Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/5458/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 30.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/52969/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 квітня 2020 року
		 
		Київ
		справа №820/5458/17
		адміністративне провадження №К/9901/52969/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Білак М. В., Калашнікової О.В.,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
		за адміністративним позовом Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (головуючий суддя: Котеньов О.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Спаскін О.А.), 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
		1.1. визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення камеральної перевірки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року;
		1.2. визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 »;
		1.3. визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2232/5 від 13 липня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
		2. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, порушення контролюючим органом процедури призначення та/або повідомлення суб`єкта перевірки про проведення щодо нього моніторингу реєстраційних дій та камеральної перевірки, про які, як правило, стає відомо коли за результатами такої перевірки контролюючим органом вже вчинено певні дії чи прийнято певні рішення, мають наслідком визнання такої перевірки незаконною, а правових наслідків такої перевірки - недійсними. Оскільки таке порушення допущене відповідачем в межах спірних правовідносин, тому вважає наявними підстави для визнання протиправними дій щодо призначення та проведення спірної перевірки, скасування наказу про проведення перевірки та наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року позов задоволено.
		4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем порушено процедуру призначення та проведення камеральної перевірки реєстраційних дій позивача, а оскаржуваний наказ про проведення камеральної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства.
		5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено з підстав та мотивів задоволення позову, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
		6. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не було в достатній мірі з`ясовано фактичні обставини призначення спірної перевірки державного реєстратора ОСОБА_1, не встановлено наявності або відсутності дійсних нормативних та фактичних підстав для її проведення, не надано оцінки правомірності наказу №2232/5 від 13.07.2017 про блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		ІІІ. Касаційне оскарження
		7. Не погоджуючись з вказаними рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		8. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції, погодився з тим, що до вказаних спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проте дійшов невірного висновку, що скарги, подані ТОВ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ТРЕЙДІНГ» повинні відповідати вимогам ч. 5 ст. 37 вказаного Закону. Скаржник зауважує, що підстави, порядок та строки проведення розгляду скарг, визначені статтями 37 та 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є абсолютно різними, з чим, в свою чергу, погодився й  суд апеляційної інстанції, зазначивши, що статтею 37-1 Закону передбачений особливий порядок розгляду скарг. Відповідач зазначає, що скарги ТОВ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ТРЕЙДІНГ» від 24.04.2017 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (вх. №№ 12958-0-33- 17, 12962-0-33-17, 12965-0-33-17, 12975-0-33-17, 12974-0-33-17, 12973-0-33-17, 12956- 0-33-17, 12967-0-33-17, 12971-0-33-17, 12969-0-33-17 від 05.05.2017) повністю відповідають вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян». Вищевказані скарги були розглянуті відповідачем в порядку ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990. При цьому, на думку скаржника, вимоги ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при розгляді даних скарг не можуть бути застосовані. Отже, відповідач, приймаючи та розглядаючи скарги ТОВ «Сервісний центр Трейдінг» від 24.04.2017 №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
		8.1. Також скаржник зазначає на помилковість тверджень судів попередніх інстанцій щодо недотримання відповідачем приписів п. 7 Порядку контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 при направлення копії наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки позивачу. Пояснив, що у відповідності до вимог вищезазначеного Порядку наказ № 2212/17 від 26.06.2017 було опубліковано на офіційному сайті Міністерства юстиції України, копію даного наказу направлено ОСОБА_1 поштою, простою кореспонденцією, що не заборонено цим Порядком. Строки розміщення на офіційному веб-сайті наказу про проведення перевірки Порядком № 990 не обумовлено, як і не визначено спосіб направлення наказу про проведення перевірки, а отже, такий наказ може бути направлений й простою кореспонденцію. При цьому, належним доказом направлення є супровідний лист до такого наказу.
