Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/11756/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2020. Зареєстровано: 22.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2020.
Дата набрання законної сили: 01.04.2020
Номер судового провадження: 11-кп/818/72/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220540002456

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №: 641/11756/15-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №:11-кп/818/72/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2 
		Категорія: ст.115 КК України
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 10 2017 року, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України,з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 , 
		визнано винниму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.
		Визначено, що строк покарання ОСОБА_7 слід обчислювати з 17 10 2015 року, зарахувавши до покарання строк тримання під вартою з 17 10 2015 року по 20 06 2017 року, включно, та проводити його з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст.72 КК України
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта для проведенням експертизи в сумі 613 грн. 80 коп.
		 
		Вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України. 
		 
		ОСОБА_7 визнаний винним судом та засуджений за те, що він 17 10 2015 року, близько 20:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин та його сестрою ОСОБА_9 , маючи умисел на спричинення їй смерті, взяв у праву руку побутовий ніж, що знаходився на кухні, та підійшовши до своєї сестри, яка була на той час у приміщенні коридору, наніс їй один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинив колото-різане поранення, що проникає у плевральну порожнину, та супроводжується лівобічним гемопневмотораксом, яке є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя. 
		Після цього, ОСОБА_7 забрав ніж та вийшов з квартири, вважаючи свій умисел доведеним до кінця. Потерпіла ОСОБА_9 , після нанесення їй ножового поранення змогла переміститися до своєї кімнати та викликати швидку. По приїзду працівників медичної допомоги ОСОБА_9 була госпіталізована до медичного закладу ХМКЛШНМД ім. проф. Мещанінова, де їй було надано медичну допомогу. 
		Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі дії, які він вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, але не довів їх до кінця з причин які не залежали від його волі.
		Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (закінчений замах на умисне вбивство).
		 
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий в рамках кваліфікації за ч.1 ст.121, ст.123 КК України. При призначенні покарання до невідбутої частини покарання застосувати положення ст.75 КК України, врахувавши післяінсультний поганий стан здоров`я.
		Свою незгоду з кваліфікацією скоєного обвинувачений обґрунтував тим, що з потерпілою у них давно були неприязні відносини, а злочинні дії щодо останньої він скоїв в стані сильного душевного хвилювання, який виник раптово внаслідок її образ та насильницьких дій, завдавши їй тяжке тілесне ушкодження, в чому він щиро розкаюється (а.с.143). 
		Крім того, обвинуваченим було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких він просив зарахувати йому в строк покарання строк попереднього ув`язнення за ч.5 ст.72 КК України в редакції від 26 11 2015 року, а саме з моменту його затримання до моменту набрання чинності оскаржуваним вироком. Також просив перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України та застосувати щодо нього положення ст.4 ЗУ «Про амністію у 2016 році», звільнивши його від невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі (а.с.163-164).
		 
		На вищевказаний вирок була також подана апеляційна скарга захисником обвинуваченого, в якій вона просила змінити оскаржуваний вирок, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з іспитовим строком.
		 
		В обґрунтування заявлених вимог вказала, що стороною обвинувачення не доведено, що у ОСОБА_7 був умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 , оскільки, як встановлено в ході досудового слідства та в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_7 зарання не готував ніж для нанесення ушкоджень потерпілій, не наносив їй інші удари.
		 
		Крім того, на вищевказаний вирок була також подана апеляційна скарга прокурором, від якої останній в подальшому відмовився, надавши до апеляційного суду відповідну заяву.
		 
		Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг, просили задовольнити їх вимоги у повному обсязі.
		 
		Прокурор просив залишити апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення.
		 
		Потерпіла та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Будь-яких клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи від них не надходило.
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Апеляційні доводиобвинуваченого тазахисника щодонедоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, викладені в апеляційних скаргах, були предметом розгляду у суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого в заподіянні умисного закінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що встановлені судом і детально викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні показаннях обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 , додаткового свідка ОСОБА_12 , а також письмових доказах, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив під час свого допиту в суді першої інстанції, що він визнав факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень та сам факт вчинення ним кримінального діяння, але не згоден з кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Ці докази, надані обвинуваченим, суд належним чином проаналізував, що відобразив у вироку.
		 
		Що стосується доводів апелянтів про те, що обвинувачений не мав умислу на вбивство потерпілої, то суд першої інстанції дав їм належну оцінку, і колегія суддів погоджується з нею, виходячи з наступного.
		 
