонами виникли правовідносини щодо приватизації житла, захисту права користування квартирою, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
		Відповідно до частини першої та другої статті першої Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII (далі - Закон №2482-XII) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир(будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
		Згідно з частиною першою статті другої та третьої Закону №2482-XII до об`єктів приватизації (далі - квартири (будинки) належать: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму; незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення. Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
		У відповідності до частини першої статті п`ятої  Закону № 2482-XII, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону.
		Згідно з положенням ст.64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
		Як визначено частиною другою статті 8 Закону № 2482-XII від 19 червня               1992 року передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
		Таким чином, умовою для здійснення приватизації житла є обов`язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження.
		Наслідком порушення вимог частини другої  статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є визнання приватизації недійсною.
		Суд першої та апеляційної інстанції встановивши всі фактичні обставини справи прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач з                          22 березня 1990 року зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 та на момент розгляду справи судом вказане місце реєстрації свого проживання не змінював, а отже відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» станом на час приватизації квартири АДРЕСА_3 позивач не мав правових підстав для участі у приватизації. А тому його права не були порушені. 
		Доводи касаційної скарги договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню не заслуговують уваги з наступних підстав. 
		Відповідно до вимог частини першої статті  227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору                    (ст. 47 цього Кодексу).
		Статтею 47 ЦК УРСР передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
		Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач з моменту вселення у спірну квартиру постійно проживав у ній, був у ній зареєстрований, під час відбування покарань за ним зберігалося місця проживання у квартирі, без відома позивача його було знято з реєстрації місця проживання, договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, не заслуговують ували та спростовані апеляційним судом. 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                         В. М. Сімоненко
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...