		8.2. Скаржник зазначає, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що довідка, оформлена за результатами камеральної перевірки не висвітлює мотивів прийняття відповідачем рішення у вигляді наказу про тимчасове блокування доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, вказав, що державним реєстратором ОСОБА_1 28.01.2017, 30.01.2017 та 06.02.2017 здійснено реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру прав записів про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Сервісний центр Трейдінг» на об`єкти нерухомого майна на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі № 922/132/13-г, якою не скасовано ані рішення про державну реєстрацію прав власності за ТОВ «Сервісний центр Трейдінг», ані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності за ТОВ «Сервісний центр Трейдінг» (свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів), ані записів про проведену державну реєстрацію прав власності за ТОВ «Сервісний центр Трейдінг». Позивачем не було здійснено пошук заяв у базі даних заяв за заявами про скасування №№20732351, 20732702, 20736192, 20838752, що призвело до порушення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.12, 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2017 № 1127, п.п.12, 13 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 щодо встановлення черговості розгляду заяв. Попре це, судами попередніх інстанцій взагалі не було надано оцінку вищевказаним порушенням на підставі чого, на думку скаржника, можна дійти до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій погоджуються з вказаним висновком комісії.
		8.3. За результатами проведення камеральної перевірки Приватного нотаріуса, з огляду на виявлені порушення, в порядку статті 37-1 Закону та Порядку № 990, Міністерством юстиції України на підставі довідки комісії було прийнято мотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у формі Наказу 2232/5 від 13.07.2017. При цьому, Закон України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить чітких критеріїв для застосування певних термінів блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому обрання такого терміну є дискреційним правом відповідача. Отже, на думку скаржника, з огляду на порушення, виявлені під час перевірки, Міністерством юстиції України, ним було обрано один із передбачених заходів реагування, тобто наказ є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а відтак і висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконності Наказу № 2232/5 не відповідають доказам, наявним в матеріалах справи.
		8.4. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на неврахування Міністерством юстиції України ухвали Вищого господарського суду України від 18.05.2018 по справі № 922/132/13-г, скаржник зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Камеральна перевірка проводилась з 26.06.2017, тобто кінцевою датою проведення останньої є 14.07.2017. Ухвала Вищого господарського суду України по справі № 922/132/13-г датована 18.05.2018, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що остання фактично не могла бути врахована Мін`юстом під час проведення перевірки. 
		8.5. Враховуючи викладене, вважає, що відповідачем не порушено встановлену законом процедуру призначення і проведення спірної перевірки за скаргами ТОВ «Сервісний центр Трейдінг», та обґрунтовано прийнято рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням порушень, які було виявлені під час камеральної перевірки.
		9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		10. ОСОБА_1 здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1, виданого Міністерством юстиції України 23.02.2012 та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_2 від 13.08.2015, виданого Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області.
		11. Судом встановлено, що 26.06.2017 Міністерством юстиції України видано наказ №2212/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ".
		12. У період з 26.06.2017 по 29.06.2017 відповідачем проведено камеральну перевірку приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .
		13. 29.06.2017 Комісією складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . 
		14. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей  2,  3,  18,  24,  26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 12, 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого  постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127  та пунктів 12,1 3 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого  постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141, на підставі чого Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік.
		15. 13.07.2017 Міністерством юстиції видано наказ №2232/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", яким тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік.
		16. Вважаючи протиправними дії Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення щодо нього камеральної перевірки та незаконними наказ №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » та наказ від 13 липня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», позивач звернувся з даним позовом до суду.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. Згідно з частиною другою  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		19. За приписами  статті 11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		20. Відповідно до частини першої  статті 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		21. Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема,  Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV  (далі - Закон №1952-IV) та Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим  Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990 (далі - Порядок №990).
		22. Згідно з положеннями частини першої  статті 37-1 Закону 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.
		За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.
		23. Пунктом 1 частини 2  статті 37-1 Закону № 1952-IV  встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
		24. За приписами частини 3  статті 37-1 Закону № 1952-IV  негайне виконання такого рішення забезпечує технічний адміністратор Державного реєстру прав у день його надходження.
		25. Перелік осіб які можуть бути державними реєстраторами наведений у  статті 10 Закону № 1952-IV, відповідно до частини 1 якої державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
		26. Статтею 38 Закону № 1952-IV  визначено, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
		27. Відповідно до частини четвертої  статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 990, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		28. Згідно з пунктом 2 Порядку №990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до  Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. 
		У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до  Закону України «Про звернення громадян»  і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами.
		29. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для призначення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час: 1) розгляду скарг відповідно до  Закону України «Про звернення громадян»; 2)     обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту; 3) за результатами моніторингу реєстраційних дій.
