Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/2124/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 24.04.2020. Зареєстровано: 26.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2020.
Дата набрання законної сили: 21.04.2020
Номер судового провадження: 11-сс/4806/160/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019070000000171

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/2124/20
		 
		 
		Закарпатський апеляційний суд
		 
		   
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н А
		 
		 
		21.04.2020         м. Ужгород
		 
		 
		 
		   Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/4806/160/20 за апеляційною скаргою захисника  адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 03. 2020 . 
		Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшогослідчого вОВС СУГУ НПв Закарпатській ОСОБА_7 про обраннязапобіжного заходуувигляді триманняпід вартоюта обранозапобіжний західу виглядітримання підвартою настрок до 00год.29хв.-27.04.2020 з визначенням застави в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. щодо:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворочево, Перечинського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. 
		Строк тримання ОСОБА_6 під вартою ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання  з 00 год. 29 хв. - 29.02.2020. 
		Цією ж ухвалою у разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, на ОСОБА_6 покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.
		Клопотання слідчий обґрунтував тим, що в провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190700000000171 від 07. 06. 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що  ОСОБА_6 , починаючи з кінця червня 2019 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій за попередньою домовленістю та разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , маючи на меті незаконне збагачення вступили у спільну змову з метою незаконного придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут психотропної 
		 
		-2-
		 
		речовини обіг якої обмежено  «метамфетамін» на території м. Ужгорода, Закарпатської області. Учасники групи, за спільною узгодженістю, з метою недопущення викриття злочинних дій, застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах між учасниками групи вони не називали дійсної назви наркотичних засобів і психотропних речовин, пакунків у яких вони зберігалися та у подальшому збувалися, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, при цьому всі учасники групи за попередньою домовленістю знали про що йде мова. Для досягнення злочинної мети відомої всім співучасникам, члени групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи. Зокрема ОСОБА_6 , всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15. 02. 1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, реалізуючи спільний корисливий умисел, спрямований на збагачення шляхом незаконного збуту психотропної речовини, забезпечував психотропною речовиною «метамфетамін» інших учасників групи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , для подальшого їх продажу іншим особам у роздріб, тим саме збагачувався від вказаної злочинної діяльності.
		Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України. 29. 02. 2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
		Необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обґрунтував необхідністю запобігти ризикам вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також у клопотанні слідчого зазначено, що застосування щодо ОСОБА_6 інших більш м`яких запобіжних заходів, з огляду на тяжкість злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_6 та дані про його особу, не зможе запобігти наведеним вище ризикам.
		В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що  ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховано суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , його роль організатора, постачальника у злочинному угрупуванні та дані про його особу, який має постійне місце проживання та двох неповнолітніх дітей на утриманні, не судимий, а також спосіб життя підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний офіційно не працює, не має постійного джерела доходу та відсутні у такого постійні заробітки, однак під час обшуку проведеного за місцем проживання останнього за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 12 700 грн., 6802 доларів США, 1000 євро, походження яких встановлюється органом досудового розслідування. Зазначені обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, 
		 
		-3-
		 
		сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією підозрюваного ОСОБА_6 від суспільства, буде недостатнім. Виходячи із вимог ч. 5ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважав, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава у максимальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, а тому із врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , його високого ступеня суспільної небезпеки, зумовленого тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної людини, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, врахувавши майновий та сімейний стан підозрюваного, а також роль організатора  постачальника у злочинному угрупуванні, прийшов до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, така повинна становити 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 525 500 грн..
		В апеляційній скарзі захисник  адвокат ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 02.03.2020 скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою, та підлягає скасуванню з допущеними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства. Вказує на те, що слідчий суддя при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 допустив порушення кримінального процесуального закону в частині встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Слідчий суддя умисно не врахував твердження сторони захисту про відсутність у внесеному до суду клопотанні доказів обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, в тому числі вчинення такого у складі організованої групи. Зазначає, що подане до суду клопотання, не містить доведених обставин, які у відповідності до ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню у зазначеному кримінальному провадженні, зокрема: форма вини, мотив і мета вчинення цих кримінальних правопорушень, та інші обставини. Вказує про штучне створення органом досудового розслідування доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та недотримання слідчим суддею вимог ст. ст. 178, 194 КПК України. Захисник також вказує на недоведеність існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказував прокурор та слідчий. Також вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання допустив необ`єктивність та упередженість, не створив умов для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав, прийняв сторону прокурора та слідчого. Вважає, що слідчим суддею не було враховано те, що у ОСОБА_6 має постійне місце проживання, характеристику по місцю проживання позитивно, на утриманні неповнолітні діти, перебування у шлюбі, та інші обставини. Отже, прокурором під час розгляду клопотання не доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя неправильно застосував щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду прокурор, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, причини неявки апеляційному суду не повідомили, заяв 
		 
