Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/712/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/26834/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №813/712/15
		касаційне провадження №К/9901/26834/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 (суддя - Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Яворський І.О., Нос С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кміть Л.І. подала до суду адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000741702 про визначення податку з доходів фізичних осіб в сумі 4298,89 грн за основним платежем та в сумі 1074,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 29.01.2015 № Ф-0000721702 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 3269,56 грн та рішення 29.01.2015 №0000731702 про застосування штрафних санкцій в сумі 259,30 грн за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3269,56 грн.
		 
		Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що у перевірений період вона вела бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів та здійснювала нарахування амортизації на основні фонди, що підтверджується наказом від 17.04.2008 № 1, відомостями про нарахування амортизації за 2011, 2012 та 2013 роки, витягом про реєстрацію права власності на квартиру, первинними та обліковими бухгалтерськими документами, платіжними документами. За цей період вона понесла витрати на придбання та поліпшення основних фондів, необхідних для організації нотаріальної діяльності, які документально підтверджені. Витрати з нарахованої амортизації є витратами, необхідними для провадження нотаріальної діяльності, тому правомірно враховані позивачкою при визначенні чистого доходу (прибутку).
		 
		Львівський окружний адміністративний суд постановою від 18.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000741702, вимогу від 29.01.2015 № Ф-0000721702 та рішення 29.01.2015 №0000731702. 
		 
		ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: пункту 167.1 статті 167, пунктів 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статей 11, 69, 71, 86, 110, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від    03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 27.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 28.04.2020.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
		 
		ОСОБА_1 є самозайнятою особою, яка здійснює приватну нотаріальну діяльність у Львівському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 05.09.2005 № 5907, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 16.06.2007 № 234. З 01.10.2008 адресою розташування робочого місця позивачки є: АДРЕСА_1 . Позивачка у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 перебувала на загальній системі оподаткування, була платником єдиного податку та перебувала на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		 
		ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області провела документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, унаслідок якої склала акт від 16.01.2015 № 38/17-02/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийняла оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000741702, вимогу від 29.01.2015 № Ф-0000721702 та рішення 29.01.2015 №0000731702.
		 
		Підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2015 № 0000741702 податку з доходів фізичних осіб в сумі 4298,89 грн за основним платежем та в сумі 1074,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні оподатковуваного доходу -  сукупного чистого доходу унаслідок неправомірного віднесення за 2011 - 2013 роки до складу витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, витрат в сумі 25292,97 грн з безпідставно нарахованих амортизаційних відрахувань на основні засоби. 
		 
		Контролюючий орган виходив з того, що приватний нотаріус при визначенні сукупного чистого доходу може врахувати лише витрати, пов`язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат». Перелік таких витрат визначений в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1185. Норма підпункту «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, яка відносить до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, витрати на утримання основних засобів та амортизацію, не поширюється на фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, а також на суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Отже, ведення бухгалтерського обліку витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб, які провадять незалежну діяльність, законодавство не передбачає, а відтак ці суб`єкті на можуть вести облік основних засобів та нараховувати амортизацію. 
		 
		Підставою для визначення позивачці за вимогою від 29.01.2015 № Ф-0000721702 недоїмки з єдиного внеску в сумі 3269,56 грн та застосування за рішенням 29.01.2015 №0000731702 штрафних санкцій в сумі 259,30 грн на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з ненарахуванням позивачкою цієї суми єдиного внеску, слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Контролюючий орган виходив з того, що позивач занизив єдиний внесок унаслідок заниження  суми чистого доходу (прибутку), отриманого від діяльності, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
		 
		Відповідно до статті 32 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII у редакції, чинній до 01.01.2013, з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України, а у редакції, чинній з 01.01.2013 - приватний  нотаріус  сплачує  податки, встановлені Податковим кодексом України, зокрема податок з доходів фізичних осіб. 
		 
		Порядок оподаткування прибутковим податком доходів, одержуваних громадянами України, на час виникнення спірних правовідносин до набрання чинності положеннями Податкового кодексу України регулювався Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (далі - Декрет № 13-92).
		 
		Відповідно до пункту 22.10 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визнано таким,  що втратив чинність,  Декрет № 13-92, крім розділу IV у частині  оподаткування  доходів   фізичних   осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який  застосовується  з  урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього  Закону  та  діє до набрання чинності  спеціальним  законом  з  питань  оподаткування  фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності.
		 
		Ураховуючи характер діяльності приватних нотаріусів та отримуваних ними доходів, які не є доходами, отриманими за основним місцем роботи за трудовим договором, чи доходами від підприємницької діяльності (пункт 1 Указу Президента «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.1998 № 932/98), а є доходами від здійснення незалежної професійної діяльності на території України (підпункт «з» пункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV),  порядок оподаткування доходів, отриманих від приватної нотаріальної діяльності, як інших доходів, регулювався розділом ІV Декрету № 13-92 «Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницької діяльністю та інших доходів».
		 
		Згідно з частиною першою статті 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об`єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
		 
		Відповідно до частини другої статті 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом  вважається  сукупний  чистий  доход, тобто  різниця  між  валовим  доходом  (виручки у грошовій та натуральній  формі)  і  документально  підтвердженими  витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу.
		 
		Частина третя статті 13 Декрету № 13-92 визначає, що до  складу  витрат,  безпосередньо  пов`язаних  з  одержанням 
		доходів,  належать витрати,  які  включаються  до  складу  валових витрат  виробництва  (обігу)  або  підлягають амортизації згідно з Законом України   «Про оподаткування прибутку підприємств».
		 
		Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних  активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
		 
		Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14  Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		 
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
		 
		Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто  різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій  та  негрошовій  формі)  і  документально  підтвердженими витратами,  пов`язаними  з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
		 
		Своєю чергою, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що  включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 ПК).
		 
		Розділ III ПК набрав чинності з 01.04.2011.
		 
		Виходячи з положень абзаців 1 і 2 пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ ПК до витрат операційної  діяльності належать витрати,  які  визначаються, зокрема згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК - адміністративні      витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати  на утримання основних засобів,  інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна  оренда  (у  тому  числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових  автомобілів, страхування  майна,  амортизація,  ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
		 
		Пунктом 178.3 статті 177 ПК передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
		 
		Відповідно до пункту 178.6 статті 178 ПК фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
		 
		Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		 
		Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої було затверджено Наказами Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, що діяв до 18.10.2013, та Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.
		 
		ПК визначає, що основними ознаками витрат, що враховуються особами, які провадять незалежну професійну діяльність, при визначенні оподатковуваного доходу (сукупного чистого доходу) є документальне підтвердження таких витрат, а також їх необхідність для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
		 
		При цьому ПК окремо не визначає переліку витрат для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. 
		 
		У зв`язку з вищевикладеним та з метою забезпечення дотримання принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України у листі від 23.02.2012 № 13.1-17/74 запропонувало брати до уваги при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів перелік витрат приватного нотаріуса, які пов`язані з організацією нотаріальної діяльності, випливають з вимог законодавства та повинні бути враховані в податковому обліку, до якого також належать інші витрати приватного нотаріуса, пов`язані з організацією його роботи. 
		 
		Державна податкова служба України наказом від 24.12.2012 № 1185 затвердила Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), в якій зазначила, що при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов`язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат», та навела перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат приватного нотаріуса.  
		 
		Аналіз наведених норм законів та змісту Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1185, свідчить, що основними ознаками витрат, що враховуються особами, які провадять незалежну професійну діяльність, при визначенні оподатковуваного доходу (сукупного чистого доходу), є документальне підтвердження таких витрат, а також їх необхідність для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Витрати  на утримання основних засобів, зокрема амортизація, належать до витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного доходу - сукупного чистого доходу. 
		 
		При цьому чинне законодавство України не визначає виключного переліку витрат приватних нотаріусів, необхідних для провадження нотаріальної діяльності.  Визначений в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1185, перелік стосується витрат, які можуть бути віднесені до витрат приватного нотаріуса, проте цей перелік не є виключним і не забороняє до витрат приватного нотаріуса відносити витрати на утримання основних засобів, зокрема, амортизацію. 
		 
		Щодо доводів контролюючого органу про те, що приватний нотаріус не може нараховувати амортизацію на основні засоби, використовувані для провадження нотаріальної діяльності, оскільки законодавство не передбачає ведення бухгалтерського обліку витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб які провадять незалежну діяльність, зокрема дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не поширюється на осіб, які проваджують незалежну професійну діяльність,  суд касаційної інстанції зазначає таке. 
		 
		ПК зобов`язує приватного нотаріуса обліковувати доходи і витрати у Книзі обліку доходів і витрат та надає йому право врахувати при визначенні сукупного чистого доходу (оподатковуваного доходу) витрати, необхідні для провадження його діяльності. При цьому однією з обов`язкових умов для відображення витрат у податковому обліку є їх документальне підтвердження. Так, окрім положення пункту 178.3 статті 178 ПК, стаття 44 глави 1 «Загальні положення» ПК визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, зокрема: для цілей оподаткування платники  податків  зобов`язані вести  облік  доходів,  витрат  та інших показників,  пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових  зобов`язань, на   підставі   первинних  документів,  регістрів  бухгалтерського обліку,  фінансової  звітності,  інших  документів,  пов`язаних  з обчисленням і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК надає платнику податків право самостійно обирати, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод обліку доходів і витрат. 
		 
		Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на самозайнятих осіб обов`язок вести бухгалтерський облік відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» із застосуванням усіх визначених цим Законом регістрів бухгалтерського обліку та форм звітності, однак з огляду на те, що вони зобов`язані формувати витрати на підставі первинних документів законодавство України не забороняє їм вести бухгалтерський облік, використовуючи при цьому правила документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку, визначені у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		 
		У перевірений період позивачка у відповідності до наказу від 17.04.2008 № 1 вела бухгалтерський облік балансової вартості основних фондів та здійснювала нарахування амортизації за групами основних фондів (група 4, 6, 9, 11), що підтверджено відомостями про нарахування амортизації за 2011, 2012, 2013 роки, витягом про реєстрацію права власності на квартиру, первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами, тому її витрати з нарахованої на основні засоби амортизації є документально підтвердженими. 
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
		 
		Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		 
		Оскільки позивачка за перевірений період не занизила суму доходу (прибутку), отриманого від нотаріальної діяльності, задекларована нею сума єдиного внеску, нарахованого на суму такого доходу, є правильною. 
		 
		Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до установлених ними унаслідок оцінки досліджених доказів обставин та дійшли обґрунтованого висновку про понесення позивачкою витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, та протиправність податкового повідомлення-рішення про визначення податку з доходів фізичних осіб, вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		 
		Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують зазначеної судом касаційної інстанції позиції.
		 
		Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...