		Так, виходячи з положень кримінального закону при відмежуванні замаху на умисне вбивство (ст.15, ст.115 КК України) від умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ч.1 ст.121 КК України), необхідно враховувати спрямованість умислу і ставлення винної особи до наслідків свого діяння. Крім того, необхідно брати до уваги, що замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, але такі наслідки не настали з незалежних від неї причин.
		 
		При цьому питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним у цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		 
		Як вбачається з пояснень потерпілої, ініціатором конфлікту був обвинувачений ОСОБА_7 . Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, локалізація ножового поранення, механізм його спричинення  усе це в сукупності свідчить про те, що останній мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7 . Це підтверджується й тим, що ОСОБА_7 використав таке знаряддя злочину (ніж), застосування якого може призвести до смерті людини, та завдав удар ножем в ліву частину грудної клітини  в місцезнаходження життєво важливого органу. Завдавши прицільного удару ножем в грудну клітину зліва, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
		 
		При цьому обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом, тоді як такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
		 
		Додатково про умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_9 свідчить й те, що ОСОБА_7 , після нанесення потерпілій удару ножем, залишив останню на місці події, та, не надавши будь-якої допомоги, вийшов з квартири.
		 
		Разом з тим, відповідно до експертних висновків № 1035-А/15 від 11 11 2015 року та № 1110-А/15 від 11 11 2015 року, малоймовірно, що колото-різане поранення грудної клітини зліва, що проникає у плевральну порожнину, яке супроводжувалося лівобічним гемопневмотораксом, утворилося від випадково нанесеного удару (т.1 а.с.93-94, 95-96).
		 
		Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_7 у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Доводи сторони захисту, на думку колегії суддів, мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційної скарги.
		 
		Достовірність та об`єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, їх належність та допустимість визнана судом.
		 
		Перевіряючи відповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що воно в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону та особі обвинуваченого.
		 
		Як вбачається з вироку суду призначаючи покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції враховано особу винного, який раніше не судимий, неодружений, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебував на обліку з 1998 року по січень 2015 року з діагнозом синдром залежності від алкоголю, знятий обліку у зв`язку з ремісією, за місцем мешкання характеризується негативно, його ставлення до скоєного, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність обтяжуючої покарання обставини  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Разом з тим, ОСОБА_7 вчинено особливо тяжкий злочин, спрямований проти життя та здоров`я особи, при наявності обтяжуючої обставини - в стані алкогольного сп`яніння, що вказує на високий ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляцій обвинуваченого та його захисника про наявність підстав для застосування ст.ст.75,76 КК України.
		 
		Поганий стан здоров`я, про що вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не є підставою для призначення йому більш м`якого покарання.
		 
		Підстав для застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році», виходячи зі змісту положень Закону, колегією суддів не встановлено.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання є необхідним та достатнім в розумінні ст.50 та ст.65 КК України.
		 
		На переконання колегії суддів суд першої інстанції повно всебічно, об`єктивно та неупереджено розглянув матеріали кримінального провадження при цьому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
		 
		Будь-яких порушень вимог закону, які б давали підстави для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		 
		Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_7 положень ч.5 ст.72 КК України, колегія виходить з наступного.
		 
		Враховуючи, що злочин ОСОБА_7 скоєно 17 10 2015 року, під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII.
		 
		Відповідно строк попереднього ув`язнення з моменту затримання  17 10 2015 року до набрання вироком законної сили після його перегляду апеляційним судом 15 03 2018 року (т.2 а.с.170-172), а також з дня набрання законної сили постанови Верховного Суду про скасування ухвали апеляційного суду  28 02 2019 року по день проголошення ухвали апеляційним судом після нового розгляду, підлягає зарахуванню засудженому ОСОБА_7 з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
		Строк відбування ОСОБА_7 покарання в період з 16 03 2018 року по 27 02 2019 року слід зарахувати засудженому із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі. 
		 
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 10 2017 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін. 
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника, - залишити без задоволення.
		 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону України №838- VIII від 26 11 2015 року, зарахувати засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення:
		з « 17 » жовтня 2015 року по « 15 » березня 2018 року, а також
		з « 28 » лютого 2019 року по « 01 » квітня 2020 року, включно,
		із розрахунку, що: - один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
		 
		Строк відбування ОСОБА_7 покарання в період з 16 березня 2018 року по 27 лютого 2019 року зарахувати засудженому із розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		 
		Судді:
		 
		____________ ______________ _____________ 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...