Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5083/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 61-47518ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 квітня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 520/5083/16-ц
		провадження № 61-47518св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_4 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1  на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: ОСОБА_24, Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,  
		касаційну скаргу ОСОБА_1  на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: ОСОБА_24, Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
		касаційну скаргу адвоката ОСОБА_26 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: ОСОБА_24, Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.
		Позов обґрунтований тим, що він постійно проживав зі своїми батьками:   ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 . Відповідач    ОСОБА_4 є рідним братом  ОСОБА_1 .
		Після одруження у 2001 році відповідач проживав разом з дружиною, не надавав допомоги батькам, коли вони за станом здоров`я та узв`язку з похилим віком її потребували. 
		Позивач зазначав, що він один піклувався про батьків, забезпечував їх лікування вдома та в лікарнях, а також утримував їх батьків до смерті. Мати сторін у справі останні роки життя знаходилась у безпорадному стані, оскільки не могла самостійно пересуватись, проте участі в її утриманні відповідач    ОСОБА_4 не брав та допомоги не надавав.
		Позивач просив суд усунути від права спадкування за законом після смерті  ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина ОСОБА_4 .
		Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановоюАпеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, в позові  відмовлено. 
		Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів ухилення відповідача ОСОБА_4 від надання спадкодавцеві ОСОБА_6 допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця ОСОБА_6 в безпорадному стані та її потреби в допомозі саме відповідача ОСОБА_4 .  Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, обмежився лише збиранням та наданням доказів щодо безпорадного стану спадкодавця, що є недостатнім у спорі про усунення від спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_24 залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу. Стягнуто з  ОСОБА_1 у дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 524,00 грн.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. 
		ОСОБА_1 та його представники неодноразово звертались з необґрунтованими заявами про відвід суддів апеляційного суду під час розгляду справи. 
		10 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_26 подала заяву про відвід колегії суддів, який обґрунтовувала тим, що суд відмовив у задоволені клопотання про призначення експертизи у справі, що на її думку, є грубим порушенням норм ЦПК України та свідчить про побічну заінтересованість головуючого, інші учасники колегії не висловили з цього питання окрему думку. 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року у задоволені відводу відмовлено через його необґрунтованість та зазначено, що процесуальне рішення суду не можуть бути підставою для відводу.
		Після розгляду зазначеного відводу, 23 жовтня 2018 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подав заяву про відвід колегії суддів, який мотивував незгоду із процесуальними рішеннями колегії суддів, та тим, що ним подано скаргу на дії судді ОСОБА_24 до Вищої ради правосуддя з вимогами про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року у задоволені відводу відмовлено через його необґрунтованість та зазначено, що процесуальне рішення суду не може бути підставою для відводу, та звернення особи зі скаргою на дії судді не викликає конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної справи. Крім того,  ОСОБА_1 було роз`яснено, що згідно з рішенням Ради суддів України № 34 подання учасником справи скарги на дії судді до закінчення судового розгляду не викликає конфлікту інтересів, а має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 КК України. Також, ОСОБА_1 вказано, що така його поведінка свідчить про зловживання своїми процесуальними правами для обрання зручного для себе складу суду, зазіхає на його незалежність, що є не припустимим та не може бути підставою для відводу суддів.
		Незважаючи на вказані застереження, ОСОБА_1  (який користувався правовою допомого двох адвокатів), повторно подав скаргу на дії судді-доповідача до органів прокуратури та з цих підстав заявив відвід. Отже, як в першому, так і в другому випадку, заява про відвід, подана у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 із заявою про притягнення судді-доповідача до відповідальності, отже, такий відвід є завідомо безпідставний, повторний із підстав розглянутих раніше.Усі вищевказані дії  ОСОБА_1 свідчать про зловживання останнім процесуальними правами та вчинення ним дій з метою затягування та перешкоджання розгляду справи.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області 21 листопада 2018 року клопотання ОСОБА_1 , його представника адвоката ОСОБА_26 заходи процесуального примусу у виді штрафу. Стягнуто з адвоката ОСОБА_26 у дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 524,00 грн.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні 10 жовтня 2018 року, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_26 подала заяву про відвід колегії суддів, з підстав незгоди з процесуальним рішенням колегії суддів. Суддя-доповідач повідомив адвоката ОСОБА_26 про те, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, також її було повідомлено про наслідки заявлення безпідставного відводу.
		Незважаючи на це, адвокат ОСОБА_26 наполягала на задоволені клопотання про відвід, наголошувала на тому, що відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі свідчить про побічну заінтересованість головуючого.
