Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/15692/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: 14-39цс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		28квітня 2020 року
		м.Київ
		Справа №607/15692/19
		Провадження №14-39цс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача ГудимиД.А.,
		суддів АнцуповоїТ.О., БританчукаВ.В., ВласоваЮ.Л., ГриціваМ.І., ДанішевськоїВ.І., ЄленіноїЖ.М., ЗолотніковаО.С., КнязєваВ.С., ЛобойкаЛ.М., ПрокопенкаО.Б., ПророкаВ.В., РогачЛ.І., ТкачукаО.С., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г.
		розглянула справу за позовом  ОСОБА_1 (далі  позивач) до  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про відшкодування шкоди, визнання протиправним розпорядження та заборону вчиняти дії 
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року, постановлену суддею РомазаномВ.В., і постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року,прийняту колегією суддів у складі ШевчукГ.М., ОСОБА_2 , ТкачаЗ.Є.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У липні 2019року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
		1.1. Стягнути з відповідачів солідарно на свою користь відшкодування збитків у розмірі 920,00грн і моральної шкоди у розмірі 375,00грн.
		1.2. Визнати протиправним розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 в листі від 10липня 2017року (далі  оскаржене розпорядження) щодо витребування військовими комісарами ОРМВК заяв в учасників бойових дій на отримання ними разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
		1.3. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 видавати розпорядження щодо витребування військовими комісарами заяв в учасників бойових дій на отримання ними разової грошової допомоги ветеранам війни без законних на те підстав.
		2. Мотивував позов такими обставинами:
		2.1. 18жовтня 2018року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №819/1232/18 за позовом позивача до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, Козівського районного військового комісаріату. Суд задовольнив позов частково: визнав неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення позивача у списки для отримання разової грошової допомоги за 2017рік; зобов`язав Козівський районний військовий комісаріат подати додатковий список на отримання разової грошової допомоги за 2017 рік до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, включивши в нього позивача, та зобов`язав це управління виплатити позивачеві таку допомогу.
		2.2. Неправомірними діями обох відповідачів позивачеві завдані збитки на суму 920,00грн і моральна шкода, розмір відшкодування якої позивач оцінює у 375,00грн.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		3. 5липня 2019року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі. Мотивував тим, що позов не можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Роз`яснив позивачу його право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		4. 15серпня 2019року Тернопільський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року. Вказав, що спір стосується підготовки та складання списків для отримання разової грошової допомоги особами, які є суб`єктами владних повноважень, а позивач як заінтересована особа просить визнати протиправними та заборонити вчиняти певні дії цим суб`єктам. Тому справу має розглядати адміністративний суд.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. 21жовтня 2019року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року і направити справу для продовження розгляду.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		6. 12лютого 2020року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що позивач в апеляційній і касаційній скаргах зазначав про необхідність розгляду спору за правилами цивільного судочинства.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		7. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		7.1. Суди порушили його право на суд, гарантоване статтею6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), оскільки справу за всіма вимогами слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
		7.2. Адміністративний суд вирішує вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити питання законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, що спричинило заподіяння шкоди. Натомість позивач просив стягнути відшкодування шкоди за дії відповідачів, які не оскаржує до суду.
		7.3. Оскаржене розпорядження не можна вважати рішенням суб`єкта владних повноважень, яке треба оскаржувати за правилами адміністративного судочинства, оскільки таке розпорядження викладене у формі «звичайного листа».
		(2) Позиції інших учасників справи
		8. 3грудня 2019року ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що судові рішення відповідають приписам матеріального та процесуального права. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		9. Інший відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)Загальні принципи щодо розмежування цивільної й адміністративної юрисдикцій
		10. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		11. Цивільний процесуальний кодекс України (далі  ЦПКУкраїни) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті19).
		12. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		13. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		14. Згідно з пунктом1 частини першої статті4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАСУкраїни) адміністративна справа  це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		15. Пункт2 частини першої статті4 КАСУкраїни визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		16. Відповідно до пункту1 частини першої статті19 КАСУкраїни юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		17. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт7 частини першої статті4 КАС України).
