Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/1354/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: 61-44893ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		28 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 552/1354/18
		провадження № 61-44893св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю за касаційною скаргою   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018  року у складі колегії суддів: Прядкіна О.В., 
		Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,
		 
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Полтавська міська рада,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до  Полтавської міської ради з позовом, у якому просили визнати за ними право власності за набувальною давністю по Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
		Позовна заява мотивована тим, що на підставі ордеру від 26 грудня 1969 року №347, виданого Київською районною радою депутатів м. Полтави 
		ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2   надано право на заселення та реєстрацію в квартирі 
		АДРЕСА_1 .
		У вказаній  квартирі зареєстровані та фактично проживають: сини 
		ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які утримують вказане майно та відкрито й добросовісно користуються ним. 
		Посилаючись на те, що вказаний будинок не прийнято до комунальної власності міста, вони позбавлені можливості у встановленому законом порядку приватизувати квартиру, у якій проживають. 
		Ураховуючи наведе, позивачі просили позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанцій  
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 
		2018 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Місцевий суд указав, що позивачі не набули права власності на спірне житлове приміщення, натомість, за життя первісного квартиронаймача ОСОБА_7 набули право користування спірною квартирою і це право ніким не оспорюється.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018  року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 
		2018 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дослідив докази у справі і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених   статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами положень статті 344 ЦК України. Заявники посилаються на те, що суди не дали належної оцінки тим обставинам, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі, несуть затрати на її утримання, проте не можу зареєструвати за собою  право власності на неї.
		 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи відзиву щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно ордеру №347, виданого 26 грудня 1969 року Київською районною Радою депутатів трудящих м. Полтави, ОСОБА_4 надано право на вселення на реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1 на склад сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 
		ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрований з 16 листопада 1983 року.
		ОСОБА_6 зареєстрований у спірній квартирі з 23 червня 1995 року.
		ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_7 помер.
		Житловий будинок, у якому розташована спірна квартира, перебуває на балансі ТОВ «Укртехреєстр», яке з 27 січня 2017 року перебуває в стані припинення. 
		Позивач ОСОБА_2 з заявою до балансоутримувача про здійснення приватизації займаної квартири не звертався, не вчинив необхідних дій, що регламентовані Законом України «При приватизацію державного житлового фонду».
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У якості правової підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України позивачі посилаються на те, що вони зареєстровані та фактично проживають у спірній квартирі, утримують її та відкрито й добросовісно користуються нею. 
		Позивачі також указували, що вказаний будинок не прийнято до комунальної власності міста, вони позбавлені можливості у встановленому законом порядку приватизувати квартиру, у якій проживають. 
		Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
		Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
		Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.. 
		Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
		За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
		Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.
		Враховуючи, що позивачі не набули права власності на спірне житлове приміщення, натомість, за життя первісного квартиронаймача 
		ОСОБА_7 , який помер   ІНФОРМАЦІЯ_1 , набули право користування спірною квартирою і це право ніким не оспорюється, та приймаючи до уваги, що сам по собі факт користування позивачами даним майном не є підставою для виникнення у них права власності за набувальною давністю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, та відповідно, правильно відмовив у позові. 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018  року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                                                       В. С. Висоцька
		 
		        І. В. Литвиненко
		 
		        І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...