Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 507/334/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2020. Зареєстровано: 15.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2020.
Дата набрання законної сили: 14.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/813/164/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/164/20 
		Номер справи місцевого суду: 507/334/19
		Головуючий у першій інстанції 
		Вужиловський О. В.
		Доповідач Вадовська Л. 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   14.05.2020 року                                 м. Одеса 
		 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., 
		суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
		при секретарі - Сороколет Ю.С.,
		переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №507/334/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, стягнення заборгованості за договором надання позики на умовах фінансового кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 червня 2019 року у складі судді Вужиловського О.В., -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Форза», звернувшись 19 березня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року, за яким на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано позику в розмірі 15150,00 грн. Посилаючись на не повернення ОСОБА_1 грошових коштів у встановлений договором строк, не сплату процентів згідно відсоткової ставки за кожен день користування коштами, позивач ТОВ «ФК «Форза» просив визнати дійсним укладений між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 . Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форза» кредитну заборгованість за договором в загальній сумі 44692,50 грн. та судові витрати (а.с.1-7). 
		Ухвалою судді Любашівського районного суду Одеської області від 28 березня 2019 року прийнято позовну заяву відкрито провадження у справі (а.с.31). 
		Відповідач ОСОБА_1 в особі представника позов не визнала з підстав не доведеності перерахування коштів, нікчемність укладеного договору та не пред`явлення позивачем вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
		Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 13 червня 2019 року позов задоволено; визнано дійсним Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форза» заборгованість за договором в загальній сумі 44692,50 грн., з них заборгованість за кредитом 15150,00 грн., за процентами за користування кредитом 6817,50 грн., пеня 7575,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форза» судові витрати в сумі 3842,00 грн. (а.с.135-137).
		Висновок суду мотивовано тим, що між сторонами укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. На виконання умов Договору позивачем згідно картки рахунку № НОМЕР_1 з 20 жовтня 2018 року по 3 січня 2019 року перераховано відповідачу 15150,00 грн. позики через ОСОБА_2 . Відповідач отриману позику не погашала, згідно розрахунку за Договором №00018109925 від 20 жовтня 2018 року станом на 7 березня 2019 року виникла заборгованість в загальній сумі 44692,50 грн., заборгованість відповідачем не спростовано, доводи відповідача про не отримання позики не підтверджено. Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року укладено з порушенням статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а саме прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт) ОСОБА_1 здійснено шляхом внесення отриманого коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «Форза» без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі. Оскільки відповідач надала всі свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні вікна в договір код-підпис, фактично погодила з позивачем всі істотні умови договору, отримала кошти, не повернула їх, а використала на свої потреби, то відповідач тим самим прийняла виконання договору позики, що в силу статті 218 ЦК України є підставою для визнання такого договору як правочину дійсним та стягнення виниклої за договором заборгованості. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в тому, що електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», проте жодних дій, передбачених вказаним Законом, які б свідчили про прийняття пропозиції, відповідач не вчинила, з огляду на що відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» договір є не укладеним, як наслідок, суд неправомірно застосував положення статті 218 ЦК України до неукладеного правочину. Позивач не довів факт надсилання договору про надання фінансової позики на умовах фінансового кредиту відповідачу, не надав докази належності позивачу цифрового підпису, не довів підписання договору відповідачем. Суд неправомірно врахував як докази паперові копії електронних доказів, що не завірені в установленому порядку. На офіційному сайті позивача https://forzacredit/com/ua розміщено договір фінансової позики на умовах фінансового кредиту, який в силу відсутності даних про вартість кредиту, відсотки тощо не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», що вказує на порушення позивачем статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд безпідставно не прийняв твердження відповідача про не отримання коштів позивача, надані позивачем докази отримання коштів не є належними. 
		В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
		У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форза» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує її безпідставністю. ОСОБА_1 оформила Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 на сайті ТОВ «ФК «Форза» та здійснила підписання договору у відповідності до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надійшов на мобільний телефон, зазначений відповідачем в особистому кабінеті під час реєстрації. На підтвердження укладення та підписання відповідачем договору надано паперову копію Договору про надання позики №00018109925 від 20 жовтня 2018 року, укладеного в електронному вигляді, із зазначенням в Розділі « ІНФОРМАЦІЯ_1 сторін» одноразового ідентифікатора, що є підтвердженням підписання відповідачем договору. Заперечення відповідачем укладення договору доказами не підтверджено, навпаки у письмовому зверненні відповідача до Нацкомфінпослуг нею підтверджено укладення 20 жовтня 2018 року договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925. Позивачем подано докази з дотриманням вимог статті 100 ЦПК України, такі під сумнів в суді першої інстанції відповідачем не ставились. Закон України «Про електронні довірчі послуги» на виниклі правовідносини не поширюється, оскільки виключним видом діяльності ТОВ «ФК «Форза» є надання фінансових послуг, укладений між сторонами Договір №000018109925 від 20 жовтня 2018 року не стосується електронних довірчих послуг, так як позивач не є суб`єктом надання довірчих електронних послуг. Нарахування пені за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним врегульовано статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» та не перевищує 50% суми отриманої відповідачем позики. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано (а.с.171-178). 
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне.
		Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
		Між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» («Банк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» («Клієнт») укладено Договір №3145 про надання послуг в системі LiqPay від 16 липня 2018 року, предметом якого є регулювання відносин Банку з Клієнтом, згідно з якими Банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів на користь Клієнта за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. Під «системою LiqPay» у цьому договорі сторони погодили вважати платіжний сервіс Банка, призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв (а.с.116-127). 