		18. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
		19. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції»  це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
		20. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23травня 2018року у справі №914/2006/17 (пункт5.7), від 4вересня 2018року у справі №823/2042/16 (пункти28-30), від 18вересня 2018року у справі №823/218/17 (пункти24-25), від 12березня 2019року у справі №911/3594/17 (пункти4.8-4.10), від 2квітня 2019року у справі №137/1842/16-а, від 18грудня 2019року у справі №826/2323/17 (пункти18-19), від 18грудня 2019року у справі №263/6022/16-ц (пункти21-23), від 19лютого 2020року у справі №520/5442/18 (пункти18-20), від 26лютого 2020року у справі №1240/1981/18 (пункти16-17), від 1квітня 2020року у справі №520/13067/17(пункти19-21)).
		21. Тому помилковим є застосування пункту1 частини першої статті19 КАСУкраїни та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію  визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		(1.2)Застосування загальних принципів розмежування юрисдикцій у цій справі
		(1.2.1)Щодо юрисдикції суду за вимогою про відшкодування збитків
		22. Позивач просить відшкодувати йому збитки у сумі 920,00грн. Підставою для звернення з такою вимогою вказав те, що Козівський районний військовий комісаріат керувався при складенні списку осіб на отримання разової грошової допомоги оскарженим розпорядженням. Через незаконні, на думку позивача, дії відповідачів він не отримав такої допомоги за 2016рік. А тому просить стягнути солідарно з відповідачів суму, що відповідає розміру означеної допомоги за 2016 рік.
		23. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що таку вимогу треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком судів погоджується.
		24. Відповідно до частини п`ятої статті12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
		25. У 2016 році виплату до 5травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснювало Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв`язку або через установи банків перераховували їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання). Для учасників бойових дій розмір вказаної допомоги становив 920грн (підпункт2 пункту1 постанови Кабінету Міністрів України від 2березня 2016року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»).
		26. Отже, сума збитків, про відшкодування яких просить позивач, є сумою разової грошової допомоги, на яку він розраховував за 2016рік.
		27. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 18жовтня 2018року Тернопільський окружний адміністративний суд постановив ухвалу у справі №819/1232/18, згідно з якою залишив без розгляду вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити грошову допомогу саме за 2016рік. Мотивував ухвалу тим, що, звернувшись до суду з оскарженням неправомірних дій Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації аж у липні 2018року, позивач пропустив шестимісячний строк для звернення за захистом його прав. Підстав для поновлення такого строку суд не встановив.Позивач зазначену ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду не оскаржував.
		28. Велика Палата Верховного Суду вважає, що кваліфікація позивачем у справі №607/15692/19 суми разової грошової допомоги як збитків і заявлення відповідної вимоги як до Козівського районного військового комісаріату, так і до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не брав участі у справі №819/1232/18, не впливає на зміну юрисдикції суду. Тому суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що розгляд вимоги про стягнення 920,00грн разової грошової допомоги, яку позивач кваліфікував як збитки, відповідно до статті19 КАСУкраїни належить до юрисдикції адміністративного суду.
		(1.2.2)Щодо юрисдикції суду за вимогою про визнання протиправним оскарженого розпорядження
		29. Позивач просить визнати протиправним оскаржене розпорядження, оскільки вважає, що відповідачі не мали права витребувати в нього заяву для підготовки та складання списків осіб для отримання разової грошової допомоги, гарантованої частиною п`ятою статті12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте стверджує, що таке розпорядження не є рішенням суб`єкта владних повноважень, бо викладене у формі листа. А тому, на думку позивача, оскаржене розпорядження суд має визнати протиправним за правилами цивільного судочинства.
		30. Велика Палата Верховного Суду з таким доводом позивача не погоджується. Те, що оскаржене розпорядження викладене у формі листа, не впливає на визначення юрисдикції суду. Суди першої й апеляційної інстанції дійшли по суті правильного висновку про те, що спір за цією вимогою стосується підготовки та складання особами, які є суб`єктами владних повноважень, списків для отримання разової грошової допомоги, а позивач як заінтересована особа просить визнати протиправними дії цих суб`єктів.
		31. Оскільки вимога позивача про визнання протиправним оскарженого розпорядження стосується рішення суб`єкта владних повноважень щодо виплати разової грошової допомоги, таку вимогу відповідно до статті19 КАСУкраїни слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		(1.2.3)Щодо юрисдикції суду за вимогою про стягнення моральної шкоди
		32. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 375,00грн, завданої, на його думку, протиправними діями відповідачів, через які він не отримав разову грошову допомогу у визначений у законодавстві строк.
