Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/831/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:; рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 11-1213заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                        
		29 квітня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 9901/831/18
		Провадження № 11-1213заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Гриціва М. І., 
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про перегляд рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (судді Смокович М. І., Бевзенко В. М., Кашпур О. В., Уханенко С. А., Загороднюк А. Г.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовними вимогами визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 вересня 2018 року № 1725/ко-18 (далі - Рішення) про невідповідність судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 займаній посаді судді.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що процедура кваліфікаційного оцінювання не правомірна, не відповідає загальновизнаним європейським стандартам і принципам та нормам міжнародного права і носить дискримінаційний характер. 
		Вказує на неправомірність порядку проведення кваліфікаційного оцінювання. З посиланням на Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) доводить, що Комісія в межах своїх повноважень під час кваліфікаційного оцінювання не може контролювати та оцінювати спосіб життя судді, його майновий стан, повноту і достовірність задекларованих ним відомостей. У цьому зв`язку позивачка підкреслила, що стосовно неї Комісія на етапі дослідження досьє і проведення співбесіди детально проаналізувала її декларацію і майновий стан, не вважаючи за потрібне звертатися до Національного агентства з питань запобігання корупції. Поміж тим, ВККС залишила поза увагою наявну в суддівському досьє інформацію щодо її майна та доходів, яка позитивно її характеризує і спростовує сумніви у правомірності набуття майна.
		Позивачка зауважила, що результат кваліфікаційного оцінювання, якщо проаналізувати зміст Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення), значною мірою залежить від внутрішнього переконання членів ВККС, тобто показники відповідності судді займаній посаді оцінюються за суб`єктивним критерієм, який має вирішальне значення для того, який буде результат цього оцінювання (за підрахунками позивачки у відсотковому відношення частка «внутрішнього переконання» членів Комісії становить 78 % від усієї кількості балів, які можна набрати під час кваліфікаційного оцінювання). Позивачка зауважила, що у підсумку свого кваліфікаційного оцінювання недоотримала лише 5,3 % від суми необхідного прохідного бала і фактично такий результат ґрунтується на суб`єктивному переконанні членів ВККС. 
		Окремо ОСОБА_1 звернула увагу на те, що під час співбесіди весь склад колегії Комісії був до неї упередженим, показники розглянутих справ та матеріалів, які вони оголосили на засіданні, були некоректними, хоч про дійсні дані розглянутих і скасованих справ зазначено у письмових поясненнях судді. На думку позивачки, перебіг співбесіди був непослідовним, питання воднораз могли стосуватися різних сфер, подекуди до одних і тих самих критеріїв Комісія поверталася декілька разів. Крім того, під час співбесіди виникла необхідність додаткового документального підтвердження певних обставин, втім можливості надати потрібні документи позивачці не надали. 
		Вказує на неможливість звільнення суддів з посади лише за результатами кваліфікаційного оцінювання, оскільки стаття 126 Конституції України не передбачає такої підстави для звільнення судді, як невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики і доброчесності, тож положення підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України фактично розширюють перелік підстав для звільнення суддів, що є недопустимо.
		Позивачка ОСОБА_1 висловила також зауваження з приводу можливості оскарження рішень ВККС за правилами частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII, а також щодо ігнорування Громадською радою доброчесності своїх обов`язків у процедурі кваліфікаційного оцінювання, позаяк з кінця березня 2018 року вона самоусунулася від їх виконання, що поряд з наведеним вище теж свідчить про сумнівність процедури оцінювання загалом.
		У додаткових поясненнях до позовної заяви позивачка та її представник зазначили, що спірне Рішення є невмотивованим і покликання відповідача лише на засоби встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених балів за кожним із критеріїв не дають змоги з`ясувати, за яким конкретно критерієм позивачка не відповідає займаній посаді та зрозуміти дійсні мотиви, з яких виходила Комісія, коли приймала спірне Рішення.
