Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/587/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 08.05.2020. Зареєстровано: 10.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2020.
Дата набрання законної сили: 16.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/748/23/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015270220000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/23/20
		Єдиний унікальний№ 743/587/15-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 травня 2020 рокум. Чернігів
		 
		 
		   Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		   розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270220000059 від 18 лютого 2015 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пльохів Чернігівського району Чернігівської області, з повною загальною середньою освітою, розлученого, не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 ,-
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України,
		за участю: прокурора ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_5 , 
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		   В провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України.
		 
		   До суду в ході судового розгляду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ст.128 КК України, ч.1 ст.119 КК України.
		 
		В межах розгляду заявленого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується у заподіянні з необережності середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що передбачено ст.128 КК України. А саме органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що він 17.02.2015, перебуваючи в с. Піски, Донецької області, знайшов та привласнив три ручні протитанкові гранатомети «РПГ-18», один з яких 18.02.2015, у період часу з 13.00 години до 14.00 години перевіз до Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 за адресою: смт. Ріпки, вул. Пирогова, 5, де, не бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, хоча повинен був та міг їх передбачити, оскільки пройшов курс вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та застосування у Чернігівському обласному стрілецько-спортивному клубі ТСО України та вміє користуватися зброєю, а також знав та мав знати про те, що РПГ-18 заряджений та перебуває у бойовому, придатному для стрільби стані, залишив РПГ-18, передавши ОСОБА_7 , в подальшому РПГ-18 здетонував у приміщенні класної кімнати. Внаслідок вибуху працівники Ріпкинської ЗОШ I-III ступенів №2:
		 
		ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: поранень м`яких тканин нижньої третини лівого стегна і лівої гомілки з наявністю численних дрібних сторонніх тіл в м`яких тканинах, міжтканевої гематоми лівої гомілки, ускладнених лімфедемою лівої нижньої кінцівки, посттравматичним тромбофлебітом глибоких вен лівої нижньої кінцівки. Множинних поверхневих поранень м`яких тканин нижніх кінцівок; закритої черепно-мозкової травми з контузією головного мозку, котрі виникли: закрита черепно-мозкова травма з контузією головного мозку від дії ударної хвилі вибуху снаряду чи боєприпаси, інші ушкодження - від дії осколків вибуху снаряду чи боєприпаси, в тому числі і РПГ-18, та весь комплекс тілесних ушкоджень в сукупності відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, строком понад 21 день;
		 
		ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням та наявністю сторонніх тіл металевої щільності в товщі кістки і м`яких тканин, непроникаючого склерального поранення лівого очного яблука з наявністю стороннього тіла в рані, множинних поверхневих поранень м`яких тканин обличчя, грудної клітки передньої черевної стінки, нижніх кінцівок, закритої черепно-мозкової травми з контузією головного мозку, котрі виникли: закрита черепно-мозкова травма з контузією головного мозку від дії ударної хвилі вибуху снаряду чи боєприпаси, інші ушкодження - від дії осколків вибуху снаряду чи боєприпаси, в тому числі і РПГ-18, та весь комплекс тілесних ушкоджень в сукупності відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, строком понад 21 день;
		 
		ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з контузією головного мозку у формі астено-невротичного синдрому, двобічної травматичної перфорації барабанних перетинок, двобічної сенс оральної втрати слуху 1 ст справа та 3 ст зліва, котрі виникли від дії ударної хвилі вибуху снаряду чи боєприпаси, в тому числі РПГ-18, та весь комплекс тілесних ушкоджень в сукупності відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, строком понад 21 день.
		 
