Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/6668/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2020. Зареєстровано: 13.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 2/295/995/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №296/6668/19
		Категорія  38
		2/295/995/20
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.04.2020 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира у складі:
		головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
		за участю секретаря судового засідання Поліщук О.В.
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування вимог за яким зазначив, що 18.07.2008 року між сторонами був укладений договір позики, що підтверджується борговою розпискою, за змістом якої позивач надав відповідачу в борг суму у розмірі 45 000,00 доларів США із зобов`язанням повернення до 18.10.2008 року. В подальшому між сторонами виникли договірні відносини відповідно до яких позивач надавав грошові кошти відповідачу на певний строк, а останній зобов`язувався їх повернути та станом на 12.12.2014 року сума отриманих грошових коштів ОСОБА_3 становила 245 000,00 доларів США. За словами ОСОБА_1 , відповідач із грудня 2014 року до теперішнього часу ухиляється від повернення боргу, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись до суду та з огляду на викладене у позові просить стягнути із відповідача на свою користь основну суму боргу за договором позики в розмірі 6 419 000,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 5 359 865,00 грн., три відсотки річних в розмірі 849 945,94 грн. та судові витрати. Крім того, ОСОБА_1 у позові стверджує, що через бездіяльність відповідача, обман з його боку позивачу було завдано моральної шкоди, яку останній оцінює у 100 000,00 грн. та просить стягнути із ОСОБА_3 .
		Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Сингаївського О.П. від 31.07.2019 матеріали позовної заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про стягнення боргу за борговою розпискою передано до Богунського районного суду м. Житомира за підсудністю.
		Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 21.11.2019 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27.12.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
		Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 28.11.2019 року позовну заявуприйнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі,розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.
		У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували. ОСОБА_1 додав, що інших розписок, окрім наявних у справі, у нього немає. В дійсності їх було більше, але попередні розписки переписувались новими. По факту кошти за розписками від 18.07.2008 та від 22.08.2008 передавались у гривні, але в розписах зафіксована валюта - долар США. В подальшому кошти надавались в борг відповідачу у різній валюті. Представник позивача уточнив, що курс НБУ станом на 02.07.2019 брався із урахуванням дати звернення до суду, а інфляційні та 3% річних розраховувались за період із дати останнього запису в блокноті (22.12.2014) по час звернення із позовом до суду.
		Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направляв.
		Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи.
		Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що 18.07.2008 року ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_1 45 000 доларів США строком на 3 місяці та зобов`язався повернути кошти не пізніше 18.10.2008 року, що підтверджується розпискою від 18.07.2008 року (а.с. 96).
		Також встановлено, що 22.08.2008 року ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_1 55 000 доларів США строком на 2 місяці та зобов`язався повернути кошти не пізніше 22.10.2008 року, що підтверджується розпискою від 22.08.2008 року (а.с. 97).
		Крім того у матеріалах справи містяться копії аркушів із записами, оригінали яких разом із розписками були оглянути в судовому засіданні (а.с. 98-100).
		На даних аркушах містяться записи: 1) « Мой долг на 22 ноября 2013 г. составляет 215  000 долларов США. Долг в евро составляет 18 000» із підписом від імені ОСОБА_3 та датою 22.11.2013; 2) « Отдал 7 000 у.е.» із датою 11.02.2014; 3) « Отдал 2 000 у.е.» із датою 01.03.2014; 4) « Мой долг на 22 марта 2014 года составляет 219 000 долларов США. Долг в евро составляет 19 000» із підписом від імені ОСОБА_3 та датою 22.03.2014; 5) «Дополнительно долг в гривнах составляет 30 000 » із підписом від імені ОСОБА_3 та датою 25.03.2014; 6) на а.с. 99 матеріалів справи міститься копія аркуша із блокноту, на якому зазначені різні суми та дати, а в кінці обведено фразу «остаток 128 200 грн.»; 7) « Мой долг на 22 сентября 2014 года составляет 237 000 долларов США» із підписом від імені ОСОБА_3 та датою 22.09.2014; 8) « Мой долг на 22 декабря 2014 года составляет 245 000 долларов США» із підписом від імені ОСОБА_3 та датою 22.12.2014; 9) на а.с. 100 матеріалів справи міститься копія аркуша із блокноту, в кінці якого після підпису від імені ОСОБА_3 та дати «22.12.2014» зазначені різні суми та дати.
		Згідно з положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
		Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
		Відповідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.
		У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
		Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за розписками від 18.07.2008 та від 22.08.2008 року у добровільному порядку ОСОБА_3 не повернуті, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині, а саме в сумі 2 620 649 грн. 30 коп., що еквівалентно 100 000 доларів США станом на 02.07.2019 року з урахуванням меж заявлених вимог (1 долар США/26,206493 грн.).
		Суд критично ставиться до твердження позивача, що фактично передані за розписками від 18.07.2008 та від 22.08.2008 року кошти надавались відповідачу у гривні, оскільки зі змісту розписок вбачається протилежне, а доказів на підтвердження зазначених обставин безпосередньо позивач в судовому засіданні не надав і на уточнююче запитання суду пояснив, що факт надання коштів у гривні підтвердити не може.
		 