		2. Відповідач надав відзив на позовну заяву та на додаткові пояснення, в яких зазначив, що 26 вересня 2018 року в межах кваліфікаційного оцінювання Комісія провела з позивачкою співбесіду, в ході якої вони обговорили питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. У підсумку Комісія дійшла тих висновків, які відображено в оспорюваному Рішенні. Доводи, які позивачка та її представник виклали в позовній заяві та письмових поясненнях, відповідач вважає безпідставними й суб`єктивними. Проведення кваліфікаційного оцінювання суддів передбачено підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, там же передбачено наслідки цього оцінювання. Комісія зазначила, що її повноваження щодо кваліфікаційного оцінювання суддів є дискреційними і жоден інший суб`єкт не може втручатися у їх здійснення. Під час кваліфікаційного оцінювання прав та інтересів позивачки не порушено, сама ж процедура пройшла з дотриманням вимог законодавства, підстав для оскарження спірного Рішення, визначених статтею 88 Закону № 1402-VIII, немає.
		Щодо доводів позивачки про невмотивованість Рішення, то ВККС зауважила, що такі твердження необґрунтовані. На переконання відповідача, Рішення містить вичерпну інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання та мотиви його ухвалення.
		3. Вища рада правосуддя (далі - ВРП) надала письмові пояснення по суті спору, у яких, з-поміж іншого, зазначила, що відповідно до частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. Тому спірне Рішення в частині внесення подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Харкова може оскаржуватися тільки разом з рішенням ВРП про звільнення судді з посади.
		4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 жовтня 2019 року закрив провадження в частині оскарження рішення Комісії від 26 вересня 2018 року № 1725/ко-18 щодо внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Харкова.
		5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 09 жовтня 2019 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 26 вересня 2018 року № 1725/ко-18 про невідповідність судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 займаній посаді судді та зобов`язав Комісію продовжити кваліфікаційне оцінювання зазначеної судді. 
		Стягнув на користь позивачки витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. 
		6. Комісія не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Вказує на те, що ухвалене судом рішення не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності і обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, не ґрунтується на засадах верховенства права, а також на відсутність узгодженості судової практики.
		Твердження позивачки на обґрунтування заявлених вимог є надуманими, суперечливими та свідчать про суб`єктивну вибірковість тлумачення і застосування нею положень Конституції України та Закону № 1402-VIII. Проведення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді безпосередньо визначено підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Цією ж нормою визначено наслідки виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді, питання про неконституційність указаних положень не розглядалось. 
		Комісія наголошує, що ОСОБА_1 отримала менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, що відповідно до статей 83-86, 93, 101 Закону № 1402-VIII є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення про невідповідність займаній посаді. Своєю чергою згідно з пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону та пунктом 37 розділу III Положення рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади. Комісія звертає увагу на те, що спірним Рішенням не вирішується питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки це Рішення має рекомендаційний характер. 
		Апелянт посилається на те, що встановлення результатів кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді є виключною дискрецією членів Комісії. Процедура визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді була проведена Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 1402-VIII. Суд не має права зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчиняти дію, яку за законом останній здійснює «на свій розсуд», не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) суб`єкту владних повноважень. 
		Також апелянт не погоджується з висновком суду про невмотивованість власного рішення, оскільки вважає, що в ньому належним чином зазначені правові підстави, на яких воно ґрунтується, що, на його думку, і слугує головним критерієм вмотивованості.
		7. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		ОСОБА_1 наголосила, що хоч оскаржуваним рішенням позов задоволено лише за однією з трьох підстав, що були викладені у позовній заяві, вважає зазначене рішення законним і обґрунтованим. Висновки суду в частині визнання невмотивованим Рішення ВККС є переконливими та не спростовуються наведеними в апеляційній скарзі доводами.
		Відповідач не спростував висновку суду про те, що саме лише посилання на показники встановлення відповідності судді займаній посаді та кількість виставлених за результатами оцінювання балів жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення свого Рішення. 
		Вказує, що національне законодавство наділяє суди процесуальною можливістю для юридичного контролю за реалізацією дискреційних повноважень суб`єктами владних повноважень аж до зобов`язання враховувати думку суду під час повторного вирішення відповідного питання.
		Крім того, позивачка наголошує, що представник відповідача Білопольська Н. А., яка є автором апеляційної скарги, не мала відповідних повноважень на її подання до суду, оскільки довіреність на представництво Білопольською Н. А. інтересів Комісії у суді підписана особою, чиї повноваження як голови Комісії станом на момент звернення з апеляційною скаргою вже припинені. Вважає, що подана від імені та в інтересах ВККС апеляційна скарга на рішення суду в цій справі складена та підписана фактично неуповноваженою особою, а тому не може бути предметом апеляційного розгляду.