		Також ОСОБА_3 обвинувачується у вбивстві через необережність, що передбачено ч.1 ст.119 КК України. А саме, органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що він 17.02.2015, перебуваючи в с. Піски, Донецької області, знайшов та привласнив три ручні протитанкові гранатомети «РПГ-18», один з яких 18.02.2015, у період часу з 13.00 години до 14.00 години перевіз до Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 за адресою: смт. Ріпки, вул. Пирогова, 5, де, не бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, хоча повинен був та міг їх передбачити, оскільки пройшов курс вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та застосування у Чернігівському обласному стрілецько-спортивному клубі ТСО України та вміє користуватися зброєю, а також знав та мав знати про те, що РПГ-18 заряджений та перебуває у бойовому, придатному для стрільби стані, залишив РПГ-18, передавши ОСОБА_7 , в подальшому РПГ-18 здетонував у приміщенні класної кімнати. Внаслідок вибуху працівник Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: множинні осколкові поранення голови, тулуба та кінцівок - закрита черепно- мозкова травма (забійно-рвана рана лівої лобної ділянки, дифузні субарахноідальні крововиливи); відкрита травма грудної клітки (проникаючі поранення грудної клітки та живота з розривами пристінкової плеври, розривом лівої легені); травма органів таза та живота (обширна рана лівої сідниці з множинними уламковими переломами кісток таза, масивними крововиливами в м`які тканини); множинні садна, синці та вогнепальні поранення нижніх і верхніх кінцівок, від яких в подальшому ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у реанімаційному відділенні Ріпкинської ЦРЛ.
		В ході судового розгляду були допитані потерпілі.
		Так, потерпіла ОСОБА_8 надавала пояснення, що працює вчителем біології у Ріпкинській ЗОШ № 2, 18.02.2015, в кінці дня, приблизно о 16 год 40 хв зайшла до кабінету ОСОБА_11 , де побачила металеві предмети, з приводу яких ОСОБА_11 пояснила, що останні привезли з АТО та вона попросила свого чоловіка їх винести, оскільки боїться. В подальшому зайшов ОСОБА_12 , потім відбувся вибух і її контузило. Вона лікувалась тривалий час у лікарні, в нозі і на даний час залишились уламки, а отже досі відчуває біль, приймає ліки. З цивільним позовом до суду не зверталась. В матеріалах справи мається заява, в якій вона просила судовий розгляд здійснювати за її відсутності.
		Потерпіла ОСОБА_9 пояснювала, що працює бібліотекарем Ріпкинської ЗОШ, 18.02.2015 в кінці дня прийшла до кабінету ОСОБА_11 , де вже була ОСОБА_8 , в подальшому зайшов ОСОБА_12 , потім вона побачила у руках в нього гранатомет, пролунав вибух, вона впала зі стільця, а коли піднялась, то побачила ОСОБА_8 та намагалась їй допомогти, потім пролунав другий вибух. Тривалий час лікувалась, отримані травми є значні. З цивільним позовом до суду не зверталась. В матеріалах справи мається заява, в якій вона просила судовий розгляд здійснювати за її відсутності.
		Потерпілий ОСОБА_10 пояснював, що на той час у Ріпкинській ЗОШ працював водієм та робітником. 18.02.2015 займався ремонтом автомобіля, приблизно о 16-30 год., ОСОБА_13 попросила зайти та забрати болванки з АТО, повідомивши що боїться, та попросила перенести до складу. Коли зайшов до кабінету ОСОБА_11 , то побачив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , він привітався, побачив, що перед ногами лежали зелена труба, пошкоджені болванки, коробка з речами, підняв за ремінь трубу, далі відчув хлопок один, а потім другий. Раніше таких речей ніколи не бачив, гадав, що оскільки привезли, то ці предмети безпечні. На даний час виховує сам неповнолітнього сина, лікувався біля місяця у лікарні, погано чує, спосіб його життя змінився, він уникає, щоб у вухо нічого не попало, підтримав заявлений цивільний позов в частині матеріальної шкоди на суму 6669,06 грн, а також моральної шкоди на суму 530000 грн.
		Потерпіла ОСОБА_14 підтримала цивільний позов на суму 600000 грн моральної шкоди.
		В подальшому інтереси потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_14 представляв в судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 ..
		Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. В ході судового розгляду на стадії допиту свідків заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ст.128 КК України та ч.1 ст.119 КК України у зв`язку з закінченням строків давності на підставі відповідно п.2,3 ч.1 ст.49 КК України. Додатково надав згоду, в якій вказав про свою добровільну згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ст.128 КК України та ч.1 ст.119 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, зазначивши, що йому відомі та зрозумілі правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
		Захисник обвинуваченого вважав, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності, в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.128, ч.1 ст.119 КК України.
		Прокурор не заперечував щодо заявленого клопотання обвинуваченого.