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача решти 145 000 доларів США основної суми боргу, то суд вважає в цій частині вимог відмовити з огляду на наступне.
		Ухвалюючи рішення про відмову в позові у цій частині вимог суд виходить із того, що при з`ясуванні дійсної правової природи письмових доказів у вказаній справі вбачається відсутність у них вказівок на конкретну дату отримання суми позики (частин суми позики), оскільки договір позики є реальним, тобто таким, що є укладеним з моменту передачі грошей (стаття 1046 ЦК України), то ця обставина має безпосереднє значення для обґрунтованості позову.
		Як зазначалось вище та зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві, після 18.10.2008 року між сторонами виникли договірні відносини відповідно до яких позивач надавав грошові кошти відповідачу на певний строк, а останній зобов`язувався їх повернути, станом на 12.12.2014 року сума отриманих грошових коштів ОСОБА_3 становила 245 000,00 доларів США.
		На переконання суду, наявні у матеріалах справи записи у блокноті (а.с. 98-100) не є достатніми, належними і допустимими доказами існування обставин, на які гр. ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог позову, зокрема надані копії письмових доказів не містять відомостей про дату передачі позики (частки позики), дату повернення суми позики, що унеможливлює встановити факт передачі грошових коштів.
		Подібні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 561/910/18 та повинні враховуватись судами нижчих інстанцій згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України
		З огляду на вказані встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 145 000 доларів США боргу за позикою.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Враховуючи, що між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору, а відтак відповідач має сплатити позивачу за весь час прострочення повернення позики три проценти річних, встановлених згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.
		При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
		3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
		Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.
		Оскільки відповідачем боргове зобов`язання за розписками від 18.07.2008 та 22.08.2008 не виконане у встановлений строк, суд, з урахуванням меж заявлених вимог приходить до висновку про стягнення 3% річних за період з 01.01.2015 року по 31.05.2019 року, що становить 1 612 днів прострочення, в сумі 357 352 грн. 71 коп. як 13 249,32 доларів США 3% річних від 100 000 доларів США позики за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення (1 долар США/26,9714грн.).
		Разом із тим, не підлягає задоволенню вимога про стягнення інфляційних втрат, оскільки застосування індексу інфляції можливе лише до грошових зобов`язань, визначених у національній валюті - гривні.
		Як було встановлено судом і зазначалось вище, за змістом розписок від 18.07.2008 та від 22.08.2008 кошти надавались у позику у валюті - долар США та доказів протилежного суду надано не було.
		 
		В частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає, що такі вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки стягнення моральної шкоди в договірних відносинах допускається якщо це прямо передбачено законом або договором. В даному випадку, спірні правовідносини, згідно із чинним законодавством, не передбачають стягнення моральної шкоди, не передбачено таке стягнення і договорами позики, які укладені між сторонами 18.07.2008 та 22.08.2008 року, на підтвердження чого позивачем були представлені відповідні розписки.
		 
		Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 247 грн. 16 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 202, 207, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 основну суму боргу в розмірі 2 620 649 грн. 30 коп. та 3% річних в сумі 357 352 грн. 71 коп .
		Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 247 грн. 16 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		«Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження та подання заяви про перегляд заочного рішення продовжуються на строк дії такого карантину».
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
		Відповідач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ).
		Дата складення повного судового рішення - 12.05.2020.
		 
		Суддя                                                                        Д.В. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...