		8. У своєму відзиві ВРП просить врахувати, зокрема, інформацію про те, що 20 серпня 2019 року ухвалила рішення про відмову в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 
		9. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке. 
		10. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, які лаконічно можна викласти таким чином.
		Харківська обласна Рада народних депутатів рішенням від 25 лютого 1993 року обрала ОСОБА_1 суддею Київського районного суду міста Харкова, а Верховна Рада України постановою від 19 червня 2003 року обрала її на посаду судді цього суду безстроково.
		Комісія рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання 1 790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 . 
		Рішенням від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 Комісія призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, а рішенням від 17 травня 2018 року № 107/зп-18 затвердила результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 28 березня 2018 року. Відповідно до цього рішення суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 склала анонімне тестування, за результатами якого набрала 63 бали; за результатами виконання практичного завдання суддя набрала 66 балів.
		Загалом на етапі складення іспиту суддя ОСОБА_1 набрала 129 балів і на цій підставі допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
		Комісія рішенням від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначила тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді відповідно до рішень Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 та від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17.
		Відповідач рішенням від 20 червня 2018 року № 145/зп/18 призначив проведення другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей - інтерв`ю із психологом для 537 суддів, у тому числі й судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 . 
		Позивачка пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників відповідності критеріям особистісної, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
		ВККС 26 вересня 2018 року провела співбесіду з ОСОБА_1 , під час якої обговорювала питання за показниками відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності на підставі матеріалів суддівського досьє.
		У підсумку співбесіди та дослідження суддівського досьє ВККС ухвалила рішення, яким вирішила, що:
		1) суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 617 балів;
		2) суддю Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 визнати такою, що не відповідає займаній посаді;
		3) внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .
		Рішенням від 20 серпня 2019 року ВРП відмовила у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 
		11. У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам. 
		Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дають підстави для висновку, що звернення з цим позовом до суду зумовлене незгодою позивачки власне з правомірністю спірного Рішення ВККС за результатами її кваліфікаційного оцінювання, яким позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити із займаної посади судді. 
		12. Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла Рішення за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє і проведення співбесіди», проведеного відповідно до рішення ВККС від 20 червня 2018 року № 145/зп/18. 
		Рішення, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, містить відомості про суму балів, які набрала позивачка за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Позаяк сумарна кількість балів становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (617), Комісія дійшла висновку про невідповідність позивачки займаній посаді судді. 
		Водночас Комісія у тому самому Рішенні рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Харкова.
		13. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
		Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді <…> здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: <…> рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
		На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення, а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
		Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
		Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
		Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
		За частинами другою, четвертою статті 84 Закону № 1402-VІІІ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді <…>, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
		У частинах першій, другій статті 85 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді <…> критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС <…> зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. 
		Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
		2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
		3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
		4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
		14. З огляду на наведені положення законодавства, зокрема частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, колегія суддів, беручи до уваги встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини, дійшла висновку, що провадження в цій справі треба закрити. 
		У цій справі предметом спору є Рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивачку з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді. 
		Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то Рішення, позаяк таке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку. 
		З викладеного також висновується, що Рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього Рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
		15. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі у справі № 9901/637/18, який сформулювала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства, зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
		При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
		Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
		Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
		Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
		При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС. 
		З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
		Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України. 
		ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення. 
		16. Отже, зважуючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. 
		Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП. 
		17. У цьому зв`язку варто додати, що під час розгляду цієї справи установлено, що ВРП рішенням від 20 серпня 2019 року № 2211/0/15-19 відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Харкова на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України через невмотивованість Рішення Комісії. 
		18.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.
		Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що Рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		19. Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.
		20. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		21.Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 243, 245, 266, 315, 319, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.
		Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 
		2019 року скасувати, а провадження у справі закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                         М. І. Гриців
		Судді:                                     Т. О. Анцупова                                              О. Б. Прокопенко
		                                               В. В. Британчук                                             В. В. Пророк
		                                               Ю. Л. Власов                                                 Л. І. Рогач      
		                                               Д. А. Гудима                                                 Ж. М. Єленіна
		                                               В. І. Данішевська                                         О. С. Ткачук   
		О. С. Золотніков                                           В. Ю. Уркевич            
		В. С. Князєв                                                  О. Г. Яновська           
		Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...