Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1050/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення реєстрації податкових накладних.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2020. Зареєстровано: 28.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2020.
Дата набрання законної сили: 27.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/27904/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		27 квітня 2020 року 
		м.Київ
		справа №360/1050/19
		адміністративне провадження №К/9901/27904/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої суддів: Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року (суддя: Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №360/1050/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ОТМ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,                               
		                                                 в с т а н о в и в :
		Товариство з обмеженою відповідальністю  «НВК ОТМ»  (далі -   ТОВ  «НВК ОТМ», позивач) звернулось до суду з позовом до  Головного управління ДФС у Луганській області (далі  - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі -   ДФС України, відповідач 2), предметом розгляду якого визначило правомірність низки рішень ГУ ДФС у Луганській області про відмову в реєстрації податкових накладних та наявність підстав до зобов`язання ДФС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а також обґрунтованість та законність рішень ДФС України про залишення без задоволення скарг ТОВ «НВК ОТМ» на оскаржувані рішення ГУ ДФС у Луганській області.
		Приймаючи вказану позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження по справі  суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність роз`єднання позовних вимог ТОВ «НВК ОТМ» в окремі провадження. Як наслідок, на розгляді та вирішенні у справі №360/1050/19 залишились вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 12.06.2018 №782119/38413778 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 № 8, рішення ДФС України від 21.06.2018  №13396/38413778/2 про залишення без задоволення скарги ТОВ  «НВК ОТМ»  на вищеозначене рішення ГУ ДФС у Луганській області та  зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну датою її фактичного надходження.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 № 8 стало ненадання позивачем разом з поясненнями копій документів щодо придбання товарів, а тому вважає що оскаржуване рішення прийняте Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Окремо звертає увагу суду на помилковість висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав до скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України  від 21.06.2018  №13396/38413778/2, оскільки таке рішення не створює жодних правових наслідків для позивача.
		Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час здійснення поточної господарської діяльності позивачем було укладено договір поставки продукції технологічного призначення з Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНКОМ ТЕХНІКА (далі - ТОВ «НВП ІНКОМ ТЕХНІКА») від 25.08.2016 №25-08-2016П. 
		За фактом першої події, - відвантаження товару, ТОВ «НВК ОТМ» складено та подано до реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 24.05.2018 № 8 на суму ПДВ 1 740.00 грн.
		Відповідно до квитанції від 01.06.2018 № 9107104124 реєстрацію податкової накладної від 24.05.2018 № 8 зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки  податкова накладна відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, внаслідок чого ТОВ «НВК ОТМ» запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		05 червня 2018 року на виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені пояснення за спірною податковою накладною, а також документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «НВП ІНКОМ ТЕХНІКА».
		За результатами розгляду наданих документів ГУ ДФС у Луганській області прийнято рішення від 12.06.2018 № 782119/38413778 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 № 8.
		Підставою до відмови у реєстрації зазначеної податкової накладної слугувало ненадання платником податку копій первинних документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «НВК ОТМ»  оскаржило його в адміністративному порядку, однак рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України  від 21.06.2018 №13396/38413778/2 скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реальність спірних господарських операцій підтверджена належним чином складеними первинними документами, укладення договору між позивачем та ТОВ «НВП ІНКОМ ТЕХНІКА» спрямоване на настання реальних правових наслідків, відповідні господарські операції відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача та його контрагента, а відтак, оскаржуване позивачем рішення ГУ ДФС у Луганській області про відмову в реєстрації спірної податкової накладної є протиправним і підлягає скасуванню, з огляду на що у ДФС України виникає обов`язок зареєструвати спірну податкову накладну в ЄРПН датою її фактичного надходження . Вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 21.06.2018 №13396/38413778/2 про залишення без задоволення скарги ТОВ «НВК ОТМ» суди визнали похідною, тобто такою, що залежить від задоволення основної вимоги про  визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області від 12.06.2018 № 782119/38413778, а тому теж дійшли висновку про необхідність її задоволення.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
		Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю на його вимогу.
		Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
		У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному пунктом 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.
		Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).
		Згідно з пунктом 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
		Відповідно до пункту 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
		Підпунктами 3, 4 пункту 13 Порядку №117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
		Пунктом 14 порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
		Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
		Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку), передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені.
		Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
		На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. 
		Так, відповідно до пункту 1.6. вказаних вище Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
		Аналіз наведених вище положень вказує на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.
		При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а й вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрацію поданої позивачем податкової накладної зупинено через встановлення ризиковості позивача з посиланням на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв. При цьому, контролюючим органом не визначено,  під дію якого саме з критеріїв, що містяться у вказаному підпункті, підпадає позивач та які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій.
		Приймаючи оскаржуване рішення Комісія ГУ ДФС у Луганській області як підставу до відмови в реєстрації спірної податкової накладної також зазначила ненадання платником податку первинних документів.
		Поряд із цим судами попередніх інстанцій встановлено, що на запит податкового органу позивачем було сформовано та подано повний пакет документів, які підтверджують факт укладання договору щодо постачання товарів з ТОВ «НВП ІНКОМ ТЕХНІКА».
		За таких обставин, на переконання Суду, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.
		При цьому колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт  Критеріїв оцінки призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
		Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.   
		В контексті вищенаведеного колегія суддів також зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
		Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 № 8.
		Крім того, суд враховує, що пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, чинного на час виникнення спірних правовідносин,  податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів також погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що задля належного захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну, зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача.  
		Водночас, Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав до скасування рішення ДФС України від 21.06.2018  №13396/38413778/2, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ  «НВК ОТМ», та зазначає наступне.
		Аналіз приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
		Водночас, згідно з частиною першою статті 5 КАС України (в редакції, яка діє на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
		Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.
		Однак, в даному випадку оскаржуване рішення ДФС України від 21.06.2018  №13396/38413778/2 не є юридично значимим для позивача, оскільки  жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення про відмову  в реєстрації податкової накладної від 24.05.2018 № 8.
		Таким чином, рішення ДФС України від 21.06.2018  №13396/38413778/2, прийняте за результатами розгляду скарги ТОВ  «НВК ОТМ», не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
		Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
		Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 21.06.2018 №13396/38413778/2, прийнятого за результатами розгляду скарги ТОВ «НВК ОТМ», з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають. 
		Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                     п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково.
		Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 21.06.2018 №13396/38413778/2 про залишення без задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ОТМ» на рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 12.06.2018 № 782119/38413778 та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуюча суддя:                                                                                               І.Л. Желтобрюх
		Судді:                                                                                                                     О.В. Білоус 
		                                                                                                                               М.Б. Гусак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...