Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/95/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження.
Надіслано судом: 04.05.2020. Зареєстровано: 05.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2020.

Номер судового провадження: 2-2388/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/95/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г.О.
		секретар судового засідання Хабеця О.О.
		справа №757/95/19-ц
		учасники справи:
		позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали»
		відповідач: ОСОБА_1 
		суть спору: про стягнення заборгованості,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		В С Т А Н О В И В:
		ТОВ «Будсервісматеріали» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги в розмірі 5 750 грн., пеню в розмірі 1 393,18 грн., 3% річних в розмірі 264,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 020,13 грн. та судові витрати.
		Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що відповідачу на праві приватної власності належить машиномісце НОМЕР_1 підземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 . 
		01.04.2007 року між сторонами укладено договір «Про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території» № 1-04-27В/ Кп, предметом якого є надання виконавцем комплексу послуг по утриманню автопаркінгу та належного власнику машиномісця. 
		Відповідно до умов договору відповідач прийняла умови обслуговування та зобов`язалась щомісячно оплачувати вартість послуг позивача і приймати участь у витратах по утриманню автопаркінгу та свого машиномісця в розмірі 165 грн., а з 01.03.2015 року - в розмірі 340 грн.
		Однак відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 26.12.2018 року складає 5 750 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань ТОВ «Будсервісматеріали» просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 393,18 грн., 3% річних в розмірі 264,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 020,13 грн.
		17.01.2019 суд відкрив провадження у цій справі та, з урахуванням ч. 4  ст. 19 ЦПК України, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.
		Відповідач надіслала на адресу суду відзив, в якому заперечувала проти позову й зокрема зазначала, що дійсно є власником машиномісця НОМЕР_1 підземної стоянки за адресою: АДРЕСА_1 . 
		З лютого 2017 року вартість послуг по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території зросла з 340 грн. до 430 грн. у спосіб не передбачений договором, в порушення п.п. 2.1.4., 2.2.4, 3.1.2., 4.4 договору та додаткової угоди до нього №3 від 01.03.2015 року.
		Зокрема, п. 2.1.4. договору виконавець зобов`язаний вчасно повідомляти власника про зміну діючих тарифів. Зазначила, що в порушення вимог договору її не було повідомлено про зміну вартості послуг з 340 грн. на 430 грн. 
		Згідно п. 2.2.4. власник зобов`язується вчасно сплачувати виконавцю вартість послуг та свою частку у витратах по утриманню й обслуговуванню стоянки, згідно умов договору.
		П. 3.1.2 та п. 4.3. договору виконавець має право змінювати суму щомісячних платежів лише за узгодженням з власником. Зауважує, що останнє узгодження з нею, як власником машиномісця щодо підвищення щомісячної плати на надання послуг відбулось 01.03.2015 року, відповідно до додаткової угоди №3, та становила 340 грн. Зауважує, що після цієї дати істотні умови договору не змінювались, вартість послуг не узгоджувалась.
		Розрахунок заборгованості позивача, про існування у неї боргу по договору від 01.04.2007 року №1-04-27В/Кп станом на 26.12.2018 року не відповідає умовам договору та складений з порушенням, оскільки позивачем на власний розсуд, без узгодження з нею, як власником машиномісця, нараховувалась завищена оплата послуг в розмірі 430 грн.
		З лютого 2017 по грудень 2018 року позивач нарахував вартість послуг (за 23 місяці) в сумі 9 890 грн. (з розрахунку по 430 грн/міс.).
		В той час, згідно діючих умов договору від 01.04.2007 року з наступними змінами та доповненнями, в т.ч. доповненнями, погодженими сторонами 01.03.2015 року, вартість послуг позивача з лютого 2017 року по грудень 2018 року мала становити 7 820 грн. (з розрахунку 340 грн/міс.)
		Станом на січень 2017 року за нею обліковувалась заборгованість - 2 380 грн., за минулі періоди.
		Зазначає, що в період з лютого 2017 року по грудень 2018 року нею фактично сплачено 6 520 грн., в які увійшов борг - 2 380 грн. та частково погашено суму заборгованості за спірний період в сумі 4 140 грн. Отже, станом на грудень 2018 року її борг перед позивачем склав 3 680 грн., який вона сплатила двома платежами: 26.02.2019 року - 2 300 грн., та 06.03.2019 року - 1 380 грн.
		Враховуючи наведене вважає, що повністю виконала свої зобов`язання перед позивачем.
		Окремо наголосила на тому, що не погоджується з обставинами, викладеними в позові щодо її згоди на підвищення послуг з 340 грн. на 430 грн., оскільки всі її оплати почались з березня 2017 року і були направлені саме на погашення заборгованості. Касову книгу, на яку посилається позивач, як на доказ який свідчить про оплату нею послуг за новими тарифами, вона не бачила і не підписувала. Заперечує також підпис, проставлений проти її прізвища в касовій книзі, тому вважає цей доказ недопустимим.
		Оскільки позивачем не надано доказів узгодження зміни вартості послуг відповідно договору від 01.04.2007 року, вважає розрахунок позивача станом на 26.12.2018 року недостовірним.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, відзив відповідача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить машиномісце НОМЕР_1 критої автостоянки по АДРЕСА_1 (а.с. 35).
		01.04.2007 року між ТОВ «Будсервісматеріали» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1-04-27В/Кп «Про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території».
		Відповідно п. 1.1. договору, власник передає, а виконавець приймає на обслуговування машиномісце НОМЕР_1 критої автостоянки по АДРЕСА_1 .