		-4-
		 
		та клопотань про відкладенню розгляду апеляційної скарги не подавали. Крім того, за змістом ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги захисника  адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з таких підстав. 
		Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
		Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані вст. 178 КПК України.
		   В порядкуст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого 
		 
		-5-
		 
		постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжногозаходу слідчийсуддя зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро:наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюванимкримінального правопорушення;наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених ст.177КПК України,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
		Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №120190700000000171 від 07. 06. 2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. 29.02.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
		Ухвалою слідчого судді від 02.03.2020 за клопотанням слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст.194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна правова оцінка.
		Відповідно до положень ст. ст. 177,183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
		 
		 
		 
		-6-
		 
		Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
		Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п`ять років.
		Як встановив слідчий суддя і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкогозлочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 307 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
		Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
		З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, мотив та спосіб його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
		   Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 колегія суддів зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді. 
		 
		 
		 
		 
		 
		-7-
		 
		Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на підозрюваних та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжувати протиправні діяння чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
		Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої підозри, є безпідставними.
		При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленні волі строком до десяти років з конфіскацією майна. 
		Предметом інкримінованого ОСОБА_6 злочину виступають особливо небезпечні наркотичні засоби. Даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
		Отже, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість злочину, спосіб його вчинення, значна суспільна небезпечність.
		Колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
		 
		 
		 
		-8-
		 
		Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, як помилково про це наполягає сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні.
		Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, доведена слідчим та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
		Відповідно до матеріалів судового провадження, судове слідство знаходиться на початковій стадії, усіх свідків не встановлено, докази у повному обсязі не зібрано. Отже, про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що свідками у вказаному кримінальному провадженні виступають, в тому числі, знайомі підозрюваного, з якими він підтримував стосунки, наркозалежні особи, а тому існує ризик незаконного впливу на свідків кримінального провадження, які під тиском підозрюваного можуть змінити показання, а також можливість впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
		Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість та наявність доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Викладені в ухвалі слідчого судді висновки та доводи сторони захисту про зворотнє, зокрема відсутності у клопотанні слідчого посилання на обставини, які доводять наявність зазначених ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Такі фактичні обставини слідчим викладені та в судовому засіданні прокурором доведені.
		Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку про доведення органом досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків в зазначеному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, а також того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
		При прийнятті рішення апеляційний суд враховує і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
		 
		-9-
		 
		   На підставі ч. 3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбаченихКПК України.
		Відповідно довимог ч.5ст.182КПК Українирозмір заставивизначається утаких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Як убачається із ухвали, визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст.177,178 КПК України, вимогист. 182 КПК Українита позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатисьтим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, зумовленого тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому, а також особи підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для нього.
		На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_6 розмір застави  250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 грн. є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 , обставинами кримінального правопорушення, зокрема його тяжкістю та підвищеною суспільною небезпекою, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. 
		З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Також апеляційний суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст.177,178 КПК України, вимогист.182 КПК Українита позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатисьтим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи підозрюваного ОСОБА_6 , апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя вірно встановив виключність даного випадку, а також те, що застава у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, а тому призначив заставу, у розмірі, що перевищує 
		 
		-10-
		 
		вказані межі, а саме 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 грн., оскільки такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.
		Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.
		Стосовно доводів зазначених у поданій захисником ОСОБА_5 апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_6 , про відсутність в матеріалах провадження даних про наявність у ОСОБА_6 значних матеріальних статків, апеляційний суд звертає увагу на те, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи.
		Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підставдля скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 без задоволення.
		При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		                            П О С Т А Н О В И В :
		   
		апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02. 03. 2020 про обрання щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК Українизапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 525 500 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. - без змін.
		Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...