Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1349/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2020. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 14.04.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 квітня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/1349/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
		представників учасників справи:
		позивача - концерну «Міські теплові мережі» (далі - Концерн) - Савел`єв А.А., Камінська О.Є.,
		відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» (далі - Товариство) - Самар Т.Г., Корбут Ю.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 [колегія суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.]
		зі справи № 908/1349/19
		за позовом Концерну до Товариства про визнання договору укладеним.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1.   Концерн звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 14.03.2019 № 340583  (далі - Договір) у редакції, викладеній у позовній заяві (з урахуванням заяви про виправлення недоліків у позовній заяві від 16.08.2019 № 3224/20).
		1.2.   Позов обґрунтовано тим, що Концерн є юридичною особою, яка здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлових приміщень за адресою: м.   Запоріжжя, просп. Моторобудівників, б. 58, приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4, що належать Товариству на праві власності. Система опалення цих приміщень є невід`ємною частиною системи опалення багатоквартирного житлового будинку, в якому вони розташовані. Концерн надіслав на адресу Товариства проект Договору, однак останнє, фактично отримуючи послуги з теплопостачання, ухиляється від його укладення.
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		2.1.   Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 (суддя Топчій   О.А.) позов задоволено з підстав повної доведеності позовних вимог та наявності у запропонованій редакції Договору всіх істотних умов, передбачених для такого виду договорів.
		2.2.   Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зазначене рішення господарського суду Запорізької області скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		2.3. Суд апеляційної інстанції не погодився з позицією місцевого господарського суду щодо обов`язковості укладення сторонами спірного Договору. За висновками апеляційного суду, Товариство не є споживачем послуг з теплопостачання в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 09.11.2017                № 2189-VIII), оскільки воно було відключено попереднім надавачем послуг від системи теплопостачання, про що складено відповідний акт. Апеляційний суд також дійшов висновку про те, що Концерн не здійснює фактичне постачання теплової енергії до нежитлових приміщень Товариства, оскільки система опалення цих приміщень є відокремленою від системи опалення багатоквартирного будинку, в якому вони знаходяться. При цьому судом апеляційної інстанції наголошено на помилковості застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV у зв`язку із втратою ним чинності.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доповнень до неї
		Концерн, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1.   За твердженнями скаржника, судом апеляційної інстанції порушено основні засади господарського судочинства, допущено необ`єктивне дослідження доказів лише на користь відповідача зі справи.
		4.2.  У дослідженні обставин відключення відповідача від системи теплопостачання попереднім надавачем послуг суд апеляційної інстанції не врахував положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 «Про порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», якими дозволено відключення від централізованого опалення лише багатоквартирного будинку в цілому, а не окремих його приміщень. Зазначеними нормативно-правовими актами також передбачено процедуру відключення від централізованого опалення, якої відповідачем не дотримано.
		4.3.  Висновки апеляційного суду щодо відокремленості системи опалення нежитлових приміщень відповідача від системи опалення багатоквартирного будинку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт наявності в цих приміщеннях теплопостачання по стояках та трубопроводах, які проходять через них транзитом та входять до єдиної системи теплопостачання багатоквартирного будинку, підтверджується матеріалами справи. При цьому обставини демонтажу відповідачем нагрівальних елементів не свідчать про припинення теплопостачання до такого приміщення, оскільки відповідач зобов`язаний сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
		4.4.   Застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII є неправомірним, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин вони регулювалися саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, який правомірно застосовано судом першої інстанції у вирішенні цього спору.
		5. Доводи відповідача
		Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення. 
		6.   СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1.   Товариству на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою:             м.   Запоріжжя, просп. Моторобудівників, б. 58, приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Ці приміщення розташовані у багатоквартирному житловому будинку.
		6.2.    Товариством (споживач) та відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ» (теплопостачальна організація) 01.01.2006 було укладено договір на постачання теплової енергії № 1178/06-К до об`єкту споживача за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58.
		6.3. На підставі зазначеного договору та Правил відпуску теплової енергії 26.10.2010 здійснено відключення опалення, про що постачальником теплової енергії складено відповідний акт про відключення опалення. Опалення відключено шляхом від`єднання опалювальних приборів від стояків внутрішньодомової системи та теплоізолювання стояків. Доказів повторного підключення Товариства до мереж матеріали справи не містять.
		6.4. Концерн є юридичною особою, яка відповідно до пункту 2.2 Статуту здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо.
		6.5. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2018 №   204 «Про закріплення на праві господарського відання за Концерном «Міські теплові мережі» майна комунальної власності» Концерну передано мережі теплопостачання за низкою адрес, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд.   58.
		6.6. 13.03.2018 комісією Концерну складено два акти обстеження системи теплоспоживання, які містять взаємовиключну інформацію за результатами перевірки Товариства. Згідно з першим актом (який складено за відсутності представника Товариства) нежитлові приміщення Товариства: розташовані у багатоквартирному житловому будинку; відповідне опалювальне обладнання приєднане до внутрішньобудинкових систем; опалення приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку; опалення подається централізовано. Відповідно до другого акта (складеного за участю представника Товариства) система опалення нежитлових приміщень Товариства є окремою від системи опалення житлового будинку, оскільки має власний елеваторний вузол на якому встановлено лічильник тепла, який врізано (встановлено) до елеватора, через який постачається теплова енергія для житлового будинку.
		6.7.   19.03.2019 Концерн направив на адресу Товариства лист № 758/091 з пропозицією оформити Договір та один примірник повернути на адресу теплопостачальної організації. Разом з листом Товариству було направлено 2 примірники Договору.
		6.8.   Зазначений лист було повернуто Концерну із відміткою поштової організації «За закінченням терміну зберігання», що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		7.1. Господарський кодекс України (далі - ГК України):
		частини друга-четверта, сьома статті 179:
		-   Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори;
		-   укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування;
		-   при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
		-   господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;
		 