		30.  Пунктом 6 Порядку №990 передбачено, що камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
		31.  Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункт 7 Порядку №990).
		32.  Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;  2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;  3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку №990).
		33.  Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.  У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:  дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);  прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку;  підстава проведення камеральної перевірки;  опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;  пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9 Порядку №990).
		34. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу  (пункт 10 Порядку №990).
		35.  Згідно з пунктом 12 Порядку №990 копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
		VI. Позиція Верховного Суду
		36. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 КАС України).
		37.  Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга  статті 341 КАС України).
		38.  Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням відповідачем стосовно позивача камеральної перевірки на підставі наказу від 26 червня 2017 року № 2212/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ." та прийняття за результатами проведення такої перевірки наказу від 13 липня 2017 року №2232/5  "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
		40. Так, стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення камеральної перевірки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року та визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », Суд зазначає наступне.
		41. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано оцінки відповідності скарг «Сервісний Центр Трейдінг» вимогам     ст.37 Закону №1952-ІV, та не перевірено наявності повноважень у Міністерства юстиції України щодо розгляду вказаних скарг, а тому дії по призначенню та проведенню камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та, відповідно, наказ №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » є протиправними.
		42. Так, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що станом на час надходження скарг ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» до Міністерства юстиції України (05.05.2017) існував судовий спір щодо нерухомого майна, право на яке було предметом спірних реєстраційних дій, вчинених ОСОБА_1 , який закінчився лише 18.05.2017 після прийняття Вищим господарським судом України рішень у справі № 922/132/13-г. Наявність даного судового спору у розумінні п.1 ч.2  ст. 37 Закону №1952-ІV, на думку суду апеляційної інстанції,  є перешкодою для розгляду Міністерством юстиції України скарг ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг», однак, ця обставина не була врахована відповідачем по справі. Так, згідно з п.п. 5, 6, 8 ч.8  ст.37 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України  та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, є рішення цього органу з того самого питання; в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; закінчився встановлений  законом  строк подачі скарги.
		43. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» у березні 2017 року зверталось із ідентичною скаргою, яка була відхилена Міністерством юстиції України, а тому на час розгляду скарг ТОВ    «Сервісний Центр Трейдінг» від 24.04.2017 мала місце наявність рішень цього ж органу (Міністерства юстиції України) з того самого питання, що у розумінні п.5 ч.8  ст.37 Закону  №1952-ІV є підставою для відмови у задоволенні скарги.
		44. Також суд апеляційної інстанції зазначив про порушення Товариством строку оскарження рішень державного реєстратора, визначеного частиною 3  статті 37 Закону №1952-ІV, якою передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Так, апеляційний суд вказав, що оскаржувані реєстраційні дії позивачем проведені 28.01.2017, 30.01.2017 та 06.02.2017, а скарги подані ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» 05.05.2017, тобто, після спливу 60-денного строку з дня вчинення позивачем оскаржуваних дій, що у розумінні п.8 ч.8  ст.37 Закону  №1952-ІV є підставою для відмови у задоволенні скарг.
		45. Проте, Суд вважає помилковими вказані висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
		46. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказ Міністерства юстиції України №2212/7 від 26.06.2017 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1" винесено за наслідками розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ТРЕЙДІНГ" від 24.04.2017 р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (вх. №№ 12958-0-33-17, 12962-0-33-17, 12965-0-33-17, 12975-0-33-17, 12974-0-33-17, 12973-0-33-17, 12956-0-33-17, 12967-0-33-17, 12971-0-33-17, 12969-0-33-17 від 05.05.2017).
		47. Скарги ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг»  були розглянуті в порядку ст. 37-1 Закону №1952-ІV та Порядку 990.
		48. Так у вказаних скаргах Товариство просило провести камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо прийняття ним рішень про скасування записів про державну реєстрацію прав власності на належне ТОВ "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ТРЕЙДІНГ" нерухоме майно, анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру прав та направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання  щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .
		49. Вказані скарги подані ТОВ "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ТРЕЙДІНГ" у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», а не на підставі ст. 37 Закону №1952-ІV, як помилково вважає суд апеляційної інстанції. 
