Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/3209/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: 51-6448км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016180200000786

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		7 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 572/3209/17
		провадження № 51-6448км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від12грудня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180200000786, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на1рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено нанього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, а також долі речових доказів.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 :
		- на користь ОСОБА_7 : 200000 грн  у рахунок відшкодування моральної шкоди та5000 грн  у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу;
		- на користь ОСОБА_8 : 7745 грн  у відшкодування матеріальної шкоди; 300000грн  у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн  урахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
		Крім того, постановлено стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 59278,34 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2963,92 грн урахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_8  75294,20 грн урахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3764,71 грн  у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20червня 2016 року приблизно о 21:20, керуючи автомобілем «Peugeot Expert» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі Будки  Кам`янські  Рокитне  Клесів між с. Страшеве та смт. Клесів Сарненського району зі швидкістю неменше 101,1  106,5 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху поза населеним пунктом, яка становить 90 км/год., на заокругленні проїзної частини автодороги вправо по ходу руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно їїоцінив, з моменту виявлення перешкоди для руху у вигляді невстановленого легкового автомобіля, який рухався попереду в попутному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечно йне створить небезпеки для інших учасників руху, і під час виконання маневру обгону цього автомобіля виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 .
		У результаті порушення ОСОБА_6 п. 10.1. Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 та пасажир його автомобіля ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, яківикликали довготривалий розлад здоров`я. 
		Рівненський апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, постановивши рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 70000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а в решті вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення вчастині вирішення цивільного позову й стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою позицію, ОСОБА_6 зазначає про відсутність будь-яких доказів того, що потерпілі зазнали моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, посилається на те, що суд безпідставно стягнув із нього на користь ОСОБА_8 кошти в рахунок відшкодування матеріальних збитків за пошкоджені та втрачені речі, які перебували в автомобілі ВАЗ-21099, атакож витрати на надану потерпілим правову допомогу, яких не підтверджено документально. Засуджений вважає, що суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих, мав зважити на його скрутне матеріальне становище. На думку ОСОБА_6 , апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення івсупереч вимогам статей 404, 419 КПК України не перевірив наведених вапеляційній скарзі доводів та не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу засудженого  без задоволення якнеобґрунтовану.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, про порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з нього на користь потерпілих суми відшкодування моральної таматеріальної шкоди єбезпідставними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чиюридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Крім того, ч. 5 зазначеної норми кримінального процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом заправилами, встановленими зазначеним Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли узв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чибездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини узаподіянні такої шкоди.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чиюридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зкаліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чиблизьких родичів. 
		Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних тадушевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, якімають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції увирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобтовизначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
		За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за те, що він під час керування транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода  зіткнення з автомобілем, в якому перебували водій ОСОБА_8 та пасажир ОСОБА_7 .
		Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яківикликали довготривалий розлад здоров`я. Так, згідно з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми закритого уламкового перелому середньої третини лівого стегна зізміщенням, закритого косого перелому середньої третини правої ключиці зізміщенням, закритого перелому внутрішньої кісточки лівого гомілко-ступеневого суглобу зі зміщенням, множинних різано-рваних ран лівого плеча, передпліччя. Потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правого плеча зі зміщенням, тупої травми грудної клітки, перелому 3-4-5, 7 ребер зліва зі зміщенням, забійної рани середньої третини лівого плеча, множинних синців на спині, післятравматичної нейропатії правого ліктьового нерву, закритого уламкового перелому нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, закритої тупої травми грудної клітки  множинні білатеральні переломи ребер, ускладнені контузією легень і малим лівобічним гемотораксом.
		Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого внезміненій частині погодився й апеляційний суд, дійшов правильного таобґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_6 накористь позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 певної суми відшкодування моральної таматеріальної шкоди, завданої злочином.
		Суди дійшли обґрунтованого висновку, що винні дії ОСОБА_6 , який, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, викликали употерпілих моральні страждання, яких вони зазнали у зв`язку зушкодженням здоров`я.
