Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/973/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2020. Зареєстровано: 14.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2020.
Дата набрання законної сили: 06.05.2020
Номер судового провадження: 11-кп/802/208/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018030000000116

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/973/18  Провадження №11-кп/802/208/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія:ч.3 ст.369 КК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 травня 2020 року                                 місто Луцьк
		 
		Волинський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		виправданого - ОСОБА_7 ,
		захисника  ОСОБА_8 ,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42018030000000116 від 19.04.2018 року за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Волинської області ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , - 
		 
		ВСТАНОВИВ
		   
		Даним вироком суду  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
		   виправдано за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
		   Вироком суду скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2018 року на мобільний телефон марки «Леново А 319», іmеі(1): НОМЕР_1 ; іmеі(2): НОМЕР_2 та грошові кошти у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		   Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової техніко-криміналістичної експертизи у розмірі 2574 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири тисячі) гривень компенсовано за рахунок держави.
		Вироком суду вирішено долю речових доказів відповідно до п.5,7 ч. 9 ст.100 КПК України.
		Згідно обвинувального акта, працівниками Маневицького ВП ГУНП у Волинській області 18.04.2018 року о 13 год. 30 хв. затриманий автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_9 , який належить МПП «Спецсільхозмонтаж», та яким, на замовлення ОСОБА_7 , здійснювалось перевезення металобрухту без відповідних супроводжуючих документів. Того ж дня, вказаний автомобіль, відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, затримано та поміщено на територію Маневицького ВП ГУНП у Волинській області.
		Відомості щодо факту порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 19.04.2018 року слідчим Маневицького ВП ГУНП у Волинській області внесено до ЄРДР за №12018030160000144, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та розпочато досудове розслідування. У подальшому, того ж дня, проведено огляд автомобіля, під час якого у багажному відділенні виявлено значну кількість хаотично розміщеного металобрухту.
		У подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, з метою повернення вищевказаного транспортного засобу з наявним у ньому металобрухтом, близько 11 год. 30 хв., перебуваючи у службовому кабінеті прокурора Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_10 , що розташований у адміністративній будівлі Маневицької місцевої прокуратури за адресою: смт. Маневичі, вул. С. Наливайка, 2, запропонував останньому, який згідно примітки 2 до ст 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №12018030160000144 від 19.04.2018 року та наділений до ст. 36 КПК України, повноваженнями мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування, погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, і в силу ст. 171 КПК України наділений правом самостійно звертатися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна або погоджувати таке клопотання слідчого, неправомірну вигоду в сумі 150 доларів США, щоб ОСОБА_10 відмовив у погодженні клопотання слідчого про арешт майна та в силу своїх службових обовязків вжив заходів для повернення автомобіля «Volkswagen», д.н.з. « НОМЕР_3 », та наявного у ньому металобрухту.
		Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 20.04.2018 року, близько 14 год. 10 хв., перебуваючи у службовому кабінеті прокурора Меневицької місцевої прокуратури ОСОБА_10 , за адресою: смт. Маневичі, вул. С. Наливайка, 2, надав останньому неправомірну вигоду в сумі 4000 грн з метою, щоб ОСОБА_10 відмовив у погодженні клопотання слідчого про арешт майна та в силу своїх службових обов`язків вжив заходів для повернення автомобіля «Volkswagen», д.н.з. « НОМЕР_3 », та наявного у ньому металобрухту.
		Після цього, ОСОБА_7 було викрито працівниками прокуратури Волинської області та УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України, предмет неправомірної вигоди виявлено та вилучено під час огляду місця події.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України, як надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою та в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Прокурор оскаржує вирок місцевого суду у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.
		Просить скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 та ухвалити новий, яким визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Ставить питання про дослідження окремих доказів у суді апеляційної інстанції.
		Вважає, що місцевим судом при винесенні виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 не надано належної оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення на доведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованого злочину.
		У поданому на апеляційну скаргу запереченні ОСОБА_7 просить вирок місцевого суду щодо нього залишити без змін.
		Вказує, що апеляційна скарга прокурора є безпідставною, не вмотивованою та не відповідає дійсним обставинам справи, дослідженим у суді.
		Вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив усі наявні докази та на підставі цього дійшов висновку про недоведеність його винуватості у інкриміновану злочині.
		Заслухавши доповідача,який доповівсуть вирокута виклавдоводи апеляційноїскарги, прокурора,який власнуапеляцію підтримаву повному обсязіта просивїї задовольнити,виправданого тайого захисника,які апеляційнускаргу прокурора заперечилита просиливирок місцевогосуду залишитибез змін,перевіривши матеріаликримінального провадження,апеляційний суд  приходить до наступного висновку. 
		Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у наданні неправомірної вигоди у сумі 4000 грн. прокурору Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_10 з метою вжиття останнім заходів щодо відмови у погодженні клопотання слідчого про арешт майна та вжиття заходів щодо повернення арештованого автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 та вилученого металобрухту, належного ОСОБА_7 у рамках кримінального провадження №12018030160000144 від 19.04.2018 року.
		Стаття 369 КК України передбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або ж третій особі неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає так у вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Згідно ч.3 цієї статті діяння, передбачені ч.1 або 2, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Об`єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
		Місцевим судом під час проведення судового слідства, при дослідженні усіх належних та допустимих доказів, не встановлено наявності у діях ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
		Твердження прокурора щодо однобічності розгляду судом першої інстанції матеріалів провадження не знайшло свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції. Судом надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відносно ОСОБА_7 мала місце провокація зі сторони ОСОБА_10 , оскільки під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні, що закріплено у ч. 3 ст. 271 КПК.
		Згідно сформованої правової позиції ЄСПЛ наявність суспільного інтересу не можна використовувати як обґрунтування щодо використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції чи іншого правоохоронного органу, оскільки у такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи. Підбурювання має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (Teixeira de Castro v. Portugal), від 09.06.1998, зава № 25829/94); «Худобін проти РФ» (Khudobin v. Russia), від 26.10.2006, заява № 59696/00); «Ваньян проти Російської Федерації» (Vanyan v. Russia), від 15.12.2005, заява № 53203/99); «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania), від 05.02.2008, заява № 74420/01).
		У іншому своєму рішенні від 30.10.2014 «Носко і Нефедоров проти РФ» (Nosko and Nefedov v. Russia), заяви №5753/09 і № 11789/10) ЄСПЛ зазначив, що «негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника».
		На переконання колегії суддів, прокурор не спростував тверджень ОСОБА_7 та його захисника про наявність у діях співробітників правоохоронних органів та безпосередньо ОСОБА_10 ознак провокації злочину.
		За наслідками дослідження місцевим судом протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 23.04.2018 року встановлено, що прокурор Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_10 в ході розмови з ОСОБА_7 у власному службовому кабінеті схиляє останнього до вчинення кримінального правопорушення у вигляді передачі коштів задля можливого вирішення питання щодо скасування арешту на вилучений автомобіль та металобрухт. Вказане, на думку апеляційного суду, не може розцінюватись як добровільна згода ОСОБА_7 на надання неправомірної вигоди.
		Окрім того, ОСОБА_7 у наданих суду поясненнях вказав, що передаючи кошти ОСОБА_10 , він не знав, що останній займає відповідальне становище. Докази, які б спростовували ці доводи - в матеріалах провадження відсутні.
		Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме ОСОБА_10 створив усі належні умови, переконав ОСОБА_7 в необхідності надання йому коштів та стимулював до вчинення злочину.
		Наявні в кримінальному провадженні матеріали не доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		   Статтею ст. 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
		Національне законодавство України повністю узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом кримінального провадження. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, що і стало підставою для ухвалення виправдувального вироку, з чим повністю погоджується колегія суддів, тому всі доводи прокурора про скасування цього судового рішення з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
		Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, то в такому випадку, керуючись вимогами п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд вважає за необхідне, у зв`язку з наявністю для цього підстав, ухвалити щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст. 369 КК України ухвалу.
		У зв`язку з наведеним апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а виправдувальний вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2019 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
		На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
		У Х В А Л И В
		 
		Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Волинської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.12.2019 року, яким ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України - без змін.
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...