		На питання щодо підстав заявленого відводу суддям Комлевої О. С. та Журавльову О. Г., адвокат ОСОБА_26 повідомила, що зазначені судді не висловили з цього питання окрему думку. 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року у задоволенні відводу було відмовлено через його необґрунтованість та заначено, що процесуальне рішення суду не може бути підставою для відводу.
		Суд розцінив такі дії учасника судового процесу зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства. Внаслідок таких дій суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу у визначений процесуальним законом строк.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу, просив її скасувати.
		30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		10 грудня 2018 року адвокат ОСОБА_26 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року в частині накладення на неї штрафу в порядку процесуального примусу, просила її скасувати.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року. У задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року в частині накладення на нього  штрафу в порядку процесуального примусу.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_26 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року в частині накладення на неї  штрафу в порядку процесуального примусу.
		У січні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
		09 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу на судові рішення по суті
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
		Суд апеляційної скарги розглянув справу 21 листопада 2018 року за відсутності позивача та його представників, які звернулися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи.
		Суд першої інстанції, задовольнивши клопотання, не направив матеріали справи до Обласного бюро судово-медичних експертиз, а пізніше не розглянувши клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, не повернув справу до експертної установи. Суд апеляційної інстанції не виправив допущені порушення.
		Суд першої інстанції залишив поза увагою пункти 3, 4 клопотання про призначення експертизи, що свідчить про необ`єктивне та упереджене ставлення судді.
		Суд апеляційної інстанції розпочав розгляд справи по суті, не повідомивши про це сторін у справі, чим порушив норми процесуального права.
		Надані відповідачем докази, яким суди надали правову оцінку не є допустимими та достатніми, оскільки є підробленими, оригінал медичної картки, наданий лікарем- терапевтом ОСОБА_11 , надалі був вилучений слідчим Малиновського ВП ГУНП у м. Одесі для проведення почеркознавчої експертизи.
		Суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити провадження у справі у зв`язку з кримінальним провадженням за фактом підроблення документа.
		Суд першої інстанції неправильно тлумачив докази, які подавав позивач, а саме: медичні - виписки про лікування його матері у клініці « Інто -Сана» разом із оригіналами квитанцій про сплату за послуги та не врахував надані докази на придбання ним ліків та необхідних засобів. 
		Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою необхідність допиту свідка приватного нотаріуса ОСОБА_23, клопотання про витребування оригіналів документів у відповідача, на які він посилається та які суд зобов`заний перевірити.
		Суди позбавили позивача можливості надати в судове засідання докази, які мали значення для ухвалення судового рішення, а саме для доведення безпораднього стану матері.
		Суд апеляційної інстанції не долучив до матеріалів справи та не взяв до уваги висновок фоноскопічної експретизи, який виконаний Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 31 липня 2018 року № 18-2546, що є порушенням норм процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач неодноразово подавав заяви про відвід судді (суддям) апеляційного суду з тих самих підстав, оскільки підставою для заяви про відвід від 23 жовтня 2018 року було подання скарги до Вищої ради правосуддя України у зв`язку з порушенням присяги суддею, а підставою для заяви про відвід від 31 жовтня 2018 року - з приводу звернення до Одеської обласної прокуратури з заявою про вчинення кримінального правопорушення суддею Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_24 згідно з частиною першою статті 375 КК України.
		Суд не застосував до позивача усне попередження відповідно до пункту 1 частини першої статті 144 ЦПК України, а відразу штраф.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу
		Касаційна скарга адвоката ОСОБА_26 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що заява адвоката ОСОБА_26 від 10 жовтня 2018 року про відвід судді (суддів) апеляційного суду безпідставна, оскільки головуючий суддя неодноразово під час судового засідання її перебивав, не давав можливості висловити свої думки, у зв`язку з чим вона заявила відвід суддям з підстав неупередженості та заінтересованості у справі.
		У судовому засіданні 10 жовтня 2018 року до ОСОБА_26 суд застосував усне попередження, а через місяць і 11 днів повторно застосував захід процесуального примусу за той же заявлений відвід, який розглянутий у жовтні 2018 року.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційні скарги не надійшов.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційні скарги у цій справі подані у листопаді-грудні 2018 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Ухвали суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції переглядає в частині накладення штрафу в порядку процесуального примусу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що батьками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та 
		ОСОБА_6 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до акта про проживання від 22 лютого 2016 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з актом про непроживання від 22 лютого 2016 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року до сьогодні.
		Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації від 14 квітня 2016 року № 325 за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстровані позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_4 . Також була зареєстрована ОСОБА_6 , 1951 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з довідкою від 14 квітня 2016 року № 326 ОСОБА_6 постійно проживала за вказаною адресою з 19 жовтня 1967 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позивач на підтвердження стану здоров`я ОСОБА_6 та його участі у витратах на лікування та її утримання надав докази: медичну картку, відповідно до якої ОСОБА_6 тривалий час страждала на ревматизм, у зв`язку з чим перебувала на обліку у поліклініці № 20 Київського району м. Одеси (том 1, а. с. 15-19); довідку страхової компанії «Інто» від 02 лютого 2016 року № 18 щодо укладення позивачем договорів добровільного медичного страхування № 11327 ШМД від 06 травня 2011 року, 30 квітня 2012 року та 03 травня 2013 року, страхувальником за якими був ОСОБА_1 , до яких були внесені: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (том 1, а. с. 22-23); виписку з медичної карти № С1784 відділення кардіосудинної патології та кардіохірургії клініки «Інто-Сана», відповідно до якої ОСОБА_6 з 10 травня 2011 року до 13 травня 2011 року перебувала на стаціонарі в клініці « Інто-Сана », страждає паркінсонізмом більш 12 років, протягом останніх 6 років через прогресуючу м`язкову слабість, ураження хребта та крупних суглобів перестала самостійно пересуватись, доставлена в БСМП в супроводі сина для обстеження (том 1, а. с. 29-33); квитанції про сплату медичних послуг та придбання ліків (том 1, а. с. 34-38, том 1, а. с. 43).
		Позивач надав докази встановлення метало-пластикових вікон у будинку, опломбування водомірних приладів та квитанції щодо сплати комунальних послуг за будинок, де позивач проживав зі своїми батьками. 
		Відповідач надав такі докази: відповідь КУ «МКЛ № 1» від 29 березня 2016 року № 412, згідно з якою ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 20 червня 2000 року до 14 липня 2000 року (том 1, а. с. 72); результати УЗД досліджень від 24 березня 2005 року, 17 вересня 2008 року, 15 квітня 2010 року, довідку завідуючого відділенням УЗД МКЛ № 10 ОСОБА_25 щодо того, що в період з 2003 року пацієнти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (які є свекром та свекрухою медсестри ОСОБА_19 ) неодноразово проходили обстеження в цьому відділенні. Проводились УЗ дослідження, ЕКГ та ДГС (том 1, а. с. 73-76); виписку з медичної карти № С1784 відділення кардіосудинної патології та кардіохірургії клініки «Інто-Сана», відповідно до якої ОСОБА_6 з 10 травня 2011 року до 13 травня 2011 року перебувала на стаціонарі в клініці « Інто-Сана », страждає паркінсонізмом більш 12 років, протягом останніх 6 років через прогресуючу м`язкову слабість, ураження хребта та крупних суглобів перестала самостійно пересуватись, залишена в БСМП в супроводі сина для обстеження (том 1, а. с. 77-83); виписку з медичної карти № НОМЕР_3 відділення хірургії та травматології клініки « Інто -Сана», відповідно до якої ОСОБА_6 з 19 грудня 2011 року до 22 грудня 2011 року перебувала на стаціонарі в клініці « Інто-Сана », де їй проведена операція з видалення металевих гвинтів, встановлених під час операції в МКЛ № 1 в 2000 році (том 1, а. с. 82); висновок лор-лікаря та медичну картку за 2012-2015 роки (том 1, а. с. 83, 85-89); чеки на придбання ліків (том 1 а. с. 84); довідку щодо поховання ОСОБА_6 (том 1, а. с. 90).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо судових рішень по суті спору
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього,  суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
		Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 521/20849/16, провадження № 61-31024св18, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		Згідно з частиною четвертою статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
		Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі) (частини перша, третя статті 104 ЦПК України).
		Питання збирання матеріалів для проведення експертизи визначені статтею 107 ЦПК України.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, які зводяться, зокрема, до порушення права позивача довести позовні вимоги, Верховний Суд зауважує, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Верховний Суд оцінює доводи касаційної скарги в контексті, чи на рівних засадах заслуховувалися судом аргументи обох сторін та надавалася їм можливість надати докази суду, а також брати участь у справі.
		Доводи касаційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо визначення в ухвалі суду питань, з яких експерт мав надати суду висновок, надання відповідних матеріалів експертам, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції  з огляду на те, що відповідні доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції перевірив та надав їм оцінку.
		Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги щодо процесуальних порушень судом першої інстанції при проведені судової експертизи, зазначивши, що такі порушення не вплинули на правильне вирішення справи.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета  доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.  
		У суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Сидорук Д. С. подала низку клопотань, зокрема про призначення судової експертизи (яке подавала повторно).
		Ухвалою Апеляційного Суду від 10 жовтня 2018 року відмовлено у призначенні судово-медичної комісійної експертизи (Т. 4, а. с. 69). Ця ухвала мотивована тим, що відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Сторони не оспорюють обставини, які зазначені у клопотанні, а саме те, що померла у зв`язку з наявними захворюваннями потребувала сторонньої допомоги. Питання щодо встановлення захворювання, яким страждала померла, не має правового значення для розгляду справи, оскільки стороною відповідача не заперечується, що померла  ОСОБА_6 через хвороби та похилий вік потребувала сторонньої допомоги,зазначені обставини можуть бути встановлені  на підставі інших доказів у справі.
		З урахуванням предмета та підстав позову висновок суду апеляційної інстанції є обгрунтований щодо відсутності підстав для призначення судово-медичної комісійної експертизи, оскільки встановлення тяжкої хвороби, як обставини, яка входить до предмета доказування у цій справі, не потребує спеціальних знань експерта.
		Відповідно до  частин першої- третьої статті  89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Суди дослідили та оцінили надані сторонами докази у справі: письмові, показання свідків.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що докази, надані сторонами на підтвердження захворювань та лікування батька ОСОБА_5 , суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки ці докази не стосуються предмета спору, не підтверджують і не спростовують безпорадність стану матері ОСОБА_6 та її потреби у сторонньому догляді.
		Надані позивачем докази на підтвердження встановлення метало-пластикових вікон у будинку, опломбування водомірних приладів, квитанції про сплату комунальних послуг за користування у будинку, в якому позивач проживав разом з своїми батьками, суд апеляційної інстанції  оцінив як такі, що підтверджують факт турботливого ставлення позивача до місця свого проживання та його батьків.
		Суди встановили, що ОСОБА_6 до смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , звідки не виходила, не могла самостійно пересуватись, позивач ОСОБА_1 разом з батьком та після його смерті самостійно доглядав матір ОСОБА_6 . 
		Верховний Суд зазначає, що обставини щодо стану здоров`я матері (тяжка хвороба),  який, на думку позивача, необхідно було встановити з урахуванням висновку експерта, суди встановили  на підставі наданих сторонами доказів у справі. 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не спростував доводи відповідача щодо надання медичної допомоги в лікарні, в якій працює невістка ОСОБА_6 , його участі у придбанні ліків та похованні матері, дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4 та його дружина також частково брали участь у витратах на лікування ОСОБА_6 , яка тривалий час хворіла.
		Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги, що надані відповідачем докази є підробленими, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження таких тверджень, а саме вироку суду.
		Суд апеляційної інстанції  виклав мотиви щодо оцінки  всіх доказів у справі, які на твердження позивача є неналежними чи недопустими у справі. 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами склалися напружені та неприязні стосунки не лише під час розгляду справи, про що свідчать показання допитаних свідків та надані сторонами докази щодо звернення зі заявами до поліції стосовно дій один щодо одного.
		Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України усунення від права на спадкування є виключною прерогативою суду.
		З урахуванням належних та допустимих доказів у справі, встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_4  від права на спадкування за законом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обгрунтованого висновку про відмову в позові.
		Доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції 24 квітня 2018 року розпочав розгляд справи по суті, не повідомивши про це сторін у справі, суд апеляційної інстанції розглянув справу 21 листопада 2018 року за відсутності позивача та його представників, які звернулися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, є необгрунтованими з огляду на таке.
		Згідно з довідкою Київського районного суду м. Одеси у зв`язку з перебування судді Васильків О. В. у відрядженні з 28 березня 2018 року до 29 березня 2018 року включно, тому у справі оголошено перерву до 24 квітня 2018 року, про що повідомлено сторін у справі (том 3, а. с. 17, 20-22).