		Відповідно до позовних вимог завдану моральну шкоду потерпілий ОСОБА_8 оцінив у розмірі 700 000 грн, а потерпілий ОСОБА_7 - в 300000 грн. При цьому позивачі посилались на тривалі фізичні страждання, які вони перенесли тапродовжують відчувати у результаті отриманих при дорожньо-транспортній пригоді травм, хворобливий стан танеможливість унаслідок заподіяних тілесних ушкоджень жити повноцінним життям та заробляти кошти на утримання своїх сімей.
		Задовольнивши частково вимоги позивачів, місцевий суд визначив грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн на користь ОСОБА_7 та300000 грн на користь ОСОБА_8 .
		Зменшуючи розмір цього грошового відшкодування ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд не врахував ряду обставин, які могли вплинути найого рішення. Водночас суд апеляційної інстанції проаналізував ступінь вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, на які посилався позивач, відсутність доказів того, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_7 надалі потребуватиме додаткового обстеження та лікування. Крім цього, апеляційний суд зважив на висновок комісійної судово-медичної експертизи, згідно з яким дозаподіяння наведених вище тілесних ушкоджень ОСОБА_7 страждав на ряд хронічних захворювань, проте їх загострення після дорожньо-транспортної пригоди неперебуває в прямому причинному зв`язку із заподіяними 20 червня 2016 року травмами, а отриманий при травмах емоційний стрес міг незначно вплинути назагальний стан організму ОСОБА_7 , до суттєвого впливу на патологічні процеси в організмі не призвів. З огляду на сукупність наведених обставин апеляційний суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 в 70000 грн.
		Залишаючи незмінним розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 , суд апеляційної інстанції виходив зі стану його здоров`я, тривалості лікування та тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах потерпілого, якіунеможливлюють ведення повноцінного способу життя, а також ступеня впливу наслідків отриманих травм на працездатність потерпілого.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції врахував обставини справи в їх сукупності, надав доводам сторін належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення суми відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 тазалишення її на рівні, визначеному судом першої інстанції, для потерпілого ОСОБА_9 . 
		При цьому всупереч доводам, викладеним у касаційній скарзі ОСОБА_6 , жодних сумнівів у тому, що його винними діями потерпілим було заподіяно моральної шкоди, щополягає в моральних переживаннях і стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, не виникає. Якубачається зматеріалів справи, через отримані травми потерпілі вимушені були перебувати надовготривалому стаціонарному лікуванні, витрачати час та докладати додаткових зусиль для відновлення й організації звичайного способу свого життя, який було порушено внаслідок дій засудженого. Зокрема, ОСОБА_8 підчас лікування переніс хірургічне втручання, не працював та залишився без засобів до існування.
		З огляду на викладене та на характер і обсяг моральних страждань потерпілих, надумку колегії суддів Верховного Суду, визначений апеляційним судом розмір суми відшкодування моральної шкоди кожному з потерпілих відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. 
		Усупереч твердженням ОСОБА_6 , апеляційний суд ретельно перевірив доводи, наведені в його апеляційній скарзі, надав на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивував своє рішення. При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги засудженого. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370,419 КПК України.
		Інші доводи в касаційній скарзі засудженого не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться допереоцінки доказів у справі, що, відповідно, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
		Так, щодо аргументів ОСОБА_6 про те, що розмір завданої потерпілим немайнової шкоди мав визначити експерт під час проведення психологічної експертизи, то вони не узгоджуються зі змістом наведених вище положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.
		Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, на підставі скрутного матеріального становища винного, про що він просить у касаційній скарзі, не узгоджується зприписами ч. 4 ст. 1193 ЦК України.
		Що стосується доводів засудженого про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування ОСОБА_8 матеріальної шкоди за пошкоджені речі, які перебували в його автомобілі, то вони також є необґрунтованими. З вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_9 суми у рахунок відшкодування цих збитків, визначив їх розмір зурахуванням наявних у матеріалах справи даних. Переконливих доводів про недостовірність таких даних у касаційній скарзі ненаведено.
		Рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 коштів у рахунок відшкодування витрат потерпілих, понесених у зв`язку з наданням їм правової допомоги, відповідає вимогам ч. 1ст. 124 КПК України. Розмір витрат підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами, які уклали потерпілі з адвокатами, а також актами виконаних робіт за цими договорами.
		З огляду на вищевикладене та на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає занеобхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року таухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  беззадоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_10   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...