Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 328/2433/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: 61-16140ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 квітня 2020року
		м. Київ
		 
		справа № 328/2433/18
		провадження № 61-16140св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,                Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач-відповідач - Орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області,
		відповідач-позивач -  ОСОБА_1 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1  на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 березня 2019 року у складі судді Курдюкова В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2018 року Орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Орган опіки та пікліування Токмацької РДА) звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Служба у справах дітей Токмацької РДА), про відібрання дитини без позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів. 
		В обгрунтування позову посилався на те, що  ОСОБА_1  є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання своєї малолітньої доньки. Згідно інформації Токмацького районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 29 серпня 2018 року № 192 родина відповідача перебуває на обліку центру.
		Під час проведення рейду 04 вересня 2018 року на території м. Молочанськ обстежено житлово-побутові умови проживання відповідача та встановлено наступне: будинок на праві користування, умови проживання в родині незадовільні, помешкання потребує ремонту, в кімнатах брудно, сморід. Дитина станом на 01 вересня 2018 року не приступила до навчання, складає враження ізольованої дитини, волосся пофарбоване в оранжево-рожевий колір, є педикульоз. Відповідач вчинила сварку, була в істеричному та агресивному стані, виникла безпосередня загроза життю та здоров`ю дитини.
		Відповідач має захворювання, зарекомендувала себе з негативної сторони, не приділяє уваги вихованню дитини, не створила належних умов для її проживання, виховання та морального розвитку, не створює умов для отримання нею освіти та розвитку додаткових здібностей, що стало суперечити інтересам дитини, негативно впливає на стан розвитку дитини. 
		Протягом дев`яти років ОСОБА_3 повністю відмежована матір`ю від соціуму та знаходиться в психотравмуючій обстановці. Крім того, дитина часто знаходиться на самоті в антисанітарному будинку. Не маючи належного дотримання режиму дня, ОСОБА_3 перебуває в обстановці, яка загрожує її здоров`ю та життю. 
		Позивач зазначав, що дівчинка має повне право на повноцінне харчування, збагачене вітамінами, правильний режим дня, обов`язкове перебування на свіжому повітрі, певний фізичний розвиток, доступ до культурних та інших духовних цінностей, створення умов для отримання нею освіти та розвитку додаткових здібностей.
		04 вересня 2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації прийнято рішення про негайне вилучення малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача у зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дитини. У цей же день на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації, дитину вилучено у відповідача та поміщено до центральної районної лікарні.
		Розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації                           від 04 вересня 2018 року № 389 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово влаштовано до дитячого закладу на повне державне забезпечення. На даний час дитина тимчасово влаштована до Комунального закладу «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради (далі - КЗ «МирнОЦСПРД» ЗОР).
		Таким чином, позивач просив відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав; стягнути з ОСОБА_1 на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина аліменти на її утримання в розмірі ј частини всіх доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		У грудні 2018 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Органу опіки та піклування Токмацької РДА, третя особа - Служба у справах дітей Токмацької РДА, про повернення дитини та усунення перешкод у її вихованні.
		В обгрунтування зустрічних позовних вимог посилалася на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилась донька ОСОБА_2 , що підтверджує свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Молочанським міськвиконкомом Токмацького району Запорізької області 03 вересня 2009 року. Вони проживають разом з донькою за місцем їхньої реєстрації у матері позивача ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 .
		Вона є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи та має постійний щомісячний дохід у вигляді пенсії, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на одну дитину одиноким матерям.
		З часу народження дитини вона піклувалася про неї, стан здоров`я, розвиток, здійснювала належне виховання, купувала їжу, ліки, одяг, взуття, іграшки, книжки та інші речі, які необхідні дочці для її належного розвитку. Дочка ходила до дитячого садка «Ромашка» та «Топольок» у місті Молочанську Токмацького району Запорізької області.
		ОСОБА_1 мала плани переїхати з дочкою до м. Бердянськ Запорізької області, оскільки намагалася влаштувати своє життя, знайти роботу та влаштувати дитину до шкільного закладу в місті Бердянську, але восени              2018 року позивач вирішила залишитись проживати разом з дитиною в місті Молочанську та влаштувати дитину в навчальний заклад ЗОШ № 2.