		частини перша, друга статті 180:
		-   зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства;
		-   господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;
		 
		стаття 187:
		-   спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору;
		-   день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		7.2. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):
		абзац другий частини третьої статті 6: 
		-   сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами;
		 
		частина перша статті 627:
		-   відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
		 
		частина третя статті 631:
		-   сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення;
		 
		частина перша статті 638:
		-   договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		7.3. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV:
		частина перша статті 19:
		-   відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах;
		пункт 1 частини третьої статті 20:
		-   споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;
		пункт 3 частини третьої статті 21:
		-   виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
		7.4. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»:
		пункт 24:
		-   споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
		пункт 25:
		-   відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
		-   самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		7.5. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»:
		пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень:
		-   касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		7.6. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України; в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою):
		 
		частина перша статті 74:
		-   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
		частина друга статті 76:
		-   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
		-   предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
		частина перша статті 86: 
		-   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
		частини перша та друга статті 300:
		- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		-   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
		пункт 4 частини першої статті 308:
		-   суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
		 
		стаття 312:
		-   суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		8.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в редакції позивача.
		8.2.   Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство не є споживачем послуг з теплопостачання в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 09.11.2017 № 2189-VIII), оскільки воно було відключене попереднім надавачем послуг від системи теплопостачання, про що складено відповідний акт.
		8.3. Однак колегія суддів Касаційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		8.4. Виходячи з положень частини третьої статті 6, статті 627 ЦК України, статті 179 ГК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживача відповідних послуг є обов`язковим у силу закону.
		8.5. Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 (далі - Порядок відключення від 22.11.2005 №4), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
		Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
		Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 було внесено зміни до Порядку відключення від 22.11.2005 № 4, які унеможливили відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють відключення лише будинку в цілому.
		Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 процедури.
		При цьому тип приміщення (житлове / нежитлове) у цьому питанні не має значення, оскільки об`єкти теплопостачання є вбудованими у багатоквартирний будинок, тип вбудованого у багатоквартирний будинок приміщення не впливає на порядок його відключення від мережі централізованого опалення.
		8.6. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається дотримання Товариством при відключенні опалення у належних йому нежитлових приміщеннях, розташованих у багатоквартирному житловому будинку, вимог Порядку відключення від 22.11.2005 № 4. Більше того, з урахуванням змін, внесених до цього Порядку наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, таке відключення 26.10.2010 є неправомірним, оскільки було можливим лише для багатоквартирного житлового будинку в цілому.
		Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, правомірності відключення нежитлових приміщень Товариства від систем опалення не з`ясував, обмежившись лише посиланнями на факт такого відключення, підтверджений актом про відключення від опалення від 26.10.2010,  у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про те, що Товариство не є споживачем відповідних комунальних послуг.
		Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.
		8.7. Як на підстави для відмови в позові суд апеляційної інстанції також послався на те, що Концерн не здійснює фактичне постачання теплової енергії до нежитлових приміщень Товариства, оскільки система опалення цих приміщень є відокремленою від системи опалення багатоквартирного будинку, в якому вони знаходяться.
		Зазначений висновок суду апеляційної інстанції обґрунтовано з посиланням на акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018 (складеного за участю представника Товариства). При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що другий складений у цей же день акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018 є неналежним доказом у справі, оскільки повноваження Концерну на теплопостачання будинку, де знаходиться приміщення Товариства, надані йому на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2018 №204, і на час підписання акта (на 13.03.2018) жодних повноважень для обстеження систем теплопостачання як будинку в цілому, так і мереж Товариства, Концерн не мав.
		Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції зазначених обставин відсутності у Концерну повноважень на обстеження системи теплоспоживання споживачів до 24.04.2018, посилання суду на акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018 (складеного за участю представника Товариства) як на підтвердження обставин відокремленості системи опалення нежитлових приміщень Товариства від системи опалення багатоквартирного будинку є неправомірним.
		Водночас із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що відключення  опалення нежитлових приміщень Товариства 26.10.2010 відбулося шляхом від`єднання опалювальних приборів саме від стояків внутрішньодомової системи опалення, чим підтверджується правова позиція Концерну про те, що система опалення цих приміщень є невід`ємною частиною системи опалення багатоквартирного житлового будинку, в якому вони розташовані.
		8.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог зі справи, суд апеляційної інстанції також вказав на неможливість укладення спірного Договору у запропонованій Концерном редакції, оскільки вона містить положення про поширення його дії на правовідносини між споживачем та теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання, - з 03.05.2018 (пункт 30 проекту Договору). За висновками суду апеляційної інстанції, умови щодо розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.
		Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даною підставою для відмови в позові з огляду на таке.
		Частиною другою статті 187 ГК України передбачено можливість визначення судовим рішенням дня набрання чинності господарським договором, щодо якого судом вирішувався переддоговірний спір.
		Виходячи з положень частини третьої статті 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
		У розгляді спору судами попередніх інстанцій встановлено, що набуття Концерном статусу виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житловому будинку, в якому розміщені нежитлові приміщення Товариства, відбулося 24.04.2018 з прийняттям виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення від 24.04.2018 №   204 «Про закріплення на праві господарського відання за Концерном «Міські теплові мережі» майна комунальної власності».
		Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що законодавством передбачене обов`язкове укладання договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо можливості розповсюдження його дії на правовідносини, які фактично склалися між сторонами до його укладення (з 03.05.2018).
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 зі справи № 910/2793/17, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.
		8.9. Касаційний господарський суд окремо звертає увагу на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, а не приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV у зв`язку із втратою ним чинності.
		Зазначені висновки суду здійснено без врахування положень пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, відповідно до якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3 1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.
		З урахуванням наведеного в регулюванні спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, оскільки положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII на момент виникнення цих правовідносин ще не були введені в дію.
		8.10. Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши обставини того, що нежитлові приміщення Товариства є вбудованими в багатоквартирний житловий будинок і мають єдину систему централізованого опалення з ним, а також те, що запропонований Концерном проект договору містить всі істотні умови, передбачені для даного виду договорів та договір є обов`язковим до укладення сторонами в силу закону, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. 
		Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував, у зв`язку з чим помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		8.11. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу      відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		9.1.  Доводи Концерну про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
		9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Концерну задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
		10. Судові витрати
		Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг мають бути покладені на Товариство.
		Керуючись статтями 300, 308, 312, 315 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.   Касаційну скаргу концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.
		2.   Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи №   908/1349/19 скасувати.
		3.   Рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 зі справи               №   908/1349/19 залишити в силі.
		4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» на користь концерну «Міські теплові мережі» 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                               Б. Львов
		 
		Суддя                                                                                                               І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                               В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...