Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/901/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2020. Зареєстровано: 25.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: П/140/911/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2020 року   ЛуцькСправа № 140/901/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Денисюка Р.С., 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, третя особа) області про зобов`язання відповідача вчинити дії передбачені ст.36 Кодексу законів про працю України, ст.22 Закону України «Про державну службу», а саме запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду в органах ДПС України.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 32).
		Вказаний позов мотивовано тим, що позивач на підставі наказу ДФC від 18.07.2017 N499-о призначена на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області, де і працює на даний час. Наказом ДФC України №7-рг від 31.07.2019 року «Про реорганізацію головних управлінь ДФC в областях та м. Києві» розпочато реорганізацію головних управлінь ДФC в областях та м. Києві відповідно до п.2 постанови KMУ від 19 червня 2019 року №537 «Пpo yтвopeння тepитopiaльниx opгaнiв Дepжaвнoї пoдaткoвoї cлyжби».
		Головне управління ДПС у Волинській області розпочало свою діяльність наказом ГУ ДПC у Волинській області № 10 від 29 серпня 2019 року «Про початок діяльності Головного управління ДПC у Волинській області».
		Наказом ДФC України №2054-о від 18 грудня 2019 року затверджено висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії «Б» і «B» y 2019 році. Згідно цих висновків,  діяльність позивача оцінено як «Відмінна».
		ГУ ДПC у Волинській області наказом №3 від 15.08.2019 ввeдeнo в дiю  організаційну структуру та штатний розпис, які затверджені ДПС України 14.08.2019. 
		Даною організаційною структурою та штатним розписом передбачено посади трьох заступників начальника ГУ ДПC у Волинській області, з яких заповнено лише одну посаду. Станом на сьогоднішній день залишаються вакантними дві посади заступників начальника ГУ ДПC у Волинській області. 
		02 січня 2020 року наказом №1 ГУ ДПC y Волинській області введено в дію нову організаційну структуру, в якій аналогічно передбачено три посади заступників начальника. 16 січня 2020 року наказом №182 введено в дію новий штатний розпис ГУ ДПC у Волинській області, в якому передбачено аналогічно три посади заступників.
		Організаційна структура та штатний розпис введені в дію з 01 січня 2020 року. Крім того, 12 лютого 2020 року наказом №5 введено дію організаційну структуру ГУ ДФC у Волинській області за якою відсутні посади заступників начальника Головного управління ДФC у Волинській області.
		Відповідно до постанови KMУ від 10 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України»; ДФC реорганізовано шляхом поділу на державну податкову службу України (далі - ДПС) та державну митну службу України (далі -Держмитслужба), які є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої ДФC у відповідник сферах діяльності (далі Постанова КМУ № 1200).
		Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (далі - Порядок №1074).
		Підпунктом 4 пункту 21 Порядку передбачено, що голова комісії з реорганізації забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що е членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.
		Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, реорганізація державного органу. Частиною третьою статті 5 даного Закону передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, неврегульованих цим Законом.
		Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КзПП України). Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (частина третя ст. 36 K3пП України).
		KЗпП України встановлено, що звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 допускається, тільки якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України). Так, у разі припинення юридичної особи з визначенням правонаступництва (реорганізація шляхом поділу або приєднання) - її працівники попереджаються про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією. Попередження працівників про наступне вивільнення покладається на голову відповідної комісії з реорганізації, відповідно до визначених наказом ДФC повноважень, a пропонування іншої роботи у разі реорганізації здійснюється керівником органу-правонаступника, як суб`єктом призначення. При цьому, одночасно з попередженням про наступне вивільнення повинна пропонуватися інша робота в органі, якому передаються повноваження та функції органу, що реорганізується.
		Статтею 22 Закону України «Про державну службу» також врегульовані питання  у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу. На даний час ДФС України та ГУ ДФС у Волинській області перебувають в стані ліквідації. 
		B зв`язку з тим, що відбулась реорганізація ДФС України, a ДПС та ДМС є правонаступниками реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності, a в штатному розписі за 2019 рік та на 2020 рік наявні вільні посади заступників начальника ГУ ДПC у Волинській області, a рівнозначну посаду в органах Державної податкової служби України, як цього вимагає чинне законодавство, позивачу запропоновано не було, вона була змушена звернутись до ДПС України та до ГУ ДПC у Волинській області з заявами, в яких просила вирішити питання щодо мого призначення на іншу рівнозначну посаду в органах Державної податкової служби України, відповідно до Закону  України «Про державну службу». На момент подачі позову, заяви позивача розглянуті не були. 
		З врахуванням викладеного, просить позов задовольнити та зобов`язати відповідача вчинити дії передбачені ст.36 Кодексу законів про працю України, ст.22 Закону України «Про державну службу», а саме запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду в органах ДПС України.
		Відповідач у відзиві на позов, позовні вимоги заперечив та зазначив, що Постановою КМ України №1200 yтвopeнo Державну податкову службу України реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 зaтверджено положення про Державну податкову службу України. Та розпорядженням КМ України від 21.08.2019 №682-p пepeдaнo ДПС України функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, a також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
		3гідно з пунктом 2 Постанови КМ України № 1200, ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких е фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до КПК України.
		Частиною першою статті 3 Закону України «Пpo державну службу» № 889-VIII  (далі - Закон № 889-VIII) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 3акону державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу, зокрема, на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		3гідно з частиною другою статті 41 Закону № 889-VIII переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Таким чином, підставою (умовою) для переведення державного службовця у порядку статті 41 Закону № 889-VIII є не лише наявність його згоди, a ще обов`язковість прийнятих рішень щодо такого переведення керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		3вертають увагу, що на момент подання позовної зaяви процес реорганізації ДФC ще не завершено, оскільки остання перебуває в стані припинення.
		Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа мaє право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Проте відповідачем жодним чином не порушено жодних прав, свобод або інтересів ОСОБА_1 та вважають подання такого позову передчасним.
		ГУ ДПС у Волинській області подано пояснення на позов , в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити, враховуючи наступне. На даний час іде процес припинення ГУ ДФС у Волинській області, який не завершено та відповідного запису до реєстру не внесено. Саме на управління покладено обов`язок щодо попередження працівника про наступне вивільнення, який до позивача не був реалізований. Перебування позивача у трудових відносинах з ДФС і передбачає дотримання ним прав та гарантій позивача відповідно до ст.87 Закону України «Про державну службу», включаючи попередження про вивільнення та пропонування вакантної посади.
		Третя особа вважає, що в даному випадку відсутній спір між сторонами, оскільки будь-яких прав позивача суб`єктом владних повноважень не було здійснено. Вважають, що прийняття рішення відносно позивача про запропонування позивачу вакантної посади в ДПС України є передчасним. 
		Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
		Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		Відповідно до частин 1-3 статті 5 даного Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Як встановлено частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
		Пунктом 2 частини 1 статті 41 даного Закону визначено, що  державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		Частиною 2 даної статті визначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
		Абзацом 3 частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
		Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). 
		Судом встановлено, що позивач 20.07.2017 призначена на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області, де і працює по даний час (а.с.24).
		Наказом ДФC України №7-рг від 31.07.2019 року «Про реорганізацію головних управлінь ДФC в областях та м. Києві» розпочато реорганізацію головних управлінь ДФC в областях та м. Києві відповідно до п.2 постанови KMУ від 19 червня 2019 року №537 «Пpo yтвopeння тepитopiaльниx opгaнiв Дepжaвнoї пoдaткoвoї cлyжби» (а.с.17-18).
		Головне управління ДПС у Волинській області розпочало свою діяльність згідно наказу № 10 від 29 серпня 2019 року «Про початок діяльності Головного управління ДПC у Волинській області».
		ГУ ДПC у Волинській області наказом №3 від 15.08.2019 ввeдeнo в дiю організаційну структуру та штатний розпис, які затверджені ДПС України 14.08.2019. 
		Даною організаційного структурою та штатним розписом передбачено посади трьох заступників начальника ГУ ДПC у Волинській області, з яких заповнено лише одну посаду. 
		02 січня 2020 року наказом №1 ГУ ДПC y Волинській області введено в дію нову організаційну структуру, в якій аналогічно передбачено три посади заступників начальника. 16 січня 2020 року наказом №182 введено в дію новий штатний розпис ГУ ДПC у Волинській області, в якому передбачено аналогічно три посади заступників.
		Організаційна структура та штатний розпис введені в дію з 01 січня 2020 року. 
		12 лютого 2020 року наказом №5 введено дію організаційну структуру ГУ ДФC у Волинській області за якою відсутні посади заступників начальника Головного управління ДФC у Волинській області.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач працює на посаді заступника ГУ ДФС у Волинській області, який на даний час перебуває в стані припинення. 
		Відповідно до вищевказаних наказів на даний час створено та затверджено штатну чисельність ГУ ДПС у Волинській області.
		На даний час у новоствореному органі наявні вакантні посади заступників.
		Суд зазначає, що відповідно до вимог законодавства під час реорганізації державного  органу встановлена  відповідна процедура, щодо звільнення працівників, переведення їх на рівнозначні посади.
		У даному випадку повинно бути здійснено попередження працівника органом де він працює про наступне вивільнення,  і лише після цього можна говорити про наступні етапи пов`язанні із проходженням працівником державної служби, а саме пропонування вакантної посади.
		Позивач на даний час працює на займаній посаді і відповідно не була попереджена про наступне вивільнення з органів ДФС, а відтак на даний час не може бути вирішено питання про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії щодо запропонування ОСОБА_1 вакантної посади в органі ДПС, оскільки це є передчасною вимогою.
		Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право. 
		Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи її інтереси, відповідачем не приймалося та не вчинялося. 
		В даному випадку, позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені.
		Отже, суд зазначає, що в разі якщо фактично спору між сторонами не існує, то спірні правовідносини не виникають, а відтак, і право на звернення до суду не може бути реалізоване.
		Крім того, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права у майбутньому.
		При цьому, позивачем не представлено доказів та не наведено фактів того, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом, а тому позовна вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає.
		Позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії - зобов`язати відповідача вчинити дії передбачені ст.36 Кодексу законів про працю України, ст.22 Закону України «Про державну службу», а саме запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду в органах ДПС України.
		Однак, суд зазначає, що для того, щоб зобов`язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.
		Крім того, з приводу заявлених позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до норм чинного законодавства питання прийняття, проходження, та припинення державної служби, переведення працівника віднесено до виключної компетенції відповідного органу де особа працює. Як вже зазначалось вище на даний час будь-яких рішень з приводу припинення державної служби ОСОБА_1 , переведення її на рівнозначну посаду власником не вирішувалося.
		Фактично, заявивши зазначені вимоги позивач просить суд втрутитись безпосередньо у трудові відносини між власником та працівником, та виконати функції державного органу в цих відносинах, що є неприпустимим.
		Суд вирішує спори, що виникли та потягнули за собою певні наслідки для сторін, чого в даному випадку немає.
		Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
		Керуючись статтями 241, 242, частиною третьою статті 243, статтями 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
		 
		Суддя                                                                                                 Р.С. Денисюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...