Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/4503/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2020. Зареєстровано: 29.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2020.
Дата набрання законної сили: 29.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/490/324/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017150410000091

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		28.04.2020
		 
		 
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		_____________________________________________________________________________________
		Справа № 490/4503/18
		н\п 1-кп/490/324/2019
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 квітня 2020 року                                             м. Миколаїв
		                                   
		Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
		Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретар  ОСОБА_2 ,
		за участюпрокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		розглянувши відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017150410000091, відомості про яке внесено 21.02.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петрівське, Петрівського району, Кіровоградської області, українця, з середньою освітою, не одруженого,зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровоград від 03.11.2017 р. за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 22.03.2018 року знятий з обліку на підставі ухвали Кіровського райноого суду м. Кіровограда за ст. 2 ЗУ "Про Амністію",
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.09.2016 громадянин ОСОБА_4 уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України.
		Відтак, з 16.09.2016, тобто з моменту укладання контракту, він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.
		Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (теперішня назва військова частина НОМЕР_2 ) яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 №143 від 16.09.2016 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду номера обслуги взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно- штурмового батальйону зазначеної військової частини.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		З моменту видання виконувачем обов`язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
		Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 був зобов`язаний дотримуватися вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Про порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
		05.01.2017 о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилитися від виконання обов`язків з військової служби, без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив територію військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (теперішня назва військова частина НОМЕР_2 ) яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та перебував за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби.
		07.05.2018 о 14 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 добровільно з`явився до військової прокуратури Миколаївського гарнізону та повідомив про себе, як про військовослужбовця який самовільно залишив місце несення служби та виявив бажання продовжити службу.
		Умисні дії  ОСОБА_4 , які виразилися у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, оскільки за сімейними обставинами він у січні 2017 року самовільно залишив територію військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (теперішня назва НОМЕР_2 ) та перебував за місцем фактичного проживання. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, просив його суворо не карати.
		Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст.349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4  діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4  винуватий у його вчиненні, так як він самовільно залишив військову частину, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану,будучи військовослужбовцем (крім строкової служби).
		Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4  є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено. 
		При призначенні покаранняОСОБА_4  суд,відповідно доположень ст.65 ККУкраїнивраховуєступіньтяжкостівчиненогозлочину,якевідповіднодовимогст.12 КК Українивідноситьсядокатегоріїтяжкихзлочинів,данніпроособуобвинуваченого,
		який раніше несудимий, маєпостійне місцемешкання,характеризується посередньо,на облікуу лікаряпсихіатра інарколога неперебуває,а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4  покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку один рік він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
		Крім того, суд вважає необхідним, у зв`язку із звільненням ОСОБА_4  від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлений. 
		Речові докази у справі відсутні.
		Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4  не обирався.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х(трьох)років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4  відвідбуттяпризначеногойомупокаранняувидіпозбавленняволізвипробуванням строкомна 1 (один) рік.
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_4  наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
		Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. 
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		       
		 
		 
		 
		   Суддя:                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...