		33. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що таку вимогу теж треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Проте Велика Палата Верховного Суду з таким висновком судів не погоджується.
		34. 18жовтня 2018року у справі №819/1232/18 Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, згідно з яким вже визнав неправомірною бездіяльність Козівського районного військового комісаріату щодо невключення позивача у списки для отримання разової грошової допомоги за 2017рік відповідно до статті12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язав Козівський районний військовий комісаріат подати додатковий список на отримання позивачем такої допомоги до Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, а це Управління  виплатити позивачеві зазначену допомогу.
		35. Вимогу про відшкодування моральної шкоди у справі №819/1232/18 позивач не заявляв. І як в апеляційній, так і в касаційній скаргах звертає увагу на те, що за правилами адміністративного судочинства суд може розглядати вимогу про відшкодування моральної шкоди лише в одному випадку.
		36. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт9 частини другої статті16 Цивільного кодексу України). Проте таку вимогу справді не завжди можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Так, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства(частина п`ята статті21 КАСУкраїни).
		37. За змістом позовної заяви позивач не стверджує, що моральну шкоду йому завдали дії з видання оскарженого розпорядження. Наполягає на тому, що має право на відшкодування такої шкоди за дії відповідачів, які у справі №607/15692/19 не оскаржує. Вказує, що моральну шкоду завдали дії відповідачів, внаслідок яких він не отримав разову грошову допомогу у визначений у законодавстві строк. Стосовно такої допомоги за 2017рік невчасність її отримання підтверджує чинне рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18жовтня 2018року у справі №819/1232/18.
		38. Отже, немає підстав стверджувати, що заявлену у справі №607/15692/19 вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої невчасною виплатою разової грошової допомоги за 2017рік, треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Розгляд такої вимоги у справі №607/15692/19за правилами цивільного судочинства не позбавляє позивача права заявити в адміністративному суді вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої оскарженим розпорядженням, оскільки Велика Палата Верховного Суду вирішила що вимогу про визнання такого розпорядження протиправним слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		39. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо необхідності розгляду заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди в адміністративному суді та погоджується з доводами касаційної скарги про те, що спір за цією вимогою треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(1.2.4)Щодо юрисдикції суду за вимогою про заборону на майбутнє видавати розпорядження щодо витребування в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги
		40. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що вимогу заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 видавати розпорядження щодо витребування військовими комісарами в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги теж слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Проте Велика Палата Верховного Суду з таким висновком не погоджується.
		41. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті15 Цивільного кодексу України).Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті16 цього кодексу).
		42. Отже, за загальним правилом особа може, зокрема у судовому порядку, вимагати захисту тільки її цивільного права за умови, що таке право інша особа порушує, не визнає чи оспорює. Звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах особи можуть тільки у випадках, встановлених законом (частина перша статті56 ЦПКУкраїни; близький за змістом припис передбачений у частині першій статті53 КАСУкраїни).
		43. У рішенні в справі №819/1232/18 Тернопільський окружний адміністративний суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає звернення особи до військового комісаріату для вияву бажання отримати разову грошову допомогу, а тому відсутність відповідної заяви позивача не є підставою не включити його у списки осіб для виплати такої допомоги.
		44. Тобто, позивач вже захистив у суді його право отримати разову грошову допомогу без відповідного звернення до військового комісаріату. А права вимагати у суду в інтересах невизначеного кола осіб заборонити на майбутнє видавати розпорядження щодо витребування в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги у позивача немає.
		45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини першої статті186 ЦПКУкраїни), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини першої статті255 ЦПКУкраїни) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13червня 2018року у справі №454/143/17-ц (пункт59), від 21листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти42, 66), від 13березня 2019року у справі №331/6927/16-ц(пункт37), від 20березня 2019року у справі №295/7631/17, від 21серпня 2019року у справі №761/35803/16-ц (пункт36), від 18вересня 2019року у справі №638/17850/17 (пункт5.30), від 8листопада 2019року у справі №910/7023/19 (пункт6.20), від 18грудня 2019року у справі №688/2479/16-ц (пункт30)). Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила і щодо словосполучень «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті170 КАСУкраїни) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті238 КАСУкраїни)(постанови від 21листопада 2018року у справі №757/43355/16-ц (пункти42, 66), від 13березня 2019року у справі №331/6927/16-ц (пункт37), від 20березня 2019року у справі №295/7631/17, від 8листопада 2019року у справі №910/7023/19 (пункт6.20), від 18грудня 2019року у справі №826/2323/17 (пункт34), від 26лютого 2020року у справі №1240/1981/18 (пункт30)).