		П. 1.2. договору сторони узгодили, що виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, збереження транспортних засобів власника на стоянці, а власник оплачує послуги виконавця по обслуговуванню стоянки і бере участь у витратах по її утриманню.
		Як вбачається зі змісту п. 4.4. укладеного договору, сума однієї частки (одного місця) власника у витратах по утриманню і обслуговуванню стоянки на місяць складала 165,00 грн. 
		Відповідно до п. 1 додаткової угоди №3 до основного договору, з 01.03.2015 року розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) становив 340 грн/міс. за обслуговування одного машиномісця.
		Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26.12.2018 року, за період з грудня 2015 року по січень 2017 року (включно) щомісячна плата становила 340 грн., а за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року щомісячна плата обрахована як 430 грн/міс.
		Борг відповідача за минулі місяці станом на січень 2017 року перед позивачем становив 2 380 грн. і відповідачем визнається.
		Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Стаття 629 ЦК України передбачає обов`язковість договору до виконання сторонами.
		Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.
		Як вбачається зі змісту договору останній є двостороннім. Отже права та обов`язки за цим договором мають обидві сторони.
		Відповідно до п. 2.1.4. договору виконавець зобов`язався вчасно повідомляти власника про зміну діючих тарифів на надані послуги і суми його частки у витратах по утриманню та обслуговуванню стоянки.
		П. 3.1.2 договору виконавець також наділений певними правами, з-поміж інших є право змінювати суму щомісячних платежів у випадку зміни вартості комунальних і інш. витрат по утриманню стоянки, але за узгодженням з власником (а.с.7).
		В той же час позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів тому, що ним було повідомлено власника машиномісця № НОМЕР_1 про зміну тарифів по утриманню майна та узгоджено з ним (власником) суму збільшення вартості послуг, шляхом укладання додаткових угод, як це було вчинено у жовтні 2011 року та 01.03.2015 року.
		При цьому в обґрунтування позову позивач посилається на «касову книгу автостоянки» (а.с.12-16).
		Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених Постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
		Згідно роз`яснень Державної фіскальної служби з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.
		Отже якщо підприємство (юридична особа) веде касову книгу, відповідно воно (вона) повинна мати касовий апарат, та відповідно видавати касові чеки, на підтвердження отримання оплати.
		Позивач не надає доказів які б свідчили про проведення касових операцій зі сплати за послуги утримання автостоянки з відповідачем.
		Крім того, суд зауважує, що надана позивачем «касова книга автостоянки» не відповідає вимогам, які висуваються до такого документа і які передбачені Додатком 5 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
		Ч. 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Вимоги до належності, допустимості та достовірності доказів визначені в ст.ст. 77-79 ЦПК України.
		Враховуючи, що додана до позову копія касової книги автостоянки не є доказом в розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України, суд не приймає твердження позивача про те, що відповідач погодилась на підвищення вартості послуг з 340 грн. на 430 грн. 
		Разом з тим, судом встановлено, що станом на січень 2017 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за надані послуги, в сумі 2 380 грн., що нею не заперечувалось і відображено у відзиві.
		Згідно розрахунку суми заборгованості (а.с.6) відповідач сплатила:
		у березні 2017 р. - 680 грн.
		у травні 2017 р. - 680 грн.
		у червні 2017 р. - 860 грн.
		у серпні 2017 р. - 430 грн.
		у листопаді 2017 р. - 430 грн.
		у грудні 2017 р. - 430 грн.
		у лютому 2018 р. - 1290 грн.
		у березні 2018 р. - 430 грн.
		у травні 2018 р. - 430 грн.
		у липні 2018 р. - 860 грн.
		Всього - 6 520 грн.
		Крім того, відповідач в спірний період погашала заборгованість, яка утворилась станом на січень 2017 р. в сумі 2 380 грн. і яка зараховувалась нею за минулий період, а саме за: 
		червень 2016 р. - 340 грн.
		липень 2016 р. - 680 грн.
		жовтень 2016 р. - 680 грн.
		грудень 2016 р. - 680 грн.
		Всього - 2 380 грн.
		Таким чином, станом на 26.12.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 300 грн. (23 міс.*340 грн = 7 820 грн. (сплачено 6 520 грн). 
		Разом з тим, враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем фактично погашено заборгованість навіть в більшому розмірі, тобто відпали підстави для задоволення позову, а тому суд приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення.
		Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
		Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
		Разом з тим, враховуючи, що при розгляді справи судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем є значно менше заявленої в позові, а також факт сплати цієї заборгованості відповідачем здійснено вже під час розгляду справи у суді, суд розцінює дії відповідача, як визнання позову (в певній його частині), відтак вважає за можливе застосувати норму ч. 1 ст. 142 ЦПК України та стягнути на користь позивача з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 629  Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 141, 142, 200, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
		Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 881 грн., сплаченого при поданні позову,  згідно платіжного доручення №103 від 26.12.2018 р., рахунок отримувача 31210206026007; код отримувача 899998; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) у м. Київ.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», код ЄДРПОУ 30936619, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А.;
		Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
		 
		 
		 
		Суддя                                                                  Г.О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...