Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 172/1293/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 61-46007ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 172/1293/17-ц
		провадження № 61-46007св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - 
		ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
		 
		Позов мотивовано тим, що 13 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 3/118-36. Відповідно до умов договору позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового використання грошові кошти у сумі 42 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних із кінцевим терміном повернення заборгованості до 12 грудня 2017 року на умовах, визначених договором кредиту.
		 
		Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти.
		 
		Відповідач на порушення умов договору, свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого станом на 17 липня 2017 року утворилася заборгованість у загальній сумі еквівалентній 2 649 475,06 грн.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість за договором кредиту 
		від 13 грудня 2006 року № 3/118-36.
		 
		Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
		 
		Рішення мотивоване тим, що позичальник припинив погашати кредит та відсотки із 12 листопада 2008 року, тому термін виконання основного зобов`язання, відповідно до умов пункту 4.5 кредитної угоди, змінився із 12 грудня 2017 року на 08 лютого 
		2009 року, тобто через 60 календарних днів після припинення виконання зобов`язань із погашення кредиту і саме з цієї дати банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту, а тому, звернувшись до суду з позовом 15 листопада 2017 року, кредитор пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
		 
		У жовтні 2018 року АТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності не сплив, оскільки пунктом 7.3 договору кредиту встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а отже, кошти у належному розмірі повернуто не було, то і зобов`язання не припинено, договір не розірвано.
		 
		Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу АТ «Укрсоцбанк».
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_2 від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 994/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу (провадження № 61-46007св18) 13 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		13 грудня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є 
		ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту 
		№ 3/118-36, за умовами якого остання отримала у платне строкове користування грошові кошти у сумі 42 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та встановленим порядком погашення заборгованості відповідно до графіку до 10 числа кожного місяця рівними щомісячними платежами у строк до 12 грудня 2017 року.
		 
		Відповідно до пунктів 3.3.8 та 3.3.9 позичальник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному 
		пунктом 1.1 договору та достроково повернути кредит, погасити нараховані відсотки та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених відповідними пунктами договору.
		 
		За приписами пункту 4.5 вказаного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
		 
		У разі настання обставин, визначених пунктами 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, термін надання та використання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (пункт 7.4 договору кредиту).
		 
		13 вересня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з досудовою вимогою про погашення заборгованості за договором кредиту до позичальника ОСОБА_1 .
		 
		Останній платіж, у рахунок погашення боргу за кредитним договором, здійснено 
		12 листопада 2008 року.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		 
		За правилом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		 
		За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).
		 
		Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.
		 
		Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		 
		Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Установивши, що останній платіж ОСОБА_1  здійснено 
		12 листопада 2008 року та з грудня 2008 року відповідачем не виконувалися умови кредитного договору, а пунктом 4.5 договору кредиту передбачено зміну строку виконання основного зобов`язання у разі невиконання позичальником зобов`язань протягом 60 днів, тому строк виконання основного зобов`язання щодо повернення позичальником всієї суми кредиту достроково настав 08 лютого 2009 року, отже, саме із цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, проте до суду банк звернувся лише 15 листопада 2017 року, тобто з пропуском встановленої статтею 257 ЦК України позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що строк позовної давності не сплив, оскільки пунктом 7.3 договору кредиту встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а оскільки кошти у належному розмірі повернуто не було, то і зобов`язання не припинено, договір не розірвано, не заслуговують на увагу, оскільки сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. Отже, у разі зміни строку виконання основного зобов`язання, пропуску строку звернення до суду та подачі заяви про застосування строку позовної давності, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                                     О. В. Ступак
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...