		Але в вересні 2018 року приїхали представники органу опіки та піклування Токмацької РДА разом з поліцією та незаконно і безпідставно відібрали у позивача дочку ОСОБА_5 , посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх батьківських обов`язків.
		З того часу, позивач не має змоги бачитися та спілкуватися з дитиною, оскільки під час відвідування її в КЗ «МирнОЦСПРД» ЗОР, коли приїжджає до дитини позивачу повідомляють, що дитина знаходиться на лікуванні в інфекційному відділенні, оскільки захворіла на простудне захворювання.
		За час проживання дитини з матір`ю вона майже не хворіла та росла здоровою дівчинкою, і лише після відібрання дитини її стан здоров`я різко погіршився та вона постійно хворіє та перебуває в інфекційному відділенні на лікуванні.
		Всі намагання матері з моменту їхнього розлучення повернути дитину додому та мирним шляхом врегулювати спір не призвели до вирішення питання, оскільки створені такі обставини, через які позивач не може нормально зустрічатися з дочкою та забрати її з собою додому.
		ОСОБА_1 бажає виконувати свій материнський обов`язок в повній мірі, хоче брати участь у вихованні дитини, має велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, проявляти свою материнську любов особисто. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що її спілкування з дитиною спричинить шкоду дочці не існує.
		Таким чином, мати зобов`язана брати участь у вихованні своєї дитини і має право на особисте проживання та спілкування з дочкою, а відповідач та інші особи не мають права перешкоджати їй проживати разом, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. 
		Вважає, що відповідач порушує її права та права малолітньої дитини ОСОБА_6 , відібравши дитину у неї. Мати має всі необхідні умови для проживання дитини. Дочка буде забезпечена всім необхідним, продуктами харчування, окремою обладнаною для дитини кімнатою.
		Посилаючись на зазначені обставини просила, повернути малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в                                     КЗ «МирнОЦСПРД» ЗОР, її матері ОСОБА_1 для подальшого спільного проживання, виховання та утримання та допустити негайне виконання рішення суду щодо повернення дитини матері.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 березня                  2019 року позов Органу опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області задоволено повністю; відібрано малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав; стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 вересня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що   ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання своєї малолітньої дочки, будь-яких перешкод для виконання нею своїх обов`язків не чинилось. Крім того, суд виходив з того, що дитина тривалий час не відвідувала дошкільні та шкільні дитячі заклади. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 березня 2019 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції грунтуються на вимогах закону. Апеляційний суд зазначив, що те, що дитина до 10 річного віку не почала отримувати обов`язкову середню освіту без будь-яких поважних причин, свідчить про неналежне виховання дитини, а неотримання відповідних знань та навичок зумовлює відставання дитини у розвитку. Суд вважав, що намір переїхати на інше місце проживання та лише після цього почати навчання, не є підставою для позбавлення дитини освіти, до того ж указані обставини не підтверджені жодними доказами.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,                            представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про відібрання дитини, оскільки посилання на те, що ОСОБА_1 ухиляється від батьківських обов`язків не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що відносно ОСОБА_1 жодного разу не складалися протоколи про невиконання нею батьківських обов`язків, вона не притягалася до адміністративної відповідальності за такі порушення, компетентними органами не складалися акти про неналежне виховання дитини, яке становить небезпеку для здоров`я та нормального розвитку дитини. 
		Крім того, суд першої інстанції, безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн, незважаючи на те, що вона є інвалідом ІІ групи. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не виправив цей недолік.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У жовтні 2019 року орган опіки та пікліування Токмацької РДА  подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні позову                      ОСОБА_1 , оскільки мати ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, а за час перебування дочки у дитячому закладі відвідала її кілька разів. Зазначає, що мати не усвідомлює необхідність отримання дитиною освіти.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		Указана справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу № 328/2433/18 призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Молочанським міськвиконкомом Токмацького району Запорізької області 08 вересня 2009 року.
		Згідно з інформацією, наданою Токмацьким районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 29 серпня 2018 року № 192 родина відповідача перебуває на обліку центру.
