Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/14040/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2020. Зареєстровано: 23.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2020.

Номер судового провадження: 2-8592/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/14040/20-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 квітня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Вовк С.В.,
		за участі секретаря судових засідань Брачун О.О.,
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		відповідача ОСОБА_3 
		представника відповідача ОСОБА_4 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та виконання зобов`язання в натурі,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позиція сторін у справі
		В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину, а саме договору зберігання, укладеного між ними, дійсним та зобов`язання повернути майно.
		Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 23 грудня 2019 року Позивач передав на зберігання Відповідачу грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро (надалі - готівка) без оформлення правочину у будь-якій письмовій формі (без укладення договору зберігання у письмовій формі).
		Сторони є близькими особами, зокрема, Позивач є чоловіком доньки Відповідача (зятем). Враховуючи вказаний факт (суб`єктивні обставини), між Відповідачем та Позивачем не виникало необхідності у формалізації вказаної передачі готівки (правочину) у будь-який із можливих способів, зокрема, укладення письмового договору (зберігання чи позики), або видачі письмової розписки, що може підтверджувати дотримання письмової форми укладення вказаного договору.
		Готівка передавалась Позивачем Відповідачу з метою збереження готівки на період відсутності Позивача разом із дружиною у місті (під час новорічних світ) до їх повернення у надійному та безпечному місці під охороною, що Відповідачем могло бути забезпечено.
		У позовній заяві Позивач зазначає, що єдиною метою, з якою готівка передавалась Відповідачу, було її збереження на період відсутності Позивача разом із дружиною у місті (під час новорічних світ) до їх повернення в охоронюваному місці, яке Відповідач міг забезпечити з огляду на технічну оснащеність житла сейфом та охоронюваною територією помешкання. Отже, передача готівки здійснювалась з метою забезпечення її схоронності та збереження на період відсутності Позивача за межами міста. Після повернення Позивача Відповідач мав повернути готівку на першу вимогу.
		Стосовно походження та приналежності готівкових коштів, переданих на зберігання, Позивач зазначає, що ним як фізичною особою-підприємцем отримано сукупний дохід за 2016-2019 роки у розмірі, що перевищує в рази суму, передану на зберігання Відповідачу, в гривневому еквіваленті. Позивач зазначає, що грошові кошти в іноземній валюті були ним накопиченні протягом тривалого часу 2017-2019 року шляхом обміну готівки в гривні, яка була знята з банківських рахунків, на долари та євро.
		Позивач вказує, що обмін гривні в готівковій формі на долари США в готівковій формі та Євро в готівковій формі здійснювались ним протягом усього періоду з моменту зняття готівкових коштів, тобто з вересня 2017 року і до моменту передачі готівкових коштів Відповідачу на зберігання 23.12.2019 року, поступово з метою накопичення валютних цінностей, зокрема в доларах США та Євро із дотриманням законодавства України в сфері валютно-обмінних операцій без обов`язку збереження розрахункових документів, чек/квитанцій про здійснення валютних операцій та оформлення розрахункових документів, чеків/квитанцій без зазначення даних клієнта.
		Підтвердженням того, що готівка, передана на зберігання Відповідачу, є саме власністю Позивача, а не власністю Відповідача, Позивач вказує той факт, що приналежність готівки у такому обсязі Відповідачу на праві власності виключається, оскільки у листопаді Відповідачем було внесено власними коштами лише частину застави у розмірі 4 000 000 гривень (від призначеної судом застави у розмірі 90 млн. грн.), єдиним офіційним джерелом доходу Відповідача була і залишається заробітна плата народного депутата, жодних дивідендів, процентів, позик, дарунків Відповідач у період з листопада по 23 грудня 2019 року не отримував.
		На першу вимогу Позивача повернути готівку Відповідачем не виконано свого зобов`язання, що і слугувало підставою для звернення до суду із позовною заявою. 
		Відповідач визнав обставини, викладені у позовній заяві, підтвердив факт отримання від Позивача готівки та її кількості, не заперечував про ти факту наявності у нього зобов`язань щодо її повернення Позивачу, пояснив, що у зв`язку із вилученням саме цих коштів під час обшуку, повернути їх на першу вимогу не зміг. Відповідач повідомив суду також, що на момент отримання від Позивача готівки будь-яких джерел доходу, які могли би свідчити про можливість накопичити ним таку суму готівки на той час, немає. Відповідач зазначив, що готівка, вилучена 27.12.2019 року під час обшуку, здійснюваного детективами НАБУ в рамках кримінального провадження №52019000000000348 від 24.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , не була його власністю, а була і є власністю Позивача, яку він зобов`язаний повернути Позивачу.
		Відповідач позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
		В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову не заперечували, визнали обставини, наведені у позовній заяві.
		Процесуальні дії
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (частина третя статті 200 ЦПК України).
		Фактичні обставини справи
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		23 грудня 2019 року Позивач передав на зберігання Відповідачу грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро (надалі - готівка).
		Готівка, передана Позивачем, зберігалась Відповідачем у будинку за адерсою: АДРЕСА_1 , в сейфі.
		Готівка, передана Відповідачу на зберігання, не могла належати Відповідачу, а належала Позивачу, що підтверджується матеріалами у справі та показаннями сторін.
		27.12.2019 року готівка, передана Відповідачу на зберігання Позивачем, була вилучена під час обшуку здійснюваного детективами НАБУ в рамках кримінального провадження №52019000000000348 від 24.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 .