		Представник потерпілих  адвокат ОСОБА_6 щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності в частині пред`явленого обвинувачення заперечував, вказавши, що на даній стадії таке закриття є неможливим, а законом не передбачено закриття кримінального провадження в частині. Посилаючись та постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 вказував, що таке звільнення є неможливим, оскільки ОСОБА_3 не визнає себе винним, а суд не дослідив всіх обставин справи, за яких може прийти до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, судом не досліджено доказів, які б свідчили, що перебіг давності у даному провадженні не переривався чи не зупинявся, а також, що обвинувачений не ухилявся від досудового слідства або суду та не вчинив нового злочину. 
		Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Як слідує з п.1 ч.2 ст.284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
		За правилами ч.8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій ч.1 та ч.2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку
		Згідно ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст.49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання. 
		У ч.3ст. 288 КПК Українивизначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. 
		Положеннямист. 49 КК Українивизначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
		Строк давності - це передбаченийст. 49 КК Українипевний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
		Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1ст. 49 КК Українистроків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4ст. 49 КК України).
		Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).
		Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та відповідно до висунутого обвинувачення злочин він вчинив 18 лютого 2015 року.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі строком до двох років.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Отже, станом на 07.05.2020 року минуло три роки та закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.
		Також, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та відповідно до висунутого обвинувачення злочин він вчинив 18 лютого 2015 року.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років.
		   Відповідно до п.3 ч.1ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
		Отже, станом на 07.05.2020 року минуло п`ять років та закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, передбачені п.3 ч.1 ст.49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.
		Згідно з ч.2ст. 49 КК України, перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.
		Відповідно до ч.3ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
		Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3ст. 49 КК України.
		При цьому в ході судового розгляду обвинувачений не оголошувався в розшук у зв`язку з ухиленням від суду, відсутні такі дані і в ході досудового розслідування і про ці обставини не вказувала сторона обвинувачення. В реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані щодо оголошення ОСОБА_3 в розшук. Разом з тим в ході судового розгляду стороною обвинувачення не долучались відповідні процесуальні документи на підтвердження вчинення ОСОБА_3 нового злочину.
		   Судом відповіднодо ст.285КПК України ОСОБА_3 роз`яснено сутьобвинувачення,підставу звільненнявід кримінальноївідповідальності іправо заперечуватипроти закриттякримінального провадженняз цієїпідстави,яка неє реабілітуючою,роз`яснені наслідкизакриття кримінальногопровадження,можливість продовженнясудового розглядупровадження зйого вирішеннямпо суті.Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмовузгоду нарозгляд клопотанняпро звільненнявід кримінальноївідповідальності напідставі ст.49КК України,підтвердивши,що йомузрозуміло яксуть обвинувачення,так іпідстава звільненнявід кримінальноївідповідальності. 
		Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
		Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.
		Це означає, що зазначенні положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду.
		Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
		Системний аналіз зазначених положень закону дозволяє дійти висновку, що визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності власної згоди за умови роз`яснення судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. 
		Зазначене випливає з практики Верховного Суду з аналогічних категорій справ (постанова ВС від 29 травня 2019 року у провадженні № 51-8555 км18; постанова ВС від 17 вересня 2019 року у провадженні № 51-10229 км18, ухвала ВС від 24.02.2020 у провадженні № 51-902 ск20).
		Щодо застосування положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», то Верховний Суд в ухвалі від 27.01.2020 провадження №51-358ск20, зауважив, що зазначена постанова Пленуму Верховного Суду України була прийнята ще до початку дії чинного КПК, вона не є нормативно-правовим актом і, відповідно, не усі її положення кореспондують із приписами діючого кримінального процесуального закону.