		50. Так, як було зазначено вище, у відповідності до вимог Порядку №990 підставою для призначення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час, зокрема, розгляду скарг відповідно до  Закону України «Про звернення громадян», а тому при розгляді скарг відповідачем було здійснено перевірку відповідності скарг ТОВ вимогам саме Закону України «Про звернення громадян», а не ст. 37 Закону №1952-ІV.
		51. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що зі змісту скарг вбачається, що ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» скарги обґрунтувало виключно з посиланням на  ст.37 Закону №1952-ІV є помилковими, оскільки вказану норму Товариство зазначає лише для розкриття змісту п.п. «а» п.2 ч.6 ст.37 Закону №1952-ІV, посилання на яку міститься в ч.2 ст. 26 Закону №1952-ІV яка, в даному випадку є відсильною нормою.
		52. Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що скарги ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» є такими, що спрямовані на оскарження дій державного реєстратора. Це зумовлено тим, що у прохальній частині вказаної скарги відсутнє будь-яке посилання на скасування рішень про державну реєстрацію, прийняті позивачем. При цьому, зі скарг явно вбачається, що метою звернення ТОВ «Сервісний Центр Трейдінг» було саме накладення на державного реєстратора передбачених законодавством санкцій, а саме - анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру.
		53. Так, як було зазначено вище, на виконання статті 37-1 Закону №1952-ІV постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.
		54. Разом з цим, слід зазначити, що на виконання статті 37 Закону №1952-ІV постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
		55. При цьому, метою розгляду скарг відповідно до статті 37  Закону України № 1952  є оскарження конкретного рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, а наслідком такого оскарження найчастіше є скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав або внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.
		56. Водночас, наслідки здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав відповідно до ст. 37-1  Закону № 1952  є іншими: тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав. При цьому цей перелік не включає в себе скасування рішення державного реєстратора.
		57. Отже, закон розмежовує скарги за статтями 37 та 37-1 Закону № 1952 відповідно до цілей звернення з такими скаргами та їх наслідків.
		58. Підстави, порядок та строки проведення розгляду скарг, визначені статтями 37 та 37-1 Закону №1952-ІV також є різними.
		59. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05 вересня 2018 року у справі №805/3062/17-а. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.
		60. Крім того, як було зазначено вище, з прохальної частини скарг вбачається, що скаржник просить провести камеральну перевірку, проведення якої передбачено виключно статтею 37-1 Закону №1952-ІV та Порядком 990.
		61. Враховуючи зазначене, доводи суду апеляційної інстанції щодо порушення Мін`юстом порядку розгляду скарг є необґрунтованим, оскільки такі доводи і позиція ґрунтуються на правилах розгляду скарг відповідно до статті 37  Закону № 1952  , які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		62. З огляду на вищевикладене, дії по призначенню та проведенню перевірки  позивача на підставі наказу Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » та, відповідно, вказаний наказ є законними, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення камеральної перевірки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року та визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », оскільки такий наказ був прийняти відповідачем в порядку та у спосіб, встановленому законом.
		63. Що стосується позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2232/5 від 13 липня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», Суд зазначає наступне.
		64. За вимогами пункту 7 Порядку №990 копія наказу Міністерства юстицію України про проведення камеральної перевірки разом із супровідним листом має бути надіслана державному реєстратору протягом трьох робочих днів з дня прийняття наказу.
		65. Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що проведенню камеральної перевірки передує обов`язок відповідача повідомити державного реєстратора про день, час та місце її проведення.
		66. В свою чергу, невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, незаконними.
		67. Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2212/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ", копія якого супровідним листом від 27 червня 2017року направлена на адресу приватного нотаріусу.
		68. Водночас, докази на підтвердження отримання приватним нотаріусом вищевказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні, супровідний лист від 27 червня 2017 року не є належним доказом у підтвердження отримання позивачем такого поштового відправлення.
		69. Відповідачем не надано суду доказів отримання державним реєстратором ОСОБА_1 копії наказу про проведення камеральної перевірки від 26 червня 2017 року № 2212/7.
		70.  Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання державним реєстратором ОСОБА_1 копії наказу про проведення камеральної перевірки від 26 червня 2017 року № 2212/7, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено встановлену процедуру проведення камеральної перевірки, а тому прийнятий за результатами такої перевірки оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 13.07.2017 №2232/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" підлягає скасуванню.