		46. Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за вимогою про заборону на майбутнє видавати розпорядження щодо витребування в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги на підставі пункту1 частини першої статті186 ЦПКУкраїни, але помилково вважали, що таку вимогу можна розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		(1.3)Щодо доступу позивача до суду
		47. За змістом пункту1 статті6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. На думку позивача, суди порушили його конвенційне право на суд. Однак Велика Палата Верховного Суду з таким доводом позивача не погоджується.
		48. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом1 статті6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975року, заява № 4451/70, §36). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право доступу до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт1 статті6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, §53).
		49. Отже, не кожна перешкода у реалізації права на суд, зокрема права на доступ до суду, є порушенням такого права. Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть порушувати саму сутність цього права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування пункту1 статті6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28травня 1985року, заява №8225/78, §57; рішення у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, §65).
		50. Те, що суди, які не мають юрисдикції для розгляду позовних вимог, не розпочали їх розгляд по суті, не є порушенням права позивача на справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у відповідній справі за цими вимогами ухвалить належний суд, який встановлений для цього законом. Крім того, відсутність у позивача юридичної можливості вимагати заборони на майбутнє видавати розпорядження щодо витребування в учасників бойових дій заяв на отримання разової грошової допомоги є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи про протиправність означеного витребування можна перевірити у спорі про оскарження відповідного розпорядження. І позивач може скористатися такою можливістю, звернувшись з вимогою про визнання протиправним оскарженого розпорядженнядо адміністративного суду.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги 
		51. 8лютого 2020року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15січня 2020року №460-IX (далі  Закон №460-IX). Пункт2 прикінцевих та перехідних положень Закону №460-IX передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.
		52. Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядає касаційну скаргу позивача, яку він подав і розгляд якої не закінчився до набрання чинності Законом №460-IX, за приписами ЦПКУкраїни, що діяли до набрання чинності цим Законом.
		53. Відповідно до частини першої статті409 ЦПКУкраїни суд касаційної інстанціїза результатами розгляду касаційноїскарги маєправо залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт1); скасуватисудовірішеннясудівпершоїтаапеляційноїінстанційповністюабочастковоіпередатисправуповністюабочастковонановийрозгляд, зокремазавстановленоюпідсудністюабодляпродовженнярозгляду (пункт2); скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт3).
		54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті410 ЦПКУкраїни у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №460-IX).
		55. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті411 ЦПКУкраїни).
		56. Підставами ж для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга та четверта статті412 ЦПКУкраїни у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №460-IX).
		57. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу позивача обґрунтованою частково: ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року слід скасувати в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, а справу у цій частині направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду; щодо вимоги про заборону Тернопільському обласному військовому комісаріату вчиняти дії судові рішення слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині ці рішення залишити без змін.
		58. Вирішивши питання про відкриття провадження у справі за вимогою позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції має, враховуючи приписи частини першої статті47, частини другої статті48 ЦПКУкраїни та пункту7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3червня 2013року №389, встановити, чи наділений Козівський районний військовий комісаріат цивільною процесуальною дієздатністю.
		(2.2) Щодо судових витрат
		59. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
		Керуючись статтею400, пунктами1, 2 і 3 частини першої статті409, статтею410, частиною шостою статті411, частинами першою, другою та четвертою статті412, статтями416-419 ЦПКУкраїни у редакції, чинній до набрання чинності Законом №460-IX, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.
		2. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року скасувати в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частині направити до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для продовження розгляду.
		3. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року щодо вимоги заборонити Тернопільському обласному військовому комісаріату вчиняти дії змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		4. В іншій частині ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5липня 2019року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15серпня 2019року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідачД.А.ГудимаСудді:Т.О.АнцуповаВ.С.КнязєвВ.В.БританчукЛ.М.ЛобойкоЮ.Л.ВласовО.Б.ПрокопенкоМ.І.ГрицівВ.В.ПророкВ.І.ДанішевськаЛ.І.РогачЖ.М.ЄленінаО.С.ТкачукО.С.ЗолотніковВ.Ю.УркевичО.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...