		   Разом з тим, в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», зазначається, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею
		злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки
		давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила
		нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
		Відповідно постанови Верховного суду Першої палати Касаційного кримінального суду №345/2618/16 від 19.11.2019 року, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України. Отже, розгляд зазначеного питання не залежить від стадії судового провадження.
		Як слідує з положень ст.284-286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється за вчинення кримінального правопорушення та кримінальне провадження закривається судом.
		В межах розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Отже, питання щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності вирішується судом щодо кожного кримінального правопорушення.
		Відповідно до п.10 ч. 1 ст.3 КПК України кримінальне провадження  досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Досудове розслідування проводилось щодо кожного кримінального провадження, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.263 КК України, ст.128 КК України, ч.1 ст.119 КК України. В подальшому всі кримінальні провадження були об`єднані в одне. 
		Питання про закриття кримінального провадження судом вирішується щодо кожного окремого кримінального правопорушення. Суд не позбавлений можливості за наявності відповідного клопотання та згоди обвинуваченого вирішити питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження стосовно одного кримінального правопорушення та продовжити судовий розгляд в загальному порядку щодо іншого кримінального правопорушення. 
		Враховуючи те,що обвинувачений,маючи безумовнета гарантованезаконодавством правона судовийрозгляд провадженнята перевіркусудом обґрунтованостіобвинувачення увчиненні нимкримінального правопорушення,передбаченого ст.128КК Українита ч.1ст.119КК України,таким правомне скориставсята незаперечував протизакриття провадженняза нереабілітуючихпідстав,надав судуписьмову згодуна звільненняйого відкримінальної відповідальностіта закриттякримінального провадженняу зв`язкуз закінченнямстроків давності,з оглядуна те,що кримінальнеправопорушення,за якимобвинувачується ОСОБА_3 за ст.128КК Україниє злочиномневеликої тяжкостіта змоменту скоєнняінкримінованого злочинуминуло більшетрьох років,а змоменту скоєнняінкримінованого ОСОБА_3 злочину зач.1ст.119КК України,що єзлочином середньоїтяжкості,минуло більшеп`яти років,перебіг давностіпритягнення докримінальної відповідальності,в розумінніст.49КК Українине зупинявсяі непереривався,відсутність данихщодо вчинення ОСОБА_3 нового злочину,суд приходитьдо висновку, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 звільненню від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК Україниу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.128 КК України та ч.1 ст.119 КК України, а кримінальне провадження в цій частині обвинувачення закриттю.
		 Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_14 , то їх слід залишити без розгляду та роз`яснити потерпілим про їх право на звернення із цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
		   Аналогічних висновків щодо залишення цивільного позову без розгляду дійшов Верховний Суд у справі 755/18339/14-к, викладених в постанові від 12 грудня 2019 року.    
		   Оскільки суд продовжує судовий розгляд в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України, то питання про розподіл судових витрат та долю речових доказів не вирішується.
		   На підставі наведеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст.284, 285, 286, 288, 392, 395 КПК України, суд - 
		   УХВАЛИВ:
		Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
		Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.
		Закрити кримінальне провадження № 12015270220000059 в частині обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.119 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.
		Закрити кримінальне провадження № 12015270220000059 в частині обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		   Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 на суму матеріальної шкоди 6669,06 грн, а також на суму моральної шкоди 530000 грн залишити без розгляду.
		   Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 на суму моральної шкоди 600000 грн залишити без розгляду. 
		   Роз`яснити потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_14 їх право звернутись з цивільним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
		   Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку доЧернігівського апеляційногосуду черезЧернігівський районнийсуд Чернігівськоїобласті протягомсеми днівз дняїї проголошення. 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...