Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8225/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2020. Зареєстровано: 21.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2020.

Результат оскарження 22.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		21 квітня 2020 року                               м. Київ                                            № 826/8225/17
		     Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рома-М»доДержавної архітектурно - будівельної інспекції України Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування припису №б/н від 08 лютого 2017 року, ОБСТАВИНИ          СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Рома-М» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис №б/н від 08 лютого 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складений головним інспектором будівельного нагляді за діяльністю органу Державного архітектурно - будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Близнюком Л.Л.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового засідання.
		Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року №258 справу №826/8225/17 повторно розподілено на суддю Погрібніченка І.М.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року суддею Погрібніченком І.М. дану справу прийнято до провадження, а її розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного припису та необхідністю його скасування, з підстав того, що перевірка здійснювалася за відсутності уповноваженого представника позивача, а також з перевищенням своїх повноважень службовими особами відповідача. 
		Зокрема, позивач звертає увагу, що відповідачем перевірку здійснено в сфері охорони культурної спадщини, в той час, як відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку перевірок за порушення законодавства про охорону культурної спадщини такими повноваженнями наділено Міністерство культури України, а не органи Державної архітектурно - будівельної інспекції України.
		Також позивач зазначає, що відповідачем приймаючи оскаржуваний припис не було взято до уваги той факт, що на земельній ділянці не ведуться будь-які роботи, що дає підстави вважати, що складення Припису про усунення порушень є безпідставним, а висновки Відповідача про наявність порушення суперечать нормам ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 4. постанови Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», п. 14 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини» та постанова Кабінету Міністрів України № 318 від 13.03.2002 року «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмежень господарської діяльності та території історичних ареалів населених місць», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
		Також відповідач звертає увагу, що згідно п. 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на бульв . Тараса Шевченка, 32, 32-А у Шевченківському районі міста Києва від 09.07.2013 № 11728/0/12-3/009-13, проектна документація підлягала узгодженню з місцевим органом у сфері охорони культурної спадщини і з Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України.
		У той же час, під час проведення посадовою особою Департаменту перевірки за вищезазначеною адресою встановлено, що позивачем проектну документацію не погоджено з уповноваженими органами охорони культурної спадщини.
		А тому, на думку відповідача, при видачі оскаржуваного припису, посадова особа Департаменту діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		ТОВ «Рома-М» подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю, в свою чергу представник відповідача у заперечені на відповідь на відзив просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Відповідно до частини 8   статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України   при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		08 лютого 2017 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві на підставі наказу від 07.02.2017 року № 30, направлення від 07.02.2017 року  та звернення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ТОВ «РОМА-М» (079058, м. Львів, вул. Замарстинівська. 31-А, код ЄДРПОУ 30707102), ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД» (03150. м. Київ, вул. Анрі Барбюса. 28-Б, код ЄДРПОУ 34692645), ТОВ «ТАМ«Ю.Бородкін» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 80, офіс 16, код ЄДРПОУ 22928049) на об`єкті будівництва:  Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32. 32-А у Шевченківському районі м. Києва.
		За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено Акт від 08.02.2017 року № б/н.
		Під час вказаної перевірки контролюючим органом було встановлено, що Державною архітектурно- будівельною інспекцією України замовнику будівництва - ТОВ «РОМА-М» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво офісно - готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштування проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка, 32, 32-А у Шевченківському районі міста Києва» від 24.09.2013 за № ІУ115132670300 (далі - Дозвіл).
		Земельна ділянка 0.1861 га належить ТОВ «Рома-М» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.12.2012 та земельна ділянки розміром - 271 м.кв. належить ТОВ «Рома-М» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.05.2010.
		Містобудівні умови та обмеження видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 09.07.2013 за № 11728/0/12-3/009-13.
		У 2013 році генеральним проектувальником ТОВ «ТАМ «Ю.БОРОДКІН» під керівництвом головного архітектора проекту - ОСОБА_1 розроблено проекту документацію «Будівництво офісно - готельного комплексу з житловими апартаментами, з об`єктами торгівлі, харчування, з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом по бульв. Т. Шевченка, 32, 32-а у Шевченківському районі м. Києва» та отримано від ТОВ «УКРБУДЕКСПЕРТИЗА» експертний звіт щодо розгляду проектної документації від 03.09.2013 за № 3-065-13-ЕП/КО.
		Відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт авторський нагляд здійснює ОСОБА_1 , наказ ТОВ «ТАМ «Ю.БОРОДКІН» від 28.11.2012 N9 15, технічний нагляд здійснює - ОСОБА_2 наказ від 17.07.2013 № б та відповідальним виконавцем робіт на зазначеному вище об`єкті будівництва є ОСОБА_3 , наказ від 12.09.2013 № 39.
		Генеральний підрядник на зазначеному об`єкті будівництва - ТОВ «БК «Інтергал-буд» (далі - Генпідрядник).
		Під час виїзду за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 32, 32-А у Шевченківському районі м. Києва, відповідачем було встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, будівельні роботи не виконувались.
