Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/3112/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 61-48362ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/3112/16-ц
		провадження № 61-48362св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 , 
		представник заявника - ОСОБА_2 ,
		заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну         скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва                від 26 червня 2018 року у складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою                      про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Державна прикордонна служба України. 
		 
		Заява мотивована тим, що 26 жовтня 1991 року між нею і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох дітей: дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина - ОСОБА_5 ,             ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Вказувала, що вони проживали та були зареєстровані за адресою:                          АДРЕСА_1 . У 2008 році вони переїхали  на постійне місце проживання до м. Києва, де винаймали квартиру по                 АДРЕСА_2 . 
		У 2013 році подружні відносини між ними погіршилися, а у квітні 2014 року її чоловік ОСОБА_3 повідомив їй, що переїжджає жити до м. Донецька.                 З того часу він декілька разів телефонував сину, а потім з серпня 2014 року будь-який зв`язок з ним було втрачено, вона намагалася разом з його батьками та їхніми спільними знайомими встановити місце знаходження чоловіка, але пошуки були безрезультатними. З офіційною заявою до органів внутрішніх справ вона не зверталася, оскільки розуміє, що                         м. Донецьк знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що унеможливлює фактичний пошук його на цій території.
		На підставі вказаного  ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 ,              ІНФОРМАЦІЯ_3 , безвісно відсутнім. Крім того, вказувала, що визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім необхідно для отримання соціальної допомоги як одинокої матері чи призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також для вільного пересування разом із сином за межі території України.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня  2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 червня              2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того,       що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є квартира АДРЕСА_1 . Разом з тим, заявником у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано суду належних і допустимих доказів відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_3 за вказаним місцем його постійного проживання протягом одного року, а факт відсутності спілкування ОСОБА_3 із заявником, дітьми і рідними, сам по собі не є доказом того, що ОСОБА_3 є безвісно відсутнім. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1032/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня    2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні її заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що останнім місцем проживання ОСОБА_3 є квартира АДРЕСА_2 , з якої він виїхав у квітні 2014 року і будь-яких відомостей про місце його перебування немає, що відповідно до частини першої статті 43 ЦК України є підставою для визнання його безвісно відсутнім. Крім того?процесуальним законодавством не передбачено обов`язку заявника доводити факт відсутності відомостей про особу за місцем її останнього проживання. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		26 жовтня 1991 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох дітей: дочку -           ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина - ОСОБА_5 ,             ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є:                АДРЕСА_1 .
		 
		В матеріалах справи наявні договори оренди житлового приміщення, згідно з якими орендарем є ОСОБА_3 , який приймає в оренду квартиру АДРЕСА_2 . Строк дії договору оренди                   від 01 вересня 2008 року встановлений до 31 травня 2009 року із можливістю продовження (є відмітки про внесення орендної плати по квітень 2010 року), договору оренди від 01 січня 2012 року - до 31 грудня 2012 року, договору оренди від 01 січня 2013 року - до 31 грудня 2013 року, від 01 січня 2014 року - до 31 грудня 2014 року.
		 
		Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Кей.Ес.Бі. Лекс Груп» ОСОБА_3 працював у товаристві на посаді старшого юриста з 23 квітня 2008 року до 14 серпня 2012 року.
		 
		15 червня 2016 року житлово-експлуатаційною дільницею № 5 товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» складено акт, відповідно до якого ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 не проживає.
		 
		Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06 квітня 2018 року, відомостей про перетинання державного кордону України у період                         з 01 квітня 2014 року по теперішній час ОСОБА_3 в базі даних не виявлено.
		 
		Відповідно до листа ради адвокатів Донецької області від 18 квітня             2018 року у Раді адвокатів Донецької області обліковується адвокат   ОСОБА_3, його робоче місце знаходиться по АДРЕСА_4, останній щорічний внесок на забезпечення адвокатського самоврядування ОСОБА_3 сплачено 28 лютого 2014 року. З квітня 2014 року ордери ОСОБА_3 не видавалися і у Ради адвокатів Донецької області відсутня будь-яка інформація про здійснення даним адвокатом професійної діяльності з квітня 2014 року по теперішній час.
		 
		Листом Головного управління Державної фіскальної служби України в                    м. Києві від 11 травня 2018 року повідомлено, що в інформаційному         фонді служби відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2014 року до 31 грудня 2017 року відсутні.
		 
		Згідно з витягом з бази Міністерства внутрішніх справ України щодо осіб,  які переховуються від органів влади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переховується від органів досудового розслідування, стаття звинувачення - 258-3, ч. 1, дата зникнення - 20 квітня 2017 року.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року         № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального              кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень                  Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін                       до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції       Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
		 
		У частині першій статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
		Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). 
		 
		Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;  відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
		 
		При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
		 
		Згідно зі статтею 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		 
		У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		 
		Судом установлено, що згідно з показаннями свідків ОСОБА_4 (дочка ОСОБА_3 ) і ОСОБА_6 (сестра ОСОБА_3 ) ОСОБА_3 у травні 2014 року переїхав на проживання до м. Донецьк, а свідок ОСОБА_4 вказала точну адресу його місця проживання - АДРЕСА_1 , яке, крім того, є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 . 
		На підставі вказаного судом установлено, що останнім місцем проживання ОСОБА_3 у розумінні частини першої статті 43 ЦК України є квартира АДРЕСА_1 .
		 
		З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви   ОСОБА_1 , оскільки підставою для задоволення вимог про визнання особи безвісно відсутньою відповідно до статті 43 ЦК України є відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року саме у місці її постійного проживання, разом з тим, доказів на підтвердження вказаних обставин заявником не надано, крім того, фактична відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_5 не є безумовною підставою для визнання його безвісно відсутнім.
		 
		При цьому докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. 
		 
		У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року  та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...