Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/61159/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2020. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.

Номер судового провадження: 2-6205/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/61159/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Бурому Є.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 29-А, код ЄДРПОУ 38920700), про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку, 
		у с т а н о в и в:
		У листопаді 2019 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», просить стягнути суму за договором банківського вкладу у розмірі 15 000,00 доларів США, суму відсотків в розмірі 9 086,30 доларів США, 33 537,60 грн - 3% річних, 130 630,40 грн пені. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.11.2007 р. між нею та відповідачембуло укладено договір № SAMIDN2500070045348 (вклад «Стандарт») на суму 15 000,00 доларів США строком до 19.05.2008 р. із процентною ставкою 8,25 % річних, 25.09.2019 р. звернулася до банку з вимогою про розірвання договору, повернення коштів, нарахованих відсотків, відповіді не отримала.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 р. відкрито провадження у справі, вирішено питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2019 р. задоволено клопотання представника відповідача, вирішено питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» подано відзив на позовну заяву. 
		Позивачем ОСОБА_3 подано відповідь на поданий відзив відповідача.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. 
		Надані суду документи свідчать про те, що 19.11.2007 р. між ОСОБА_3  та Акціонерним товариствомКомерційний банк «ПриватБанк» було укладено договір № SAMIDN2500070045348 (вклад «Стандарт») на суму 15 000,00 доларів США строком до 19.05.2008 р. із процентною ставкою 8,25% річних, на підставі якого ОСОБА_3 внесені в касу відповідача сума у визначеному розмірі, що підтверджується квитанцією (а.с. 7, 8). За умовами укладеного договору позивач має право, зокрема, отримати вклад, нараховані проценти.
		25.09.2019 р. позивач звернулася до відповідача із заявою від 04.09.2019 р. про розірвання депозитного договору, повернення коштів, нарахованих відсотків.
		Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
		Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Згідно ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
		Вкладник за договором банківського вкладу, виходячи з наведеного вище, є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема, у сфері залучення коштів на депозитні рахунки, відповідно, захист його прав споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів», відповідними нормами ЦК України. До відносин банку і вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (Глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не впливає із суті договору банківського вкладу.
		Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно пункту 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 р. за № 1256/8577, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
		Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Згідно пункту 1.2. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 р. за № 1256/8577, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
		Згідно пункту 3.3. цього Положення за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Вимогу про повернення коштів подано ОСОБА_3 установі банку, зобов`язання щодо повернення коштів не виконані.
		У пунктах 52, 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.01.2013 р. у справі «Золотас проти Греції» Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.
		Відповідач, не повертаючи кошти, які належать на праві власності позивачу, порушив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Протоколу № 1, підписаного і ратифікованого Україною. Так, згідно ст. 1 Протоколу № 1 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і та умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Означений принцип закріплено і у ст. 41 Конституції України.
		Суд вбачає, що в порушення таких норм ОСОБА_3 позбавлена права користуватися своїм майном - грошовими коштами, які банк отримав на умовах строковості і платності.
		Згідно ч. 1 ст. 1062 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
		Згідно пункту 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 р. за № 1256/8577, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Суд, враховуючи, що відповідачем взяті на себе договірні зобов`язання за укладеним з ОСОБА_3 договором не виконані, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за договором про депозитний вклад та нараховані відповідно до його умов відсотки, отже з відповідачана користь позивача за договором № SAMIDN2500070045348 (вклад «Стандарт») від 19.11.2007 р. підлягає стягненню сума вкладу у розмірі 15 000,00 доларів США.
		За розрахунком відповідача розрахунок нарахованих відсотків має наступний вид: за період з 19.05.2012 р. по 11.06.2019 р.: 15 000,00 доларів США х 8,25% х 2579 днів/365 днів = 8 743,86 доларів США, за період з 12.06.2019 р. по 01.11.2019 р. 15 000,00 доларів США х 0,01% х 142/365 днів = 0,58 доларів США, загальна сума нарахованих відсотків за договором складає 8 744,44 доларів США. Суд вбачає, що позивачем ОСОБА_3 хоча і подано відповідь на поданий відзив відповідача, втім не викладено своїх міркувань і аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві розрахунків та мотиви їх відхилення, а при розрахунку нарахованих відсотків враховується, зокрема, та обставина, що пунктом 7 договору про депозитний вклад передбачено, що банк після закінчення строку вкладу здійснює нарахування відсотків по ставці «на вимогу» до моменту повернення вкладу, враховується, зокрема, та обставина, що з 04.05.2017 р. відповідно до протоколу комітету управління активами і пасивами від 25.04.2017 р. була встановлена відсоткова ставка по вкладам «до запитання» у розмірі 0,01% річних, отже суд приймає до уваги наведені розрахунки, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума відсотків за договором у розмірі 8 744,44 долари США.
		Щодо стягнення на користь ОСОБА_3 3% річних за ст. 625 ЦК України, то позивач просить стягнути 3% річних за період з 01.11.2016 р. по 01.11.2019 р. у сумі 33 537,60 грн.
		Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
		У разі звернення вкладника до банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу, банк зобов`язаний повернути такий вклад і в подальшому у разі невиконання такого обов`язку, прострочення банку (боржника) виникає саме з дати отримання такої вимоги від вкладника. Отже нарахування 3% річних у зв`язку із нібито невиконання зобов`язань за договором у період з 01.11.2016 р. до дати звернення із заявою про розірвання договору банківського вкладу є безпідставним, оскільки у вказаний період позивач не зверталась із вимогою повернути вклад за договором, а тому у банку не виникав обов`язок повернути такі грошові кошти, що свідчить про відсутність будь-якого прострочення виконання зобов`язання зі сторони банку та безпідставністю застосування ст. 625 ЦК України. Суд, враховуючи викладене, вважає в задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача 33 537,60 грн - 3% річних слід відмовити, оскільки знаходить такі вимоги безпідставними.
		Щодо стягнення на користь ОСОБА_3 пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, то суд вбачає наступне.
		Згідно ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується якщо це встановлено договором або законом.
		Згідно ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 т. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що застосування неустойки (у випадку із позовом ОСОБА_3 - пені) можливо виключно на підставі закону або договору. Втім позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, що не ґрунтується на вимогах закону та договору, позовна заява не містить жодного нормативного обґрунтування можливості стягнення пені у вказаному розмірі. Суд, враховуючи викладене, вважає в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості не передбачено ані договором, ані законом, суд знаходить такі вимоги безпідставними.
		Враховуючи, що при зверненні до суду за захистом своїх прав позивач була звільнена від оплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума у розмірі 10 510,00 грн.
		Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 611, 629, 633, 1058, 1059, 1060, 1061, 1066, 1216, 1228 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 26-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в :
		Позов - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 суму за договором № SAMIDN25000700453228 (Вклад «Стандарт») від 19.11.2007 р. у розмірі 15 000,00 доларів США, суму відсотків за договором № SAMIDN25000700453228 (Вклад «Стандарт») від 19.11.2007 р. у розмірі 8 744,44 доларів США.
		В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави суду судового збору у розмірі 10 510,00 грн.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду».
		Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570)».
		Повний текст рішення суду складено 16.04.2020 р. 
		Суддя                                                         Волкова С.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...