		За результатами перевірки встановлено наступні порушення:
		- замовником не подано повідомлення про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 24.09.2013 № ІУ 115132670300, у зв`язку із зміною авторського нагляду, відповідального виконавця робіт, чим порушено п. 33 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року та ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
		- замовником надано проектну документацію не погоджену з уповноваженими органами охорони культурної спадщини, чим порушено ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 
		- замовником не надано дозвіл від Міністерства культури України проведення земляних робіт на бульв . Т. Шевченка, 32-32А, чим порушено ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
		- на об`єкті будівництва відсутній інформаційний стенд, на якому розміщується інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, відомості про категорію складності об`єкта будівництва, замовника та підрядників. Замовником порушено п. 6 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 29 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011;
		- на будівельному майданчику встановлено паркан у не відповідності з проектом виконання робіт, а саме: не влаштовано козирок над проходами, проїздами та межі паркану не відповідають будівельному генеральному плану ПВР, чим Генпідрядником порушено ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		08 лютого 2017 року стосовно ТОВ «Рома-М» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким від ТОВ «Рома-М» у строк до 10.04.2017 року вимагалося усунути порушення вимог законодавства, встановлених в акті перевірки від 08.02.2017 року № б/н  (п. 29, п. 33 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня . 2011 року, п. 6 ст. 34. ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 26, ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
		08 лютого 2017 року вказані вище протокол та припис відповідача було надіслано на адресу ТОВ «Рома-М» листом за вих. № 10/26-41/0802/02/3, яким одночасно останнього повідомлено про дату, час та розгляд справи про адміністративне правопорушення, встановленого за результатами матеріалів перевірки від 08.02.2017 року.
		Вказаний лист ТОВ «Рома-М» було отримано 16.02.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Незгода позивача з приписом суб`єкта владних повноважень, обумовила ТОВ «Рома-М» на звернення до суду з даним позовом.
		Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		Згідно статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (ч. 2 ст. 41 Закону № 3038-VІ).
		Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону № 3038-VІ управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
		1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
		2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Згідно з пунктом 7 згаданого Положення Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.
		Як встановлено судом, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві є територіальним органом Держархбудінспекції.
		Проведення архітектурно-будівельного контролю регулюється «Порядком  здійснення архітектурно-будівельного контролю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 (надалі Порядок №553) (на момент виникнення спірних правовідносин).
		У відповідності до п. 1, 2 Порядку №553, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 
		1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 
		2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 
		3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва. 
		Державний архітектурно-будівельний контроль на об`єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом ( п.5 Порядку №553).
		За змістом ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VІ посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати у суб`єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки; 11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.
		На одному об`єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб`єктів містобудування.
		Відповідно до п. 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		Підставами для проведення позапланової перевірки є:
		подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
		необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
		виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
		перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю;
		вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;
		звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки. 
		Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
		Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
		У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п. 16 -18 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
		У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
		Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
		Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
		Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.
		Пунктами 19-20, 22 вказаного Порядку передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
		Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Матеріалами справи встановлено, що 22.12.2016 року до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві звернувся заступник Голови Виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом (вих. № 006-2696) про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва на земельній ділянці за адресою: на бульварі Тараса Шевченка. 32, 32-А у Шевченківському районі, шляхом проведення виїзної перевірки.
		07.02.2017 року Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві видано Наказ № 30 «Про проведення позапланової перевірки», яким наказано провести позапланову перевірку на об`єкті будівництва: «Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32. 32-А у Шевченківському районі м. Києва».
		Таким чином, перевірка вказаного об`єкту була здійснена у відповідності до вимог п. 7 Порядку №553.
		Як було встановлено вище, за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32, 32-А у Шевченківському районі м. Києва, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем, як Замовником вказаного будівництва вимог, а саме, зокрема:
		- надано проектну документацію не погоджену з уповноваженими органами охорони культурної спадщини, чим порушено ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 
		- замовником не надано дозвіл від Міністерства культури України проведення земляних робіт на бульв. Т. Шевченка, 32-32А, чим порушено ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		З метою усунення порушення вказаних вище вимог законодавства Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 08.02.2017 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким від ТОВ «Рома-М» у строк до 10.04.2017 року.
		Позивач в протиправність винесення вказаного припису посилається на перевищення відповідачем своїх повноважень під час проведення перевірки та, здійснення її з порушенням встановлених норм чинного законодавства, оскільки на його думку, повноваження щодо перевірки дотримання законодавства в сфері охорони культурної спадщин наділено Міністерство культури України, а не органи Державної архітектурно - будівельної інспекції України.
		Надаючи оцінку спірних правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Статтею 1 цього ж Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.
		Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. 
		Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.
		Частиною другою статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них; надання дозволів на відновлення земляних робіт.
		Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495 (далі - Положення № 495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.
		До повноважень Міністерства культури України згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення № 495 відносяться, зокрема: видача розпоряджень і приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визнання необхідності проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
		Зі змісту наведених правових вбачається, що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.
		Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.
		Таким чином, Мінкультури не здійснює заходів державного контролю, оскільки не наділено повноваженнями перебувати на території будівництва, не здійснює перевірку суб`єкта містобудівної діяльності, а лише вживає охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду та перевірку електронної бази даних.
