Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.001625 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2020. Зареєстровано: 10.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/31148/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 травня 2020 року 
		Київ
		справа №1.380.2019.001625
		адміністративне провадження №К/9901/31148/19
		 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
		суддя-доповідач Гусак М.    Б.,
		судді Гімон М.   М., Усенко Є.   А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (суддя Клименко О.   М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (судді Запотічний І.   І., Глушко І.   В., Довга О.   І.) у справі №1.380.2019.001625 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фескор» (далі - ТОВ «Фескор») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості.
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що прийняті митницею рішення про коригування митної вартості є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
		 
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7   жовтня 2019 року, позовні вимоги задовольнив. 
		 
		Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Фескор» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
		 
		Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року. 
		 
		Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		 
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
		 
		За правилами частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього   Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. 
		 
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у   частинах п`ятій   і   шостій статті 52   цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
		 
		Суди встановили, що між ТОВ «Фескор» та компанією «НМР Group» (Рига, Латвія) укладено контракт від 18 жовтня 2018 року №1HMP-FS, за умовами якого ТОВ «Фескор» купує одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд); кількість і асортимент товару вказуються в інвойсах. На виконання вказаного контракту ТОВ «Фескор» до митного оформлення подано митні декларації.
		 
		До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: сертифікати якості; рахунки-фактури (інвойси); автотранспорті накладні; декларації походження товару; зовнішньоекономічний договір від 18   жовтня 2018 року №1HMP-FS; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 13 грудня 2018 року; висновок про вартісні характеристики товару від 27 листопада 2018 року №19-09/394; заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів; сертифікат дезінфекції та знезараження; копії митних декларацій країни відправлення.
		 
		Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 МК України   за основним методом (ціна договору).
		 
		Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту від 19 жовтня 2018 року №1HMP-FS та положень відповідних інвойсів; також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій; вартість доставки включена у вартість товару.
		 
		Дослідивши ці документи, суди дійшли висновку, що вони не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.
		 
		Окрім того, декларант на підтвердження задекларованої митної вартості надав комерційну пропозицію, що передувала укладенню зазначеного вище контракту, згідно з якою запропоновано ціни на придбання товарів, аналогічні тим, що заявлені декларантом.
		 
		Згідно з пунктом 5.2 контракту оплата за товар повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Оскільки на момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього проведена не була, то платіжні доручення про оплату товару митниці не подавались.
		 
		Водночас, відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів, передбачених частинами третьою та четвертою статті 53 МК України. Як на підставу для витребування додаткових документів, вказано, зокрема, відсутність у фактурах відомостей щодо термінів оплати товару, у зв`язку з чим необхідно витребувати докази оплати за такий товар.
		 
		Декларант додаткових документів не подав.
		 
		Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено коригування митної вартості за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості вказано: відсутність у фактурах відомостей щодо термінів оплати за поставлений товар (можлива попередня оплата), невідповідність контракту вимогам статей 254 МК України, а також, що висновок, зазначений у графі 44 МД від 27   листопада 2018 року №19-09/394, стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку, є актуальними протягом листопада 2018 року. Також Львівською митницею ДФС було прийнято картки відмови в прийнятті митних декларацій. 
		 
		У подальшому декларант звернувся до митниці у порядку частини сьомої статті 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень. Відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосування до визначення митної вартості резервного методу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		 
		Згідно з частиною четвертою цієї статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		 
		За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		 
		Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		 
		Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові   значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично   сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
		 
		Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності   зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		 
		У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
		 
		У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). 
		 
		Водночас, за умовами контракту 18 жовтня 2018 року №1HMP-FS оплата за товар повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар. Оскільки на момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього проведена не була, то платіжні доручення про оплату товару митниці не подавались.
		 
		Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні    статті 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
		 
		Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
		 
		Доводи відповідача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М.   Б. Гусак
		 
		Судді:                                                                                                     М.   М.   Гімон
		 
		                                                                                                    Є.   А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...