Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0840/3315/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання.
Надіслано судом: 28.04.2020. Зареєстровано: 28.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2020.
Дата набрання законної сили: 16.04.2020
Номер судового провадження: 852/13030/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 0840/3315/18
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
		 суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Бердянської міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (суддя суду1 інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради, в якому просила:
		- визнати протиправною відмову відповідача від 07.06.2018 року у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на звернення позивача про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем було відмовлено з посиланням на п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, а саме: не подано правовстановлюючі документи на житлове приміщення, до якого здійснюється реєстрація місця проживання фізичної особи. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує права останньої. 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 07.06.2018 у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .Зобов`язано Виконавчий комітет Бердянської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .Присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради.
		В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість та незаконність 
		рішення суду першої інстанції, просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства реєстрації місця проживання можлива лише в житловому будинку, квартирі або в іншому жилому приміщенні, які призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Так, підставою для прийняття спірного рішення стало ненадання позивачем повного пакету документів, який необхідний для реєстрації місця проживання, а саме не подано правовстановлюючи документи на житлове приміщення, до якого здійснюється реєстрація місця проживання фізичної особи. Садовий будинок, в якому фактично позивач хоче здійснити реєстрацію місця проживання, не є житловою будівлею відповідно до п.3.41 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень`та згідно з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2018 року №119764276 вказаний садовий будинок не є об`єктом житлової нерухомості. При цьому, позивачка не зверталася до виконавчого комітету Бердянської міської ради з заявою про переведення садового будинку АДРЕСА_1 обслуговуючий кооператив, у житловий будинок, а тому відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення. 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 
		До зазначеної заяви були додані: квитанція про сплату адміністративного збору, витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 119764276 від 05.04.2018 року про реєстрацію за позивачем права власності на садовий будинок загальною площею 64,7 кв.м., технічний паспорт садового будинку АДРЕСА_2 обслуговуючий кооператив від 23.02.2018 року, довідку СТ «Кабельник» обслуговуючий кооператив № 10 від 24.03.2018 року.
		Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області 07.06.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затвердженихпостановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року № 207, у зв`язку з ненаданням необхідних документів, а саме, правовстановлюючих документів на приміщення, яке має ознаки жилого та розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
		Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, урегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
		Відповідно до абзацу третього та п`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що вільний вибір місця проживання чи перебування  це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
		Місце проживання  це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		Згідно із частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
		Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		Статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
		Як було зазначено раніше, до заяви про реєстрацію місце проживання позивачем було подано наступні документи: квитанція про сплату адміністративного збору, витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 119764276 від 05.04.2018 року про реєстрацію за позивачем права власності на садовий будинок загальною площею 64,7 кв.м., технічний паспорт садового будинку АДРЕСА_2 обслуговуючий кооператив від 23.02.2018 року, довідку СТ «Кабельник» обслуговуючий кооператив № 10 від 24.03.2018 року.
		Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Згідно з частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		Відповідно до статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
		Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
		До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
		Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.
		Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.
		Вказаний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах: № 183/4661/16 (2-а/183/10/17) (адміністративне провадження № К/9901/29587/18) від 21 серпня 2019 року, № 2340/4673/18 (адміністративне провадження № К/9901/18913/19) від 10 жовтня 2019 року.
		Так, з Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2018 року №119764276 та плану садового (дачного будинку) слідує, що позивачза адресою: АДРЕСА_1 обслуговуючий кооператив, має двоповерховий садовий будинок №185, загальною площею 64,7 кв.м. 
		Відповідно до експлікації приміщень до плану садового (дачного) будинку від 23.02.20118р. у вказаному садовому будинку є дві кімнати, кухня, санвузал та інші приміщення, що може свідчити про можливість використання цієї будівлі для проживання у ній людей.
		Відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.
		Житлове законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.
		Законом України від 02 вересня 2014 року № 1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання», Житловий Кодекс Української РСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
		Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321.
		Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.
		Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Наведене вище спростовує твердження відповідача, що реєстрація місця проживання можлива лише в житловому будинку, квартирі або в іншому жилому приміщенні, які призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016р. № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації /знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.
		Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року № 207 є підставами для відмови в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, в матеріалах справи відсутні.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
		Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердянської міської ради - залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий - суддяТ.І. Ясенова 
		 
		 суддяА.В. Суховаров 
		 
		 суддяО.В. Головко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...