		Між товариством з обмеженою діяльністю «Фінансова компанія «Форза» (код ЄДРПОУ 41762679) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року, за яким отримано перерахуванням на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 позики в розмірі 15150,00 грн. під 1,5% на день (реальна річна процентна ставка 547,5%), де період користування коштами 30 днів, строк дії договору з 20 жовтня 2018 року по 18 листопада 2018 року, загальна сума платежу 21967,50 грн., з них 15150,00 грн. сума основного боргу, 6817,5 грн. сума процентів, комісія 0,0 грн. (а.с.14-15).
		Згідно розрахунку за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року заборгованість станом на 7 березня 2019 року становила в загальній сумі 44692,50 грн., з них тіло кредиту 15150,00 грн., проценти 6817,50 грн., пеня 7575,00 грн. (а.с.16).
		ОСОБА_1 борг не повертався, проценти не сплачувались (а.с.17).
		На розгляді Національної комісії, що регулює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) перебувала заява ОСОБА_1 щодо неправомірних дій ТОВ «ФК «Форза» при укладенні нею Договору №00018109925 від 20 жовтня 2018 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, за змістом якої ОСОБА_1 визнавала, що уклала з ТОВ «ФК «Форза» Договір №00018109925 від 20 жовтня 2018 року в електронній формі, за яким було видано кредит 15150,00 грн., сума заборгованості за зобов`язаннями станом на 17 грудня 2018 року складала 34542,15 грн. (а.с.110).
		Судом першої інстанції на підставі поданих учасниками справи доказів встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, врегульовані Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 207, 218, 1046, 1054 ЦК України, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.
		Онлайн кредит  це позика оформлена через мережу Інтернет, правовідносини якої регулюються нормами чинного законодавства України.
		Позику врегульовано параграфом 1 Глави 71 ЦК України, де стаття 1046 цього Кодексу передбачає договірні відносини позики, відповідно до яких за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей. 
		Право позикодавця на одержання від позичальника процентів передбачено статтею 1048 ЦК України, відповідно до частини 1 даної норми матеріального права позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. 
		За положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.
		Між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року, який є електронним договором, укладеним шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаним у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку, а, відтак, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. 
		Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
		Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		Укладений між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 . Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018109925 від 20 жовтня 2018 року є електронним правочином, що вчинений із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем. Даний електронний правочин не входить в перелік правочинів, на які згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» не поширюється дія цього Закону. Правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом. Спірний електронний договір (електронний правочин) укладено відповідно до порядку, визначеного статтею 11 вказаного Закону, яким передбачено, зокрема, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. 
		Згідно частини 3 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, яка передбачає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. 
		ОСОБА_1 прийняла пропозицію ТОВ «ФК «Форза» укласти договір та вчинила дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». 
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором  це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		    ОСОБА_1 , пройшовши всю процедуру укладення договору «онлайн кредитування» на сайті ТОВ «ФК «Форза», не маючи електронного цифрового підпису, однак заповнюючи всі поля заявки та приймаючи пропозицію (оферту) укласти договір з подальшим введенням в Особистому кабінеті отриманих кодів, є такою, що особисто підписала електронний кредитний договір. Підписаний ОСОБА_1 електронний договір визначає основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначає суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, що в свою чергу є звичайним договором в розумінні чинного законодавства України. ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» як сторони «онлайн кредиту» уклали договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі такого договору видано/отримано грошові кошти шляхом перерахування на зазначений позичальником банківський рахунок. ОСОБА_1 не надала виписку з рахунку з відомостями про відсутність зарахування від ТОВ «ФК «Форза» 20 жовтня 2018 року грошових коштів в сумі 15150,00 грн., відтак, доводи про неотримання коштів є не підтвердженими. 
		   Посилання ОСОБА_1 на не укладення договору, його не підписання, а, відтак, безпідставність визнання договору дійсним не приймаються. 
		Електронний договір має презумпцію дійсності як електронний правочин. У сенсі положень статті 207 ЦК України, статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному цим законом порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожен примірник електронного договору з накладеним на нього відповідним підписом є оригіналом такого договору, що дозволяє використання електронних документів, пов`язаних з електронним правочином, як письмових доказів у судовому розгляді. 
		   Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
		Визначені статтею 526 ЦК України загальні умови виконання зобов`язання передбачають, що обов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Таким чином, за невиконання умов електронного кредитного договору для ОСОБА_1 наступає відповідальність у вигляді примусового стягнення суми отриманого кредиту, процентів за користування коштами, неустойки (пені) за прострочення виконання зобов`язання тощо. 
		Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» регламентує, що допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Аналогічне положення міститься в Законі України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 ЦПК України. Отже, електронні договори є письмовими доказами в розумінні чинного законодавства України; при цьому такі договори повинні відповідати всім вимогам, встановленим для електронних документів, а саме інформація в такому документі має бути зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також він повинен бути підписаний електронним підписом.
		Доводи ОСОБА_1 в частині доказів, що подані в справі у формі паперових копій електронних документів, не приймаються, так як такі в силу положень статті 64 ЦПК України є письмовими доказами.
		   Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. 
		   Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
		   Відповідно до положень частин 4,5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
		   Учасники справи в судове засідання 16 квітня 2020 року не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; позивачем надано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони. Відтак, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
		 
		 
		Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 13 червня 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, стягнення заборгованості за договором надання позики на умовах фінансового кредиту  залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		   Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		   Повний текст постанови складено 14 травня 2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий Л.М.Вадовська
		Судді Л.Г.Ващенко
		Є.С.Сєвєрова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...