Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 136/1287/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 30.04.2020. Зареєстровано: 01.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 30.04.2020
Номер судового провадження: 22-ц/801/742/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 136/1287/19
		Провадження № 22-ц/801/742/2020
		Категорія: 39
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
		Доповідач:Войтко Ю. Б.
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2020 року  м. Вінниця
		 
		       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
		головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,
		суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
		учасники справи:
		позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідач ОСОБА_1 ,
		розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кривенка Д. Т. в місті Липовець Вінницької області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи,
		у цивільній справі № 136/1287/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 
		встановив:
		У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача  ОСОБА_1  на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 91 041,83 грн. за кредитним договором №б/н від 23.11.2017 та судові витрати у розмірі 1921 грн.
		Позовна заява мотивована тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено вищевказаний кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 50 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач погодився, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua. складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28.05.2019 утворилась заборгованість за договором, в розмірі 91 041,83 грн., з яких: 52 342,28 грн. заборгованість за кредитом; 33 885,03 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; а також штрафи: 500 грн. штраф (фіксована складова); 4 311,52 грн. штраф (процентна складова), які у добровільному порядку не погашає, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
		Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
		В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин справи.
		В апеляційній скарзі зазначав, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви від 23 листопада 2017 року, в якій позичальник висловив згоду з формою договору та його умовами. Позивачем надана до суду копія вказаної анкети заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Додана до апеляційної скарги виписка про рух коштів підтверджує користування відповідачем кредитними коштами, а отже й те, що останній отримав кредитну картку, оскільки проведення банківських операцій є неможливим без наявності картки. В даному випадку відповідач підписуючи анкету-заяву від 23 листопада 2017 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного на протязі 2017-2019 років, частково сплачуючи заборгованість за договором у тому числі відсотки, пеню та комісії (погашення відображені у розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. 
		Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов.
		Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
		По справі встановлено, що  23.11.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявив намір на отримання кредиту у « ПриватБанк », на підтвердження чого  ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.11).
		Також підписуючи заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг і згодний з його умовами, екземпляр договору отримав шляхом роздрукування самостійно з офіційного сайту www.privatbank.ua.
		До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс : Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с.13-52).
		Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 28.05.2019 становить 91 041,83 грн., з яких: 52 342,28 грн. заборгованість за кредитом; 33 885,03 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; а також штрафи: 500 грн. штраф (фіксована складова); 4 311,52 грн. штраф (процентна складова).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що позичальник ОСОБА_1 під час підписання анкети-заяви від 23 листопада 2017 року був ознайомлений з «Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку», які долучені до позовної заяви, оскільки вони не містять підпису позичальника, а відтак, не доведено, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг у «ПриватБанку» є складовою частиною договору від 23 листопада 2017 року. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують надання ОСОБА_1 доступу до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, а відтак і не доведено виникнення будь-яких зобов`язань перед банком внаслідок підписання анкети-заяви. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є неповним, а тому беззаперечно не підтверджує наявність і розмір заборгованості за договором.
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно частиною 2 статті 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Згідно статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
		Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
		Проте судом встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відсутні будь-які відомості про суму бажаного кредиту, чи кредитного ліміту, тоді як позивач в позові вказує суму кредиту 50 000,00 грн, а також дані про дату видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Окрім особистих даних та підпису відповідача вказана анкета-заява не містить взагалі ніяких даних щодо обрання відповідачем відповідних банківських послуг.
		У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна».
		Разом з тим відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, доданих до позовної заяви, для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
		Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим.
		Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.
		Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
		Отже, надана суду копія анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23.11.2017 містить лише погодження про укладення договору про надання банківських послуг, однак не містить даних про фактичне виконання такого договору, зокрема, про відкриття карткового рахунку та про видачу кредитної картки відповідачу.
		Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
		Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі № 703/3063/18 від 27.03.2020.
		При нарахуванні заборгованості по відсотках та штрафу позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг», разом з тим позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Крім того, позивач не навів обґрунтованого розрахунку сум, які просить стягнути з відповідача, який повинен містити відомості щодо розміру залишку непогашеного кредиту, розміру відсоткової ставки, порядку нарахованих відсотків, суми коштів які надходили в рахунок погашення заборгованості, суму використаних коштів, періоду нарахування, відомості щодо розміру простроченого зобов`язання.
		Оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 23.11.2017. Це положення узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові по справі №6-16цс-15 від 11.03.2015 року, яку суд першої інстанції врахував при винесення оскаржуваного рішення.
		Крім того, в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Відтак надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як такі, що розміщені в Архіві Умов та правил надання банківських послуг, розміщеному на сайті https://privatbank.ua/terms/, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними новим умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		Крім того, додані АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором б/н від 23.11.2017 укладеного між «ПриватБанком» та клієнтом -  ОСОБА_1 станом на 28.05.2019 не можуть слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки вони не є первинними документами, так як не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №17 (далі - Положення).
		Відповідно до Положення (п. п. 14 пункту 1) первинним є документ, що містить відомості про операцію.
		Пунктом 6 Положення встановлено, що саме банк зобов`язаний забезпечити: 1) документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); 2) своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; 3) дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; 4) виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; 5) формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; 6) формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; 7) надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
		Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) - пункти 43-44 Положення.
		При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 52 Положення).
		Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку - пункт 52 Положення.
		Жодного первинного бухгалтерського документа, в тому числі особового рахунку чи виписки з нього банк до позовної заяви не додав.
		Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
		Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що до позовної заяви представником позивача було додано докази, які він вважав за необхідне надати суду, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і за відсутності позивача (а. с. 69, 71), а тому позивач був зобов`язаний подати суду першої інстанції всі наявні в нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його позовних вимог.
		Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги новий доказ - виписку по картковому рахунку, оскільки такий доказ до суду першої інстанції позивачем не подавався, він не був предметом дослідження суду першої інстанції.
		Надані представником позивача Криловою О. Л. додаткові докази створені в ході операційної діяльності банку і зберігаються у нього, а відтак будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції відсутні. При цьому апелянт не подав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відтак банк як позивач був зобов`язаний подати суду першої інстанції всі наявні в нього докази на підтвердження всіх обставин, що є підставою його позовних вимог, а не очікувати, коли йому буде відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції повно й всебічно дослідивши ті докази, які були додані до позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і постановив законне рішення.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №755/18246/15-ц та від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16-ц є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини.
		Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
		Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09 січня 2020 року без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
		Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Головуючий                        Ю. Б. Войтко
		 
		       Судді         І. В. Міхасішин
		 
		                       І. М. Стадник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...