		Під час проведення рейду на території м. Молочанськ, а саме - 04 вересня                2018 року обстежено житлово-побутові умови проживання відповідача.                      В ході обстеження встановлено наступне: будинок знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , умови проживання в родині незадовільні, помешкання потребує ремонту, в кімнатах брудно, сморід. Дитина станом на 04 вересня                2018 року не приступила до навчання, складає враження ізольованої дитини, волосся пофарбоване в оранжево-рожевий колір, є педикульоз. Відповідач вчинила сварку, була в істеричному та агресивному стані. Виникла безпосередня загроза життю та здоров`ю дитини.
		04 вересня 2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації прийняте рішення про негайне вилучення малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача у зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дитини.
		Розпорядженням голови Токмацької райдержадміністрації від 04 вересня                 2018 року № 389 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до дитячого закладу на повне державне забезпечення до                                 КЗ «МирнОЦСПРД» ЗОР. 
		Згідно довідки Мирненської загальноосвітньої школи I-III ступенів Мелітопольської районної ради Запорізької області від 10 жовтня 2018 року                  № 13 ОСОБА_2 навчається в 1 класі денної форми навчання Мирненської загальноосвітньої школи І-III ступенів. Згідно висновку від 09 жовтня 2018  року про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, малолітня ОСОБА_2 має інші розлади психологічного розвитку.
		З наданих суду документів дохід сім`ї ОСОБА_1 на момент відібрання дитини у вересні 2018 року складався з її пенсії 1 452,00 грн, пенсії її матері                      1 552,38 грн, допомоги малозабезпеченій сім`ї 2 477,96 грн, та допомоги одиноким матерям 592,89 грн, що загалом складало 6 075,23 грн на місяць.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
		Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
		Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.
		Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок. 
		Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України  мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
		Ухвалюючи рішення про відібрання малолітньої дитини від відповідача, суди виходили із доведеності факту умисного ухилення з боку відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дитини та безпосередньою загрозою життю та здоров`ю дитини. 
		Колегія суддів погоджується з висновком судів про відібрання дитини, оскільки така міра найбільше відповідає інтересам дитини.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що висновки судів є безпідставними, оскільки вона не ухиляється від батьківських обов`язків, відносно неї жодного разу не складалися протоколи про невиконання нею батьківських обов`язків, вона не притягувалася до адміністративної відповідальності за такі порушення, компетентними органами не складалися акти про неналежне виховання дитини, яке становить небезпеку для здоров`я та нормального розвитку дитини. 
		Слід зазначити, що судами установлено свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, було установлено, що станом на 04 вересня 2018 року 10-річна дитина не приступила до навчання, не почала отримувати обов`язкову середню освіту без будь-яких поважних причин, ніколи не відвідувала школу, що свідчить про неналежне виховання дитини, оскільки неотримання відповідних знань та навичок зумовлює відставання дитини у розвитку.
		Лише після відібрання дитини та поміщення її в спеціальний заклад, дитина почала навчання.
		Причини, з яких мати дитини ухилялася від надання дитині освіти та належних умов розвитку та виховання, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали неповажними, оскільки намір переїхати на інше місце проживання та лише після цього почати навчання, не є підставою для позбавлення дитини освіти, до того ж і сам намір на наявність будь-яких можливостей для переїзду не підтверджений жодними доказами.
		При цьому мати дитини не зазначає про наявність будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків.
		Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову органу опіки та піклування про відібрання дитини без позбавлення матері батьківських прав і стягнення аліментів та відмову у задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_1 щодо повернення дитини. Отже судові рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.
		Слід зазначити, що ОСОБА_1 від якої відібрана дитина, не втрачає щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Мати не позбавлена права звернутися до суду з вимогою про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , посилалася на те, що суд першої інстанції, безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн, незважаючи на те, що вона є інвалідом ІІ групи. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не виправив цей недолік.
		Суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги з огляду на таке.
		Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, інвалідність установлено безстроково.
		Таким чином, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи, тому передчасним є висновок суду про стягнення з неї судового збору на користь держави. 
		Отже рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного суду у частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору підлягає скасуванню.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 768,40 грн підлягає скасуванню.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу у частині вирішення позову та зустрічного позову залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 березня                  2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 рокув частині стягнення з  ОСОБА_1  на користь держави судового збору в розмірі 768,40 грн скасувати.
		В решті рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 березня                  2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. О. Кузнєцов
		 
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Жданова
		 
		 
		                                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		 
		                                                                                                            В. А. Стрільчук
		 
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...