		71.  Щодо можливості  позивача  ознайомитися зі змістом відповідного наказу на офіційному сайті Міністерства юстиції України, на якому зазначений вище наказ був розміщений 27 червня 2017, Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до  статті 19 Конституції України  ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а тому позивач не зобов`язаний здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому такої інформації. 
		72.  Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, 17 липня 2019 року у справі №420/5711/18, від 08 серпня 2019 року у справі №813/2632/18.
		73. Крім того, законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, зобов`язав контролюючий орган мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.
		74. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
		75. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
		76. Водночас, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи встановив, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
		77. Вказана довідка за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.
		78. Проте, зі змісту спірного наказу вбачається відсутність інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у довідці від 29 червня 2017 року за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушено позивачем у справі, а також, встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тривалістю 1 рік, Міністерство юстиції України всупереч принципу обґрунтованості рішення не навело мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк, оскаржуваний наказ не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
		79. З огляду на це Верховний Суд наголошує, що  стаття 37-1 Закону №1952-ІV  не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду    стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
		80. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
		81. Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.
		82. Така ж правова позиція викладена  Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 440/1246/19. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.
		83. Верховний Суд також враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.
		84. У  рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019  зазначено, що  Конституція України  містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених  Конституцією України  межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права;  Конституція України  має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй; норми  Конституції  є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України (частина друга статті 19).
		85. Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених  Конституцією України  цілей їх утворення.
		86. Тому, доводи Міністерства юстиції України про законність компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, які він розуміє як дискреційні, не можуть бути прийняті до уваги.
		87. Верховний Суд наголошує, що Міністерство юстиції України зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений  Конституцією  та законами України (частина друга  статті 19 Конституції України).
		88.  Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права.
		89. Оскільки щодо дій посадовців публічної влади висунуто вимогу законності, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесуальних і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).
		90. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в рішенні від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті  закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана  законом  виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже,  закон  повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		91. Таким чином, повноваження Міністерства, які воно розуміє як дискреційні, щодо вчинення прийняття наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Міністерства, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого  Закону №1952-ІV, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
		92. Отже, проведення перевірки відповідно до  Закону №1952-ІV  повинно здійснюватись у суворій відповідності з чітко встановленою та визначеною у ньому правовою процедурою (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
		93. Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи та аргументи касаційної скарги Міністерства юстиції України, оскільки вони зводяться до оцінки порушень, допущених позивачем як приватним нотаріусом під час вчинення ним реєстраційних дій, що не спростовує висновки судів про не дотримання відповідачем обов`язку щодо повідомлення державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення (пункти 6,7 Порядку №990), а також про невмотивованість застосованого до позивача стягнення. Тобто, підставою для визнання неправомірним спірного наказу є не висновки щодо допущених позивачем недоліків у роботі, а не дотримання відповідачем вимог щодо повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та щодо обґрунтованості та зазначення мотивів прийняття спірного рішення (наказу).
		94. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційного суду, що відповідач допустив не тільки процедурні порушення під час проведення камеральної перевірки, а й не обґрунтував прийняття наказу, не зазначивши в тексті мотиви його прийняття та застосування саме такого виду стягнення, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		95. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спірний наказ Міністерства юстиції України №2232/5 від 13 липня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» є протиправним та підлягає скасуванню.
		96. Доводи та аргументи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами попередніх інстанцій обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
		97. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		98. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в цій частині, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягає залишенню без змін.
		99. Відповідно до  ст. 350 КАС України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		100. У зв`язку з цим ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позову державного реєстратора речових прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення камеральної перевірки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року та визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » і ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2232/5 від 13 липня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
		101. Відповідно до частини першої  статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями  139,  250,  344,  349,  350,  351,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
		2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі №820/5458/17 скасувати в частині задоволення позову державного реєстратора речових прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо призначення та проведення камеральної перевірки Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в період з 26 червня 2017 року по 29 червня 2017 року та визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України №2212/7 від 26 червня 2017 року «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
		3.   Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		4. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі №820/5458/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    М. В. Білак
		 
		                                                            О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...