		05.01.2020 року на усну вимогу Позивача Відповідачем не було повернуто готівку, передану йому на зберігання, що, як вважає Позивач, свідчить про порушення зобов`язань за укладеним договором зберігання між Позивачем та Відповідачем.
		Позиція суду та оцінка аргументів сторін
		Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі
		Правовідносини, що склались між Позивачем та Відповідачем, за своєю суттю є правовідносинами із зберігання, що регулюються положеннями Цивільного кодексу України. 
		За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
		Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
		Зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.
		Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
		Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.
		Відповідно до статті 937 ЦК України, Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
		Відповідно до статті 208 ЦК України, У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
		Відповідно до статті 206 ЦК України, Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
		Відповідно до статті 204 ЦК України, Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до статті 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до статті 218 ЦК України, Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
		Як вже зазначалось, раніше Відповідачем не заперечувався факт виникнення між ним на Позивачем саме правовідносин зберігання готівки, отже, Відповідач не піддає сумніву факт укладення із Позивачем договору зберігання, проте в усній формі, тобто фактично не оспорює та не вважає недійсним правочин у зв`язку із недотриманням Сторонами вимог щодо письмової форми договору зберігання. Між Позивачем та Відповідачем станом на дату звернення до суду із даним позовом відсутній будь-який спір щодо дійсності правочину, укладеного Сторонами 23.12.2019 року при передачі готівки на зберігання, що, відповідно до положень цивільного законодавства, свідчить про дійсність договору зберігання без дотримання письмової форми його укладення, адже законом не встановлено недійсності (нікчемності) договору зберігання у разі недотримання його письмової форми.
		Отже, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір зберігання грошових коштів в усній формі, що є дійсним, на безоплатній основі на невстановлений строк зберігання, до пред`явлення Позивачем вимоги про повернення грошових коштів.
		Відповідно до статті 509 ЦК України, Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до статті 525 ЦК України, Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 ЦК України, Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Відповідно до статті 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.
		Таким чином, порушення зберігачем свого зобов`язання за договором зберігання полягатиме у не повернені речі (речей) на першу вимогу поклажодавця. 
		Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Разом з тим із положень чинного законодавства не вбачається, що за наявності договірних відносин їх учасник, чи інша особа, як то прокурор, можуть припиняти їх поза передбаченою законодавством процедурою.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Зокрема у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Крім того, у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 зі справи №916/5073/15.
		З матеріалів наданих суду вбачається, що Відповідачем визнається факт укладення із Позивачем договору зберігання в усній формі безстроково. Зокрема, це підтверджується показаннями Відповідача при розгляді Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (апеляційне провадження №11-сс/991/100/20) апеляційної скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020 року про відмову у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт готівки, що була вилучена в ході обшуку 27.12.2019 року у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснюваного детективами НАБУ в рамках кримінального провадження №52019000000000348 від 24.04.2019 (справа №991/908/19).
		Відповідачем визнаються факти: 1) отримання від Позивача готівки у відповідному обсязі 23.12.2019 року; 2) передачі Позивачем Відповідачу готівки на умовах зберігання; 3) зберігання отриманої Відповідачем готівки, що належить на праві власності Позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 , в сейфі ; 4 ) зобов`язання Відповідача повернути готівку, отриману від Позивача 23.12.2019 року та що зберігалась у сейфі в приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 районну Львівської області, на першу вимогу Позивача.
		Відповідно до поданих Позивачем податкових декларацій Позивача на підтвердження сукупним доходом Позивача, як фізичної особи-підприємця, за 2016 - 2019 роки, відповідно до виписок з банку про видачу грошових коштів з банківського рахунку Позивача у період з 01.09.2017 року по 25.02.2020 року, що підтверджує зняттям з банківського рахунку Позивачем грошових коштів (готівки) у період з вересня 2017 року по лютий 2020 року, враховуючи показання Відповідача, що не заперечує факту отримання готівкових коштів на зберігання від Позивача, суд доходить до висновку, що Позивач міг передати на зберігання Відповідачу власні готівкові кошти у зазначеній сумі, що належали йому на праві власності.
		Передані 23 грудня 2019 року Позивачем на зберігання Відповідачу грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро, що належали Позивачу, підлягають поверненню йому на першу вимогу Відповідачем відповідно до укладеного між договору зберігання в усній формі.
		Відповідачем не було виконано свого обов`язку із повернення готівки, що належить Позивачу, на першу вимогу Позивача, у зв`язку із тим що 27.12.2019 року саме ці готівкові кошти було вилучено під час обшуку.
		Відповідачем було визнано позов шляхом подання відповідної заяви та надано пояснення, відповідно до яких обставини і факти вчинення правочину із Позивачем ним визнаються, а проти задоволення позовних вимог не заперечує.
		За приписами частин першої, четвертої статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що визнання Відповідачем позову за наявних в матеріалах справи доказів не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб.
		За вказаних обставин, суд вважає, що законні права та інтереси Позивача порушенні та підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволенню позовних вимог у повному обсязі.
		Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ) про визнання правочину дійсним та виконання зобов`язання в натурі - задовольнити.
		Визнати дійсним правочин - договір зберігання грошових коштів у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро - укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 грудня 2019 року.
		Зобов`язати ОСОБА_3 - зберігача за договором зберігання від 23.12.2019року - повернути ОСОБА_1 - поклажедавцю за договором зберігання від 23.12.2019 року - майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти у готівковій формі у розмірі 102 000 (сто дві тисячі) Євро (768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро), які було передано ОСОБА_1 ОСОБА_3 23.12.2019року на зберігання.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
		Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                                                                С.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...