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Щодо розгляду справи за відсутності сторін у справі, то суд першої інстанції в рішенні зазначив, що після повернення матеріалів справи з експертної установи та поновлення провадження у справі сторони та їх представники не з`явились. Представник позивача Сидорук Д. С. електронною поштою 27 березня 2018 року надіслала до суду заяву, в якій просила справу, призначену на 14 год 00 хв на 29 березня 2018 року, розглядати за її відсутності у зв`язку з відрядженням до м. Києва., зазначивши, що докази перебування у м. Києві буде надано додатково. Одночасно представник позивача просила у разі відкладення справи з інших об`єктивних причин наступне судове засідання призначити якомога швидше, оскільки  буде вирішуватися процесуальне питання щодо витребування доказів з експертної установи, де вже призначено судово-медичну комісійну експертизу стану здоров`я померлої з метою визначення наявності захворювань від 24 жовтня 2017 року з метою швидшого розгляду справи по суті. Однак  надалі представник позивача доказів на підтвердження відрядження до м. Києва суду не надала. До судового засідання 24 квітня 2018 року представник позивача також не з`явилась, повідомивши за телефоном про зайнятість в іншому судовому процесі. Представник відповідача ОСОБА_22 надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що поведінка представника позивача спрямована на затягування розгляду справи, оскільки саме за клопотанням представника позивача всупереч положенням процесуального законону матеріали справи були повернуті до суду з експертної установи без виконання та без повідомлення про неможливість виконання експертизи, після чого представник позивача двічі не з`явилась до судового засідання без надання доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки.
		Щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції 21 листопада 2018 року за відсутності позивача та його представників, які звернулися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, Верховний Суд виходить з такого.
		21 листопада 2018 року в судове засідання з`явився представник відповідача адвокат Робулець А. А., інші учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 3, а. с. 181-184).
		Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_26 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидорук Д. С. подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, позивач ОСОБА_1 подав аналогічну заяву.
		Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), суд апеляційної інстанції, розглянувши заяви про відкладення розгляду справи,  визнав неявки сторін у судове засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені, такими, що не перешкоджають апеляційному розгляду справи та вирішив розглядати справу за їх відсутності, що підтверджується протоколом судового засідання від 21 листопада 2018 року.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
		Оскільки поважність причин неявки сторін судом апеляційної інстанції не встановлена, як і не визначена їх обов`язкова явка, то відкладення розгляду справи не є обов`язком суду.
		Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку та виклав висновки на їх спростування, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що обом сторонам у справі суд надав можливість довести свої вимоги та заперечення, суд не порушив право сторін щодо участі у справі, відповідні рішення суд ухвалив з урахуванням вимог цивільного процесуального закону.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
		Щодо оскарження ухвал апеляційного суду про накладення штрафу за зловживання процесуальним правом
		ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_26 оскаржують ухвали в частині накладення штрафу судом і стягнення його з них, в іншій частині ухвали апеляційного суду Верховний Суд не переглядає.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
		Згідно з частиною третьою статті 148 ЦПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
		ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_26 у касаційних скаргах зазначають, що, визнавши заяви про відвід судді зловживанням процесуальним правом, суд апеляційної інстанції виходив не з необґрунтованості самої заяви, а з факту її подання.
		Доводи касаційних скарг є безпідставними, оскільки ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року та від 21 листопада 2018 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_26 про відвід суддів відмовлено у зв`язку з безпідставністю та повторністю їх подання. Посилання ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_26 на однакові обставини для відводу суддів зумовили багаторазове їх звернення із заявами про відвід судді (суддів) апеляційного суду. Водночас зміст доводів щодо неупередженості судді (суддів) незалежно від строку подання заяв про відвід стосується незгоди із процесуальними рішеннями апеляційного суду щодо забезпечення апеляційного розгляду справи, що згідно із частиною четвертою статті ЦПК України не може бути підставою для відводу.
		У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа "Шульга проти України", пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа "Мусієнко проти України", пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
		Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).
		Верховний Суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу грунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді.
		Оцінюючи доводи заяв про відвід суддям, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційне провадження відкрите з 31 травня 2018 року, а завершене розглядом справи лише 21 листопада 2018 року, тобто із пропуском встановленого статтею 371 ЦПК України строку розгляду апеляційної скарги внаслідок заявлення відводів, які обгрунтовані незгодою із процесуальними рішеннями суду апеляційної інстанції.
		Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказані дії ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_26 свідчать про зловживання ними процесуальними правами та вчинення дій з метою затягування та перешкоджання розгляду справи.
		Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
		Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Обмеження чи позбавлення процесуального права повинно застосовуватися судом відповідно до принципу пропорційності, який суд апеляційної інстанції у цій справі дотримався. 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року, касаційну скаргу адвоката ОСОБА_26 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року залишити без змін. 
		Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 01 листопада 2018 року, 21 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                   О. В. Ступак
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		                                                                                                           А. С. Олійник 
		                                                                                                          С. О. Погрібний
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...