		У той же час, як було встановлено вище, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, саме органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт в тому числі і щодо охорони культурної спадщини.
		У той же час, за змістом статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект -документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
		У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Згідно зі статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». 
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. 
		При цьому, відповідно до статті 29 вказаного Закону, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
		Згідно Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 року № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за № 912/19650 розділ «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва»; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
		Згідно з п.п. 4.2. 4.3 ДВН А.2.2-3-2012 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на будівництво», проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам будівельних норм та нормативних документів. Проектувальники при розробці проектної документації повинні забезпечувати відповідність проектних рішень архітектурним і містобудівним вимогам, визначеним у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, вихідним даним, вимогам чинних будівельних норм та нормативних документів.
		Відповідно до ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», ДВН А.2.2-3:2-14 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», архітектор, інші проектувальники зобов`язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування та несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даних на проектування вимогам державних стандартів, норм і правил.
		Так, судом встановлено, що 23 вересня 2013 року товариство отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115132670300, виданий Державною архітектурною інспекцією України товариству як замовнику об`єкта «Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32. 32-А у Шевченківському районі м. Києва», код об`єкта 1122.1, клас наслідків СС3.
		Під час процедури отримання дозволу на виконання будівельних робіт Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 липня 2013 року видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на бульварі Тараса Шевченка. 32. 32-А у Шевченківському районі м. Києва для будівництва офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом.
		Зокрема, згідно пункту 12 Містобудівних умов та обмежень «Вимоги щодо охорони культурної спадщини» передбачено такі вимоги: 
		оскільки об`єкт будівництва знаходиться в зоні регулювання забудови І-ї категорії (згідно схеми меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва), необхідно розробити, погодити та затвердити історико-містобудівне обґрунтування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318;
		рекомендовано отримати рекомендації архітектурно-містобудівної ради з питань планування та використання території у межах історичного ареалу і зон охорони пам`яток на виконання вимог ст. 20 Закону України про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI;
		проектну документацію узгодити з місцевим органом у сфері охорони культурної спадщини і з Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України.
		Проектування вести відповідно до чинних керівних архітектурно-містобудівних документів, вимог Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (наказ Міністерства регіонального розпитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16,05.201 І №45), вимог ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських населених пунктів», ДБН В. 1.1.7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», ДБН В.2.2-9-99 «Будівлі і споруди. Громадські будинки та споруди», ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільпих груп населення» та інших.
		До видачі дозволу на виконання будівельних робіт подати затверджену проектну документацію до Департаменту містобудування та архітектури для реєстрації в містобудівному кадастрі (при відповідності містобудівній документації та вихідним даним)».
		Суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.
		Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878.
		Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		Частиною першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
		Частиною першою статті 37-1 цього ж Закону також встановлено, що об`єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.
		Відповідно до статті 53 та статті 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
		Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
		Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
		Відповідно до п. 4 Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №316, археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об`єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.
		Згідно з п. 8, 9 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №318, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
		У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
		Судом встановлено, що позивачем отримано від Інституту археології НАН України Архітектурно-архелогічної експедиції Звіт про науково-архелогічну експертизу Архітектурно-архелогічної експедиції АІ НАНУ на ділянці новобудови на бульварі Тараса Шевченка, 32 у Шевченківському районі міста Києва.
		Також матеріали справи містять Історико-містобудівне обґрунтування на об`єкті: Будівництво офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32. 32-А у Шевченківському районі м. Києва, погодженого начальником ГУ охорони культурної спадщини ОСОБА_4 від 25.12.2017 року.
		У той же час, матеріали справи не містять доказів погодження Міністерством культури України у встановленому порядку історико-містобудівного обґрунтування та проектної документації будівництва офісно-готельного комплексу з житловими апартаментами, об`єктами торгівлі, харчування з влаштуванням проїзду, підземним паркінгом на бульварі Тараса Шевченка. 32, 32-А у Шевченківському районі м. Києва, так само як і видачі дозволів на проведення земляних робіт на вказаному.
		Таким чином, для проведення будівельних робіт позивач мав отримати дозвіл на проведення земляних робіт в порядку ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", що в даному випадку зроблено не було, та не заперечується самим позивачем. 
		З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що будівництво за адресою бульвар Т.Шевченка, 32, 32-а м. Києві ведеться позивачем з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини історико-містобудівного обґрунтування та без дозволу на проведення робіт.
		Частиною 2  статті 2 КАС України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Таким чином, суд приходить до переконання, що припис №б/н від 08 лютого 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил головним інспектором будівельного нагляді за діяльністю органу Державного архітектурно - будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Близнюком Л.Л. прийнято з дотриманням умов, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку із чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
		При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на допущені відповідачем процедурні порушення в частині проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки відповідні дії/бездіяльність Державної архітектурно - будівельної інспекції України Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві не оскаржуються позивачем, а тому не належать до предмету спору у даній справі. 
		Відповідно до положень чч. 1 та 2   ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частинами 1   ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 5   ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм   Закону України «Про судовий збір»   від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
		Керуючись ст.ст.   2,   6,   8,   9,   77,   243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-М» відмовити повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		Суддя                                                                                          І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...